Копія
Іменем України
Справа № 2а-7553/11/0124
02.11.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Щепанської О.А. ,
Горошко Н.П.
секретар судового засідання Зезюлінська А.В.
за участю сторін:
позивач - не з'явився, про дату час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, причини неявки суду не відомі;
представник відповідача - не з'явився, про дату час та місце судового розгляду сповіщений належним чином, причини неявки суду не відомі;
розглянувши апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим на постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Цалко А.А. ) від 01.07.11 по справі № 2а-7553/11/0124
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1)
до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта АР Крим (вул. Садова, 4 - а,Ялта,Автономна Республіка Крим,98600)
про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії
Постановою Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим позовні вимоги ОСОБА_3 до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, - задоволено частково.
Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні державної пенсії у відповідність з діючим законодавством та щодо відмови ОСОБА_3 в призначенні державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим привести ОСОБА_3 розмір державної пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, в розмірах, встановлених ст.ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та виплатити ОСОБА_3 за січень 2011 року -травень 2011 року включно державну пенсію у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком та щомісячну додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров'ю, у розмірі 50 % мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" та розмірів прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначених законами на момент виплати.
В іншій частині позову відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою Ялтинського міського суду, Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 року.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, заявник апеляційної скарги зазначає, що судом першої інстанції були невірно застосовані положення статей 50, 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали в наслідок Чорнобильської катастрофи" №796 - ХІІ від 28.02.1991 року (далі по тексту - Закон №796 - ХІІ), Постанова Кабінету Міністрів України "Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян" №530 від 28.05.2008 року.
Також з апеляційною скаргою до суду звернувся позивач, не погодившись з постановою Ялтинського міського суду від 01.07.2011 року, в якій просить змінити постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 року в частині обмеження періоду, на який призначена пенсія, та задовольнити позов в повному обсязі. Позивач вважає, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Сторони явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду сповіщений належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, заслухавши доповідь головуючого щодо обставин, необхідних для ухвалення рішення у справі, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню через наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що ОСОБА_3 є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до громадян, захворювання яких пов'язано з наслідками Чорнобильської катастрофи першої категорії, що підтверджується дублікатом посвідчення НОМЕР_1 (а.с. 4) та довідкою МСЕК НОМЕР_2 (а.с. 5) і має право на основну та додаткову пенсію відповідно до Закону України № 796 - ХІІ.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач 22 березня 2011 року звертався до Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим з заявою про перерахування пенсії відповідно до положень ст. ст. 49, 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Управлінням Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим 05 квітня 2011року йому була надана відповідь з роз'ясненням, що пенсія сплачується у розмірі, встановленому Постановами Кабінету Міністрів України № 530 від 28 травня 2008 року та № 654 від 16 липня 2008 року, що узгоджується з вимогами Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".
Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров'я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначені та закріплені в Законі №796 -ХІІ.
Статтею 49 Закону № 796 - ХІІ передбачено, що пенсії особам, віднесеним до категорій 1, 2, 3, 4, встановлюються у вигляді: а) державної пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.
Особам, віднесеним до першої категорії, які є інвалідами третьої та другої групи, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров'ю у розмірі, передбаченому положеннями статті 50 Закону №796 - ХІІ.
Так, стаття 50 Закону № 796-ХІІ передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, призначається щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, у відповідних розмірах, зокрема інвалідам III групи, дітям-інвалідам, а також хворим внаслідок Чорнобильської катастрофи на променеву хворобу - 50 процентів мінімальної пенсії за віком, виплата зазначеної пенсії відповідно до статті 53 даного Закону здійснюється повністю незалежно від заробітку, пенсії чи іншого доходу. Статтею 54 Закону України №796 - ХІІ, яка діяла до прийняття Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік" № 107-VI від 28.12.2007 року, тобто до 01.01.2008 року, встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено причинний зв'язок інвалідності з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком.
Також статтею 54 Закону №796 визначено, що порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника, внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
Наведеною нормою Закону питання обчислення пенсії за цим Законом віднесені до компетенції Кабінету Міністрів України.
Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України забезпечує здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і Законів України, актів Президента України, здійснює інші повноваження, визначенні Конституцією та Законами України.
Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною другою статті 19 Конституції України, визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини четвертої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, Закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту, суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.
Отже, за конституційними нормами, виходячи із пріоритетності законів над підзаконними актами, суд дійшов правильного висновку, що при розмірі пенсії позивачеві застосуванню підлягають частина перша статті 50 та частина четверта статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а не постанови Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 № 530 та від 16.07.2008 № 654, які істотно звужують обсяг встановлених законом прав.
Зі змісту статей 50 та 54 Закону № 796 випливає, що під час визначення розміру пенсії та щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, за основу їх нарахування береться мінімальна пенсія за віком.
Таким чином, чинним законодавством розмір мінімальної пенсії за віком визначається лише за правилами, передбаченими частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", іншого нормативно-правового акту, який би визначав цей розмір або встановлював інший розмір, немає.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Частиною третьою статті 42 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 встановлено, що у разі збільшення розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом, підвищується розмір пенсії, визначений відповідно до статті 28 цього Закону. Перерахунок пенсії провадиться з дня встановлення нового розміру прожиткового мінімуму.
Частиною другою статі 50 Закону України № 796 встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначається на момент виплати додаткової пенсії згідно із Законом про Державний бюджет України і не може коригуватися іншими нормативно-правовими актами.
Разом з тим, пунктом 28 розділу II Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" № 107-VI від 28.12.2007 у статті 50, 54 Закону № 796 були внесені зміни, а саме зменшений розмір додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, особам віднесеним до категорії 1 інвалідам 3 групи до 15 % мінімальної пенсії за віком (до внесених змін - 50 %), а також встановлено, що у всіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: для учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році: по 3 групі інвалідності -180 % прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність (до змін - 6 мінімальних пенсій).
Рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 за №10-рп2008 року, у справі за конституційними поданнями Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень ст.65 розділу 1, пунктів 61, 62, 63, 66 розділу 2, пункту 3 розділу 3 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" і 101 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 67 розділу 1, пп. 1-4, 6-22, 24-100 розділу 2 Закону України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" (справа щодо предмета та змісту закону про Державний бюджет України), визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) положення пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України".
При цьому, Конституційний суд України вказав, що Верховна Рада України не уповноважена при прийнятті Закону про Державний бюджет України зупиняти дію окремих законів України та/або будь-яким чином змінювати визначене іншими законами України правове регулювання суспільних відносин.
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Отже, виходячи із системного аналізу зазначених норм законодавства, рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року та приписів частини другої статті 152 Конституції України, з 22.05.2008 року Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим повинно було нараховувати та сплачувати позивачу додаткову пенсію за шкоду заподіяну здоров'ю і державну пенсію, передбачені статтями 50, 54 Закону України № 796, які діяли до 01.01.2008 року, оскільки з моменту ухвалення Конституційним Судом України рішення щодо неконституційності пункту 28 розділу ІІ Закону України "Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України", ця норма втратила чинність та не підлягала застосуванню. Отже, відповідач з 22.05.2008 року мав діяти у відповідності з приписами діючих норм статей 50, 54 Закону України № 796 нараховувати та здійснювати позивачу виплату додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віком та державної пенсії у розмірі 6 мінімальних пенсій за віком.
Таким чином, суд першої інстанції правильно виходив з положень ст. 50, 54 Закону України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (в редакції Закону, що діяла до змін відповідно до закону від 28 грудня 2007 року).
Судова колегія також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно необхідності перерахування і виплати позивачу пенсію як інваліду 3-ої групи у зв'язку із хворобою, пов'язаною з виконанням робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції, особі, віднесеної до першої категорії пенсію відповідно до вимог ст. ст. 50, 54 України "Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" за січень 2011 року - травень 2011 року, тобто, до моменту розгляду справи судом, так як до цього існують зобов'язання відповідача щодо щомісячного нарахування та виплати пенсії позивачу, та порушення пенсійних прав позивача.
Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційних скарг щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційних скаргах.
Все вищеперелічене дає судової колегії право для висновку, що апеляційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а постанова суду першої інстанції -без змін.
Керуючись ст.ст. 195, 196, п. 1 ч.1 ст.198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Апеляційні скарги Управління Пенсійного фонду України в м. Ялта Автономної Республіки Крим та ОСОБА_3- залишити без задоволення.
Постанову Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 01.07.2011 року у справі № 2а-7553/11/0124 -залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис О.А.Щепанська
підпис Н.П.Горошко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук