Ухвала від 02.11.2011 по справі 2а-3555/10/2770

Копія

СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
УХВАЛА

Іменем України

Справа № 2а-3555/10/2770

02.11.11 м. Севастополь

Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Кучерука О.В.,

суддів Щепанської О.А. ,

Іщенко Г.М.

секретар судового засідання Собко А.В.

за участю сторін:

позивач- ОСОБА_4, паспорт серії НОМЕР_1, виданий Ленінським РВ УМВС України в місті Севастополі від 27.02.1998;

представник відповідача -ОСОБА_3, довіреність № 681/08 від 10.02.09;

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_4 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В ) від 26.07.11 по справі № 2а-3555/10/2770

за позовом ОСОБА_4 (АДРЕСА_1 )

до Севастопольського міського центру зайнятості (вул. Руднєва 40,Севастополь,99053)

про визнання дії противоправними та скасування наказів

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Севастополя від 26.07.2011 (суддя Гавура О.В.) у справі №2а-3555/10/2770 адміністративний позов ОСОБА_4 до Севастопольського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та скасування наказів залишено без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду першої інстанції скасувати і направити справу для продовження розгляду.

Апеляційна скарга мотивована тим, що повістку про виклик у судове засідання 19.07.2011 він не отримував, а прийняти участь у наступному судовому засіданні, призначеному на 21.07.2011 позивач був позбавлений можливості, оскільки знаходився у відрядженні у Сумській області.

В судовому засіданні позивач підтримав свою апеляційну скаргу з підстав, що викладені в ній.

Представник відповідача з апеляційною скаргою не погодилась, вважаючи ухвалу суду першої інстанції законною і обґрунтованою, заперечувала проти задоволення апеляційної скарги, просила залишити апеляційну скаргу без задоволення, ухвалу суду першої інстанції - без змін.

Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що ухвала суду про залишення без розгляду позовної заяви ОСОБА_4 мотивована тим, що позивач не прибув у судові засідання, призначені на 19.07.2011 та 26.07.2011 без поважних причин, хоча про день та час слухання справи був повідомлений належним чином.

З даним висновком не погоджується колегія суддів, виходячи з наступного.

Приписами пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позивач повторно не прибув у судове засідання без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття, якщо від нього не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності.

Зазначена підстава кореспондує з частиною третьою статті 128 КАСУ, згідно якої перше таке неприбуття позивача тягне за собою відкладення розгляду справи, а друге - залишення позовної заяви без розгляду.

Наведені приписи процесуального закону є імперативною нормою, яка не дозволяє розглядати справу по суті без участі позивача, якщо від нього не було такої заяви, а відкладення розгляду справи можливе лише в межах строку розгляду справи, встановленого статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України. Тому, у разі повторної неявки позивача у судове засідання без повідомлення ним про причини неприбуття та не надіслання заяви про розгляд справи за його відсутності, суд має застосувати положення частини 3 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, що є підставою для залишення позову без розгляду згідно пункту 4 частини 1 статті 155 Кодексу адміністративного судочинства України.

Разом з тим, судова колегія зазначає, що при вирішенні питання про залишення позовної заяви без розгляду з цієї підстави суд повинен з'ясувати чи належним чином позивача було повідомлено про судовий розгляд перший і другий раз, чи обидва рази були відсутні поважні причини неприбуття позивача, або інформація про такі причини та чи відсутня заява позивача про розгляд справи за його відсутності.

З матеріалів справи вбачається, що у судове засідання, яке відбулося 19.07.2011 позивач не з'явився.

20.07.2011 поштове відправлення повернулось до суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», розгляд справи був відкладений в зв'язку з неявкою позивача на 26.07.2011(а.с.36-39).

Згідно частини 3 статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України, повістка повинна бути вручена не пізніше ніж за сім днів до судового засідання, крім випадку, коли повістка вручається безпосередньо в суді.

Крім того, обов'язок щодо надсилання повісток покладено на секретаря судового засідання, згідно з пунктом 1 частини першої статті 63 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якого секретар судового засідання здійснює судові виклики і повідомлення. Отже, керуючись положеннями Кодексу адміністративного судочинства України, він повинен обрати той спосіб надіслання повістки, що забезпечить присутність відповідних учасників адміністративного процесу в судовому засіданні, оскільки повістка має бути вручена у строк, достатній до прибуття до суду.

Як свідчать матеріали справи, телефонограмою № 413 від 21.07.2011 секретар судового засідання повідомив позивача про дату наступного судового засідання, яке було призначено на 26.07.2011. В свою чергу, позивач заявив, що знаходиться у відрядженні у Сумській області, просив відкласти розгляд справи до моменту його повернення та не розглядати справи у його відсутність, що узгоджується з частиною другою статті 128 КАС України, згідно з якою за клопотанням сторони, з урахуванням обставин у справі суд може відкласти розгляд справи.Також позивач зазначив, що по прибуттю зобов'язується надати суду відповідні докази перебування його у відрядженні.

Таким чином, слід визнати, що судом першої інстанції порушено вимоги статті 35 Кодексу адміністративного судочинства України щодо вручення судової повістки, що не дозволяє зробити висновок про належне повідомлення сторони про час судового засідання.

У судове засідання 26.07.2011 позивач не з'явився, що з'явилося підставою для постановляння ухвали про залишення позову без розгляду відповідно до пункту 4 частини першої статті 155 КАС України.

Мотивуючи апеляційну скаргу, позивач наполягав на тому, що про дату судового засідання 19.07.2011 позивач не був повідомлений, оскільки рекомендований лист «Судова повістка»№ 9905302370627 йому вручено не було, що підтверджується листом-відповіддю Севастопольської дирекції Українського державного підприємства поштового зв'язку «Укрпошта»№ 552 від 15.08.2011 за підписом заступника директора Конопацького Р.П.(а.с. 58).

Судова колегія зазначає, що належним повідомленням сторони по справі є належне вручення повістки, тоді як з поштового повернення повістки від 20.07.2011 вбачається, що вона належним чином позивачу вручена не була, оскільки позивач по справі не отримав її особисто, не отримав його представник. Також зазначену повістку не було отримано повнолітнім членом сім'ї позивача по справі.

Крім зазначеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про повторне неприбуття представника позивача в судове засідання, оскільки матеріалами справи підтверджується факт неналежного повідомлення позивача про судове засідання 19.07.2011. Отже, неявка позивача в судове засідання 26.07.2011 року не є повторною неявкою без поважних причин, тобто відсутній сам факт повторності нез'явлення без поважних причин або без повідомлення про причини неприбуття в судове засідання.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку, що ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополя від 26.07.2011 постановлено судом першої інстанції з порушенням вимог статті 35 Кодексу адміністративного судочинства, без врахування обставин, що позивач повідомив суд про неможливість прийняти участь у судовому засіданні 26.07.2010 у зв'язку з його відрядженням.

Все вищевикладене свідчить про те, що суд першої інстанції безпідставно залишив адміністративний позов без розгляду.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції є порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 199 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати ухвалу суду і направити справу для продовження розгляду.

Враховуючи вище викладене, судова колегія вважає, що рішення суду першої інстанції прийнято у порушення норм процесуального права, а отже підлягає скасуванню з направлення справи для продовження розгляду.

Керуючись статтями 195,196, п.3 частини першої статті 199, п.4 частини першої статті 202, п.6 частини першої статті 205, статті 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду міста Севастополь (суддя Гавура О.В.) від 26.07.11 у справі № 2а-3555/10/2770 - скасувати.

Адміністративну справу № 2а-3555/10/2770 за позовом ОСОБА_4 до Севастопольського міського центру зайнятості про визнання протиправними дій та скасування наказів - направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала є остаточною та оскарженню не підлягає.

Повний текст судового рішення виготовлений 07 листопада 2011 р.

Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук

Судді підпис О.А.Щепанська

підпис Г.М. Іщенко

З оригіналом згідно

Головуючий суддя О.В.Кучерук

Попередній документ
23702126
Наступний документ
23702128
Інформація про рішення:
№ рішення: 23702127
№ справи: 2а-3555/10/2770
Дата рішення: 02.11.2011
Дата публікації: 03.05.2012
Форма документу: Ухвала
Форма судочинства: Адміністративне
Суд: Севастопольський апеляційний адміністративний суд
Категорія справи: Адміністративні справи (до 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та спорів у сфері публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо: