Копія
Постанова
Іменем України
Справа № 2а-810/11/0109
26.09.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Дугаренко О.В. ,
Іщенко Г.М.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (суддя Тихопой О.О.) від 28.01.2011 року у справі № 2а-810/11/0109
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1 Крим, 95000)
до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим (вул. Київська, 125-б, м. Сімферополь, Автономна Республіка Крим, 95034)
про нарахування та виплату підвищення до пенсії «Дітям війни»
Постановою Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 року позовні вимоги ОСОБА_2 до Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим про нарахування та виплату підвищення пенсії «Дітям війни»- задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим щодо недоплати підвищення до пенсії ОСОБА_2.
Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати і виплатити ОСОБА_2 1155,30 гривень недоотриманої щомісячної соціальної грошової допомоги як дитини війни за період з червня 2010 року по грудень (включно) 2010 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Не погодившись із зазначеною постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 року та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позовних вимог позивачу відмовити в повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.
Зокрема, апелянт зазначає, що суд не прийняв до уваги, що для підвищення пенсії поняття «мінімальна пенсія за віком»не застосовується; відсутній порядок розрахунку підвищення, встановленого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»; передбачене Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»визначення розміру мінімальної пенсії за віком застосовується для розрахунку пенсії, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; фінансування виплат по цьому закону здійснюється з Державного бюджету України.
Враховуючи наявні у справі матеріали, судова колегія розглядає справу в порядку письмового провадження, без виклику сторін.
Колегія суддів, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а постанова суду першої інстанції підлягає зміні з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач має статус дитини війни відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", згідно з якою дитиною війни є особа, яка є громадянином України та якій на час закінчення (02.09.1945) Другої світової війни було менше 18 років, у зв'язку з чим має право на всі пільги та соціальні гарантії, передбачені цим Законом, в тому числі право на отримання підвищення пенсій у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, що передбачене статтею 6 зазначеного Закону.
Право на отримання підвищення у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, встановленого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Положення статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування"не є перешкодою для застосування даної величини (мінімального розміру пенсії за віком) до обрахування інших пенсій чи доплат пов'язаних з мінімальної пенсією за віком, оскільки чинним законодавством не встановлено іншого, крім передбаченого частиною першою цієї статті мінімального розміру пенсії за віком і невизначеність на законодавчому рівні іншого мінімального розміру пенсії за віком не є підставою для відмови у реалізації конституційної гарантії.
Неврегулювання на законодавчому рівні порядку здійснення підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії особам, які мають статус дітей війни, відсутність коштів для забезпечення виплат підвищення пенсії, не може бути підставою для невиконання відповідачем завдань, покладених на нього Положенням про управління Пенсійного фонду України в районах, містах і районах у містах.
Реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органів державної влади на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань судовою колегією не приймається до уваги.
Враховуючи те, що позивач є дитиною війни та наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема, право на отримання зазначеного підвищення.
Головним розпорядником коштів для виплати підвищення, передбаченого статтею 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", є Пенсійний фонд України.
Конституційний суд України неодноразово в своїх рішеннях № 6-рп/2007 від 09.07.2007, №10-рп/2008 від 22.05.2008, № 26-рп/2008 від 27.11.2008 встановив, що Закон України про Державний бюджет України на відповідний рік має чітко визначену сферу регулювання, та ним не можна вносити зміни до інших законів, зупиняти їх дію чи скасовувати їх, встановлювати інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших Законів України, оскільки з об'єктивних причин це створює протиріччя у законодавстві, і як наслідок -скасування та обмеження прав і свобод людини і громадянина. У разі необхідності зупинення дії законів, внесення до них змін і доповнень, визнання їх нечинними мають використовуватися окремі закони.
Разом с тим, судова колегія вважає за необхідне зазначити, що суд не має права визначати суму недоплаченого підвищення та стягувати його з відповідача, оскільки суд не може підміняти державний орган, дії чи бездіяльність якого оскаржують ся, здійснюючи замість неправомірних дій чи бездіяльності, які визнаються протиправними, інші дії, які б відповідали закону та належали до компетенції такого суб'єкта владних повноважень.
Встановивши, що відповідач порушив норми права, які регулюють спірні правовідносини, адміністративний суд повинен визнати такі дії чи бездіяльність протиправними і зобов'язати відповідача провести нарахування та виплату належних сум допомоги відповідно до закону, а не визначати конкретні суми пенсії до стягнення.
Аналогічна позиція викладена в постанові Вищого адміністративного суду України від 05.01.2010 року у справі № К -25111/08.
Згідно з частиною першою статті 28 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.
Суми прожиткового мінімуму на 2010 рік встановлені Законом України "Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати" від 20.10.2009 №1646-VI (набрав чинності з 04.11.2009), Законом України "Про Державний бюджет України на 2010 рік" від 27.04.2010 №2154-VI, який застосовується з 01.01.2010.
Відповідно до зазначених законів прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, на 2010 рік встановлює з 1 січня 2010 року - 695 гривень, з 1 квітня - 706 гривень, з 1 липня - 709 гривень, з 1 жовтня - 723 гривень, з 1 грудня - 734 гривень.
З огляду на викладене, судове рішення є законним, обґрунтованим і не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Однак судова колегія зазначає, що суд першої інстанції, правильно встановивши обставини справи, ухвалив рішення, у якому обчислив та визначив конкретний розмір підвищення як дитині війни, чим фактично виконав повноваження, покладені на відповідача, що є неправомірним.
Крім того, спірне підвищення до пенсії, є "щомісячною" соціальною виплатою, право на яку у позивача триває з першого до останнього дня календарного місяця, у зв'язку з чим період має бути зазначений за цілий календарний місяць.
Виходячи з принципу повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, про захист яких вона просила, судова колегія вважає за необхідне змінити постанову суду першої інстанції шляхом зміни редакції абзацу другого резолютивної частини постанови відповідно до пункту 1 частини першої статті 201 КАС України.
Керуючись статтями 195, 197, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим залишити без задоволення.
Постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 року у справі № 2а-810/11/0109 змінити, виклавши абзац третий резолютивної частини в наступній редакції:
«Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Київському районі м. Сімферополя Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_2 недоплачене підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, передбаченого статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком встановленого частиною першою статті 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за період з червня по грудень (включно) 2010 року з урахуванням виплаченого».
В іншій частині постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 28.01.2011 року у справі № 2а-810/11/0109 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копії особам, які беруть участь у справі згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис О.В.Дугаренко
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук