Копія
Іменем України
Справа № 2а-3158/11/0170
07.09.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Іщенко Г.М. ,
Яковенко С.Ю.
секретар судового засідання Куліш Г.Е.
за участю сторін:
позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу військової частини А 1346 Міністерства оборони Украіни на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Кисельова О.М. ) від 20.04.11 по справі № 2а-3158/11/0170
за позовом ОСОБА_3 (АДРЕСА_1,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95022)
до військової частини А 1346 Міністерства оборони Украйни (вул. Калініна, 4,Сімферополь,Автономна Республіка Крим,95000)
про визнання неправомірними дій та стягнення грошової компенсації за неотримане речове майно
Постановою Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2011 року позовні вимоги ОСОБА_3 до військової частини А 1346 Міністерства оборони України задоволені.
Визнано дії військової частини А 1346 щодо невиплати ОСОБА_3 грошової компенсації замість речового майна в розмірі 5152,44 гривень неправомірними.
Стягнуто з військової частини А 1346 на користь ОСОБА_3 заборгованість з виплати грошової компенсації замість речового майна, що підлягало до видачі, в розмірі 5152,44 гривень.
Не погодившись з постановою суду, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій у зв'язку з порушенням норм матеріального права просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції були неповністю з'ясовані всі обставині, які мають значення для вирішення справи, та порушені норми матеріального та процесуального права.
У судове засідання 07.09.2011 позивач не з'явився, надав клопотання про розгляд справи за його відсутністю.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про день час і місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Згідно з частиною 4 статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Матеріалами справи встановлено, що позивач проходив військову службу у військовій частині А 1346 Міністерства оборони України. За наказом командира військової частини А 1346 від 15.09.2010 року № 190 його було звільнено з військової служби за п.п. «б»п. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу»в запас Збройних сил України, з правом носіння військової форми одягу та виключено із списків особового складу частини.
Проте, при звільнені між сторонами не було проведено остаточного розрахунку за період його служби, а саме -не видано компенсацію за речове майно, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України, проте видано не було.
Сума грошової компенсації замість речового майна, що підлягало видачі позивачу, згідно з довідкою військової частини А 1346 від 18.04.2011 року № 1133 складає 5152,44 гривень (арк.с.28 ).
Відповідачем не надано доказів про сплату позивачу компенсації замість речового майна, яке підлягало видачі позивачу на протязі військової служби в Збройних силах України.
Так, відповідно до норм Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», у зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Згідно частини 5 статті 17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Статтею 9№ Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» продовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України. Військовослужбовці, які проходять військову службу за контрактом або перебувають на кадровій військовій службі, мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів. Порядок виплати грошової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України.
Військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.
Крім того, 11.03.2000 Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів»призупинена дія частини 2 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»в частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або, за їх бажанням, грошової компенсації замість них, та замість речового майна.
Проте, частина 1 статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів, тому призупинення дії частини 2 цієї статті не скасовує гарантій по забезпеченню військовослужбовців, встановлених цим Законом.
Нормами статей 1, 2, 4 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»визначено, що нормативно-правові акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги військовослужбовців та членів їх сімей, є недійсними. Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України. Забезпечення виконання цього Закону, інших нормативно-правових актів щодо соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей покладається на органи державної влади та органи місцевого самоврядування.
Крім того, Рішенням Конституційного суду України від 09.07.2007 № 6-рп/2007 визначено, що утверджуючи та забезпечуючи права і свободи громадян, Держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист та юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини 2 статті 6, частини 2 статті 19, частини 1 статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою додержуватися органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими особами.
Тобто, відповідно до частини 3 статті 22, статті 64 Конституції України право громадян на соціальний захист, інші соціально-економічні права можуть бути обмежені, у тому числі зупиненням дії законів, лише в умовах воєнного або надзвичайного стану на певний строк.
Вказана правова позиція виказана Конституційним судом України у рішенні від 20.03.2002 № 5-рп/2002 (справа щодо пільг, компенсацій і гарантій).
З урахуванням викладеного, судова колегія дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято з додержанням норм матеріального і процесуального права, при повному з'ясуванні обставин, що мають істотне значення для справи, а апеляційна скарга є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 195, 196, пунктом 1 частини першої статті 198, ст.ст. 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу військової частини А 1346 Міністерства оборони України залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим від 20.04.2011 року у справі № 2а-3158/11/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвалу може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення ухвали в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 12 вересня 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис Г.М. Іщенко
підпис С.Ю. Яковенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук