Копія
Іменем України
Справа № 2а-15209/10/13/1070
21.09.11 м. Севастополь
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Кучерука О.В.,
суддів Санакоєвої М.А. ,
Іщенко Г.М.
секретар судового засідання Куліш Г.Е.
за участю сторін:
позивач, ОСОБА_2- посвідчення серія НОМЕР_1,
представник відповідача, Міністерства оборони України- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача, Військової частини А 4489- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представник відповідача, Військової частини А 0126- не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Окружного адміністративного суду Автономної Республіки Крим (суддя Ольшанська Т.С. ) від 25.02.11 по справі № 2а-15209/10/13/1070
за позовом ОСОБА_2 (АДРЕСА_1,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98107)
до Міністерства оборони України (пр-т Повітрофлотський, 6,Київ 168,03168) Військової частини А 4489 (вул. Федько, 38,Феодосія,Автономна Республіка Крим,98107) Військової частини А 0126 (вул.Дегтярівська, буд.28 А,Київ,09119)
про визнання незаконними дій та стягнення
Постановою Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2011 у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_2 до Міністерства Оборони України, Військової частини А4489, Військової частини А0126 про визнання незаконними дій та стягнення відмовлено.
Не погодившись з зазначеною постановою, позивач звернувся до суду з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову Окружного адміністративного суду АР Крим від 25.02.2011 у справі № 2а-15209/10/13/0170, прийняти нову постанову по справі, якою задовольнити позов повністю.
Доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що зазначена постанова є незаконною і підлягає відміні у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального права, а саме вимог п.3 ст.2 КАС України, ч.2 ст.3 Конституції України.
У судовому засіданні позивач вимоги апеляційної скарги підтримав повністю, наполягав на задоволенні апеляційної скарги з підстав, викладених у ній, просив скасувати рішення суду першої інстанції, вважає його незаконним та необґрунтованим.
Відповідачі явку уповноважених представників не забезпечили, про дату, час та місце апеляційного розгляду сповіщені належним чином, причини неявки суду не повідомили.
Згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню через наступне.
Доводи апелянта аналогічні тим, що викладені у позовній заяві та полягають у тому, що постановою Феодосійського міського суду від 16.10.2006 по справі №2а-825-06 за позовом до Військової частини А4489 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення до Військової частини А-4489 на користь позивача стягнута грошова компенсація за продовольче забезпечення за період з 21.03.2000 по 30.08.2005 у розмірі 11698,10 грн., однак до цього часу не здійснено компенсації втрати частини доходів, відповідно до Закону України від 19.10.2000 № 2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати». Вказані дії відповідачів, в частині нездійснення компенсації втрати частини доходів в зв'язку з порушенням встановлених строків виплати грошової компенсації за продовольче забезпечення, апелянт вважає незаконними.
Колегія суддів не погоджується з доводами заявника апеляційної скарги та вважає рішення суду правомірним, враховуючи наступне.
Відповідно до статей 1, 2 Закону № 2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів.
Відповідно до п. 3 Постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159 «Про затвердження Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати»компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема, заробітна плата (грошове забезпечення).
Як встановлено судом першої інстанції, не заперечується апелянтом та вбачається з матеріалів справи, позивач проходив військову службу та знаходився на продовольчому забезпеченні у військовій частині А4489. Був звільнений у запас наказом Міністра оборони України від 01.08.2005 № 469.
Відповідно до частини 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", в редакції що діяла до 06.12.2006, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або за бажанням військовослужбовця грошову компенсацію замість них.
Проходячи військову службу у Збройних силах України позивач мав право, відповідно до статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Постанови Кабінету Міністрів України від 29.03.2002 №426, Наказу міністра Оборони України від 09.12.2002 №402 на забезпечення продовольчим пайком за нормою №7 та компенсацію замість нього. Проте продовольчого пайка за період з 21.03.2000 по 30.08.2005 на суму 11698,10 грн. він не отримав.
Позивач також зазначає, що на підставі статей 1,2,3,4,6,7 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати" від 19.10.2000 №2050-Ш (далі -Закон 2050) він має право на отримання відповідної компенсації з урахуванням індексу споживчих цін по Україні. 16.08.2010 позивач звернувся з листом до командира Військової частини А-4489 та до Міністерства оборони України про виплату компенсації з урахуванням індексу споживчих цін по Україні у відповідності довідки коефіцієнтів приросту споживчих цін по Україні станом на 01.04.2010.
Посилаючись на вищевикладене, позивач просив суд визнати дії командування військової частини А4489 Міністерства оборони України щодо відмови в проведенні компенсації суми боргу за затримку виконання судового рішення з урахуванням індексу інфляції у розмірі 16274,42 грн. незаконними та стягнути з відповідача належні йому кошті.
Судовим розглядом встановлено, що постановою Феодосійського міського суду від 16.10.2006 по справі №2а-825-06 за позовом до військової частини А4489 про стягнення грошової компенсації за продовольче забезпечення з до військової частини А-4489 на користь позивача стягнута грошова компенсація за продовольче забезпечення за період з 21.03.2000 по 30.08.2005 у розмірі 11698,10грн. Рішення набрало законної сили.
Ухвалою Феодосійського міського суду від 09.09.2009 був змінений спосіб і порядок виконання постанови Феодосійського міського суду від 16.10.2006 шляхом звернення стягнення за виконавчим листом від 16.10.2006 №2а-825/2006 на Міністерство оборони України.
Отже, 26.03.2010 на користь позивача були перераховані грошові кошти в сумі 11698,10 грн., згідно платіжного доручення №U39140 (а.с.7).
Зазначене рішення суду виконано у повному обсязі, про що свідчить копія постанови відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби від 29.03.2010 про закінчення виконавчого провадження (а.с.8).
Згідно статті 2 Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" від 03.07.1991 №1282-ХІІ індексації підлягають доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру: пенсії; стипендії; оплата праці (грошове забезпечення); суми виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування; суми відшкодування шкоди, заподіяної працівникові каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, а також суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди в разі втрати годувальника. Соціальні виплати, що мають цільовий і разовий характер (допомога при народженні дитини, допомога на поховання, матеріальна допомога, одноразова допомога при виході на пенсію тощо), а також допомога у зв'язку з вагітністю і пологами індексації не підлягають.
За правилами статті 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати " також розглядає як об'єкт компенсації лише грошові доходи, які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" визначено, що склад грошового забезпечення військовослужбовця складає: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Крім зазначеного, відповідно до п.1.2. Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, та деяким іншим особам затвердженого наказом Міністра оборони України від 11.06.2008 №260, який зареєстрований в міністерстві юстиції України 14.07.2008 №638/15329, грошові компенсаційні виплати за продовольчий пайок до складу грошового забезпечення не входять.
При цьому, колегія суддів звертає увагу на те, що позивач необґрунтовано просить визнати незаконними дії командування Військової частини А4489 та Міністерства Оборони України щодо нездійснення йому компенсації втрати частини доходів в період в зв'язку з порушенням встановлених строків виплати йому грошового забезпечення начебто у сумі 16274,42 грн.
Крім того, колегія суддів погоджується з мотивами відмови у задоволенні позовних вимог, які полягали у тому, що дія Закону № 2050-ІІІ не розповсюджується на суму 11698,10 грн., оскільки за своєю правовою природою виплата заборгованості, яка проводилась на підставі судового рішення є разовою виплатою, тому така виплата не входить до переліку встановлених об'єктів індексації грошових доходів громадян та об'єктів компенсації.
Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
При цьому, апелянтом не спростована правомірність мотивів і висновків суду першої інстанції.
Правова оцінка, яку суд першої інстанції дав обставинам справи, не суперечить вимогам процесуального і матеріального права, а доводи апеляційної скарги щодо їх неправильного застосування є необґрунтованими.
Судове рішення є законним і обґрунтованим та не може бути скасовано з підстав, що наведені в апеляційній скарзі.
Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 200 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. 195, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст.ст. 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Окружного адміністративного суду м.Сімферополя від 25.02.2011 року у справі № 2а-15209/10/13/0170 залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.
Ухвалу може бути оскаржено до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з моменту складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції
Повний текст судового рішення виготовлений 26 вересня 2011 р.
Головуючий суддя підпис О.В.Кучерук
Судді підпис М.А.Санакоєва
підпис Г.М. Іщенко
З оригіналом згідно
Головуючий суддя О.В.Кучерук