ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
30 березня 2012 р. № 2а-510/12/1370
м. Львів
12 год. 45 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Гнилиця Р.І.
з участю:
представник позивача Негря Г.Ю.
представник відповідача Байко А.Я.
представник третьої особи Милян Ю.Я.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал»про визнання протиправними дій Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області, третя особа - Державна екологічна інспекція у Львівській області.
Обставини справи.
Позивач, Львівське міське комунальне підприємство «Львівводоканал», звернувся до суду з позовом про визнання протиправною бездіяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області щодо не продовження дозволу на спеціальне водокористування ЛМКП «Львівводоканал»в період з 01.06.2011р. по 23.12.2011 року та визнання таким, що був чинним (продовжив свою дію) в період з 01.06.2011 року по 23.12.2011р. Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року виданий Держу правлінням.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем, незважаючи на неодноразове подання позивачем всіх необхідних документів, всупереч встановленому порядку не продовжено позивачу дозвіл на спеціальне водокористування.
У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю з підстав викладених у позовній заяві, надав додаткові пояснення, просить позов задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачем не виконано зазначені у дозволі вимоги, необхідні для продовження дії дозволу, просить у задоволенні позову відмовити повністю.
Представник третьої особи проти позову заперечив з тих же підстав, висловлених представником відповідача, просить у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення представників сторін та третьої особи, повно, всебічно і об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
Львівському міському комунальному підприємству «Львівводоканал» 21.10.2010 року видано дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011 року (а.с.74-86), розділом ІІІ якого передбачено здійснення позивачем ряду заходів та виконання зобов'язань, пов'язаних із спеціальним водокористуванням на час дії дозволу.
Для продовження вказаного дозволу позивач подав 04.05.2011 року на адресу відповідача заяву у якій відсутні дані про долучення додатків (отримана відповідачем згідно відмітки 05.05.2011р. за №4268) (а.с.94).
Листом №16-2823 від 11.05.2011 року (а.с.93) відповідач повідомив позивача про розгляд матеріалів клопотання від 05.05.2011р. та зазначив, що дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-Ю/Льв.ГДС від 21.10.2010р. терміном дії до 01.06.2011р. надавався із встановленими умовами водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), які потрібно було виконати за період чинного дозволу, що не було здійснено.
Таким чином позивачу було відмовлено у продовженні дії дозволу, проте повідомлено, що повернуті матеріали клопотання щодо дозволу на спеціальне водокористування після доопрацьовання в повному комплекті необхідно подати в Управління «Дозвільний офіс»у встановленому порядку.
Вказану відмову позивач у встановленому порядку та передбачений ст.. 99 Кодексу адміністративного судочинства строк не оскаржував, докази протилежного у матеріалах відсутні, а знову 24.05.2011 року направив відповідачу листа за №15-1878 (а.с.92) з проханням продовжити дію дозволу у якому визнав, що умови водокористування, затверджені дозволом №Укр-525-10/Льв.ГДС від 21.10.2010 року підприємством не були виконані в повному обсязі, але по незалежних причинах: розрахунки для затвердження нормативів ІТНВПВ були виконані в 2010 році і довго не погоджувались зацікавленими організаціями. В даний час нормативи ІТНВПВ для ЛМКП «Львівводоканал»погоджені Львівським регіональним управлінням водних ресурсів і направлені на погодження в Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України (м. Київ). Також у листі повідомлялось, що в даний час на розгляді і затвердженні в Львівській міській раді знаходяться: перелік абонентів ЛМКП "Львівводоканал" з їх лімітами водоспоживання; матеріали для продовження рішення від 29.02.2008 р. №161 "Про затвердження нормативів питного водопостачання та норм питомого водоспоживання населенням з системи централізованого водопостачання м. Львова.
Водночас позивач гарантував в грудні 2011 р. представити в Державне управління охорони навколишнього природного середовища в Львівській області проект нового дозволу на спеціальне водокористування для підприємства, розрахований на основі нових затверджених дозвільних документів, а до затвердження нового дозволу на спеціальне водокористування для підприємства зобов'язувався дотримуватись умов діючого дозволу, в т.ч. лімітів використання води та відведення стічних вод абонентами ЛМКП «Львівводоканал».
Крім вищевказаного листа, позивачем 30.05.2011 року знову подано заяву (а.с.91) про продовження дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв.ГДС (отримана відповідачем згідно відмітки 02.06.2011р. за №5668).
За результатами розгляду вищезазначених матеріалів клопотання, позивач листом від 08.06.2011р. №16-3663 (а.с.90) повідомив позивача, що лист №15-1878 від 24.05.2011р. щодо обґрунтування невиконання зазначених листом держуправління ОНПС в Львівській області №16-2823 від 11.05.2011р. зауважень, не є підставою для продовження дозволу на спецводокористування, таким чином відмовивши позивачу у продовженні дозволу на спеціальне водокористування.
Водночас позивача повідомлено, що повернуті матеріали клопотання щодо дозволу на спеціальне водокористування після доопрацювання необхідно в повному комплекті подати в Управління «Дозвільний офіс»у встановленому порядку.
Вказану відмову у продовженні дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв.ГДС позивач у строк визначений ст. 99 КАС України не оскаржував, докази протилежного в матеріалах відсутні.
У період з 06.06.2011р. по 24.06.2011р. Державною екологічною інспекцією у Львівській області проведено перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства, про що складено акт №185/134/119/152 (а.с.62-70), у якому серед інших порушень вимог законодавства зафіксовано втрату чинності дозволу №Укр-525-10/Льв. ГДС (а.с.66).
За результатами проведеної перевірки та на підставі складеного акта, Державною екологічною інспекцією у Львівській області позивачу 29.06.2011 року внесено припис №185/134/119/152 (а.с.71-73), у пункті 41 якого позивачу приписано у 10-денний термін після отримання припису пролонгувати дозвіл на спеціальне водокористування.
З висновками викладеними у вказаному акті перевірки та приписі позивач не погодився, про що повідомив відповідача листом №15-2451 від 07.07.2011р. (а.с.13). Викладені у вказаному листі зауваження позивач просив відповідача врахувати при розрахунку збитків чи штрафних санкцій.
Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів згідно з ч.2 цієї ж статті можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму.
Водні відносини в Україні відповідно до ч. 2 ст.2 Водного кодексу України регулюються цим Кодексом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими актами законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України, завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об'єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.
Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів відповідно до ст. 18 Водного кодексу України полягає в забезпеченні додержання усіма юридичними та фізичними особами вимог водного законодавства.
Водокористування відповідно до ст. 46 Водного кодексу України може бути двох видів - загальне та спеціальне.
Спеціальне водокористування відповідно до ч.1 ст.49 Водного кодексу України здійснюється на підставі дозволу.
Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування відповідно до ч.4 цієї ж статті затверджується Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст. 50 Водного кодексу України, строки спеціального водокористування встановлюються органами, які видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Спеціальне водокористування може бути короткостроковим (до трьох років) або довгостроковим (від трьох до двадцяти п'яти років).
У разі необхідності строк спеціального водокористування може бути продовжено на період, що не перевищує відповідно короткострокового або довгострокового водокористування.
Продовження строків спеціального водокористування за клопотанням заінтересованих водокористувачів здійснюється державними органами, що видали дозвіл на спеціальне водокористування.
Згідно з п.9 ч.1 ст.44 Водного кодексу України, водокористувачі зобов'язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.
Згідно з ч.1 ст.66 Водного кодексу України, під час користування водними об'єктами для промислових потреб водокористувачі зобов'язані дотримувати встановлених умов спеціального водокористування, екологічних вимог, а також вживати заходів щодо зменшення витрат води (особливо питної) та припинення скидання забруднених зворотних вод шляхом удосконалення виробничих технологій, схем водопостачання та очищення стічних вод.
Відповідно до п. 2 та п. 6 ст. 55 Водного кодексу України, Право юридичних та фізичних осіб на спеціальне водокористування припиняється у разі закінчення строку спеціального водокористування, порушення умов спеціального водокористування та охорони вод.
З матеріалів справи судом встановлено та не спростовано позивачем, що всупереч вимогам ч. 1 ст. 66 Водного кодексу України, позивачем не дотримано встановлені розділом ІІІ дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011 року, вимоги по здійсненню заходів та виконання зобов'язань, пов'язаних із спеціальним водокористуванням на час дії дозволу, відтак такі умови не є незмінними, а тому у відповідача не було законних підстав для продовження дії вказаного дозволу.
Через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод та закінчення строку спеціального водокористування, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011р. припинився з 01.06.2011 року.
Відповідно до ст.. 4-1 Закону України «Про дозвільну систему у сфері господарської діяльності», порядок видачі документів дозвільного характеру або відмови в їх видачі, переоформлення, видачі дублікатів, анулювання центральними органами виконавчої влади, їх територіальними (регіональними, місцевими) органами встановлюється Кабінетом Міністрів України за поданням відповідного дозвільного органу, погодженим з уповноваженим органом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Процедуру погодження та видачі юридичним і фізичним особам (далі - водокористувачі) дозволів на спеціальне водокористування (забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання у водні об'єкти забруднюючих речовин, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів) визначає Порядок погодження та видачі дозволів на спеціальне водокористування, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. N 321 (далі -Порядок).
Відповідно до п. 5 вказаного Порядку, у дозволі зазначаються: 1) найменування органу, що його видав; 2) найменування та реквізити водокористувача - юридичної особи (прізвище, ім'я, по батькові, адреса водокористувача - фізичної особи); 3) термін, на який видано дозвіл; 4) ліміти забору води, використання води та скидання забруднюючих речовин; 5) умови спеціального водокористування; 6) інші відомості (у разі потреби).
Згідно з п. 4 Порядку, дозволи видаються органами, що зазначені в абзаці другому пункту 2 цього Порядку, в місячний термін з дня подання в установленому порядку клопотання, а органами, зазначеними в абзаці третьому цього пункту, - в установлені ними терміни.
Клопотання водокористувачів розглядаються у місячний термін.
Пунктом 6 Порядку передбачено, що у разі коли умови спеціального водокористування залишаються незмінними, за клопотанням водокористувача термін спеціального водокористування може бути продовжено, але не більше ніж на період відповідно коротко- або довготермінового водокористування органом, що видав дозвіл, про що у дозволі робиться відповідна відмітка.
З матеріалів справи судом встановлено, що фактично позивач звертався до відповідача не з заявою про видачу документа дозвільного характеру (дозволу на спеціальне водокористування), а з викладеними на бланку заяви (а.с.94,92,) клопотаннями та листами (91,7) про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС.
Згідно з п. 4 Положення, у разі відмови у погодженні клопотання або у видачі дозволу водокористувачу надається відповідь з обґрунтуванням причин відмови.
Згідно з відповідями відповідача, причинами відмови у клопотанні про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС відповідач зазначив, що дозвіл на спеціальне водокористування № Укр-525-Ю/Льв.ГДС від 21.10.2010р. терміном дії до 01.06.2011р. надавався із встановленими умовами водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), які потрібно було виконати за період чинного дозволу, що не було здійснено (від 11.05.2011р. №16-2823) (а.с.93), та що лист №15-1878 від 24.05.2011р. щодо обґрунтування невиконання зазначених листом держуправління ОНПС в Львівській області №16-2823 від 11.05.2011р. зауважень, не є підставою для продовження дозволу на спец водокористування (від 08.06.2011р. №16-3663) (а.с.90).
При цьому стосовно листа позивача №15-1117 від 25.03.2011 року з клопотанням продовжити дію дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС суд констатує той факт, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази його направлення відповідачу.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України, предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до ч.1 ст.69 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Проте, згідно з ч.1 ст. 70 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.
Відповідно до ч.1. ст.9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого:
1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України;
2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд розглядає адміністративні справи згідно з ч.2 ст. 11 КАС України не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є первинним диспозитивним правом в адміністративному процесі, тобто правом, яким особа розпоряджається на власний розсуд.
Згідно поданої позивачем заяви від 01.08.2011р. (а.с.89), у ній вже не зазначено клопотання про продовження дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС, відтак таку суд розцінює як подану позивачем для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування, оскільки, як вже було зазначено, дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС з терміном дії до 01.06.2011р. припинився з 01.06.2011 року.
З огляду на заявлену позивачем вимогу про визнання протиправною бездіяльності Державного управління охорони навколишнього природного середовища у Львівській області щодо не продовження дозволу на спеціальне водокористування ЛМКП «Львівводоканал»в період з 01.06.2011р. по 23.12.2011 року, суд дійшов висновку, що дослідження поданої позивачем заяви від 01.08.2011р. для отримання нового дозволу на спеціальне водокористування (а.с.89) та листа відповідача №16-5486 від 05.08.2011р. (а.с.87) виходить за межі позовних вимог, оскільки зазначені документи не стосуються спірних відносин по продовженню дії дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв, чинність якого припинилася з 01.06.2011 року.
Стосовно вимоги позивача визнання таким, що був чинним (продовжив свою дію) в період з 01.06.2011 року по 23.12.2011р. Дозвіл на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року виданий Держуправлінням така задоволенню не підлягає з тих підстав, що оскільки позивач всупереч вимогам ч.1 ст.66 Водного кодексу України не дотримався встановлених дозволом умов спеціального водокористування (пункт III «Інші умови водокористування»), а відповідач через порушення умов спеціального водокористування та охорони вод не продовжив дію дозволу, право позивача на спеціальне водокористування згідно Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року відповідно до п. 2 та п. 6 ст. 55 Водного кодексу України припинилося в силу закону з 01.06.2011р.
Визнання судом за таких умов продовженим Дозволу на спеціальне водокористування №Укр-525-10/Льв. ГДС від 21.10.2010 року буде підміною судом компетентного державного органу, втручанням у його компетенцію та суперечитиме завданням адміністративного судочинства визначеним у ст. 2 КАС України.
Згідно з ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди відповідно до вимог ч.3 ст.2 КАС України перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вищезазначених норм чинного законодавства та фактичних обставин справи суд дійшов висновку, що порушення відповідачем прав позивача є надуманим, позовні вимоги є необґрунтованими та безпідставними, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.
Відповідно до ст. 94 КАС України відшкодування судових витрат позивачеві, якому відмовлено у позові не передбачено.
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну те резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 04.04.2012 року о 16:00 год.
Суддя Коморний О.І.