ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
11 квітня 2012 р. № 2а-907/12/1370
м. Львів
12 год. 25 хв.
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючий суддя Коморний О.І.,
секретар - Гнилиця Р.І.
з участю:
позивача ОСОБА_1
представник позивача Дашинич О.Б.
представник відповідача 1 не прибув
представник відповідача 2 Бульбах Р.Є.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області та Державної податкової адміністрації у Львівській області про зобов'язання до вчинення дій.
Обставини справи.
Позивач, ОСОБА_1, звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з позовом у якому заявлено вимогу зобов'язати Державну податкову інспекцію у Буському районі Львівської області та Державну податкову адміністрацію у Львівській області зарахувати позивачу до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах державної податкової служби з 28.07.1992 року по 06.03.2000 року.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі безпідставно відмовляються зарахувати позивачеві до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах державної податкової служби з 28.07.1992 року по 06.03.2000 року, що позбавляє позивача можливості скористатися правом виходу на пенсію за вислугою років.
Позивач та представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав викладених у позовній заяві, надали додаткові пояснення по суті позовних вимог, просять позов задовольнити.
У зв'язку з проведеною реорганізацією відповідачів, судом відповідно до ст. 55 Кодексу адміністративно судочинства України допущено заміну відповідачів правонаступниками -Державною податковою інспекцією у Буському районі Львівської області Державної податкової служби і Державною податковою службою у Львівській області, та роз'яснено, що усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступників, обов'язкові для правонаступників в такій самій мірі, у якій вони були б обов'язкові для осіб, яких вони замінили.
Представник Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби у судове засідання не прибув, згідно поданого клопотання проти позову заперечує з тих підстав, що у штаті ДПІ у Буському районі відділу податкової міліції немає, особова справа позивача знаходиться у ДПС Львівської області, відтак права позивача ДПІ у Буському районі Львівської області не порушувала.
Представник Державної податкової служби у Львівській області проти позову заперечив повністю з підстав викладених у письмовому запереченні, суть яких зводиться до того, що позивачу час роботи в державному органі за наслідками переходу на службу в податкову міліцію не зараховано, оскільки перелік посад офіцерського та начальницького складу ДПС України не затверджений. Просить у задоволенні позову відмовити.
Суд заслухав пояснення сторін, повно, всебічно та об'єктивно оцінив подані докази у їх сукупності та
встановив:
Позивач 27.01.2012 року подав на ім'я начальника ДПІ у Буському районі Львівської області звернення, у якому просив повідомити чи зараховується йому до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років час попередньої роботи в органах державної податкової служби до 06.03.2000р. та яку вислугу років для призначення пенсії позивач має, якщо виходить на пенсію за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»станом на дату відповіді.
На вказане звернення позивач отримав відповідь №746/040-013 від 30.01.2012 року у якій позивачу запропоновано звернутися у відділ комплектування та проходження служби податкової міліції управління персоналу ДПА у Львівській області, оскільки питання, вказані у листі не є компетенцією державної податкової інспекції у Буському районі.
Право на звернення до адміністративного суду з позовом є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 55 Конституції України, відповідно до якої, права і свободи людини і громадянина захищаються судом і кожному гарантується право на оскарження в суді рішень дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до ст. 8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права.
Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України повинні відповідати їй.
Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Із наведеними нормами Конституції України кореспондуються норми, закріплені у ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України), відповідно до яких, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. При цьому у відповідності до ч.2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.
Юрисдикція адміністративних судів відповідно до ч. 1 ст. 17 КАС України поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму, зокрема, відповідно до п.2 ч.2 ст.17 КАС України - на спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивач з часу призначення згідно наказу ДПА у Львівській області від 07.03.2000 року на посаду оперуповноваженого групи оперативного забезпечення примусового стягнення заборгованості до бюджету відділу податкової міліції ДПІ у Бродовському районі перебував на службі у податковій міліції, і на даний час обіймає посаду старшого оперуповноваженого відділення протидії незаконному відшкодуванню податку на додану вартість відділу податкової міліції ДПІ у Буському районі.
З урахуванням викладеного та з огляду на тимчасовий штатний розпис ДПІ у Буському районі Львівської області Державної податкової служби, у якому в структурі податкової інспекції відділу податкової міліції немає, суд дійшов висновку, що оскільки ДПІ у Буському районі Львівської області Державної податкової служби є неналежним відповідачем, вимоги позивача до ДПІ у Буському районі Львівської області Державної податкової служби є безпідставними та необґрунтованими, а тому у їх задоволенні слід відмовити.
Водночас, на звернення позивача від 30.01.2012р. до Голови ДПА у Львівській області щодо зарахування до вислуги років для призначення пенсії за вислугу років часу попередньої роботи в органах державної податкової служби до 06.03.2000р., позивача листом від 17.02.2012р. повідомлено про те, що час попередньої роботи в органах державної податкової служби позивачу не зарахований через відсутність затвердженого переліку посад ДПС (ДПА) України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію визначає згідно преамбули Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»від 09.04.1992р. N 2262-XII у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин (далі -Закон N 2262-XII).
Закон має на меті реалізацію особами, які мають право на пенсію за цим Законом, свого конституційного права на державне пенсійне забезпечення у випадках, передбачених Конституцією України та цим Законом, і спрямований на встановлення єдності умов та норм пенсійного забезпечення зазначеної категорії громадян України.
Держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв'язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Згідно з п. «и»ст. 17 Закону N 2262-XII, особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховуються час роботи в державних органах у разі переходу на військову службу в органи і військові формування Служби безпеки України, Управління державної охорони України, органи внутрішніх справ, державну пожежну охорону, Державну службу спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи і підрозділи цивільного захисту, податкову міліцію або Державну кримінально-виконавчу службу України на посади офіцерського та начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Службою безпеки України, Управлінням державної охорони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, Міністерством України з питань надзвичайних ситуацій та у справах захисту населення від наслідків Чорнобильської катастрофи, Державною податковою адміністрацією України та Державним департаментом України з питань виконання покарань.
Відповідно до записів у трудовій книжці, судом встановлено перебування позивача з 29.07.1992р. по 15.01.1993р. на посаді державного податкового інспектора відділу оподаткування громадян ДПІ у Яворівському районі Львівської області; з 18.01.1993р. по 26.05.1993р. -на посаді державного податкового інспектора ДПІ у Бродівському районі Львівської області; з 26.05.1993р. по 11.10.1993р. на посаді старшого державного податкового ревізора -інспектора; з 11.10.1993р по 01.09.1995р. на посаді старшого державного податкового інспектора відділу обслуговування платників; з 01.09.1995р. по 03.01.1997р. на посаді начальника відділу по контролю за впровадженням ЕККА; з 03.01.1997р. по 01.12.1998 року на посаді головного державного податкового ревізора інспектора; з 01.12.1998р. по 06.03.2000р. на посаді головного державного податкового ревізора-інспектора сектору оперативного контролю відділу оподаткування фізичних осіб.
Згідно наказу ДПА у Львівській області від 07.03.2000 року позивач призначений на посаду оперуповноваженого групи оперативного забезпечення примусового стягнення заборгованості до бюджету відділу податкової міліції ДПІ у Бродовському районі, а наказом ДПА України від 31.03.2000р. №324-0 позивачу присвоєно перше спеціальне звання начальницького складу -лейтенант податкової міліції.
Закріплений у ст. 8 КАС України принцип верховенства права полягає у тому, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини.
Законом N 2262-XII передбачено для осіб начальницького складу податкової міліції гарантії формування вислуги років, необхідної для призначення та нарахування пенсії. Реалізація зазначеної гарантії не повинна залежати від невиконання державними органами покладених на них обов'язків, зокрема, щодо створення та затвердження списку посад.
Правовідносини, що виникають в процесі реалізації права на встановлену державою гарантію для осіб начальницького складу податкової міліції як складової їхнього правового статусу, будуються на принципі юридичної визначеності.
Зазначений принцип не дозволяє державі посилатися на відсутність певного нормативного акта, який визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах. Як свідчить позиція Європейського Суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії. Така дія зазначеного принципу пов'язана з іншим принципом - відповідальності держави, який полягає у тому, що держава не може посилатися на власне порушення зобов'язань для запобігання відповідальності.
При цьому, якщо держава чи орган публічної влади схвалили певну концепцію, в даному випадку це надання для осіб офіцерського і начальницького складу податкової міліції певних гарантій, а саме реалізацію права осіб офіцерського і начальницького складу податкової міліції на зарахування до вислуги років для призначення пенсії часу роботи в державних органах у разі переходу на службу у податкову міліцію на посади офіцерського і начальницького складу згідно з переліками посад, затверджуваними відповідно Державною податковою адміністрацією України за правилами, встановленими п. «и»ч. 1 ст. 17 Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців, осіб начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ та деяких інших осіб", держава чи орган вважатимуться такими, що діють протиправно, якщо вони відступлять від такої політики чи поведінки, зокрема, щодо фізичних осіб без завчасного повідомлення про зміни в такій політиці чи поведінці, оскільки схвалення такої політики чи поведінки дало підстави для виникнення обґрунтованих сподівань у фізичних осіб стосовно додержання державою чи органом публічної влади такої політики чи поведінки.
Відтак суд не приймає до уваги посилання відповідача про відсутність затвердженого переліку посад, як на підставу відмови позивачеві у зарахуванні до вислуги років для призначення пенсії часу попередньої роботи в державних органах -державних податкових інспекціях.
Закріплений у ч. 1 ст.11 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 138 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи (причини пропущення строку для звернення до суду тощо) та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.
За правилами, встановленими ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Згідно з ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Матеріали справи свідчать, що вказані положення ДПС у Львівській області дотримані не були, що зумовило необхідність звернення позивача за захистом порушеного права до суду.
З урахуванням встановлених фактичних обставин справи, суд, керуючись принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог до ДПС у Львівській області, тому такі підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 94 КАС України судові витрати з сторін не стягуються..
Керуючись ст. ст. 7-14, 50, 71, 86, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
1. Адміністративний позов задовольнити частково.
2. Зобов'язати Державну податкову службу у Львівській області (м. Львів вул. Стрийська 35) зарахувати ОСОБА_1 до вислуги років для призначення пенсії стаж роботи в органах державної податкової служби з 29.07.1992 року по 06.03.2000 року.
3. У задоволенні позовних вимог до Державної податкової інспекції у Буському районі Львівської області Державної податкової служби -відмовити.
4. Судові витрати з сторін не стягуються.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена в строк та в порядку, визначеному ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.
У судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Повний текст постанови складено та підписано 17.04.2012 р. о 10:00 год.
Суддя Коморний О.І.