Копія Справа № 1170/2а-398/12
Категорія статобліку 8.2.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
03 квітня 2012 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого ? судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі ? Галушко О.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за адміністративним позовом Малого приватного підприємства «Тарон»до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення -рішення,-
03 лютого 2012 року Мале приватне підприємство «Тарон»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції, в якому просить скасувати податкове повідомлення -рішення відповідача від 16.11.2011 року №0001282310, яким позивачеві визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 170784 грн. та застосовано штрафну санкцію в сумі 13619 грн. (далі -оскаржуване податкове повідомлення -рішення).
03.04.2012 року ухвалою суду, проголошеною у судовому засіданні, на підставі ст. 55 КАС України, здійснено заміну первісного відповідача, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція на його правонаступника, яким є Кіровоградська об'єднана державна податкова інспекція Кіровоградської області Державної податкової служби.
Позовні вимоги обґрунтовані, тим що з 01.11.2011 р. по 02.11.2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правомірності нарахування податкового кредиту з податку на додану вартість та правомірності декларування валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинам із Приватним підприємством «Гімалая»та Приватним підприємством «Потенца»за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року. В результаті чого було складено відповідний акт від 08.11.2011 року № 138/23-1/13758371 (далі -акт перевірки).
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято оскаржуване податкове повідомлення -рішення, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 170784 грн. із застосуванням штрафних санкцій в сумі 13619 грн.
Позивач зазначає, що він, на час здійснення господарських операцій з ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»не міг бути обізнаний про те, що ці контрагенти позивача не мають власних основних засобів, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, так як договори та накладні були підписані повноважними особами, завірені печатками. Уклавши договори та підписавши акти приймання -передачі матеріалів, отримавши належним чином оформлені податкові накладні, позивачем правомірно віднесено відповідні суми до складу податкового кредиту.
А тому позивач не погоджується з оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням та викладеними в акті перевірки порушеннями, оскільки відповідачем неправильно застосовано норми матеріального та процесуального права, а висновки, викладені в акті перевірки, не відповідають чинному законодавству.
У судовому засіданні представник позивача Сімонов Д.О. позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд позов задовольнити пославшись на обставини, викладені в позовні заяві.
Представник відповідача Доган В.Й. у судовому засіданні просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову з підстав, зазначених у письмових запереченнях на позов (а.с. 133 - 136).
Представник відповідача, у письмових запереченнях на позов зазначив, що згідно даних автоматизованої системи співставлення на рівні ДПА України податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів та додатками №5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»встановлено, що позивачем відображено в податковому обліку, а саме віднесено до складу податкового кредиту операції з придбання товарів (робіт, послуг) у ПП «Гімалая»та ПП «Потенца», за період з 01.05.2011 року по 31.07.2011 року, всього податку на додану вартість на суму 170784 грн., в тому числі: ПП «Потенца»на суму 97539,57 грн. (травень 2011 року на 6166,67 грн., червень 2011 року на 36900 грн., липень 2011 року на 54472,90 грн.); ПП «Гімалая»на суму 73244,35 грн. (травень 2011 року на суму 45350,35 грн., червень 2011 року на суму 27894 грн.).
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає задоволенню повністю з наступних підстав.
Суд встановив, що 08.11.2010 року Інспекцією державного архітектурно -будівельного контролю у Кіровоградській області видано Управлінню капітального будівництва Кіровоградської обласної державної адміністрації та позивачеві було видано дозвіл №149/2010 -КР на виконання будівельних робіт з будівництва станції біологічної очистки стоків в смт. Петрове Петрівського району Кіровоградської області (а.с. 131).
Територіальним управлінням державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Кіровоградській області позивачеві було видано дозвіл №176.08.35 -45.21.1 на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки та експлуатації обладнання підвищеної небезпеки (а.с. 132).
12.10.2011 року позивачу видано ліцензію серія АВ, на створення об'єктів архітектури №595133 (а.с. 130).
Позивачем 16.06.2011 року до відповідача подано податкову декларацію №78191 з податку на додану вартість за травень 2011 року, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 6 190 грн. (а.с. 113 -115).
14.07.2011 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію №88325 з податку на додану вартість за червень 2011 року, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 2 238 грн. (а.с. 110 - 112).
16.08.2011 року позивачем до відповідача подано податкову декларацію №102411 з податку на додану вартість за липень 2011 року, якою визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду, з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду, у розмірі 1 818 грн. (а.с. 102 - 104).
19.10.2011 року позивачем було надано письмові пояснення вих. №42 на лист -запит відповідача від 28.09.2011 року №35472/10/26-34, в яких надаються пояснення та документально підтверджуються господарські взаємовідносини з ПП «Потенца»(а.с. 129).
З 01.11.2011 р. по 02.11.2011 р. головним державним податковим ревізором -інспектором податкового контролю юридичних осіб Ткачук Т.Л. було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»за період з 01.05.2011 року по 30.07.2011 року. Перевірка проводилась без присутності посадових осіб МПП «Тарон». В результаті чого перевіряючою було складено відповідний акт від 08.11.2011 року №138/23-1/13758371 (а.с. 59 -75).
В ході перевірки встановлено, що позивачем порушенно вимоги п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755 -IV, в результаті чого, позивачем було занижено податок на додану вартість за період з 01.05.2011 по 31.07.2011 року всього в розмірі 170784 грн., в тому числі: за травень 2011 року у сумі 51517 грн., за червень 2011 року у сумі 64794 грн., за липень 2011 року у сумі 54473 грн.
На підставі акта перевірки відповідачем було прийнято податкове повідомлення -рішення форми «Р»від 16.11.2011 року №0001282310, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ за основним платежем 170784 грн., із застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 13619 грн. (а.с. 76).
Позивач, не погодившись з оскаржуваним податковим повідомленням -рішенням, звернувся до Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області з первиною скаргою від 25.11.2011 року №48 про скасування даного рішення (а.с. 78 -82). Рішенням Державної податкової адміністрації у Кіровоградській області від 26.01.2012 року вих. №320/10/25-010 «Про результати розгляду первинної скарги»оскаржуване податкове повідомлення -рішення було залишено без змін, а скарга позивача без задоволення (а.с. 83 - 85).
З матеріалів справи встановлено, що контрагентами позивача були ПП «Гімалая»та ПП «Потенца», у зв'язку з чим відповідачем до матеріалів справи подані: довідка від 19.09.2011 року №91/23-1/37384055 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Гімалая» з питань дотримання вимог податкового законодавства, в частині правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ та правомірності декларування валових доходів та валових витрат з податку на прибуток по взаємовідносинах з ТОВ «Євросвіт»за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року (а.с. 148 -152); акт від 20.09.2011 року №89/23-6/37384081 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за травень - червень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»(а.с. 153- 162); акт від 11.10.2011 року №99/23-6/37384081 про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ПП «Потенца»з питань правильності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ за липень 2011 року в частині взаємовідносин з ТОВ «Євросвіт»(а.с. 163 -170)..
В ході перевірки ПП «Гімалая»встановлено, що ним порушено: - вимоги ч. 5 ст. 203, ч. 1,2 ст. 215, ст.. 216 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ПП «Гімалая»при придбанні товарів (послуг) у ТОВ «Євросвіт», а товари (послуги) по вказаних правочинах не були передані, в порушення ст.. 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України;
- перевіркою не підтверджено об'єкт оподаткування з ПДВ при придбанні та продажу товарів (послуг) за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року, які підпадають під визначення п.п. 185.1 п. 185 ,п. 198.3., п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, а саме: ПП «Гімалая»сформовано податковий кредит з податку на додану вартість згідно податкових накладних, виписаних ТОВ «Євросвіт»на суму 1185026,50 грн., а тому ПП «Гімалая»безпідставно сформовано податкові зобов'язання в сумі 1192256,00 грн.;
- ПП «Гімалая»в зв'язку з відсутністю об'єктів оподаткування по операціях з придбання товарів (послуг) у підприємств -постачальників та по операціях з продажу цих товарів (послуг) підприємствам -покупцям за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року необхідно зменшити суми валового доходу та суми валових витрат у податкових деклараціях з податку на прибуток відповідних податкових періодів.
В ході перевірки ПП «Потенца»16.09.2011 р. встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Господарські операції за період з 01.05.2011 року по 30.06.2011 року щодо придбання ПП «Потенца»товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника та продажу ПП «Потенца»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових ресурсів, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. За висновками, викладеними в акті перевірки, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
В ході перевірки ПП «Потенца»07.10.2011 р. встановлено відсутність поставок товарів та укладення угод без мети настання реальних правових наслідків. Господарські операції за період з 01.07.2011 року по 31.07.2011 року щодо придбання ПП «Потенца»товарів (робіт, послуг) у контрагента -постачальника та продажу ПП «Потенца»товарів (робіт, послуг) на адресу контрагентів -покупців не підтверджуються стосовно врахування реального часу здійснення операцій, місцезнаходження майна, наявності трудових, виробничо -складських приміщень та іншого майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій. За висновками, викладеними в акті перевірки, в зв'язку з тим, що угоди поставки є нікчемними, нікчемний правочин є недійсним в силу закону, такий нікчемний правочин не створює інших юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю.
02.09.2011 року Обласним комунальним підприємством «Кіровоградське обласне об'єднане бюро технічної інвентаризації»надано відповідь на запит ДПА в Кіровоградській області від 22.08.2011 року вих. № 30993/10/26-31, про те, що в ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»немає зареєстрованого права власності на нерухоме майно в м. Кіровограді та Кіровоградському районі (а.с. 146).
Управлінням державної автомобільної інспекції Управління Міністерства Внутрішніх справ в Кіровоградській області відповідача повідомлено про те, що в ПП «Гімалая»автомототранспорту не зареєстровано, що підтверджується довідкою від 02.09.2011 року вих. №10/7645 (а.с. 147).
Твердження відповідача, наведені ним в акті перевірки та в запереченнях на позов, з приводу нікчемності правочинів між позивачем та його контрагентами, суд вважає необґрунтованими, виходячи з наступного.
Так, станом на час укладення позивачем з ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»договорів та їх виконання, дані юридичні особи були зареєстровані в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також були платниками податку на додану вартість.
Відповідачем не доведено, що ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»були створені з відома або за участі позивача, з метою ухилення від оподаткування, порушення економічних інтересів держави щодо несплати встановлених законом податків.
Відповідно до ч.1 ст.207 Господарського кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язується: 1) невідповідністю його змісту вимогам закону; 2) наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; 3) укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).
За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). До оспорюваних правочинів належить, зокрема, фіктивний правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним (ст. 234 ЦК України).
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на моментвиникнення спірних правовідносин, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні»державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що органи податкової служби не наділені повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), оскільки таке визнання можливе виключно в судовому порядку. А тому суд вважає, що висновки відповідача в частині визнання недійсними правочинів між позивачем та його контрагентами, які покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, не відповідають вимогам чинного законодавства, оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок не може бути беззаперечним доказом такої недійсності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Відповідачем не було надано доказів на підтвердження недотримання сторонами в момент укладення договорів вимог, встановлених частинами першою-третьою, п'ятою та шостою ст.203 ЦК України, що є підставою для визнання правочинів недійсними.
Згідно статті 216 ЦК України до моменту визнання правочину недійсним або нікчемним правові наслідки, а саме те, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю -не настають.
Посилання відповідача на частини 1, 5 статтю 203, статтю 215 є безпідставними, так як зазначені норми можуть використовуватися лише при визнанні правочинів недійсними в судовому порядку.
Інших підстав визнання правочину нікчемним діюче законодавство не передбачає.
Недійсність правочинів між позивачем та його контрагентами не визнана в судовому порядку, у зв'язку з чим, факти, викладені в акті перевірки, не можуть бути належними доказами наявності порушень позивачем вимог ч.ч.2 ст.203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ст.ст.228, 626, 629, 650, 655, 658, 662 ЦК України відносно того, що укладені ним правочини з контрагентами не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними, та є підставою для визнання таких правочинів недійсними.
Згідно ст.638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Частиною 1 статті 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Судом встановлено, що 02.11.2009 року між управлінням капітального будівництва Кіровоградської облдержадміністрації та МПП «Тарон»було укладено договір підряду №48/09 щодо будівництва навчального корпусу загальноосвітньої школи №15 у м. Кіровограді. Відповідно до п. 5.1. договору, загальна вартість робіт погоджена за договірними цінами, відповідно до тендерної пропозиції і на момент укладення даного договору складає 5131688 грн., в тому числі по податку на додану вартість 855281,33 грн. У загальній договірній ціні вартість будівельно -монтажних робіт складає 4831246,80 грн., в тому числі по податку на додану вартість -805207,80 грн., вартість обладнання 300441,20 грн., у тому числі по податку на додану вартість 4762360 грн. (а.с. 116 -120). До даного договору було укладено додаткову угоду від 10.05.2011 року №6/11 (а.с. 121 - 122) та додаткову угоду від 07.09.2011 року №52/11 (а.с. 124 - 128).
З письмових пояснень позивача, наданих 19.10.2011 року за №42 на лист -запит відповідача від 28.09.2011 року №35472/10/26-34 та з усних пояснень представника позивача, наданих ним у судовому засіданні вбачається, що: угоди (контракти) на придбання товарів та надання послуг між ним та його контрагентами в письмовій формі не укладалися; транспортування товарів здійснювалося за рахунок замовника та виконавця; товари завозилися на об'єкти, для ремонту яких придбавалися; розрахунки за товари та надані послуги проводилися у безготівковій формі; придбання товарів здійснювалося для виконання робіт кінцевому споживачу; станом на 01.10.2011 р. кредиторська і дебіторська заборгованість відсутня.
Суд зауважує, що підставою виникнення господарських зобов'язань, за приписами ч. 1 ст. 177 Господарського кодексу України, - є договір.
Згідно з ч. 7 ст. 179 ГК України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
Укладання господарських договорів, відповідно до п. 1 ст. 181 ГК України, допускається у спрощений спосіб, шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а підпис - шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення цього виду договорів.
Їх укладання здійснюється за правилами Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ст. 179 ГК України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.
У відповідності до ч. ч. 1, 4 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, двостороннім правочином є погоджена дія двох сторін.
Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, за ч. 2 ст. 205 ЦК України, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.
Позивачем, на підтвердження виконання договорів, укладених між ним та його контрагентами, до суду надані: податкові накладні (а.с. 9 -18, 41 - 46), видаткові накладні (а.с. 19, 22 -23, 26, 29, 47 -48), акти здачі -прийняття робіт (надання послуг) (а.с. 20 -21, 24 -25, 27 -28, 49 -52), платіжні доручення (а.с. 30 -40, 53 -58).
На підставі аналізу наведених норм законодавства суд дійшов висновку, що передача товару та виконання послуг за підписаними позивачем та його контрагентами видатковими, податковими накладними, без попереднього укладення в письмовій формі відповідних договорів (контрактів), не суперечить вимогам ч. 4 ст. 202 Цивільного кодексу України та ч. 1 ст. 181 Господарського кодексу України.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Суд зазначає, що квитанції, накладні та податкові накладні, видаткові накладні, акти здачі -прийняття робіт (надання послуг), платіжні доручення, надані позивачем, є первинними документами, в розумінні ст. 1 вищезазначеного Закону.
Відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Відповідно до вимог п. 201.1 ст.201 Податкового кодексу України, податкова накладна містить: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатуру) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціну постачання без урахування податку; ж) ставку податку та відповідну суму податку в цифровому значенні; з) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).
В даному випадку, надані позивачем платіжні доручення, накладні, податкові накладні, акти прийому -передачі робіт /послуг/, тощо, які долучені до матеріалів справи, відповідають наведеним нормам законодавства.
Таким чином на думку суду, фактичне виконання договорів, укладених позивачем з його контрагентами відбулось, що підтверджується первинними документами, які оформлені відповідно до норм Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Податкового кодексу України.
Правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 198 Податкового кодексу України.
Відповідно до п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України, податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу).
Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України, зокрема підпункту «а», право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.
Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.
Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізінгу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізінгу таким орендарем.
Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).
Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.
Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари /послуги/ та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно з п. 198.4 ст. 198 Податкового кодексу України, якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.
Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі, якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.
Виходячи зі змісту наведених вище норм законодавства, право на віднесення сум ПДВ, сплачених при придбанні товару, до податкового кредиту виникає у суб'єкта господарювання у разі дотримання ним наступних умов: 1) фактичності придбання такого товару, тобто, реальності відповідної господарської операції; 2) наявності податкових накладних, складених особою, зареєстрованою платником податку, чи митних декларацій на підтвердження придбання такого товару та сплати відповідної суми ПДВ; 3) подальшого використання придбаного товару в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності підприємства.
Відповідно до п.200.1. ст.200 Податкового кодексу України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.
Суд вважає, що вказані в акті перевірки висновки не ґрунтуються на нормах Податкового кодексу України, оскільки право на віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, як сплачених, так і нарахованих, виникає за правилами першої події: або фактичної сплати коштів (в т.ч. податку на додану вартість) продавцю в оплату придбаних товарів (робіт, послуг), або отримання податкової накладної, в якій зазначені суми податку на додану вартість, що засвідчує факти придбання платником податків товару (робіт, послуг).
Чинним законодавством України на сторону цивільно-правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку з перевірки дотримання постачальниками товару вимог податкового законодавства зі сплати податкових зобов'язань до бюджету. Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що Податковий кодекс України не ставить в залежність можливість включення до податкового кредиту сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді, у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), від їх фактичної сплати до бюджету продавцем товарів (робіт, послуг).
Згідно з позицією інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 20.07.2010 року №1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби»дослідженню підлягає реальність господарських операцій, що є підставою для виникнення права на податковий кредит або бюджетне відшкодування; добросовісність дій платника податку , яка полягає у відповідності вчинених ним дій господарській меті, а також реальність всіх даних, наведених у документах, що надають право на податковий кредит та/або/ бюджетне відшкодування.
Отримані позивачем податкові накладні не мають недоліків, які згідно зі ст.201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону №996-XIV, п.2.4 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за №168/704, спричиняють втрату ними статусу податкових накладних.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарської операції щодо отримання позивачем у ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»товарів та послуг є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення даних господарських операцій.
З аналізу вищенаведених норм Податкового кодексу України та правовідносин позивача з ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»вбачається, що позивачем дотримано всіх вимог закону пов'язаних з формуванням податкового кредиту, оскільки єдиною підставою для цього являється наявність у платника податку -покупця належно оформленої податкової накладної.
Крім того, суд враховує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.200.1-200.4 ст.200 Податкового кодексу України, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуги) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуги), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника.
Суд також зазначає, що наявність вищевказаних законодавчо визначених обставин для формування податкового кредиту є обов'язковою, але, не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо податковий орган доведе, що відомості у документах, на підставі яких вони сформовані, не відповідають дійсності, в тому числі, коли господарські операції з придбання товару (робіт, послуг) не мали реального характеру.
Так, у відповідності до п.201.10 ст.201 Податкового кодексу України, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
Факт використання товару позивачем у власній господарській діяльності, та, відповідно, реальність виконання договору сторонами, підтверджується первинними бухгалтерськими документами, щодо отримання даних послуг, використання їх в господарській діяльності, що підтверджується належними доказами, які містяться в матеріалах справи.
Пунктом 6 «Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства», затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. № 984 передбачено, що факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.
Зміст акта перевірки позивача свідчить про те, що перевірка проводилася на підставі установчих документів позивача, автоматизованих комп'ютерних інформаційних систем: АРМ „Аудит", АРМ - свідоцтво (ПДВ), АІС - „ТАХ", АРМ „Облік платників і платежів", АРМ „Бест звіт", розшифровки співставлення податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів.
Крім того, акт перевірки МПП "Тарон" ґрунтується на підставі висновків довідки та актів перевірки ПП «Гімалая»та ПП «Потенца»в частині їх взаємовідносин з ТОВ "Євросвіт" за травень-липень місяці 2011 р., якими встановлено нікчемність правочинів та які містять висновки про те, що податковий кредит позивача за серпень 2011р. сформовано на підставі неіснуючих операцій, при цьому конкретні угоди та первинні документи, складені на їх виконання, при проведенні перевірки податковим органом не досліджувались.
З цього приводу, суд зазначає, що відсутність в розпорядженні податкового органу документів суб'єкта господарювання, необізнаність податкового органу про його діяльність не є безумовною підставою для висновку про нікчемність всіх угод, укладених таким суб'єктом господарювання, та для висновку про настання у зв'язку з цим несприятливих наслідків для його контрагентів.
Відповідачем не надано жодних доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми по яких позивачем включені до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість.
Також відповідач не довів, як господарські операції між контрагентами позивача ПП «Гімалая», ПП «Потенца», проведені ними з ТОВ "Євросвіт" могли вплинути на реальність господарських операцій між цими контрагентами та позивачем.
До того ж, суд враховує, що відповідачем обставини реального здійснення позивачем господарських операцій з ПП «Гімалая»та ПП «Потенца», не досліджувались та в ході розгляду справи не спростовано.
Податковий орган не надав жодних доказів на підтвердження того, що позивач, як платник податків, діяв без належної обачності й обережності і йому було відомо про можливі порушення, які допускали його контрагенти, або що самостійною діловою метою здійснення господарських операцій з даними підприємствами було одержання позивачем податкової, а не підприємницької вигоди.
Відповідно до ч. 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Суд вважає, що відповідачем не було доведено законність оскаржуваного податкового повідомлення -рішення, прийнятого за наслідками документальної позапланової невиїзної перевірки позивача.
Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
У відповідності до п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З огляду на вищевикладене, перевіривши згідно вимог п. 3 ч. 3 ст. 2 КАС України, податкове повідомлення-рішення відповідача від 16.11.2011 року №0001282310 суд вважає, що воно прийнято з порушенням принципів законності та обґрунтованості, а тому воно підлягає скасуванню.
У відповідності до ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Скасувати податкове повідомлення -рішення Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції від 16.11.2011 року №0001282310.
3. Присудити на користь Малого приватного підприємства «Тарон»всі здійснені ним документально підтверджені судові витрати, у вигляді сплачено ним судового збору в сумі 1844,03 грн., з Державного бюджету України.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 03.04.2012 р. проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 09.04.2012 р., про що повідомлено сторін після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 2 ст. 167 КАС України.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко