Копія Справа № 1170/2а-3038/11
Категорія статобліку 8.2.1
КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------
31 січня 2012 року м. Кіровоград
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Флоренка О. Ю.,
при секретарі -Полуденя Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009»до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області про встановлення відсутності компетенції та визнання протиправними дій, -
15 серпня 2011 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009»звернулось до Кіровоградського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Долинської міжрайонної державної податкової інспекції Кіровоградської області, в якій просить:
встановити відсутність компетенції (повноважень) відповідача, щодо визнання нікчемними правочинів, укладених позивачем з ПП "Електропроммарш", ПП "Колос Кіровоградщини 2009", ПП "Протосс", ТОВ "Агрорегіон Трейд - 7", ПП "Ромб", ПП ТОВ "Лани України", ТОВ "Система підприємств "Содружество", ТОВ "Укрнафтарегіон", ПП "Агрофірма -Профіт", ТОВ "Ресурс - Агро Кіровоград", ТОВ "Трейд -Ойл -У", ТОВ "Фармаінтернешнл ЛТД", ТОВ "Етна -Регіон", ТОВ "Фарата";
визнати протиправними дії відповідача, щодо визнання правочинів, укладених позивачем з ПП "Електропроммарш", ПП "Колос Кіровоградщини 2009", ПП "Протосс", ТОВ "Агрорегіон Трейд - 7", ПП "Ромб", ПП ТОВ "Лани України", ТОВ "Система підприємств "Содружество", ТОВ "Укрнафтарегіон", ПП "Агрофірма -Профіт", ТОВ "Ресурс -Агро Кіровоград", ТОВ "Трейд -Ойл -У", ТОВ "Фармаінтернешнл ЛТД", ТОВ "Етна -Регіон", ТОВ "Фарата", такими, що порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчиненими удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб, такими, що мають ознаки нікчемності та є нікчемними в силу припису закону;
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у визначені відсутності об'єктів оподаткування при придбані та продажу товарів (послуг) за правочинами вчиненими з ПП "Електропроммарш", ПП "Колос Кіровоградщини 2009", ПП "Протосс", ТОВ "Агрорегіон Трейд - 7", ПП "Ромб", ПП ТОВ "Лани України", ТОВ "Система підприємств "Содружество", ТОВ "Укрнафтарегіон", ПП "Агрофірма -Профіт", ТОВ "Ресурс -Агро Кіровоград", ТОВ "Трейд -Ойл -У", ТОВ "Фармаінтернешил ЛТД", ТОВ "Етна-Регіон", ТОВ "Фарата";
визнати протиправними дії відповідача, які полягають у визначені відсутності взаємовідносин позивача з ПП "Ромб", ПП ТОВ "Лани України", ТОВ "Система підприємств "Содружество", ТОВ "Укрнафтарегіон", ПП "Агрофірма -Профіт", ТОВ "Ресурс - Агро Кіровоград", ТОВ "Трейд -Ойл -У", ТОВ "Фармаінтернешнл ЛТД", ТОВ "Етна -Регіон", ТОВ "Фарата";
визнати протиправним дії відповідача, які полягають у визначені безпідставного формування податкового кредиту та валові витрати за правочинами з ПП "Електропроммарш", ПП "Колос Кіровоградщини 2009", ПП "Протосс", ТОВ "Агрорегіон Трейд -7", ПП "Ромб", ПП ТОВ "Лани України", ТОВ "Система підприємств "Содружество", ТОВ "Укрнафтарегіон", ПП "Агрофірма -Профіт", ТОВ "Ресурс - Агро Кіровоград", ТОВ "Трейд -Ойл -У", ТОВ "Фармаінтернешнл ЛТД", ТОВ "Етна-Регіон", ТОВ "Фарата".
Заявлені позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що в період з 28.07.2011 року по 03.08.2011 року Долинською МДПІ Кіровоградської області було проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009»з дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ПП «Протосс», ТОВ «Агрорегіон Трейд -7», ПП «Ромб», ТОВ «Лани України», ТОВ «Системи підприємств «Содружеатво», ТОВ «Укрнафтарегіон», ПП «Агрофірма -Профіт», ТОВ «Ресурс -Агро -Кіровоград», ТОВ «Трейд -Ойл -У», ТОВ «Фармаінтернешнл ЛТД», ТОВ «Етна -Регіон», ТОВ «Фарата»за період з 27.07.2009 року по 31.03.2011 року. В результаті чого було складено акт від 10.08.2011 року №592/2310/36571782.
Позивач не погоджується із висновком в акті перевірки, вважає, що він не відповідає бухгалтерському та податковому обліку підприємства, а також нормам діючого законодавства України.
Позивач в позовні заяві зазначає, що відповідно до змісту акта жодним чином не вказується на виявлені факти порушень податкового законодавства та на їх достовірне підтвердження та робиться хибний висновок про порушення Закону України «Про податок на додану вартість», Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»через одноосібне визначення правочинів нікчемними.
Крім того позивач зазначає, що всі укладені правочини з ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ПП «Протосс», ТОВ «Агрорегіон Трейд -7», ПП «Ромб», ТОВ «Лани України», ТОВ «Системи підприємств «Содружеатво», ТОВ «Укрнафтарегіон», ПП «Агрофірма -Профіт», ТОВ «Ресурс -Агро -Кіровоград», ТОВ «Трейд - Ойл -У», ТОВ «Фармаінтернешнл ЛТД», ТОВ «Етна -Регіон», ТОВ «Фарата»є чинними, якщо їх недійсність прямо не встановлена законом (нікчемні правочини), також зазначені підприємства володіють правоздатністю та дієздатністю для вчинення правочинів, були зареєстрованими в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України і знаходились на обліку платника податків в органах Державної податкової служби, що свідчить про здатність цих суб'єктів господарювання здійснювати свої цивільні права і обов'язки через свої органи та діяти на підставі засновницьких документів.
У судовому засіданні представники позивача Кокош О.І., Дьяченко А.А. позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили суд задовольнити позов з підстав, викладених у ньому.
Представник відповідача Долуман А.В. просив суд відмовити в задоволенні адміністративного позову, пославшись на доводи, зазначені у письмових запереченнях на позов (а.с. 130 -134).
Представник відповідача, заперечуючи проти задоволення адміністративного позову у своїх письмових запереченнях на позов зазначив, що сума податку на додану вартість сплачені (отримані) ТОВ «Агро регіон-Трейд-7», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ПП «Електропроммаш», ПП «Протосс»в загальній сумі 2 444 516,99 грн. що віднесенні ТОВ «Агрохолдинг 2009»до складу податкового кредиту та відображені в додатку 5 до податкової декларації з ПДВ «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»відповідних звітних періодів, не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так як виписані за операціями, що проведені на підставі нікчемного правочину, не підтверджуються факт поставки товару та виписані не уповноваженими особами.
Відповідач також зазначив, що позивачем порушено вимоги ч.5 ст. 203, ч.1,2 ст. 215, ст. 216, 662,655 та 656 Цивільного кодексу України, п.1.7, ст. 1, п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5, п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 444 516,99 грн.
Посилання позивача, стосовно позовної вимоги щодо встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) у відповідача. Державний контроль за додержання податкового законодавства реалізується державою податковою службою через проведення різного виду перевірок, які повинні забезпечувати виявлення наявних фактів порушення законодавства. Вчинення дій відповідачем є способом реалізації наданої суб'єкту владних повноважень компетенції. Здійснення дії є процес реалізації наданих законом функцій суб'єкту владних повноважень.
Отже складання актів та довідок за результатом проведених перевірок є правом органів податкової служби, яке реалізується фахівцями органів податкової служби.
Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши у судовому засіданні подані суду докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що слід відмовити у задоволенні адміністративного позову з наступних підстав.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009», зареєстрований Долинською районною державною адміністрацією Кіровоградської області 22.07.2009 року, номер запису в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців 1 242 102 0000 000529 (а.с. 145).
Судом встановлено, що 10.08.2011 року начальником відділу податкового контролю юридичних осіб Долинської міжрайонної державної податкової інспекції, радником податкової служби II рангу Коптєвою Тетяною Олексіївною, прийнято акт про результати позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрохолдинг 2009», з дотримання вимог податкового законодавства в частині взаємовідносин з ПП «Електропроммаш», ПП «Колос Кіровоградщини 2009», ПП «Протос», ТОВ «Агро регіон Трейд -7», ПП «Ромб», ТОВ «Лани України», ТОВ «Система підприємств Содружество», ТОВ «Укрнафтарегіон», ПП «Агрофірма -Профіт», ТОВ «Ресурс - Агро -Кіровоград», ТОВ «Трейд -Ойл -У», ТОВ «Фармаінтернешнл ЛТД», ТОВ «Етна -Регіон», ТОВ «Фарата»за період з 27.07.2009 року по 31.03.2011 року. Перевірку проведено без присутності керівника товариства ОСОБА_6. В результаті перевірки складено акт №592/2310/3657782 (а.с. 16-115).
В ході перевірки встановлено, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту та декларування в податкових деклараціях відповідних звітних періодів суми податку на додану вартість сплачені (отримані) від постачальників, а саме: ТОВ «Електропроммаш», ТОВ «Агро регіон Трейд 7», ПП «Протосс», ПП Колос Кіровоградщини 2009». Таким чином встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствами -покупцями в розумінні ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість».
Відповідно суми податку на додану вартість сплачені (отримані) від ТОВ «Електропроммаш», ТОВ «Агро регіон Трейд 7», ПП «Протосс», ПП Колос Кіровоградщини 2009»в загальній сумі 2 444 516,99 грн. що віднесені позивачем до складу податкового кредиту та відображені в додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість «Розшифровка податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів»відповідних звітних періодів не підлягають включенню до складу податкового кредиту з податку на додану вартість, так як виписані за операціями. Що проведені на підставі нікчемного правочину, не підтверджують факт поставки товару та виписані не уповноваженими особами.
Позивачем порушено вимоги ч. 5 т. 203, ч.1,2 ст. 215, ст.216, 662, 655 та 656 Цивільного кодексу України, п. 1.7 ст. 1 п.п. 7.4.1, п.п.7.4.5 п.7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість, в результаті чого завищено податковий кредит на суму 2 444 516,99 грн., а саме: в серпні 2009 року в сумі 31436,00 грн.; вересень 2009 року в сумі 106344,00 грн.; жовтні 2009 року в сумі 123430,00 грн.; листопаді 2009 року в сумі 78343,00 грн. грудні 2009 року в сумі 41609,00 грн.; березні 2010 року в сумі 195914,00 грн.; квітні 2010 року в сумі 67454,00 грн.; травні 2010 року в сумі 132493,00 грн.; червні 2010 року в сумі 91794,00 грн.; липні 2010 року в сумі 449588,00 грн.; серпні 2010 року в сумі 373181,00 грн.; вересні 2010 року в сумі 346752,00 грн.; жовтні 2010 року в сумі 88924,00 грн.; листопаді 2010 року в сумі 74365,00 грн.; грудні 2010 в сумі 242889,00 грн. По підприємствам: ТОВ «Агро регіон -Трейд - 7»в сумі 507784,96 грн. (обсяг поставки -2538924,78 грн.); ПП «Колос Кіровоградщини 2009 року»в сумі 739256,26 грн. (обсяг поставки -3696281,30 грн.); ПП «Електропроммаш»в сумі 857922,48 грн. (обсяг поставки -4289612,40 грн.); ПП «Протос»в сумі 339553,08 грн. (обсяг поставки -1697765,40 грн.).
Крім того позивачем порушено вимоги п. 5.1 ст. 5, п.п. 5.3.9 п.5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 року №334/94-ВР, в редакції Закону від 22.05.1997 року №283/97-ВР (із змінами та доповненнями), п. ст. 3, п.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року №996-XIV (із змінами та доповненнями), п.2.4, п.2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року №88, зареєстроване у Міністерстві юстиції України 5.06.1995 року №169/704, в частині віднесення до складу валових витрат по операціях, факт проведення яких не підтверджено належним чином оформленими документами в сумі 12 222 584,93 грн.
Згідно ч.1 ст.234 Цивільного кодексу України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Такий правочин визнається судом недійсним.
У відповідності до ст.228 Цивільного кодексу України, в редакції чинній на момент проведення перевірки, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним. У разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави.
Згідно п.11 ст.10 Закону України «Про державну податкову службу в Україні» державні податкові інспекції в районах, містах без районного поділу, районах у містах, міжрайонні та об'єднані спеціалізовані державні податкові інспекції подають до судів позови до підприємств, установ, організацій та громадян про визнання угод недійсними і стягнення в доход держави коштів, одержаних ними за такими угодами, а в інших випадках - коштів, одержаних без установлених законом підстав.
З системного аналізу вищевказаних норм вбачається той факт, що повноваженнями щодо визнання правочину недійсним із мотивів порушення публічного порядку, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (нікчемний правочин), органи податкової служби не наділені, оскільки таке визнання можливе в судовому порядку, а тому суд вважає, що висновки Долинської МДПІ в частині визнання правочинів нікчемними, покладені в основу для визначення податкових зобов'язань позивачеві, вимогам чинного законодавства не відповідають оскільки вчинені поза межами законодавчо визначених повноважень та з перейняттям компетенції судових органів. Висновок податкового органу про нікчемність правочинів, які на його думку, вчинені з метою, що суперечить інтересам держави та порушують публічний порядок, не може бути беззаперечним доказом такої нікчемності, а повинен доводитись в судовому порядку шляхом подання відповідного позову на виконання законодавчо визначених повноважень.
Згідно ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999р. №996-XIV (далі за текстом -Закон №996-XIV) первинний документ -це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами 1, 2 ст.9 Закону №996-XIV встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Таким чином, враховуючи наведені норми чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій позивача з його контрагентами є належні первинні документи, які містять всі необхідні реквізити та відповідають вимогам, встановленим чинним законодавством для первинних документів, які фіксують факт здійснення господарської операції.
Згідно п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" (далі - Закон N 334/94-ВР) господарською діяльністю є будь - яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.
Частиною 1 статті 3 Господарського кодексу України встановлено, що під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Господарська діяльність, що здійснюється для досягнення економічних і соціальних результатів та з метою одержання прибутку, є підприємництвом, а суб'єкти підприємництва - підприємцями.
Сферу господарських відносин становлять господарсько-виробничі, організаційно-господарські та внутрішньогосподарські відносини.
Господарсько-виробничими є майнові та інші відносини, що виникають між суб'єктами господарювання при безпосередньому здійсненні господарської діяльності. Під організаційно-господарськими відносинами у цьому Кодексі розуміються відносини, що складаються між суб'єктами господарювання та суб'єктами організаційно-господарських повноважень у процесі управління господарською діяльністю.
Аналіз наведених норм дає підстави для визначення таких обов'язкових ознак господарської діяльності, як: провадження такої діяльності суб'єктами господарювання; здійснення її у сфері суспільного виробництва; спрямованість на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження.
Відповідно до п.5.1 ст.5 Закону №334/94-ВР валові витрати виробництва та обігу -сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону №334/94-ВР до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.
Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону №334/94-ВР не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Виходячи із змісту п.11.2. ст.11 Закону №334/94-ВР, якою встановлені умови визначення дати формування валових витрат, первинними, розрахунковими документами, на підставі яких платником податків здійснюється відображення господарської операції в податковому обліку, є або документи, що підтверджують оплату вартості товару, або документи, що підтверджують отримання товару. При цьому, п.5.11 ст.5 Закону №334/94-ВР передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Отже, за своїм змістом наведені норми Закону України №334/94-ВР передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, що відповідають вимогам Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства Фінансів України від 25.05.1995р. № 88, а тому і віднесення до складу валових витрат підприємства сум, непідтверджених будь-якими документами.
Відповідно до пунктів 1.6, 1.7 статті 1 Закону України "Про податок на додану вартість" /далі Закон №168/97-ВР/ податкове зобов'язання -загальна сума податку, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, що визначена згідно з цим Законом; податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону №168/97-ВР податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, або придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі, при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Аналіз наведеної норми дає підстави вважати, що для віднесення платником податку до податкового кредиту суми податку на додану вартість необхідно, зокрема, підтвердити відповідними бухгалтерськими документами факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Відповідно до пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п.7.1 ст.7, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР поставка товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість. При здійсненні господарської операції у момент виникнення податкових зобов'язань продавця складається податкова накладна у двох примірниках.
Відповідно до пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: порядковий номер податкової накладної; дату виписування податкової накладної; повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; податковий номер платника податку (продавця та покупця); місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ціну поставки без врахування податку; ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Відповідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону №168/97-ВР податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту. Як виняток з цього правила, підставою для нарахування податкового кредиту при поставці товарів (послуг) за готівку чи з розрахунками картками платіжних систем, банківськими або персональними чеками у межах граничної суми, встановленої Національним банком України для готівкових розрахунків, є належним чином оформлений товарний чек, інший платіжний чи розрахунковий документ, що підтверджує прийняття платежу постачальником від отримувача таких товарів (послуг), з визначенням загальної суми такого платежу, суми податку та податкового номера постачальника.
Згідно пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону №168/97-ВР, датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Із аналізу статей Закону 168/97-ВР слідує, що підставою зарахування сплаченого податку до податкового кредиту відповідного звітного періоду, та при наявності умов, визначених пп.7.7.1, пп.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону 168/97-ВР, а також підставою бюджетного відшкодування суми ПДВ в наступному періоді, є наявність передбачених законом бухгалтерських документів, що підтверджують факти отримання товару (послуг, робіт) та його оплати, а також наявність мети отримання товару (послуг, робіт), пов'язаної із подальшим використанням отриманих товарів (послуг, робіт) в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника. Відповідно до п.1.3 ст.1 Закону 168/97-ВР платника податку визначено, як особу, яка згідно із цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.
Згідно з п.10.2 ст.10 Закону 168/97-ВР платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.
Також, необхідно зазначити, що пп.7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону 168/97-ВР, право платника податку на податковий кредит ставиться в залежність від отримання податкової накладної, а не від сплати його контрагентами податку до бюджету та їх знаходження за юридичними адресами після здійснення господарських операцій.
З наведеного вбачається, що сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) в разі фактичного здійснення господарської операції, не впливає на формування податкового кредиту покупцем.
Враховуючи те, що суду не надано будь-яких первинних бухгалтерських документів на підтвердження придбання позивачем у вищезазначених контрагентів товару /послуг/, суд не може підтвердити або спростувати наявності у позивача підстав для віднесення суми 2 444 516,99 грн. ПДВ до податкового кредиту та віднесення до складу валових витрат по операціях, факт проведення яких не підтверджено належним чином оформленими документами, в сумі 12 222 584,93 грн.
Поряд з цим позовні вимоги позивача щодо визнання дій Долинської МДПІ під час проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрохолдинг 2009», за результатами якої складено акт від 10.08.2011 року №592/2310/36571782, протиправними задоволенню не підлягають з огляду на наступні обставини.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.3 КАС України, справою адміністративної юрисдикції є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Частиною другою статті 17 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема:
1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності;
2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби;
3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень;
4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів;
5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України;
6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму.
Згідно до ч. 4 ст. 105 КАС України, адміністративний позов може містити вимоги про:
1) скасування або визнання нечинним рішення відповідача-суб'єкта владних повноважень повністю чи окремих його положень;
2) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії;
3) зобов'язання відповідача-суб'єкта владних повноважень утриматися від вчинення певних дій;
4) стягнення з відповідача-суб'єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, завданої його незаконним рішенням, дією або бездіяльністю;
5) виконання зупиненої чи невчиненої дії;
6) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб'єкта владних повноважень;
7) примусове відчуження земельної ділянки, інших об'єктів нерухомого майна, що на ній розміщені, з мотивів суспільної необхідності.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд, зокрема, визнати дії відповідача під час проведення позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Агрохолдинг 2009»за результатами якої складено акт від від 10.08.2011 року №592/2310/36571782.
Відповідно до ч. 2 п. 3 Р.І Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010 року №984 та зареєстрованого в Мін'юсті 12.01.2011 року за №34/18772, акт -це службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.
Згідно п. 1 Р. ІІ даного Порядку, акт (довідка) документальної перевірки складається з чотирьох частин: вступної, загальних положень, описової частини та висновку.
У відповідності до п. 7 Р. ІV Порядку, за результатами розгляду керівником органу державної податкової служби (його заступником) акта перевірки, заперечень посадових осіб платника податків або його законних представників та інших матеріалів перевірки, у терміни та порядку, встановлені Кодексом, приймаються відповідні податкові повідомлення-рішення.
Як вбачається з системного аналізу норм Порядку, акт перевірки є лише засобом документування перевірочних дій і не встановлює відповідальності для осіб, які допустили недоліки або порушення, встановлені під час проведення перевірки, а тому не може бути об'єктом оскарження в суді. Об'єктом оскарження є юридичні наслідки, що безпосередньо випливають з результатів перевірки, зокрема, прийняті за її результатами рішення.
З огляду на те, що сам по собі акт перевірки не має для платників податків ніяких наслідків, які настають у зв'язку з прийняттям податковим органом на підставі акту перевірки відповідного рішення, суд вважає, що акти податкових перевірок не можуть бути предметом спору в суді оскільки ці документи не мають обов'язкового характеру, а викладені в них обставини можуть бути лише підставою для застосування керівником податкового органу чи його заступником відповідних заходів, а тому позовні вимоги в цій частині не відповідають визначеним законом правовим способам захисту порушеного права.
Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведене вище свідчить про необґрунтованість позовних вимог, а тому адміністративний позов не підлягає задоволенню.
На підставі викладеного та керуючись п. 3 ч. 3 ст. 2, ст.ст. 70, 71, 94, 160-163 КАС України, суд, -
1. У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі, протягом десяти днів з дня отримання копії постанови суду, апеляційної скарги через Кіровоградській окружний адміністративний суд, з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) О.Ю. Флоренко
Згідно з оригіналом:
Суддя О.Ю. Флоренко