26 квітня 2012 року 2а-6183/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Спиридонової В.О., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Києві адміністративну справу за позовом Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось Управління Пенсійного фонду України в Яготинському районі Київської області (діл -позивач, Управління) з позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі -відповідач, ФОП) про стягнення заборгованості з нарахованих страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідач має перед Управлінням заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 4-й квартал 2010 року в сумі 878,34 грн., яка підтверджується розрахунком суми заборгованості по страхових внесках на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування фізичної особи-підприємця на спрощеній системі оподаткування ФОП, зареєстрованого платником під номером 10.24.03.1619. Вказана заборгованість, також, підтверджується копією корінця вимоги про сплату боргу від 20.07.2011 №Ф-555, яку відповідачем отримано. Територіальні органи Пенсійного фонду України в силу закону здійснюють функції з контролю за правильністю, повнотою нарахування і своєчасністю сплати страхувальниками внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а також стягнення заборгованості за страховими внесками, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача суми вказаної заборгованості.
У судове засідання, призначене на 26.04.2012, представник позивача не прибув, проте в поданому до суду клопотанні від 10.04.2012 позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив здійснювати розгляд справи в порядку письмового провадження.
Відповідач у судове засідання не прибув, явку свого представника не забезпечив, проте в письмових запереченнях проти позову просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити повністю у зв'язку з наступним.
ФОП вважає, що Управління у даному випадку не має права бути позивачем, бо він не визначений відповідачем відповідно до будь-якого закону, положення статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 09.07.2003 № 1058- IV (далі -Закону НОМЕР_3), на підставі яких сформовано вимогу, скасовано з 01.01.2011, відповідач не є платником страхових внесків, збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, а позивач з 01.08.2011 не має права на звернення до адміністративного суду у зв'язку із пропуском строків звернення до суду відповідно до положень статті 99 КАС України.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, враховуючи принципи рівності сторін, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що відповідно до Спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 12.03.2012 ОСОБА_1 зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.10.2002 під НОМЕР_2.
У зв'язку із наявністю заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 4-й квартал 2010 року в сумі 878,34 грн. Управління 20.07.2011 винесло вимогу № Ф 555, яку відповідачем отримано 22.07.2011 згідно з повідомленням про вручення поштового відправлення, копія якого наявна в матеріалах справи.
Вказане рішення позивача ФОП оскаржено у встановлені законодавством строки не було, сума заборгованості на даний час не сплачена.
Як вбачається з позовної заяви, сума заборгованості виникла наступним чином. Мінімальний розмір страхових внесків для фізичних осіб-підприємців, які обрали фіксований податок, становив: розмір мінімальної заробітної плати * 33,2 % - 10% від ставки фіксованого податку 100 грн. У жовтні та листопаді 2010 року місячний розмір мінімальної заробітної плати становив 907,00 грн., у грудні 2010 року - 922,00 грн.
Отже, 907,00 грн. * 33,2% *2 + 922,00 грн. * 33,2% = 908,34 грн. -мінімальний розмір страхового внеску для ФОП за 4-й квартал 2010 року. З врахуванням часткової сплати страхового внеску відповідачем в розмірі 30,00 грн. при сплаті ставки фіксованого податку протягом 4-го кварталу 2010 року по 10,00 грн. за місяць, загальний розмір заборгованості виник в сумі 878,34 грн., яка повинна була бути погашеною протягом 20 днів після закінчення кварталу.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.
Відповідно до частини 7 Розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року N 2464-VI стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі страхових внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, здійснюється фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення такої заборгованості або застосування штрафних санкцій. Погашення заборгованості з використанням коштів, що надходять у рахунок сплати єдиного внеску, забороняється.
Таким чином, спеціальним законом, який регулює дані спірні відносини в системі пенсійного забезпечення є Закон України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до пункту 3 статті 11 Закону № 1058 загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню підлягають: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), та члени сімей зазначених фізичних осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.
Пунктом 5 статті 14 цього ж Закону встановлено, що страхувальниками є: застраховані особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 та частині першій статті 12 цього Закону.
Згідно з ч. 1 ст. 15 Закону України № 1058, платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в ст. 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в ч. 1 ст. 12 цього Закону. Частинами 3 та 4 цієї статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків із дня їх реєстрації у територіальному органі Пенсійного фонду.
Частиною 1 ст. 14 зазначеного Закону передбачено, що страхувальниками є роботодавці: підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи -суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб -суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, -для осіб, зазначених у п. 1, 10, 15 ст. 11 цього Закону.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідач зареєстрований як фізична особа-підприємець 02.10.2002 під НОМЕР_2, а отже є страхувальником та платником страхових внесків у розумінні Закону НОМЕР_3.
Відповідно до частини 4 статті 15 Закону НОМЕР_3 взяття на облік до Пенсійного фонду страхувальників, зазначених у статті 14 цього Закону, здійснюється у такому порядку: для юридичних осіб, незалежно від організаційно-правової форми, форми власності та підпорядкування, а також фізичних осіб - підприємців, зазначених у пунктах 1 - 4 статті 14 цього Закону, на яких поширюється дія Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", - на підставі відомостей з реєстраційної картки, наданих державним реєстратором згідно із Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців", не пізніше наступного робочого дня з дня отримання зазначених відомостей територіальними органами Пенсійного фонду.
Як вбачається з матеріалів справи, зокрема, з розрахунку заборгованості відповідача, ФОП зареєстрований як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за № 10.24.03.1619.
Статтею 17 Закону України від 09.07.2003 № 1058 визначене коло прав та обов'язків страхувальників, серед яких, відповідно до пункту 6 частини другої цієї статті страхувальник зобов'язаний: нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини шостої статті 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058 страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним періодом є: для страхувальників, зазначених у пункті 5 статті 14 цього Закону, - квартал.
Згідно з підпунктом 4 пункту 8 Прикінцевих положень Закону України від № 1058 фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок), та члени сімей зазначених осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, на період дії законодавчих актів з питань особливого способу оподаткування сплачують страхові внески в порядку, визначеному цим Законом.
Сума страхового внеску встановлюється зазначеними особами самостійно для себе та членів їх сімей, які беруть участь у провадженні такими особами підприємницької діяльності та не перебувають з ними у трудових відносинах. При цьому сума страхового внеску з урахуванням частини фіксованого або єдиного податку, що перерахована до Пенсійного фонду України, повинна становити не менше мінімального розміру страхового внеску за кожну особу та не більше розміру страхового внеску, обчисленого від максимальної величини фактичних витрат на оплату праці найманих працівників, грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, оподатковуваного доходу (прибутку), загального оподатковуваного доходу, з якої сплачуються страхові внески".
Згідно підпунктом 2 пункту 8 Прикінцевих положень Закону № 1058 особи, зазначені в пунктах 3 і 4 статті 11 Закону № 1058-ІV сплачують страхові внески, що перераховуються до солідарної системи на умовах і в порядку, визначених цим Законом, та в розмірах, передбачених для платників збору (юридичних і фізичних осіб) Законом України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування", але не менше мінімального страхового внеску".
Частиною другою статті 106 Закону № 1058 передбачено, що суми страхових внесків, своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій (частина друга статті 106 Закону № 1058-ІV).
Отже, недоїмка за страхувальником встановлюється після настання однієї з обставин - або не нарахування страхувальником сум страхових внесків, або не сплата у строки, визначені статтею 20 Закону № 1058. Оскільки статтею 20 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV для страхувальників, до яких відноситься ФОП ОСОБА_3, встановлено базовий звітний період - квартал, останнім у зв'язку з несплатою страхових внесків допущено порушення вказаних вище норм.
Відповідно до частини першої статті 1 Закону № 1058 мінімальний страховий внесок - це сума коштів, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір страхового внеску, встановлених законом на день отримання заробітної плати (доходу).
Отже, відповідач зобов'язаний сплатити страхові внески за 4 квартал 2010 року не пізніше 20 січня 2011 року у розмірах, які становлять не менше мінімального розміру страхового внеску.
Відповідно до підпункту 2.1.3 пункту 2.1 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженої постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 (далі -Інструкція №21-1) платниками страхових внесків є: фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності, у тому числі ті, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок).
Згідно з абзацом 11 підпункту 4.1 пункту 4 Інструкції, розміри страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування встановлюються відповідно до Закону № 1058-ІV за ставками: для платників, зазначених у підпунктах 2.1.1, 2.1.3 та 2.1.5 пункту 2.1 Інструкції, - 33,2 відсотка від сум виплат винагород фізичним особам за виконання робіт (послуг) за угодами цивільно-правового характеру, що підлягають обкладенню податком на доходи фізичних осіб.
Норми Закону № 1058-ІV є спеціальними по відношенню до правовідносин, що склались в системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, оскільки дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону (частина перша статті 5 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV) та до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону (пункт 16 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV).
Із системного аналізу вказаних норм Закону № 1058-ІV вбачається, що законодавцем покладено обов'язок сплачувати страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування на суб'єктів підприємницької діяльності -фізичних осіб, які обрали спрощену систему оподаткування, обліку та звітності.
Судом встановлено, що позивачем до ФОП було направлене повідомлення-розрахунок сум страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за 2010 рік.
У зв'язку з порушенням відповідачем платіжної дисципліни, позивачем, на підставі частини третьої статті 106 Закону України № 1058, відповідачу, як зазначалось вище, направлена вимога про сплату боргу від 20.07.2011 № Ф 555, яка була отримана ФОП 22.07.2011.
Зазначена вимога протягом 10 робочих днів після її отримання відповідачем оскаржена не була, заборгованість не погашена, отже борг вважається узгодженим.
Відповідно до ч. 2 ст. 106 Закону України № 1058, суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених ч. 3 ст. 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій, розмір яких визначено п. 8, 9 ст. 106 цього Закону.
Згідно з а. 8 ч. 3 ст. 106 Закону України № 1058, у разі, якщо страхувальник, який одержав вимогу територіального органу Пенсійного фонду про сплату недоїмки і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначену у вимозі суму недоїмки разом з застосованою до нього фінансовою санкцією, включеної до вимоги, або не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, або не оскаржив вимогу в судовому порядку, а також у разі якщо страхувальник узгодив вимогу, але не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів після отримання узгодженої вимоги, відповідний орган Пенсійного фонду звертається в установленому законом порядку і подає вимогу про сплату недоїмки до відповідного підрозділу державної виконавчої служби. У зазначених випадках орган Пенсійного фонду також має право звернутися до суду чи господарського суду з позовом про стягнення недоїмки.
З огляду на викладені положення чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства вбачається, що посилання відповідача на відсутність права в Управління на звернення до суду з позовом про стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків є безпідставними.
Також, суд не бере до уваги доводи відповідача щодо пропуску Управлінням строку звернення до суду, оскільки згідно з ч. 15 ст. 106 Закону України № 1058 строк давності щодо стягнення недоїмки, пені та штрафів не застосовується. Крім того, право на звернення позивача до суду виникло з 02.08.2011. Як вбачається із матеріалів справи, Управління звернулось до суду з даним позовом 22.12.2011, тобто у строк, встановлений статтею 99 КАС України, згідно з якою для звернення до адміністративного суду суб'єкта владних повноважень встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня виникнення підстав, що дають суб'єкту владних повноважень право на пред'явлення передбачених законом вимог.
Відповідно до частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
На час розгляду справи та винесення рішення по суті заявлених позовних вимог доказів про сплату зазначеної суми відповідачем не надано.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму боргу до Управління у розмірі 878,34 грн. відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, наявними у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат позивача - суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати (судовий збір) стягненню з відповідача не підлягають.
Керуючись статтями 11, 14, 70-72, 86, 128, 159 - 163, 254 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити.
Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код НОМЕР_1) на користь Управління Пенсійного фонду України у Яготинському районі Київської області 878 (вісімсот сімдесят вісім) грн. 34 коп. в рахунок погашення заборгованості зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.
У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду у порядку, встановленому статтями 185-187 КАС України, шляхом подання апеляційної скарги через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Спиридонова В.О.