м. Київ
22 березня 2012 року 2а-570/12/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Харченко С.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -Декало Л.І.,
представника відповідача -Оверченко О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовомВідкритого акціонерного товариства «Росава»
до про Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області Державної податкової служби скасування податкового повідомлення - рішення,
Відкрите акціонерне товариство «Росава»звернулось до суду з позовом про скасування податкового повідомлення -рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.10.2011 № 000271/151-0/2153.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржуване податкове повідомлення -рішення, яким Відкритому акціонерному товариству «Росава»зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року, на думку позивача, прийнято відповідачем з порушенням норм матеріального права та не відповідає вимогам закону, висновки податкового органу відносно факту вчинення позивачем правопорушення є помилковими, а тому податкове повідомлення -рішення є протиправним та підлягає скасуванню.
Представник відповідача позов не визнав, надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що посадові особи Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, оскаржуване податкове повідомлення - рішення прийнято відповідачем правомірно, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
У судовому засіданні, призначеному на 22 березня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представник відповідача позов не визнав, просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, наведених у письмових запереченнях.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, Відкрите акціонерне товариство «Росава» є юридичною особою та перебуває на податковому обліку в Білоцерківській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області Державної податкової служби.
Судом встановлено, що у серпні 2011 року Відкритим акціонерним товариством «Росава»у відповідності до вимог підпункту 16.1.3 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України подано до Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області податкову декларацію з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року.
У жовтні 2011 року посадовою особою Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області, на підставі пунктів 1 та 3 статті 10 Закону України від 04.12.1990 № 509-ХІІ «Про державну податкову службу в Україні», підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 та пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток Відкритого акціонерного товариства «Росава»за ІІ квартал 2011 року.
За результатами камеральної перевірки складено акт від 13.10.2011 № 5207/15-1/272 (далі -акт перевірки), в якому зафіксовано порушення позивачем вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України, що виявилось у включенні до розрахунку об'єкта оподаткування за наслідками ІІ кварталу 2011 року даних про від'ємне значення об'єкту оподаткування, задекларованого позивачем за результатами господарської діяльності у I кварталі 2011 року з урахуванням збитків, що виникли за попередні податкові періоди, у тому числі за 2010 рік, у сумі 6692907 грн. 00 коп.
Відносно обставин, встановлених під час проведення перевірки, позивачем були подані до податкового органу заперечення, в яких зазначено, що арифметичний підрахунок сум задекларованих податкових зобов'язань здійснено позивачем обґрунтовано, показники, необхідні для обчислення бази оподаткування податком на прибуток підприємств відображено у відповідності до вимог пункту 3 підрозділу 4 розділу XX «Перехідні положення»Податкового кодексу України з урахуванням приписів Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР, який діяв до 01.04.2011.
Вказані заперечення не були прийняті податковим органом до уваги.
На підставі акта перевірки податковим органом прийнято податкове повідомлення - рішення від 21.10.2011 № 000271/151-0/2153, яким відповідно до приписів підпункту 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України, позивачу зменшено від'ємне значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року на суму 6692907 грн. 00 коп.
Позивач із вказаним податковим повідомленням-рішенням не погодився та оскаржив його в адміністративному порядку до Державної податкової адміністрації в Київській області та Державної податкової служби України.
Рішеннями Державної податкової адміністрації в Київській області від 13.12.2011 № 3233/10/25-017/343-1664 (а.с. 15-16) та Державної податкової служби України
від 17.01.2012 № 1115/6/10-2415 (а.с. 17-18) скарги позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення -рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.10.2011 № 000271/151-0/2153 -без змін.
Не погоджуючись із рішенням, прийнятим відповідачем, позивач оскаржив його до суду.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Спірні правовідносини у даній справі охоплюють період, упродовж якого законодавче регулювання правил оподаткування зазнавало змін.
Так, порядок обліку, звітування та внесення до бюджету податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 визначався Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28.12.1994 № 334/94-ВР (далі -Закон України № 334/94-ВР).
З 1 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулюються Податковим кодексом України, який, зокрема, визначає порядок адміністрування податку на прибуток підприємств, права та обов'язки платників податку, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
При цьому, відповідно до приписів пункту 1 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, розділ III цього Кодексу, який визначає порядок справляння податку на прибуток підприємств, застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, якщо інше не встановлено цим підрозділом.
Так, пунктом 2 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України визначено, що з дати набрання чинності розділом III цього Кодексу платники податку на прибуток підприємств складають наростаючим підсумком та подають декларацію з податку на прибуток за такі звітні податкові періоди: другий квартал, другий і третій квартали та другий - четвертий квартали 2011 року.
Відповідно до пункту 150.1 статті 150 розділу III Податкового кодексу України, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому, пунктом 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України передбачено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням того, що у разі, якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року.
Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Під час судового розгляду справи сторони підтвердили, що між ними не існує спору відносно правильності формування від'ємного значення об'єкту оподаткування за результатами діяльності за попередні податкові періоди, у тому числі за I квартал 2011 року та за 2010 рік.
Разом з тим, податковий орган оспорює право платника податків на відображення у податковій звітності з податку на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування з урахуванням суми такого від'ємного значення попереднього 2010 року.
Так, відповідач вважає, що такий арифметичний підрахунок сум задекларованих податкових зобов'язань не узгоджується із положеннями пункту 150.1 статті 150 розділу III та пункту 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України, оскільки зміст вказаних правових норм у буквальному офіційному зовнішньому виразі дозволяє включати до витрат другого календарного кварталу 2011 року виключно суму від'ємного значення за підсумками першого кварталу 2011 року.
Оцінюючи висновки податкового органу відносно порушення Відкритим акціонерним товариством «Росава»вимог податкового законодавства в частині включення до даних про від'ємне значення об'єкту оподаткування, задекларованого за результатами господарської діяльності у I кварталі 2011 року, збитків, що виникли за попередні податкові періоди, суд виходить з наступного.
Як вже зазначалось судом вище, до 1 квітня 2011 року правила врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування (залишків) у наступних податкових періодах регулювалися положеннями Закону України № 334/94-ВР.
Зважаючи на те, що розділ III Податкового кодексу України застосовується під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, розрахунок та декларування від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за результатами господарської діяльності у I кварталі 2011 року здійснюється у порядку та у спосіб, визначені Законом України № 334/94-ВР.
Так, пунктом 6.1 статті 6 Закону України № 334/94-ВР передбачено, що у разі, якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього року у складі валових витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
При цьому, у 2010 році норми цього пункту діють з урахуванням особливостей, встановлених пунктом 22.4 статті 22 цього Закону.
Абзацом 1 пункту 22.4 статті 22 «Прикінцеві положення»Закону України № 334/94-ВР (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 20.05.2010 № 2275-VI), який набрав чинності з 01.07.2010, встановлено, що у 2010 році у складі валових витрат платника податку враховується 20 відсотків суми від'ємного значення об'єкта оподаткування з податку на прибуток, яке утворилося станом на 1 січня 2010 року.
У 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
З аналізу наведених вище правових норм вбачається, що від'ємне значення минулих років, зокрема 2010 року, є складовою частиною витрат I кварталу 2011 року, оскільки його включення до складу податкових витрат саме в цьому періоді було передбачене положеннями Закону України № 334/94-ВР, що діяв у той час.
Таким чином, податкове зобов'язання за наслідками I кварталу 2011 року, складовою частиною якого є від'ємне значення минулих податкових періодів, вважається кінцевим результатом розрахунку об'єкта оподаткування за Законом України № 334/94-ВР, який втрачав чинність.
Починаючи з II кварталу 2011 року до доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року, застосовуються норми Податкового кодексу України, якими встановлено, що розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого кварталу 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат такого податкового періоду.
Разом з тим, наведені норми Податкового кодексу України, зокрема, пункт 150.1 статті 150 розділу III та пункти 2, 3 підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»не містять обмежень щодо формування об'єкту оподаткування за II квартал 2011 року лише виходячи з результатів господарських операцій, здійснених у I кварталі 2011 року, та без врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування, що увійшло до складу I кварталу 2011 року з 2010 року.
Тобто, від'ємне значення об'єкта оподаткування, сформоване у I кварталі 2011 року з урахуванням від'ємного значення, що увійшло до складу цього показника з попереднього податкового року (2010 рік), повністю враховується при розрахунку (формуванні) об'єкта оподаткування за II квартал 2011 року.
Згідно з приписами пункту 7.3 статті 7 Податкового кодексу України, будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися іншими законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства.
Так, склад валових витрат та порядок їх врахування визначено статтями 138 та 139 Податкового кодексу України.
Слід зазначити, що визначений статтею 139 цього Кодексу вичерпний перелік витрат, які не враховуються при визначенні оподатковуваного прибутку, не містить жодних обмежень щодо включення до витрат від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
Враховуючи, що відповідачем не ставиться під сумнів правильність визначення позивачем від'ємного значення об'єкту оподаткування за I квартал 2011 року, суд приходить до висновку, що зменшення об'єкту оподаткування податком на прибуток підприємств за II квартал 2011 року за рахунок від'ємного значення минулих податкових періодів здійснено позивачем обґрунтовано, оскільки таке від'ємне значення набуло статусу валових витрат І кварталу 2011 року після їх декларування позивачем.
Слід також зазначити, що норми Закону України № 334/94-ВР та Податкового кодексу України є взаємопов'язаними між собою та з урахуванням перехідних норм, прийнятих з метою дотримання принципів нейтральності та фіскальної достатності оподаткування, чітко та недвозначно визначають послідовність дій платників податків щодо визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток у період з 01.01.2010 по 31.12.2011.
Зважаючи на те, що чинним податковим законодавством передбачено, що з метою належного адміністрування податком на прибуток підприємств показники податкових декларацій з цього податку зазначаються за наростаючим підсумком, врахування позивачем при визначенні об'єкту оподаткування за II квартал 2011 року від'ємного значення об'єкту оподаткування за І кварталу 2011 року, складовою частиною якого є збитки за 2010 рік, суд вважає цілком обґрунтованим.
Відповідно до частин першої та другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Доказів, які б спростовували доводи позивача, відповідач суду не надав.
Таким чином, враховуючи приписи наведених правових норм, суд дійшов висновку, що зменшення Білоцерківською об'єднаною державною податковою інспекцією Київської області від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств за ІІ квартал 2011 року на суму 6692907 грн. 00 коп. здійснено з порушенням вимог чинного законодавства України, що є підставою для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення -рішення.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України, пояснень, наданих представниками сторін, доказів, наявних в матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Статтею 97 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що суд за клопотанням однієї зі сторін визначає грошовий розмір судових витрат, які повинні бути їй компенсовані.
Оскільки позивачем вимоги про відшкодування понесених ним судових витрат не заявлялись, судові витрати стягненню з бюджету не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
1. Адміністративний позов задовольнити.
2. Податкове повідомлення -рішення Білоцерківської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 21.10.2011 № 000271/151-0/2153, - визнати протиправним та скасувати.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя С.В. Харченко
Постанову складено у повному обсязі 27 березня 2012 року.