м. Київ
02 березня 2012 року Справа № 2а-6237/10/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого -судді Харченко С.В., суддів: Волкова А.С., Панової Г.В., при секретарі: Вітюк К.В., за участю:
представника позивача -ОСОБА_1,
представника Державної виконавчої служби України -Гопція Р.О.,
представника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві -Шевченка С.П.,
представника Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві -Соловар О.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_5
до про1) Державної виконавчої служби України 2) відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 3) Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії, визнання протиправними та скасування постанов,
ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України (далі -відповідач-1), відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції м. Києва (далі -відповідач-2), Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві (далі -відповідач-3) про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів, що виявились у: довготривалому невиконанні (неналежному виконанні) в примусовому порядку постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06; нездійсненні повного, ефективного, своєчасного та належного контролю і нагляду за виконанням головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченком С.П. постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06; нескасуванні постанов головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченка С.П. від 30.08.2006 і 19.11.2007 та постанови начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О. від 04.12.2007; неоскарженні до суду або до вищестоящого прокурора постанови помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 11.08.2008 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В.; неналежному і халатному формуванні та оформленні матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва; визнання протиправними та халатними дій, бездіяльності та рішень відповідача-3 стосовно нескасування постанови головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Шевченка С.П. від 30.08.2006, недотримання, невиконання, злісного і свідомого ігнорування постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2007 № 1/25/6/2006 про результати перевірки виконавчого провадження, ненадіслання та невручення позивачу постанови заступника начальника Державної виконавчої служби м. Києва Соломка О.В. від 13.11.2006 № 234/06 та постанови виконуючого обов'язки начальника Державної виконавчої служби м. Києва Саєнко О.І. від 14.12.2006 № 278/06; визнання протиправними та скасування постанов відповідача-2 від 30.08.2006, 19.11.2007 і 04.12.2007 та постанов відповідача-3 від 13.11.2006 № 234/06, 14.12.2006 № 278/06.
Позивач також просить суд заборонити відповідачам вчиняти дії, допускати бездіяльність та приймати рішення, направлені на порушення (обмеження) законних прав позивача, та зобов'язати відповідачів вчинити наступні дії: поновити у десятиденний термін з дня вступу постанови суду в законну силу виконавче провадження, усі виконавчі дії та рішення, необхідні для виконання у примусовому порядку постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 з одночасним вирішенням питання про передачу вказаного виконавчого провадження до відповідача-1; вирішити питання щодо оскарження до суду постанови помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 11.08.2008 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В.; звернутися до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження; виконувати та дотримуватися вимог постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2007 № 1/25/6/2006 про результати перевірки виконавчого провадження; не вчиняти перешкод у реалізації прав позивача на належне примусове виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 (з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог).
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що внаслідок допущення відповідачами протиправної бездіяльності, вчиненні дій та прийнятті оскаржуваних рішень, які не відповідають вимогам чинного законодавства України, постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06, якою, зокрема, зобов'язано начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. вчинити певні дії на користь позивача, є фактично невиконаною, що у свою чергу порушує його права та законні інтереси як сторони виконавчого провадження.
У судовому засіданні, призначеному на 2 березня 2012 року, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд позов задовольнити.
Представники відповідачів позов не визнали та зазначили, що посадові особи органів державної виконавчої служби діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством України, у зв'язку з чим позовні вимоги задоволенню не підлягають.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.
Судом встановлено, що у квітні 1999 року працівниками правоохоронних органів відносно ОСОБА_5 було порушено кримінальну справу № 08-6086 за ознаками злочину, передбаченого статтею 86-1 Кримінального кодексу України.
У липні 2002 року за відсутності у діях позивача складу злочину вказану кримінальну справу закрито на підставі пункту 2 статті 6 Кримінально -процесуального кодексу України.
У подальшому, старшим слідчим СУ ГУ МВС України в Київській області Шевченком О.В. винесено постанову від 04.04.2003 про відшкодування ОСОБА_5 завданої шкоди у зв'язку з незаконним кримінальним переслідуванням.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2003 по справі № 67/03, зміненою ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2003, скасовано постанову старшого слідчого СУ ГУ МВС України в Київській області Шевченка О.В. від 04.04.2003 про відшкодування позивачу завданої шкоди у зв'язку з незаконним кримінальним переслідуванням, матеріали справи направлено до ГУ МВС України в Київській області для вирішення питання щодо прийняття нової постанови з урахуванням вимог Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду»від 01.12.1994 № 266/94-ВР.
У зв'язку з невиконанням територіальним органом досудового слідства вимог вказаного вище рішення суду, позивач звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з позовом про визнання дій начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. протиправними.
Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06, залишеною без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 13.06.2006, визнано протиправними дії начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. стосовно невиконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2003 по справі № 67/03, зміненої ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 17.12.2003; зобов'язано начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. виконати вказане рішення суду.
У серпні 2006 року ОСОБА_5 звернувся до Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва (правонаступником якої є відділ державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві) із заявою про виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва з метою звернення вказаного вище судового рішення до примусового виконання.
У відповідності до вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV (у редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Києва прийнято до виконання виконавчий документ, винесено постанову від 23.08.2006 про відкриття виконавчого провадження та встановлено строк для добровільного виконання начальником СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченком М.В. судового рішення до 28.08.2006.
28.08.2006 до органу державної виконавчої служби надійшла заява боржника про виконання ним рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 шляхом прийняття постанови від 12.07.2006 про відмову у винесенні постанови про відшкодування шкоди ОСОБА_5 внаслідок недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину.
Зважаючи на подані до органу державної виконавчої служби відомості, державним виконавцем Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва Шевченком С.П. 30.08.2006 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, у зв'язку з фактичним повним виконанням боржником виконавчого документа.
Позивач із вказаною постановою не погодився та оскаржив її до вищестоящих органів державної виконавчої служби.
На виконання доручення Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.10.2006 Державною виконавчою службою м. Києва (правонаступником якої є Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у м. Києві) у відповідності до вимог статей 8-83 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV проведено перевірку законності виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.
За результатами вказаної перевірки заступником начальника Державної виконавчої служби м. Києва Соломком О.В. винесено постанову від 13.11.2006 № 234/06, якою дії державного виконавця Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва Шевченка С.П. стосовно винесення ним постанови від 30.08.2006 про закінчення виконавчого провадження визнано обґрунтованими.
У подальшому, постановою виконуючого обов'язки начальника Державної виконавчої служби м. Києва Саєнко О.І. від 14.12.2006 № 278/06 у задоволенні скарги позивача на постанову заступника начальника Державної виконавчої служби м. Києва Соломка О.В. від 13.11.2006 № 234/06 відмовлено, вказану постанову визнано такою, що прийнята у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.
У січні 2007 року Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України здійснено перевірку вказаного виконавчого провадження та встановлено, що постанова від 12.07.2006 про відмову у винесенні постанови про відшкодування шкоди ОСОБА_5 внаслідок недоведеності участі обвинуваченого у вчиненні злочину, яка стала підставою для закінчення Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Києва виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, не підтверджує виконання начальником СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченком М.В. судового рішення у справі № 2а-282/06, оскільки винесена не боржником, а іншою посадовою особою СУ ГУ МВС України в Київській області.
У зв'язку з зазначеними обставинами Департаментом державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнято постанову від 30.01.2007 № 1/25/6/2006, якою скасовано постанови виконуючого обов'язки начальника Державної виконавчої служби м. Києва Саєнко О.І. від 14.12.2006 № 278/06, заступника начальника Державної виконавчої служби м. Києва Соломка О.В. від 13.11.2006 № 234/06 та державного виконавця Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва Шевченка С.П. від 30.08.2006 про закінчення виконавчого провадження.
У лютому 2007 року, на виконання вимог вказаного вище рішення, Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Києва прийнято постанову від 05.02.2007 про відновлення виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, та направлено на адресу начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. вимогу від 06.02.2007 про зобов'язання виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06.
У подальшому, протягом червня -листопада 2007 року відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві у відповідності до вимог статей 5, 6 та 76 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV на адресу боржника направлялись аналогічні за змістом вимоги.
Протягом зазначеного періоду часу на адресу відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві надходили заяви СУ ГУ МВС України в Київській області про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва з посиланням на фактичне повне виконання боржником виконавчого документа.
Разом з тим, старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві прийнято до уваги відомості, наведені представником начальника СУ ГУ МВС України в Київській області за довіреністю у судовому засіданні 20.09.2007 у справі № 2а-282/06, звукозапис якого збережений на долученому до матеріалів виконавчого провадження носії інформації (диску), відповідно до яких рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 фактично не виконано та знаходиться у процесі виконання.
Зважаючи на вказані вище обставини, 01.11.2007 відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві направлено на адресу начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. вимогу про зобов'язання виконати рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 у строк до 05.11.2007.
У зв'язку з тим, що вимогу державного виконавця органу державної виконавчої служби залишено боржником поза увагою, відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову від 05.11.2007, якою на начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. накладено штраф у розмірі 170 грн. 00 коп.
Внаслідок невиконання начальником СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченком М.В. повторної вимоги від 05.11.2007, відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві винесено постанову від 12.07.2007 про накладення на боржника штрафу у розмірі 340 грн. 00 коп.
У зв'язку з подальшим невиконанням боржником рішення відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві 14.11.2007 порушено перед Шевченківським районним судом м. Києва клопотання про кримінальну відповідальність боржника та на підставі пункту 11 частини першої статті 37 та частини третьої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV винесено постанову від 19.11.2007 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.
Позивач із постановою від 19.11.2007 про закінчення виконавчого провадження не погодився та оскаржив її до начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О.
Постановою начальника відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві Іванець Г.О. від 04.12.2007 у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову від 19.11.2007 про закінчення виконавчого провадження відмовлено, дії старшого державного виконавця відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві з виконання вказаного вище виконавчого листа визнано такими, що вчинені у відповідності до вимог Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV та Інструкції про проведення виконавчих дій, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 15.12.1999 № 74/5.
Позивач вважає, що постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 не є виконаною внаслідок допущення відповідачами протиправної бездіяльності та вчинення дій щодо закінчення виконавчого провадження з порушенням вимог чинного законодавства України.
Позивач також наголошує на тому, що контроль за своєчасністю, правильністю та повнотою виконання старшим державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вказаного судового рішення здійснено відповідачами не на належному рівні, внаслідок чого органами державної виконавчої служби прийнято оскаржувані постанови з грубим порушенням закону.
Крім того, позивач зазначає, що за результатами розгляду клопотання відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про притягнення начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. до кримінальної відповідальності за невиконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 прокуратурою Шевченківського району м. Києва винесено постанову про відмову в порушенні кримінальної справи.
Позивач вважає, що відповідачі всупереч покладеного на них Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV обов'язку вживати заходів з метою примусового виконання рішень, не оскаржили вказану вище постанову до суду або до вищестоящого прокурора, внаслідок чого його права та законні інтереси як стягувача у виконавчому провадженні грубо порушено.
У зв'язку з наведеними обставинами позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначено Законом України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV.
Так, статтею 1 зазначеного Закону (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що виконавче провадження, як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (далі - рішення).
Відповідно до статті 2 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV, примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.
Згідно з приписами частини першої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, визначених цим Законом.
Таким документом, зокрема, є виконавчий лист (пункт 1 частини другої статті 3 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV).
Статтею 4 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV передбачено, що заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням.
Так, після відкриття виконавчого провадження по виконавчому документу, який зобов'язує боржника вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, державний виконавець відповідно до статті 24 цього Закону визначає йому строк добровільного виконання рішення (частина перша статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV).
Частиною шостою статті 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV визначено, що у разі, якщо боржник у встановлений строк добровільно не виконав рішення, державний виконавець невідкладно розпочинає його примусове виконання.
У разі невиконання без поважних причин цих вимог державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції чи інші заходи, передбачені законодавством, і призначає новий строк виконання (частина друга статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV).
Якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону.
Так, в силу приписів частини першої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV у разі невиконання без поважних причин у встановлений державним виконавцем строк рішення, що зобов'язує боржника виконати певні дії, які можуть бути виконані лише боржником, державний виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - фізичну особу в розмірі від двох до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, на посадових осіб - від десяти до двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на боржника - юридичну особу - від двадцяти до тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян та призначає новий строк для виконання.
У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин державний виконавець у тому ж порядку накладає штраф на боржника у подвійному розмірі. При подальшому невиконанні рішення боржником державний виконавець порушує клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника відповідно до закону (частина третя статті 87 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV).
Частиною третьою статті 76 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV визначено, що у разі, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо, державний виконавець застосовує до боржника штрафні санкції та інші заходи, передбачені статтею 87 цього Закону, після чого, виконавчий документ постановою державного виконавця, затвердженою начальником відповідного органу державної виконавчої служби, якому він безпосередньо підпорядкований, повертається до суду чи іншого органу, що видав виконавчий документ.
Відповідно до пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, виконавче провадження підлягає закінченню у разі повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), які видали виконавчий документ, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 76 цього Закону.
Згідно з приписами частини першої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, у разі невиконання боржником рішення, за якими він зобов'язаний особисто вчинити певні дії, державний виконавець повинен вжити заходів примусового характеру, направлених на виконання рішення у немайновому спорі, вичерпний перелік яких визначено статтею 87 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV.
Так, накладення на боржника штрафних санкцій та порушення клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника є заходами, направленими на фактичне повне виконання рішення згідно з виконавчим документом.
Разом з тим, подальше невиконання боржником рішення згідно з виконавчим документом після вжиття державним виконавцем усіх перелічених заходів, в силу приписів статті 37 та 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV є підставою для закінчення виконавчого провадження за умови, якщо виконати рішення без участі боржника неможливо.
Слід зазначати, що відповідно до вимог частини другої статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV державний виконавець зобов'язаний здійснювати необхідні заходи щодо своєчасного і повного виконання рішення виключно у спосіб та в порядку, визначеними виконавчим документом.
Як вже зазначалось судом вище, за виконавчим листом № 2а-282/06, виданим Шевченківським районним судом м. Києва, зобов'язано начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В. виконати постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 28.08.2003 по справі № 67/03 та протягом місяця з дня набрання рішенням суду законної сили вручити ОСОБА_5 постанову по виконанню вказаного судового рішення.
Враховуючи, що виконавчим документом встановлено обов'язок боржника особисто вчинити певні дії у межах його дискреційних повноважень посадової особи СУ ГУ МВС України в Київській області, направлених на вирішення питання щодо відшкодування шкоди, завданої у зв'язку з кримінальним переслідуванням, примусове виконання державним виконавцем судового рішення без участі боржника є дійсно неможливим.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що відділом державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві вчинялись усі передбачені Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV заходи, направлені на фактичне повне виконання боржником рішення немайнового характеру.
Так, посадовою особою органу державної виконавчої служби направлялися на адресу боржника вимоги про виконання у встановлені строки судового рішення, накладалися на боржника штрафні санкції за невиконання та повторне невиконання рішення без поважних причин.
Крім того, державним виконавцем органу державної виконавчої служби у зв'язку з подальшим невиконанням боржником вимог виконавчого документа порушено перед Шевченківським районним судом м. Києва клопотання про кримінальну відповідальність начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В.
Враховуючи, що після вжиття органом державної виконавчої служби усіх передбачених Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV заходів вимоги виконавчого листа боржником виконані не були, зважаючи на те, що виконати судове рішення без участі боржника неможливо, суд дійшов висновку про правомірність дій відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, пов'язаних із закінченням виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 37 та частини третьої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV.
Твердження позивача про необґрунтованість та передчасність закінчення посадовою особою органу державної виконавчої служби виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, з огляду на невчинення відповідачами жодних дій, направлених на оскарження постанови помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 11.08.2008 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В., судом до уваги не приймається з огляду на наступне.
Як вже зазначалось судом вище, Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV на державного виконавця покладено обов'язок у разі невиконання рішення боржником порушувати клопотання перед судом про кримінальну відповідальність боржника.
Вказаним нормативно - правовим актом не надано органу державної виконавчої служби права на зупинення виконавчих дій або їх відстрочення у зв'язку зі зверненням до суду з таким клопотанням.
Суд також звертає увагу на те, що зазначене клопотання є підставою для вирішення уповноваженим органом питання про порушення кримінальної справи відносно боржника в порядку, визначеному кримінально -процесуальним законодавством, проте результат розгляду цього питання не впливає на вчинення державним виконавцем органу державної виконавчої служби визначених Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV виконавчих дій.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимога позивача про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів стосовно не оскарження до суду або до вищестоящого прокурора постанови помічника прокурора Шевченківського району м. Києва від 11.08.2008 про відмову в порушенні кримінальної справи відносно начальника СУ ГУ МВС України в Київській області Чередниченка М.В., є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.
Зважаючи на те, що судом визнано обґрунтованими дії відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві щодо закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 37 та частини третьої статті 76 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, суд дійшов висновку, що постанова від 19.11.2007 про закінчення виконавчого провадження та постанова від 04.12.2007, якою відмовлено у задоволенні скарги ОСОБА_5 на постанову від 19.11.2007, винесені органом державної виконавчої служби правомірно та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.
За таких обставин, вимоги позивача про скасування вказаних рішень та про визнання протиправними дій відповідачів, пов'язаних з їх нескасуванням, задоволенню не підлягають.
Що стосується вимог позивача про скасування постанов відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві від 30.08.2006, Державної виконавчої служби м. Києва від 13.11.2006 № 234/06 і 14.12.2006 № 278/06, суд зазначає наступне.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що вказані вище постанови скасовані Департаментом Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України за результатами перевірки матеріалів виконавчого провадження.
Представник позивача проти зазначених обставин не заперечував, проте наполягав на скасуванні зазначених рішень у судовому порядку.
Відповідно до приписів частини третьої статті 8 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, контроль за законністю виконавчого провадження здійснюють Міністерство юстиції України через Департамент державної виконавчої служби та Головне управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласні, Київське та Севастопольське міські управління юстиції через відповідні відділи державної виконавчої служби.
Згідно з приписами частини першої статті 83 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, посадові особи, зазначені у статті 81 цього Закону, можуть проводити перевірку законності виконавчого провадження за дорученням вищестоящої посадової особи, з власної ініціативи або під час розгляду скарги на постанову начальника підпорядкованого органу державної виконавчої служби, винесеної за результатами розгляду скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця, інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Як вже зазначалось судом вище, постановою Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва від 30.08.2006, залишеною без змін постановами Державної виконавчої служби м. Києва від 13.11.2006 № 234/06 і 14.12.2006 № 278/06, закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, у зв'язку з фактичним повним виконанням боржником виконавчого документа.
У подальшому постановою Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2007 № 1/25/6/2006 про результати перевірки виконавчого провадження скарги позивача на вказані вище рішення задоволені, постанови Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва від 30.08.2006 та Державної виконавчої служби м. Києва від 13.11.2006 № 234/06, 14.12.2006 № 278/06 скасовані.
Таким чином, вказані вище постанови втратили юридичну силу з моменту їх скасування та не змінюють і не припиняють права та обов'язки позивача як стягувача у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва.
Враховуючи, що з моменту винесення органом державної виконавчої служби постанови від 05.02.2007 про відновлення виконавчого провадження перешкоди у реалізації прав, свобод та інтересів позивача на виконання судового рішення у примусовому порядку відсутні, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про скасування вже скасованих контролюючим органом постанов Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва від 30.08.2006 і Державної виконавчої служби м. Києва від 13.11.2006 № 234/06, 14.12.2006 № 278/06 та визнання протиправними і халатними дій та бездіяльності Державної виконавчої служби м. Києва, що виявились у не скасуванні постанови Державної виконавчої служби у Шевченківському районі м. Києва від 30.08.2006, задоволенню не підлягають.
В силу приписів частини четвертої статті 83 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, постанова, винесена за результатами перевірки виконавчого провадження є обов'язковою для виконання державними виконавцями та підлеглими посадовими особами державної виконавчої служби.
Зважаючи на те, що на виконання вимог постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2007 № 1/25/6/2006 Державною виконавчою службою у Шевченківському районі м. Києва відновлено виконавче провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, твердження позивача щодо недотримання, невиконання, злісного і свідомого ігнорування відповідачем постанови Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 30.01.2007 № 1/25/6/2006 суд вважає безпідставними та необґрунтованими.
Слід також зазначити, що позивач своєчасно та у повному обсязі скористався наданим йому Законом України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV правом на оскарження постанов Державної виконавчої служби м. Києва від 13.11.2006 № 234/06 та 14.12.2006 № 278/06, а відтак жодних порушень прав позивача на ознайомлення із вказаними постановами не вбачається.
Згідно з приписами частини другої статті 1 Закону України «Про державну виконавчу службу»від 24.03.1998 № 202/98-ВР, завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.
Частиною першою статті 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV встановлено, що державний виконавець здійснює виконавчі дії по виконанню рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому цим Законом порядку, зокрема, до закінчення виконавчого провадження згідно із статтею 37 цього Закону.
Державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії по виконанню рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження, а по виконанню рішення немайнового характеру - у двомісячний строк. Строки здійснення виконавчого провадження не поширюються на час відкладення провадження виконавчих дій або зупинення виконавчого провадження та на період реалізації арештованого майна боржника.
Так, відповідно до статті 35 цього Закону, виконавче провадження може бути зупинено у разі звернення державного виконавця до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню, про відстрочку або розстрочку виконання, а також про встановлення чи зміну способу і порядку виконання.
Під час судового розгляду справи судом встановлено, що дії відповідачів, направлені на примусове виконання постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06, вчинені ними у повному обсязі та з дотриманням встановленої процедури, завершення виконавчого провадження шляхом винесення постанови від 19.11.2007 про закінчення виконавчого провадження на підставі пункту 11 частини першої статті 37 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV є цілком обґрунтованим та відповідає вимогам чинного законодавства України.
Слід також зазначити, що відповідачами вжито усіх необхідних заходів, направлених на примусове виконання судового рішення та контроль за його виконанням, посадовою особою органу державної виконавчої служби, з метою недопущення порушення строків примусового виконання неодноразово зупинялось виконавче провадження на підставі статті 35 Закону України «Про виконавче провадження»від 21.04.1999 № 606-XIV, а саме: у зв'язку зі зверненнями до Шевченківського районного суду м. Києва із заявами про про роз'яснення рішення, що підлягає виконанню.
За таких обставин, твердження позивача про неналежне виконання в примусовому порядку постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 та не здійснення органами державної виконавчої служби повного, ефективного, своєчасного та належного контролю і нагляду за його виконанням суд вважає безпідставними та такими, що спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Посилання позивача на неналежне і халатне формування та оформлення матеріалів виконавчого провадження з виконання виконавчого листа № 2а-282/06, виданого Шевченківським районним судом м. Києва, судом до уваги не приймається, оскільки жодних доказів неналежної організації діловодства в органах державної виконавчої служби, що вплинула на вчинення відповідачами протиправних виконавчих дій та прийняття необґрунтованих рішень, суду надано не було.
Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Це означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки при реалізації своїх владних повноважень.
Пунктом 1 частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
За таких обставин, виходячи з системного аналізу положень чинного законодавства України, враховуючи, що твердження позивача стосовно неналежного виконання відповідачами в примусовому порядку постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 21.03.2006 у справі № 2а-282/06 у судовому засіданні були спростовані, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів та скасування оскаржуваних постанов.
Вимоги позивача про зобов'язання відповідачів вчинити певні дії та утриматись від вчинення певних дій є похідними від вимог про визнання протиправними дій та бездіяльності відповідачів та скасування оскаржуваних постанов, а тому відмова у задоволенні первинних вимог є підставою для відмови у задоволенні і похідних від них вимог.
Стосовно вимог позивача про винесення судом окремої ухвали та встановлення, способу, порядку та механізму виконання судового рішення, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 166 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб'єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.
Частиною першою статті 257 цього Кодексу визначено, що у разі необхідності спосіб, строки і порядок виконання можуть бути визначені у самому судовому рішенні. Так само на відповідних суб'єктів владних повноважень можуть бути покладені обов'язки щодо забезпечення виконання рішення.
Враховуючи, що винесення окремої ухвали та забезпечення виконання рішення є не обов'язком суду, а правом, яке може бути використано судом у разі виявлення під час розгляду справи порушення закону, зважаючи на те, що у ході судового розгляду справи жодних порушень прав, свобод та охоронюваних законом інтересів позивача не встановлено, суд дійшов висновку, що такі вимоги позивача є безпідставними та необґрунтованими.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позов задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єктів владних повноважень, а доказів понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи суду не надано, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 69, 70, 71, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні, - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Головуючий суддя: С.В. Харченко
Судді: А.С. Волков
Г.В. Панова
Постанову складено у повному обсязі 7 березня 2012 року.