30 березня 2012 року 14:48 Справа № 0870/78/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Татаринова Д.В.
при секретарі Урсуленко Ю.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр»
до відповідача: Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби
про: визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
за участю представників сторін:
від позивача: ОСОБА_1 (дов. №7/1-928 від 22.12.2011 року),
ОСОБА_2 (дов. б/н від 24.01.2012 року),
ОСОБА_3 (дов. б/н від 24.01.2012 року),
від відповідача: ОСОБА_4 (дов. №26/10 від 28.03.2012 року),
ОСОБА_5 (дов. №20/8/10 від 28.03.2012 року), -
04.01.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду (далі - суд) надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» (далі - позивач, ТОВ «Компанія «Александр») до Спеціалізованої Державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач, СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі ДПС), в якому позивач просить суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення № 0000970804 від 18.10.2011 та стягнути з Державного бюджету України на користь позивача витрати по сплаті судового збору.
Представники позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримали з підстав, зазначених у позовній заяві та просили задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Представники відповідача у судовому засіданні проти позовних вимог заперечили, з підстав зазначених у письмових запереченнях та просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
Вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши всі обставини справи та перевіривши їх доказами, судом встановлено наступне.
З 20.09.2011 по 03.10.2011 СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі проведено позапланову документальну невиїзну перевірку ТОВ «Компанія «Александр» з питань дотримання вимог податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (код ЄДРПОУ 37020593) за період з 01.01.2008 по 31.03.2011. За результатами перевірки складено акт №64/08-04/13639821 від 04.10.2011.
Висновками акту перевірки, зокрема встановлено порушення ТОВ «Компанія «Александр» пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» №168/97-ВР від 03.04.1997 із змінами та доповненнями, у зв'язку з чим підприємством занижено ПДВ на загальну суму 1 085 732,00 грн., у тому числі за травень 2010 року у сумі 213 423,00 грн. та за липень 2010 року у сумі 872 309,00 грн.
На підставі акту перевірки СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі винесено податкове повідомлення-рішення (далі - ППР) №0000970804 від 18.10.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 357 165,00 грн., а саме: 1 085 732,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 271 433,00 грн.
28.10.2011 ТОВ «Компанія «Александр» в порядку адміністративного оскарження подано первинну скаргу до Державної податкової адміністрації в Запорізькій області з проханням скасувати ППР №0000970804 від 18.10.2011.
19.12.2011 ДПА в Запорізькій області винесено рішення про результати розгляду первинних скарг № 5754/10/25-020, яким залишено без змін ППР СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі від 18.10.2011 №0000970804, №0000960804, а скарги ТОВ «Компанія «Александр» - без задоволення.
Як вбачається з акту перевірки, за період з 01.01.2010 по 31.03.2011 ТОВ «Компанія «Александр» задекларовано податкового кредиту по податку на додану вартість у сумі 28 405 141,00 грн.
Перевіркою правильності визначення податкового кредиту, в частині включення до його складу сум ПДВ по товарах придбаних у ТОВ «Дніпро капітал ВР» у травні та липні 2011 року, встановлено його завищення на загальну суму 1 085 732,00 грн., у тому числі по періодах: травень 2010 року - 213 423,00 грн. та липень 2010 року - 872 309,00 грн.
18.05.2010 між ТОВ «Компанія «Александр» (покупець) та ТОВ «Дніпро Капітал ВР» (постачальник) укладено договір постачання № 1805. Договір підписано директором позивача ОСОБА_6 та директором ТОВ «Дніпро Капітал ВР» ОСОБА_7 та скріплено печатками сторін.
Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язаний поставити на адресу покупця гірничошахтне обладнання, запчастини та комплектуючі, а покупець зобов'язаний прийняти товар та сплатити визначену грошову вартість, в порядку, розмірі та на умовах, визначених Договором.
На виконання Договору, постачальник здійснив постачання товару, що підтверджується:
- видатковою накладною №119 від 27.05.2010 на суму 1 067 115,00 грн. (без ПДВ), довіреність 1/1-50 від 27.05.2010;
- видатковою накладною № 285 від 06.07.10р. на суму 1 996 004,00 грн. (без ПДВ); довіреність 1/1-71 від 06.07.2010,
- видатковою накладною №286 від 26.07.2010 на суму 2 365 540,00 грн. (без ПДВ); а всього на суму 5 428 659,00 грн. (без ПДВ), довіреність 1/1-72 від 26.07.2010.
Розрахунки за поставлений товар здійснено у безготівковій формі шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок ТОВ «ДНІПРО КАПІТАЛ ВР» на підставі платіжних доручень: № 763 від 17.06.2010 на суму 4 900,00 грн.; № 1142 від 22.06.2010 на суму 250 000,00 грн.; № 1140 від 22.06.2010 на суму 250 000,00 грн.; № 1149 від 23.06.2010 на суму 492 740,00 грн.; № 800 від 30.06.2010 на суму 282 898,00 грн.; № 42 від 02.09.2010 на суму 700 000,00 грн.; № 38 від 30.08.2010 на суму 94 430,00 грн.; № 1864 від 06.09.2010 на суму 60 000,00 грн.; № 1915 від 09.09.2010 на суму 200 000,00 грн.; № 2074 від 21.09.2010 на суму 420 000,00 грн.; № 2419 від 20.10.2010 на суму 200 000,00 грн.; № 2424 від 21.10.2010 на суму 200 000,00 грн.; № 967 від 26.10.2010 на суму 400 000,00 грн.; № 968 від 27.10.2010 на суму 400 000,00 грн.; № 972 від 28.10.2010 на суму 400 000,00 грн.; № 993 від 10.11.2010 на суму 347 662,40 грн.; № 975 від 29.10.2010 на суму 30 000,00 грн.; № 2574 від 04.11.2010 на суму 200 000,00 грн.; № 2599 від 08.11.2010 на суму 400 000,00 грн.; № 2612 від 09.11.2010 на суму 400 000,00 грн.
Крім того, на суму 781 760,40 грн. видано вексель серії АА № 1860961 на підставі акту прийому-передачі векселів від 12.11.2010.
Всього було перераховано 6 514 390,80 грн.
При отриманні товару від ТОВ «Дніпро капітал ВР» одержано позивачем наступні податкові накладні: № 119 від 27.05.2010 на суму 1 280 538,00 грн. в т.ч. ПДВ; № 285 від 06.07.2010 на суму 2 395 204,80 грн. в т.ч. ПДВ, № 286 від 26.07.2010 на суму 2 838 648,00 грн. в т.ч. ПДВ.
Актом перевірки встановлено, що СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі отримано податкову інформацію на підставі якої встановлено, що фізично ТОВ «Дніпро капітал ВР» (в особі директора ОСОБА_7.) не мало можливості до вчинення дій з поставки товару на адресу ТОВ «Компанія «Александр» у зв'язку з тим, що в період з 01.04.2010 по 31.12.2010 ТОВ «Дніпро капітал ВР» не мав взаємовідносин з позивачем, про що свідчать висновки експертного почеркознавчого дослідження від 21.09.2011 (далі - висновки) та пояснення ОСОБА_7 від 02.09.2011.
Відповідно до висновків встановлено наступне (мовою оригіналу): «Подписи, с которых выполнены копии от имени ОСОБА_7 в колонке «ООО» «Днепр капитал ВР» копии акта передачи векселів от 12.11.2010 по взаимоотношениям ООО «Днепр капитал ВР» и ООО «Компания «Александр»; от имени ОСОБА_7 в колонках «директор ООО «Днепр капитал ВР», «від виконавця» копии акта №183 сдачи-приема работ (предоставлении услуг) от 25.06.2010 по взаимоотношениям ООО «Днепр капитал ВР» и ООО «Компания «Александр»; от имени ОСОБА_7 в графе «Директор копии письма об уточнении условий поставки на имя директора ООО «Компания «Александр» от имени директора ООО «Днепр капитал ВР» от 26.05.2010; от имени ОСОБА_7 в строке «підпис і прізвище особи, яка склала податкову накладну» копий налоговых накладных по взаимоотношениям ООО «Днепр капитал ВР» и ООО «Компания «Александр» №286 от 26.07.2010, №285 от 06.07.2010, №187 от 25.06.2010, №119 от 27.05.2010; в графе «Відвантажив(ла)» копий расходных накладных по взаимоотношениям ООО «Днепр Капитал ВР» и ООО «Компания «Александр» №286 от 26.07.2010, №285 от 06.07.2010, №119 от 27.05.2010; от имени ОСОБА_7 в колонке «Директор ООО «Днепр Капитал ВР» копии договора №2805 о предоставлении маркетинговых услуг, заключенного между ООО «Днепр Капитал ВР» и ООО «Компания «Александр» в г. Запорожье 28.05.2010; от имени ОСОБА_7 в колонке «Поставщик» копии договора поставки №1805, заключенного между ООО «Днепр Капитал ВР» и ООО «Компания «Александр» в Запорожье 18.05.2010; от имени ОСОБА_7 в колонке «Поставщик» копий спецификаций от 18.05.2010, от 01.07.2010, от 15.07.2010 договору поставки №1805 от 18.05.2010 выполнены не ОСОБА_7, а иным лицом или лицами».
На підставі пояснення ОСОБА_7 від 02.09.11 з'ясоване, що підприємство ТОВ «Днепр капитал ВР» не мало господарських взаємовідносин з ТОВ «Компания «Александр».
Отже, враховуючи експертні дослідження та пояснення особи яка значиться засновником та директором ТОВ «Дніпро капітал ВР» СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжя встановлено, що договір постачання від 18.05.2010 за №1805, накладні, податкові накладні, акти прийому - передачі тощо підписані особою/або особами, які не уповноважені на це установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства.
У судовому засіданні 30.03.2012 допитаний свідок ОСОБА_7 (керівник ТОВ «Дніпро капітал ВР»), який пояснив, що він створив дане підприємство з метою зайняття господарською діяльністю. На підприємстві, крім нього, працювала (неофіційно) жінка, яка подавала до державних органів податкову звітність та була бухгалтером на підприємстві. У цієї жінки і перебувала печатка підприємства. Також зазначив, що у жовтні 2010 року печатка була у нього викрадена. Також підтвердив вищезазначені пояснення.
Наведене експертне дослідження не приймається судом в якості доказу, оскільки проведене саме на підставі копій первинних документів (оригінали не досліджувались), без конкретизування та наведення встановлених розбіжностей ознак підписів наявних в наданих копіях документів та вільних зразків підпису ОСОБА_7 Також без попередження спеціаліста про кримінальну відповідальність щодо надання неправдивого висновку.
Із пояснень ОСОБА_7 судом встановлено, що печатку ТОВ «Дніпро капітал ВР» було викрадено у директора лише у жовтні 2010 року. До моменту викрадення печатки ОСОБА_7 печатка знаходилась у жінці-бухгалтера, для надання до податкових органів податкової звітності.
Наведені ОСОБА_7 пояснення не спростовують обставини вчинення господарських операцій між ТОВ «Днепр Капитал ВР» та ТОВ «Компанія «Александр» зазначені позивачем в обґрунтування позовних вимог.
Відповідно до п. п. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (далі - Закон України №168/97-ВР), податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України №168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
За приписами пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України №168/97-ВР датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.
При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.
При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.
Крім того, суд не може погодитись з правовою позицією відповідача і в частині нікчемності зазначених угод, вважає її хибною з огляду на наступне.
Частина 1 ст. 203 Цивільного кодексу України визначає, що недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Виходячи з положень ст. ст. 207, 208 Господарського кодексу України, правочин, який вчинено з метою завідомо суперечною інтересам держави і суспільства, водночас суперечить моральним засадам суспільства, а тому згідно з ч. 1 ст. 203 та ч. 2 ст. 215 Цивільного кодексу України є нікчемним.
Частинами 1 та 5 ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Стаття 204 ЦК України закріплює принцип презумпції правомірності правочину: правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він невизнаний судом недійсним.
Згідно з ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
Статтею 228 ЦК України передбачено: правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, зниження, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
Пленум Верховного суду України в своїй постанові від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» роз'яснив, що нікчемними правочинами, які порушують публічний порядок, визначені ст. 228 ЦК України, є: правочини, спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина; правочини, спрямовані на знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.
Правочини, які посягають на суспільні, економічні та соціальні основи держави, зокрема є: правочини, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної або приватної власності; правочини, спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу - землею як основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, її надрами, іншими природними ресурсами (стаття 14 Конституції України); правочини щодо відчуження викраденого майна; правочини, що порушують правовий режими вилучення з обігу або обмеження в обігу об'єктів цивільного права тощо. Усі інші правочини, спрямовані на порушення інших об'єктів права, передбачені іншими нормами публічного права, не є такими, що порушують публічний порядок. При кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.
Тобто, факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.
Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства, правопорядку демократичної, правової держави.
При цьому, акт перевірки не тільки не доводить умислу позивача на порушення публічного порядку, а навіть не містить посилання на те, в чому таке порушення полягає.
Відповідно до ст. 234 ЦК України, фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.
Правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлені цим правочином, про що йдеться в акті, визначається законом як фіктивний (ст. 234 ЦК України). Фіктивні правочини не віднесено законом до нікчемних, їх недійсність визнається тільки судом. При цьому, як вже вище було зазначено, судові рішення про визнання договорів недійсними, укладених позивачем з контрагентами, відсутні.
Статтею 207 ГК України встановлено: господарське зобов'язання, що відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.
Питання про недійсність правочину має бути встановлено судом на підставі заяви зацікавленої особи після повного та всебічного розгляду питання про взаємовідносини, які відбулись між учасниками такого правочину. Про недійсність правочини ухвалюється судове рішення.
Під час розгляду справи судом встановлено, що укладений між позивачем та ТОВ «Дніпро капітал ВР» угоди не віднесено законом до нікчемних, також відповідачем не надане судове рішення про визнання їх недійсними.
З наданих до суду документів встановлено, що позивач в подальшому використав у своїй господарській діяльності придбані у контрагента товари та послуги. Даний факт підтверджується картками складського обліку, які підтверджують знаходження отриманої від ТОВ «Дніпро капітал ВР» продукції та наявність її у позивача.
Іншого відповідачем не доведено, хоча відповідно до ст. 71 КАС України він, як суб'єкт владних повноважень, має довести суду правомірність свого рішення.
З огляду на все вищевикладене, доводи податкового органу про порушення позивачем вимог пп. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4; пп. 7.5.1 п. 7.5; пп. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не знайшли свого підтвердження, а тому податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000970804 від 18.10.2011, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з ПДВ у розмірі 1 357 165,00 грн., а саме: 1 085 732,00 грн. за основним платежем та за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) у розмірі 271 433,00 грн. підлягає скасуванню.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку, що відповідач не довів, що позивач знав про наявність обмежень ТОВ «Дніпро капітал ВР» (директора підприємства), оскільки від ТОВ «Дніпро капітал ВР» при поставці товару надавалась необхідна первинна документація, оформлена належним чином.
З огляду на викладене, позовні вимоги ТОВ «Компанія «Александр» підлягають задоволенню, а оскаржуване податкове повідомлення-рішення СДПІ по роботі з ВПП у м. Запоріжжі №0000970804 від 18.10.2011 скасуванню у повному обсязі.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі від 18.10.2011 року № 0000970804, за яким збільшено суму грошового зобов'язання Товариству з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на 1 357 165,00 грн.
Судові витрати у розмірі 28,23 (двадцять вісім гривень двадцять три копійки) грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Александр» (69002, м. Запоріжжя, пр. Леніна, 63, код ЄДРПОУ 13639821) з Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя (підпис) Д. В. Татаринов