25 квітня 2012 року (12 год. 35 хв.) Справа № 0870/3042/12
Запорізький окружний адміністративний суд у складі
головуючого судді - Киселя Р.В.,
при секретарі судового засідання - Бобер І.В.,
за участю представників:
позивача - Чулой І.С., Щербань В.В.,
відповідача - Крючек К.В.
розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості.
03.04.2012 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» (далі - позивач) до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби (далі - відповідач 1), управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі (далі - відповідач 2), в якому позивач просить: щодо відповідача 1 - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо неподання відповідачу 2 висновку про відшкодування позивачу податку на додану вартість в розмірі 26787003 грн. по податковій декларації за жовтень 2010 року, по факту набрання чинності судовим рішенням по справі №2а-0870/202/11; щодо відповідача 2 - стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року, в розмірі 26787003 грн., а також стягнути з Державного бюджету України на користь позивача суму пені в розмірі 1124457,98 грн., нараховану на суму бюджетної заборгованості по податковій декларації за жовтень 2010 року.
Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 19.11.2010 ним була подана відповідачам податкова декларація з ПДВ за жовтень 2010 року із додатками, відповідно до якої бюджетному відшкодуванню підлягало 95479264 грн. Податковим повідомленням-рішенням відповідача 1 від 31.12.2010 №0000790801/0 позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з ПДВ за жовтень 2010 року на 26787003 грн. Позивач оскаржив зазначене податкове повідомлення-рішення до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 по справі №2а-0870/202/11 було визнане протиправним та скасоване зазначене податкове повідомлення-рішення. Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Позивач, посилаючись на п. 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України, вважає, що з моменту набрання судовим рішенням у справі №2а-0870/202/11 законної сили, тобто з дня постановлення Дніпропетровським апеляційним адміністративним судом ухвали про залишення в силі рішення суду першої інстанції, у відповідача 1 виник обов'язок подати відповідачу 2 висновок про відшкодування позивачу 26787003 грн. бюджетного відшкодування ПДВ по податковій декларації за жовтень 2010 року.
24.02.2012 позивач звернувся до відповідача 1 із листом про необхідність здійснення бюджетного відшкодування. Листом від 07.03.2012 №1976/10/08-01 відповідач 1 надав відповідь на зазначену заяву позивача, в якій зазначив, що рішення судів були оскаржені ним в касаційному порядку і, з метою уникнення конфліктних ситуацій, відповідне відшкодування буде проведене після прийняття остаточного судового рішення.
Оскільки відповідачем допущена бездіяльність, яка полягає у ненадання до відповідача 2 висновку про здійснені позивачу бюджетного відшкодування ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 26787003 грн., то позивач вважає, що з Державного бюджету України мають бути стягнені сума бюджетного відшкодування ПДВ за податковою декларацією за жовтень 2010 року, а також пеня за несвоєчасне відшкодування такої суми.
Ухвалою від 05.04.2012 провадження у справі було відкрите, судове засідання призначене на 23.04.2012.
У судове засідання 23.04.2012 представник відповідача 2 не прибув, від відповідача 2 17.04.2012 до суду надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності його представника.
У судовому засіданні оголошувалась перерва до 25.04.2012.
У судовому засіданні представники позивача підтримали позовні вимоги у повному обсязі з підстав наведених у позові, зокрема зазначивши, що в адміністративному порядку податкове повідомлення-рішення від 31.12.2012 позивачем не оскаржувалось. 31.01.2011 позивачу було відшкодовано по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року суму щодо якої відповідачем 1 було надано висновок відповідачу 2 - 68692261,00 грн. Оскільки ця сума та сума, на яку відповідачем 1 було зменшено бюджетне відшкодування позивачу ПДВ за жовтень 2010 року, - 26787003 грн., входили до однієї податкової декларації, то позивач вважає, що процедура бюджетного відшкодування 26787003 грн., задекларованих в жовтні 2010 року, вже була розпочата. Відтак, до спірних правовідносин повинна застосовуватися норма як частини першої так і частини другої пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України. Оскільки зазначені норми щодо моменту настання обов'язку відшкодування державними органами ПДВ визначають настання різних подій, а саме: в ч. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України йдеться про настання такого обов'язку від дня набрання законної сили судовим рішенням, тоді як ч. 2 цієї норми пов'язує настання такого обов'язку з закінченням процедури адміністративного або судового оскарження, то до спірних правовідносин має застосовуватися пп. 4.1.4 п. 4.1 ст. 4 ПК України.
Представник відповідача 1 у судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечив у повному обсязі з підстав зазначених у письмових запереченнях, зокрема зазначивши, що 21.10.2011 відповідачем 1 була подана касаційна скарга на судові рішення по адміністративній справі №2а-0870/202/11. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 28.10.2011 було відкрите касаційне провадження у цій справі. Оскільки станом на дату звернення позивача до суду із цим позовом процедура судового оскарження не закінчилась, то з боку відповідача 1 відсутня бездіяльність. Щодо вимоги про стягнення суми бюджетного відшкодування зазначив, що вимога про стягнення суми бюджетного відшкодування не відповідає вимогам ст. 105 КАС України, оскільки цією нормою такого способу захисту порушеного права не передбачено. Щодо стягнення пені пояснив, що ст. 200 ПК України передбачає нарахування пені в разі нездійснення бюджетного відшкодування з моменту виникнення права на таке відшкодування. Оскільки процедура судового розгляду ще не завершена, то право на бюджетне відшкодування у позивача ще не виникло. На підставі викладеного, просила відмовити у задоволенні позову у повному обсязі.
Відповідач 2 надіслав до суду письмові пояснення, в яких, посилаючись на норми Порядку взаємодії органів державної податкової служби, місцевих фінансових органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення платникам податків помилково та/або надміру сплачених сум грошових зобов'язань, затвердженого спільним наказом Державної податкової адміністрації України, Міністерства фінансів України та Державного казначейства України від 21.12.2010 №974/1597/499, зареєстрованого в Міністерства юстиції України 29.12.2010 за №1386/18681, зазначив про відсутність у відповідача 2 можливості здійснити відшкодування позивачу з Державного бюджету України коштів без відповідного висновку відповідача 1.
У судовому засіданні 25.04.2012 проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Суд, заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи та дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності,
19.11.2010 позивач подав відповідачам податкову декларацію з ПДВ за жовтень 2010 року із додатками до неї, в рядку 25 якої була визначена сума бюджетного відшкодування 95479264 грн.
В період з 07.12.2010 по 27.12.2010 відповідачем 1 була проведена виїзна позапланова документальна перевірка позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування ПДВ на рахунок позивача за жовтень 2010 року, яка виникла за рахунок від'ємного значення з ПДВ, що декларувався в період з 01.09.2010 по 30.09.2010. За наслідками цієї перевірки був складений акт №771/08-01/00191230 від 29.12.2010, яким підтверджена заявлена до відшкодування сума в розмірі 68692261 грн. та встановлено завищення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2010 року на суму 26787003 грн.
На підставі акту перевірки, 31.12.2011 відповідачем 1 було прийняте податкове повідомлення-рішення №0000790801/0. Зазначеним податковим повідомленням-рішенням позивачу було зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за жовтень 2010 року в сумі 26787003 грн.
Зазначене податкове повідомлення-рішення було оскаржене позивачем до суду. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 по справі №2а-0870/202/11 були задоволені вимоги позивача, визнане протиправними та скасоване податкове повідомлення-рішення відповідача 1 від 31.12.2010 №0000790801/0.
Ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 апеляційна скарга відповідача 1 була залишена без задоволення, постанова суду першої інстанції по цій справі залишена без змін.
Ухвалою Вищого адміністративного суду від 28.10.2011 було відкрите провадження за касаційною скаргою відповідача 1 на ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 04.10.2011 та постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 09.03.2011 по справі №2а-0870/202/11.
23.02.2012 позивач звернувся до відповідача 1 із листом №20/2015818(сс) про необхідність здійснення бюджетного відшкодування, в тому числі і по декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в сумі 26787003 грн.
07.03.2012 відповідач 1 надіслав в адресу позивача лист №1976/10/08-01, в якому зазначив, що на підставі норм КАС України здійснюється процедура касаційного перегляду Вищим адміністративним судом України вищезазначених судових рішень. Зазначено, що з метою недопущення виникнення конфліктних ситуацій, відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок позивача буде проведено після винесення остаточного судового рішення.
Надаючи правову оцінку обставинами справи, суд виходить з приписів ч. 3 ст. 2 КАС України, відповідно до яких, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на виникнення обставин з якими законодавство пов'язує обов'язок відповідача 1 подати відповідачу 2 висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Відповідно до абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження орган державної податкової служби протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу Державного казначейства України висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Позивач вважає, що в даному випадку процедура судового оскарження закінчилась із набранням, згідно із приписами ст. 254 КАС України, судовими рішеннями Запорізького окружного адміністративного суду та Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду законної сили.
Суд не погоджується із таким твердженням позивача через наступне.
Згідно із визначенням, наведеним у пп. 14.1.7 п. 14.7 ст. 14 ПК України оскарження рішень контролюючих органів - це оскарження платником податку податкового повідомлення - рішення про визначення сум грошового зобов'язання платника податків або будь-якого рішення контролюючого органу в порядку і строки, які встановлені цим Кодексом за процедурами адміністративного оскарження, або в судовому порядку.
В даному випадку позивач не здійснював оскарження податкового повідомлення-рішення від 31.12.2010 №0000790801/0 за процедурою адміністративного оскарження, а одразу скористався правом на звернення до суду.
Згідно із ст. 125 Конституції України система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності і спеціалізації.
Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України.
Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі суди.
Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди.
Створення надзвичайних та особливих судів не допускається.
Відповідно до ст. 129 Конституції України основними засадами судочинства є, крім іншого, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом.
За приписами ст. 14 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, встановлених процесуальним законом, мають право на апеляційне та касаційне оскарження судового рішення, а також на перегляд справи Верховним Судом України.
Статтею 20 КАС України визначені чотири судові інстанції, яким надані повноваження розглядати справи адміністративного судочинства.
Згідно із п. 56.17 ст. 56 ПК України, яка може бути застосована до даних правовідносин як аналогія, процедура адміністративного оскарження закінчується:
56.17.1. днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у зазначений строк;
56.17.2. днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги;
56.17.3. днем отримання платником податків рішення Державної податкової адміністрації України або спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади в галузі митної справи;
56.17.4. виключено;
56.17.5. днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов'язань, що оскаржувались.
День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов'язання платника податків.
З аналізу наведених норм випливає, що з прийняттям судом апеляційної інстанції судового рішення процедура судового оскарження не закінчується, а учасники судового процесу та/або інші зацікавлені особи, чиїх прав, свобод чи інтересів стосується судове рішення, наділені правом оскаржити таке судове рішення до суду вищої судової інстанції.
Посилання позивача на норму абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України, а саме на її останнє речення, як на підставу для неоднозначного, множинного трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України суд не приймає через наступне.
За приписами абз. 1 п. 200.15 ст. 200 ПК України у разі якщо за результатами перевірки сум податку, заявлених до відшкодування, платник податку або орган державної податкової служби розпочинає процедуру адміністративного або судового оскарження, орган державної податкової служби не пізніше наступного робочого дня після отримання відповідного повідомлення від платника або ухвали суду про порушення провадження у справі зобов'язаний повідомити про це орган Державного казначейства України. Орган Державного казначейства України тимчасово припиняє процедуру відшкодування в частині оскаржуваної суми до набрання законної сили судовим рішенням.
Для встановлення того, чи наявне в спірних правовідносинах множинне трактування норми абз. 2 п. 200.15 ст. 200 ПК України, необхідно з'ясувати чи розпочалося у спірних правовідносинах бюджетне відшкодування заявленої в позові суми без пені.
Позивач посилається на те, що процедура відшкодування позивачу суми задекларованої до відшкодування з бюджету в жовтні 2010 року розпочалась з моменту подання позивачем відповідачам податкової декларації з податку на додану вартість за жовтень 2010 року.
Згідно із визначенням, наведеним в пп. 14.1.18 п. 14.1 ст. 14 ПК України бюджетне відшкодування - це відшкодування від'ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.
Відтак, здійснення бюджетного відшкодування можливо лише після проведення перевірки платника податку за наслідками якої підтверджена правомірність суми бюджетного відшкодування.
Отже, з наведеного випливає, що обов'язковою умовою бюджетного відшкодування податку на додану вартість є наявність висновку податкового органу про правомірність заявленої до відшкодування суми.
В спірних правовідносинах відповідач 1 не надавав відповідачу 2 висновку про правомірність заявленої позивачем до відшкодування за жовтень 2010 року суми ПДВ в розмірі 26787003 грн. Відтак, відповідач 2 не розпочав процедуру бюджетного відшкодування позивачу 26787003 грн.
З наведених підстав, суд вважає твердження позивача про початок бюджетного відшкодування з моменту подання відповідачам заяви про повернення суми бюджетного відшкодування хибним.
Крім наведених вище аргументів, представники позивача під час судового розгляду даної справи посилались на норму абз. 4 п. 56.18 ст. 56 ПК України, відповідно до якого при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
З приводу чого суд зазначає, що до спірних правовідносин ця норма не може бути застосована, оскільки з визначення наведеного в пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України випливає, що грошове зобов'язання платника податків - це сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності. Відтак, з норми пп. 14.1.39 п. 14.1 ст. 14 ПК України та абзаців пункту 56.18 ст. 56 ПК України, які передують абзацу четвертому цього пункту, вбачається, що під грошовим зобов'язанням в даному випадку мається на увазі саме зобов'язання платника податків, а не зобов'язання бюджету.
З наведених вище підстав суд не вбачає ознак бездіяльності відповідача 1 у спірних правовідносинах, оскільки нормою п. 200.15 ст. 200 ПК України на відповідача 1 не покладений обов'язок у спірних правовідносинах після набрання законної сили відповідним судовим рішенням подати відповідачу 2 відповідний висновок.
Через викладене вище, суд доходить висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності відповідача 1 у спірних правовідносинах.
Стосовно вимоги про стягнення з Державного бюджету України суми бюджетної заборгованості по податковій декларації з ПДВ за жовтень 2010 року в розмірі 26787003 грн., а так само й пені на цю суму, суд зазначає наступне.
Суд не погоджується з твердженням відповідача 1 про невідповідність цієї вимоги вимогам ч. 4 ст. 105 КАС України, оскільки ця норма не визначає вичерпного переліку вимог з якими позивач може звернутися до суду.
За приписами п. 200.23 ст. 200 ПК України суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Відтак, бюджетною заборгованістю з відшкодування податку на додану вартість вважається лише сума податку не відшкодована платнику податків протягом визначеного статтею 200 ПК України строку.
При цьому строк не може вважатися пропущеним у разі якщо його перебіг не розпочався.
Вище суд вже дійшов висновку про те, що процедура судового оскарження у спірних правовідносинах не закінчилася. Відтак, виходячи з приписів п. 200.15 ст. 200 ПК України, перебіг строку для відшкодування позивачу податку на додану вартість за жовтень 2010 року не розпочався. Отже, заявлена позивачем у позові сума в розмірі 26787003 грн. не набула статус бюджетної заборгованості, тому пеня на цю суму не може нараховуватися.
З наведених вище підстав, суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з Державного бюджету України 26787003 грн. та пені на цю суму, необґрунтованими, а тому такими, що не підлягають задоволенню.
Через наведене, суд дійшов висновку про безпідставність вимог позивача, через що у задоволенні позову необхідно відмовити у повному обсязі.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 7-12, 14, 86, 158-163 КАС України, суд
У задоволенні адміністративного позову Відкритого акціонерного товариства «Запорізький металургійний комбінат Запоріжсталь» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Запоріжжі Державної податкової служби, управління Державної казначейської служби України у м. Запоріжжі про визнання бездіяльності протиправною та стягнення суми бюджетної заборгованості відмовити у повному обсязі.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, або прийняття постанови у письмовому провадженні - з дня отримання копії постанови, апеляційної скарги з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 КАС України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Р.В. Кисіль
Постанова виготовлена у повному обсязі 26.04.2012.