12 квітня 2012 року Справа № 0870/3228/12
м. Запоріжжя
Суддя Запорізького окружного адміністративного суду Бойченко Ю.П., перевіривши позовну заяву та додані до неї матеріали
за позовом Запорізького міського центру зайнятості
Запорізького обласного центру зайнятості
до ОСОБА_2
про стягнення коштів,
09 квітня 2012 року Запорізький міський центр зайнятості (далі - позивач 1) та Запорізький обласний центр зайнятості (далі - позивач 2) звернулися до Запорізького окружного адміністративного суду з позовною заявою до ОСОБА_2 (далі - відповідач або ОСОБА_2), в якій просить суд стягнути з відповідача витрати на професійне навчання у розмірі 1309,00 грн. та суму матеріального забезпечення у період професійного навчання у розмірі 30 грн.97 коп.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).
Як зазначили позивачі в позовній заяві, «21.04.2008 відповідач звернувся до Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя, як такий, що шукає роботу, 28.04.2008 йому було надано статус безробітного.
З метою надання відповідачу соціальної послуги, 28.05.2008 між Запорізьким обласним центром зайнятості та Вищим професійним училищем № 23 було укладено договір №182-у на професійне навчання відповідача за професією «електрогазозварник», згідно якого Запорізьким обласним центром зайнятості було сплачено витрати за навчання відповідача. При цьому, в межах вищевказаного договору № 182-у, між відповідачем та Орджонікідзевським районним центром зайнятості м. Запоріжжя, де відповідач перебував на обліку як безробітний, було укладено договір № 182-у01 від 28.05.2008 про направлення відповідача на професійне навчання до Вищого професійного училища № 23 терміном з 28.05.2008 по 06.11.2008.
Відповідач розпочав навчання, але припинив його без поважних причин, за що був відрахований згідно наказу учбового закладу № 6 «В- СНН» від 01.09.2008. Про припинення навчання свідчать табелі відвідування, які були надані учбовим закладом.
Пунктом 3.1.2. вказаного договору № 182-у01 від 28.05.2008 передбачено відповідальність сторони, яка направляється на навчання: у разі припинення навчання без поважних причин, з громадянина стягується загальна сума витрат на професійне навчання, включаючи суму виплаченої матеріальної допомоги у період професійного навчання. Крім того, таку відповідальність передбачено ч.3 ст.36 Закону № 1533-ІІІ та п.28 Порядку надання матеріальної допомоги у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 308 від 20.11.2000.
Листом Орджонікідзевського районного центру зайнятості м. Запоріжжя № 1896 від 13.10.2008 відповідача повідомлено про необхідність сплати коштів, витрачених Запорізьким обласним центром зайнятості на його професійне навчання у розмірі 1309 грн. 00 коп. та коштів витрачених Запорізьким міським центром зайнятості на матеріальну допомогу у період професійного навчання у розмірі 30 грн. 97 коп., але заборгованість відповідачем не погашено».
В зазначеному листі було вказано, що кошти необхідно відшкодувати протягом 15 календарних днів.
Строк звернення до суду та наслідки пропущення строків звернення до суду врегульовано ст.ст. 99, 100 КАС України.
Законом України «Про судоустрій та статус суддів» від 07.07.2010 до зазначених статей було внесено зміни і доповнення. Ці зміни набрали чинності з дня опублікування Закону України «Про судоустрій та статус суддів» - 30.07.2010.
Так, ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції Закону України від 07.07.2010) передбачено, що для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, в той час коли попередньою редакцією цієї статті було передбачено річний строк звернення до суду.
Статтею 100 КАС України (в редакції, чинній на момент постановлення цієї ухвали) встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд за заявою особи, яка його подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала.
Згідно ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Як випливає з Рішення Конституційного Суду України від 9 лютого 1999 року №1-рп/99, частину першу статті 58 Конституції України щодо дії нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відповідно зміст суб'єктивного права особи, у тому числі права особи на звернення до суду, слід визначати із застосуванням законодавства, яке діяло на момент виникнення відповідного права.
Водночас неприпустимість зворотної дії нормативно-правового акта полягає в тому, що запроваджені ним нові норми не можуть застосовуватися до правовідносин, які існували до набрання ним чинності. Отже, приписи нового нормативно-правового акта не можуть змінити обсяг прав, який було встановлено попередніми нормативно-правовими актами.
З огляду на викладене тривалість і правила обчислення строку звернення особи до суду визначаються за тими правилами, які були чинними на момент початку перебігу відповідного строку.
Таким чином, тривалість строку звернення до суду не змінюється в разі подальших змін законодавства, яке регулює відповідні відносини. Тому, строк звернення до суду розпочинається і закінчується з урахуванням тієї тривалості, яка передбачалася на момент початку перебігу відповідного строку.
При цьому тривалість строку звернення до суду не змінюється залежно від того, коли було реалізоване право на позов. Відповідно тривалість строку звернення до адміністративного суду не залежить від того, коли було фактично пред'явлено позов.
Відтак, до спірних правовідносин повинен застосовуватися річний строк звернення до суду.
Як свідчать матеріали справи про порушення своїх прав та інтересів позивачі дізнались (повинні були дізнатися) наприкінці 2008 року. Разом з тим, позивачі скористались своїм правом звернення до суду лише в квітня 2012 року, тобто більш ніж через три роки з моменту коли вони дізнались про порушення своїх прав.
Посилання позивачів на норму ч. 4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону № 3277-VI від 21.04.2011 суд не приймає, оскільки на час виникнення спірних правовідносин ця норма не містила правила про незастосування строку давності до інших видів заборгованості перед Фондом. З урахуванням вимог ст. 58 Конституції України та вищезазначеного рішення Конституційного Суду України до спірних правовідносин не може бути застосована норма ч.4 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» в редакції Закону № 3277-VI від 21.04.2011.
Крім того, суд звертає увагу позивачів на наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавець несе відповідальність за порушення порядку використання коштів Фонду, несвоєчасне або неповне їх повернення; несвоєчасне подання або неподання відомостей, встановлених цим Законом; подання недостовірних відомостей про використання коштів Фонду.
Далі в цій статті йде мова про види штрафних санкцій та строки їх застосування.
Отже, норми даної статті безпосередньо стосуються роботодавців, а не всіх застрахованих осіб (у тому числі безробітних).
Згідно ч.10 ст. 1 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», роботодавець:
- власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання та фізичні особи, які використовують найману працю;
- військові частини Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, внутрішніх військ, інші військові формування, утворені відповідно до законів України, які виплачують грошове забезпечення, Служба безпеки України, Служба зовнішньої розвідки України, Державна спеціальна служба транспорту, Державна служба спеціального зв'язку та захисту інформації України, органи внутрішніх справ та податкової міліції, органи і підрозділи цивільного захисту, а також воєнізовані аварійно-рятувальні служби (формування), створені відповідно до законодавства на постійній основі (далі - військові формування);
- власник розташованого в Україні іноземного підприємства, установи, організації (в тому числі міжнародної), філії або представництва, який використовує працю найманих працівників, якщо інше не передбачено міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Особа, якій надано статусу безробітного, відповідно до вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття», не може бути роботодавцем, а отже на нього не розповсюджуються вимоги ч.4 ст.38 вищезазначеного Закону. Інших строків звернення органів Державної служби зайнятості до суду норми Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» не містять.
Таким чином, в даному випадку строки звернення до суду встановлені ст. 99 КАС України.
Виходячи з вищевикладеного позивачами пропущено строк звернення до суду.
Згідно ст. 100 КАС України, адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.
Судом не знайдено причин поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду
При таких обставинах позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Керуючись ч.5 ст.99, ч.1 ст.100, ч.5 ст.ст.107, 160, 165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позовну заяву Запорізького міського центру зайнятості та Запорізького обласного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення коштів - залишити без розгляду.
Копію ухвали разом із позовною заявою та усіма доданими до неї матеріалами надіслати позивачу 1.
Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ю.П.Бойченко