11 квітня 2012 року 11:30 Справа № 0870/1002/12
Запорізький окружний адміністративний суд
у складі: головуючого - судді Чернової Ж.М.
при секретарі судового засідання Батигіні О.В.
за участю представників:
від позивача: ОСОБА_1
від відповідача: Приступи Л.В., Довженко Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя адміністративну справу
позову: ОСОБА_1
до відповідача: Управління праці та соціального захисту населення Михайлівської районної адміністрації Запорізької області
про: визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
До Запорізького окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом до Управління праці та соціального захисту населення Михайлівської районної адміністрації Запорізької області, в якому просить визнати протиправними дії Управління праці та соціального захисту населення Михайлівської районної адміністрації Запорізької області щодо відмови в присвоєні статусу інваліда війни; зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Михайлівської районної адміністрації Запорізької області присвоїти позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
Позивач вимоги обґрунтовує тим, що він у 1943 році був залучений до розмінування полів та об'єктів народного господарства і повоєнний час та в подальшому став інвалідом другої групи та відповідно до ч.8 ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», повинен бути віднесений до осіб, які належать до інвалідів війни.
В судовому засіданні, яке відбулося 23.03.2012, позивач уточнив позовні вимоги та, окрім заявлених вимог, просить зобов'язати відповідача виплачувати пенсію відповідного до встановленого статусу інваліда війни.
Судом було відмовлено позивачу у прийнятті уточнення вимог, оскільки за правилами ст.51 КАС України, позивач не має право після початку судового розгляду справи по суті змінити предмет або підставу позову.
Представники відповідача проти позову заперечили, пояснивши, що позивач не може бути віднесений до осіб, які належать до інвалідів війни, оскільки відповідно до тієї й ж норми, на яку посилається позивач, останній не має достатньо доказів щодо вступу саме до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту.
Відповідно до ст.160 КАС України, сторонам проголошено вступну та резолютивну частини постанови та оголошено про час виготовлення постанови у повному обсязі.
Відповідно до ст. 41 КАС України, в ході судового розгляду здійснювалось повне фіксування судового засідання за допомогою технічних засобів, а саме: комплексу "Камертон".
Суд, вислухавши пояснення сторін, розглянувши матеріали і з'ясувавши обставини адміністративної справи, дослідивши інші наявні у справі докази у їх сукупності, прийшов до наступного висновку.
Як вбачається з наданих відповідачем пояснень, у зв'язку з прийняттям Закону України «Про внесення змін до ст.7 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» до інвалідів війни віднесено учасників бойових дій під час Великої Вітчизняної війни, що стали інвалідами внаслідок загального захворювання. На початку 2004 року особам, які мали статус учасників бойових дій та мали групу інвалідності було встановлено статус інвалідів війни, в тому числі і позивачу. 21.01.2004 відповідачем було встановлено ОСОБА_1 статус та видане посвідчення НОМЕР_1. Відповідач в обґрунтування своїх заперечень посилається на те, що у 2004 році позивачу було помилково надано статус інваліда війни, оскільки відповідно до положень закону, до інвалідів війни, зокрема належать особи, які у неповнолітньому віці були призвані чи добровільно вступили до лав Радянської Армії і Військово-Морського Флоту під час військових призовів 1941-1945 років і стали інвалідами внаслідок загального захворювання, враховуючи те, що позивачем не доведено факту саме вступу до лав Радянської Армії, він не має підстав для присвоєння йому статусу інваліда війни. Таким чином, позивача було лишено раніше присвоєного статусу та запропоновано повернути видане посвідчення, однак позивач відмовив у повернені посвідчення. Відповідачем до органів Пенсійного фонду було надіслано лист про поновлення позивачу статусу учасника бойових дій і припинення виплати по статусу ІВВ.
Оглянувши матеріали справи, суд вважає, що у позивача достатньо доказів, які підтверджують його безпосередню участь у розмінуванні полів і об'єктів народного господарства у воєнний і повоєнний час. Відповідно до довідки, виданої об'єднаним районним військовим комісаріатом за №25 від 19.04.2004р. ОСОБА_1 надано статус учасника бойових дій, як особі, яка залучена командуванням військових частин державними і громадськими організаціями до розмінування полів і об'єктів народного господарства у воєнний і повоєнний час, а саме після призову у листопаді 1943р. Михайлівським польовим райвійськкоматом у розмінуванні полів та знищені снарядів та авіаційних мін Михайлівського району в період з жовтня 1943р. по листопад 1944р. У довідці Державного архіву Запорізької області зазначено, що з метою уникнення жертв серед мирного населення від вогненебезпечних предметів бюро Запорізького обкому КП(б)У прийняло рішення у визволених від німецько-фашистських окупантів районах області організувати курси з розмінування терміном 5-8 днів та прошедших курси юнаків використовувати для робіт з розмінування території свого району чи сільради. Тобто, доказів щодо призиву позивача саме до лав Радянської армії немає, однак достатньо доказів безпосередньої участі у розмінуванні.
Позивач є інвалідом другої групи внаслідок загального захворювання, що підтверджується довідкою МСЕ-ток. №047934 від 29.10.2003р. та не спростовується відповідачем.
За правилами ч.3 ст.72 обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин т добровільності їх визнання.
Враховуючи вищевказане, суд вважає, що позивач має право на отримання статусу інваліда війни.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
На підставі викладеного, враховуючи положення ч. 1 ст. 71 КАС України (розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості).
З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача присвоїти позивачу статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення - підлягають задоволенню.
Стосовно вимог про визнання дій відповідача протиправними, необхідно зазначити наступне. Відповідачем було позбавлено позивача статусу інваліда війни та лишено відповідного посвідчення на підставі наданих йому роз'яснень норм законодавства вищестоящою організацією. Таким чином, суд не вбачає в діях відповідача протиправності та відповідно в задоволені вказаної вимоги слід відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійсненні нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Керуючись ст. ст. 94, 158, 160, 162, 163, 167 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Михайлівської районної адміністрації Запорізької області присвоїти ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, статус інваліда війни та видати відповідне посвідчення.
В іншій частині вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня її проголошення, а в разі складення постанови у повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України -з дня складення її в повному обсязі, апеляційної скарги, з подачею її копії відповідно до кількості осіб, які беруть участь у справі.
Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Суддя Ж.М.Чернова
Постанова виготовлена у повному обсязі 16.04.2012.