Справа № 2-1662/11
20.04.2012 року м. Кременчук
Крюківський районний суд м.Кременчука Полтавської області в складі:
головуючого судді -Хіневича В.І.,
при секретарі -Таранець Т.П.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Кременчуці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, усунення перешкод в користуванні власністю, стягнення моральної шкоди,
ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, згідно якого просила суд вселити її до будинку АДРЕСА_1; зобов'язати відповідача не чинити їй перешкоди у користуванні домоволодінням АДРЕСА_1; стягнути з відповідача моральну шкоду в сумі 10 тисяч грн., а також покласти на відповідача судові витрати.
На обґрунтування позову позивач вказав, що вона є співвласником незавершеного будівництвом житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 24.02.2006 року. Іншим співвласником домоволодіння є відповідач, який є її бувшим чоловіком. Після придбання будинку вона з відповідачем добудовували будинок, облаштували комунікації. В 2009 році вони вселились до будинку, так як частково привели його у стан можливий для проживання. Проте, у лютому 2010 року відповідач вчинив сварку та вигнав її з будинку. Вона неодноразово намагалась домовитись з відповідачем про добровільне вирішення питання щодо користування спільним будинком, але останній відмовив їй у таких проханнях та навіть погрожував фізичною розправою. В результаті таких протиправних дій відповідача вона постійно нервувала, погано спить, оскільки переживає за своє майно, а також постійно займається влаштуванням місця проживання свого та своєї дитини, а отже відповідачем завдано їй і моральну шкоду, яку вона оцінює у 10 тисяч грн..
Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримала, прохала суд позов задовольнити їх з підстав викладених у позові, а також пояснила, що вона проживала з відповідачем з 2000 року, а офіційно зареєструвала шлюб у 2008 році. Шлюб між ними розірвано у 2011 році на підставі рішення суду. Підставою для розірвання шлюбу стало те, що відповідач постійно вчинював сварки через гроші, контролював її доходи, забрав заробітну картку та соціальну картку доньки, так як вона отримує допомогу на доньку по втраті годувальника. При цьому відповідач не мав постійного місця роботи, постійно змінював її, а потім взагалі не працював. Будівельні матеріали для добудови будинку придбавались за її кошти, а саме: вікна, підлога та двері, які вона придбала на підприємстві «Клиновий лист», де і працювала. При цьому, з її заробітної плати відраховувались кошти на ці товари. Відповідач байдуже ставився до будівництва. Сімейні стосунки між ними погіршувались, відповідач створював нестерпні умови для проживання, у зв'язку з чим вона поїхала з дому 14.02.2011 року близько о 20.30 год.. Відповідач залишився проживати в будинку, але її не впускає до будинку, погрожує фізичною розправою, ображає нецензурною лайкою.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав викладених у позові.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та суду пояснив, що будівництвом будинку він займався разом з позивачкою. Будівельні матеріали придбавались за їх спільні кошти. Під час добудови будинку він також працював, а не працює лише з вересня 2011 року. Сімейні стосунку між ними погіршились через постійні сварки та витрачання спільних коштів, у зв'язку з чим шлюб між ними було розірвано. Стосовно заробітної картки позивачки, то остання сама її віддала і він повернув її добровільно через два місяці, а допомогу її доньки вони відкладали для подальшого її навчання. Позивачка пішла з дому сама, він їй не чинив перешкод у користуванні будинком, а тому не порушив її прав та не завдав їй моральної шкоди.
Представник відповідача в судовому засідання просив відмовити в задоволенні позову, оскільки позивача не можливо вселити до будинку, який не завершений будівництвом, а також слід відмовити в задоволенні позовних вимого щодо стягнення моральної шкоди, так як позивач добровільно покинула будинок, а тому і не порушував її прав. При цьому, стосовно позовних про усунення перешкод, не заперечував про їх задоволення, бо позивач є співвласником будинку та має право користуватися ним незалежно від волі відповідача.
Свідок ОСОБА_3 в судовому засіданні показав, що позивача знає з весни 2011 року. Надавав допомогу позивачу з питань введення будинку в експлуатацію та виготовлення технічної документації. По телефону він повідомив відповідача, що буде займатись «узаконенням»будинку і привезе техніка МБТІ. Спочатку відповідач погодився, але коли приїхав технік з МБТІ для огляду будинку, то відповідач повідомив, що нікого не впустить і вони поїхали.
Свідок ОСОБА_4 в судовому засіданні показав, що позивачка його сестра, а відповідач її бувший чоловік, з яким вони спільно проживали і добудовували будинок з 2008 року. З лютого 2010 року сестра виїхала з будинку, напевно сама, коли між ними погіршились сімейні відносини. Зі слів сестри, вона намагалась повернутися в будинок, але відповідач не пустив її.
Свідок ОСОБА_5 в суді показала, що вона проживає з відповідачем однією сім'єю з липня 2010 року у будинку по АДРЕСА_1 Позивачку знає з травня 2011 року. Відповідача знала раніше, так як працювала з ним разом. Зі слів відповідача, він не проживає з позивачкою з 2010 року. Також, він казав, що позивачка забрала свої речі і переїхала на квартиру у гуртожиток. Коли вона почала зустрічатись з відповідачем, то в будинку була тільки кухня, газ і вода, а в інших кімнатах не можливо було проживати. В один із днів, коли вона поверталась з роботи, вона побачила біля домоволодіння два автомобіля, в одному була позивачка, а іншому, якийсь чоловік і жінка. Як вона зрозуміла, це були з МБТІ та експерт. Відповідач відмовив впустити останніх до будинку, після чого вони поїхали.
Суд, вислухавши пояснення сторін по справі, їх представників, показання свідків, дослідивши матеріали справи та всі докази в їх сукупності, встановив наступне.
Відповідно до договору купівлі-продажу від 24 лютого 2006 року, посвідченого приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстровано в реєстрі за № 2573, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках належить незакінчений будівництвом житловий будинок по АДРЕСА_1
Згідно ч. 1, 2 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю.
При цьому, нормами цивільного законодавства гарантовано власникам і захист їх права власності, зокрема одним із заходів захисту права власності є усуненні перешкод у користуванні власністю.
Так, відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Як зазначено вище, сторони є співвласниками незакінченого будівництвом житловим будинок по АДРЕСА_1
Позивач та відповідач перебували в шлюбі, який між ними розірвано рішенням Крюківського районного суду м. Кременчука від 11 квітня 2011 року. Проте шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з лютого 2010 року, що підтверджується зазначеним рішення.
Після припинення шлюбно-сімейних відносин, сторони, як співвласники спірного домоволодіння, в добровільному порядку не досягли згоди про порядок володіння та користування ним.
В судовому засіданні встановлено, що відповідач перешкоджає позивачу у користуванні домоволодінням, а саме не дає можливості потрапити до будинку, привезти свої речі, вчиняти дії по введенню будинку в експлуатацію. Даний факт підтверджений показаннями свідків, постановою про відмову в порушенні кримінальної справи від 22.09.2010 року, а також тим, що представник відповідача не заперечував по суті щодо позовних вимог про усунення перешкод у користуванні власністю. Крім того, було підтверджено самими відповідачем в судовому засіданні, що останній не допустив технічних працівників та експерта, а отже вчинював перешкоди позивачу у користуванні власністю, так як порушував права співвласника на проведення технічної інвентаризації будинку.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині усунення перешкод в користуванні власністю знайшли своє підтвердження.
Крім того, у відповідності до ч. 3 ст. 386 ЦК України власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.
Положеннями ст. 23 Цивільного кодексу України передбачено, що , особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім»ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із нищенням чи пошкодженням її майна; 4) у принижені честі, гідності, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. … Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральну шкоду, якщо вина є підставою для відшкодування , а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначені розміру відшкодування враховуються вимоги розумності та справедливості.
Виходячи зі змісту Постанови Пленуму Верховного Суд України від 31 березня 1995 року №4 „ Про судову практику в справах про відшкодування моральної(немайнової) шкоди" моральна шкода може полягати, зокрема : у приниженні честі , гідності, порушенні стосунків з оточуючими людьми, моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків, що потребує додаткових зусиль для організації свого життя, тощо.
Враховуючи вищевикладене та обставини, що встановлені у судовому засіданні, суд вважає, що діями відповідача позивачу завдано і моральну шкоду, оскільки позивач тривалий час не може користуватися своє власністю у зв'язку з чим постійно нервує, змушена була вчиняти додаткових зусиль для захисту своїх прав як власника.
В той же час, суд, визначаючи вартість моральної шкоди, враховує тривалість моральних страждань позивача, їх характер, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні, що завдало позивачу моральних страждань, суд приходить до висновку , що вимоги ОСОБА_1 щодо виплати їй моральної шкоди в сумі 10000 грн. обґрунтовані частково, а тому вважає, що слід стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 1000 грн..
Стосовно позовних вимог про вселення, суд вважає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до положень ст. 4, 6 Житлового кодексу України для постійного проживання громадян призначені лише жилі будинки, тобто громадянин може бути вселений лише до житлового будинку, який придатний до проживання, а так як будинок по вул. Кавказькій 49-А в м. Кременчуці незавершений будівництвом, не введений в експлуатацію, то позивач не може бути вселений до такого будинку.
Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 212, 213, 215 ЦПК України, ст. ст. 23, 358, 386, 391 ЦК України, ст. ст. 4, 6 Житлового кодексу України,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про вселення, зобов'язання не чинити перешкод у користуванні домоволодінням, стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_2 не чинити перешкоди ОСОБА_1 у користуванні незакінченим будівництвом домоволодіння 49-а по вулиці Кавказькій в м. Кременчуці.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 1000 грн..
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, а саме судовий збір в сумі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення.
В іншій частині позову ОСОБА_1 відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.
Суддя:
Повний текс рішення виготовлено 24 квітня 2012 року.