Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
Харків
28 березня 2012 р. № 2-а- 1310/12/2070
Харківський окружний адміністративний суд
у складі: головуючого -судді Білової О.В.,
за участю секретаря судового засідання Романенко Т.С.,
за участю представників: позивача -Холодова Л.Ю., відповідача -Іхненко Я.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,-
Товариство з обмеженою відповідальністю "Делтана" звернулось до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000082310 від 23.01.2012 року та № 0000072310 від 23.01.2012 року.
Як вбачається з Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, станом на 22.03.2012 року ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова припинено, утворено Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби, що є підставою для заміни відповідача, залучення до участі у справі в якості процесуального правонаступника ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова - Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
На підставі викладеного, протокольною ухвалою суду від 22.03.2012 року в порядку ст. 55 КАС України здійснено заміну відповідача, залучено до участі у справі Основ'янську міжрайонну державну податкову інспекцію м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.
В обґрунтування позову зазначено, що у період з 24.11.2011 по 21.12.2011 року Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкова було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Делтана» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 року по 30.09.2011 року, за її результатами 26.12.2011 року було складено акт № 2724/23-104/32235849, на підставі якого були винесені оскаржувані податкові повідомлення-рішення. Позивач вважає, що прийняті за результатами перевірки податкові повідомлення-рішення є такими, що суперечать нормам Податкового кодексу України, Цивільного кодексу України, Законів України "Про державну податкову службу в Україні", "Про оподаткування прибутку підприємств", "Про податок на додану вартість" (які діяли на час існування спірних правовідносин), оскільки взаємовідносини ТОВ "Делтана" із підприємствами ПП «Луг-Фіаст», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «Астана К», ТОВ «Мета комп», ФОП ОСОБА_4 та відображення їх результатів у податковому обліку ТОВ «Делтана» є законними, товариство включило до сум податкового кредиту за відповідні податкові періоди 2010-2011 років суми ПДВ на підставі наданих постачальниками оригіналів податкових накладних, та включило до валових витрат суми по вказаним взаємовідносинам, оскільки вони пов'язані з його господарською діяльністю.
Представником відповідача в ході судового розгляду справи були надані заперечення проти позову, в яких зазначено, що позовні вимоги позивача є такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на обставини, встановлені в акті перевірки.
Представник позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю Делтана" Холодов Л.Ю. - в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав, зазначених у позовні заяві.
Представник відповідача - Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби Іхненко Я.В.- в судовому засіданні проти позову заперечувала з підстав, зазначених у наданих письмових запереченнях.
Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, встановив такі обставини.
З матеріалів справи вбачається та не заперечувалося сторонами по справі, що ТОВ "Делтана" зареєстроване як юридична особа, на момент проведення перевірки перебувало на обліку в ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова.
ДПІ у Комінтернівському районі міста Харкова було проведено планову виїзну перевірку ТОВ "Делтана" з питань дотримання вимог податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2010 р. по 30.09.2011 р. За результатами перевірки було складено Акт № 2724/23-104/32235849 від 26.12.2011 р.(т.1 а.с.17-75)
На підставі акту перевірки № 2724/23-104/32235849 від 26.12.2011 р. Державною податковою інспекцією у Комінтернівському районі м. Харкові були прийняті податкові повідомлення -рішення:
- № 0000082310 від 23.01.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 140513,32 грн., в тому числі за основним платежем - 122236,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18276,86 грн.(т.1 а.с.15),
- № 0000072310 від 23.01.2012 року, яким визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в розмірі 261024,65 грн., в тому числі за основним платежем - 241425,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20199,62 грн. (т.1 а.с. 16).
Як вбачається з акту перевірки, підставою для визначення позивачу податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували висновки податкового органу про: встановлення нікчемності правочинів, укладених з ТОВ «Астана К» та ТОВ «ТД «Конд»; укладення з ТОВ «Інтехмаш» правочинів, які не спричиняють реального настання правових наслідків; недекларування контрагентом позивача ПП «Луг-Фіаст податкових зобов'язань з податку на додану вартість по взаємовідносинам з позивачем; наявність недоліків в оформленні первиних документів з ФО-П ОСОБА_4 та ТОВ «Мета Комп».
З урахуванням висновків податкового органу судом досліджено підстави та порядок здійснення господарської діяльності позивачем, за результатами чого встановлено наступне.
Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «Астана К» судом встановлено наступне.
Між ТОВ "Делтана" та ТОВ «Астана К» було укладено договір про надання маркетингових послуг №0501/11 від 05.01.2011 р. з додатком № 1 до Договору (т. 1 а.с.102-106).
Відповідно до умов зазначеного договору замовник, ТОВ "Делтана", доручає, а виконавець, ТОВ «Астана К», приймає на себе обов'язок виконувати для замовника маркетингові послуги, зміст та форму надання яких, строки надання, вартість послуг сторони погодили у вказаному додатку.
На підтвердження фактичного надання послуг представником позивача надані акти приймання-передачі наданих послуг від 31.03.2011р. (т.1 а.с.108, 110), які підтверджують отримання позивачем від ТОВ «Астана К» звіту за результатами маркетингового дослідження на тему «Моніторинг та аналітичні дослідження ринку гнучкої плівки» (т.2 а.с.97-226) та проведення двох семінарів для працівників позивача з питань аналізу ринку збуту, обґрунтування цін на власну продукцію, характеристик схем збуту.
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі договору про надання маркетингових послуг та актів приймання-передачі наданих послуг виконавцем, ТОВ «Астана К», були виписані податкові накладні № 192 від 31.03.2011 р. та № 193 від 31.03.2011 р. (т. 1, а.с. 107, 109).
Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які підтверджують перерахування на користь ТОВ «Астана К» грошових коштів (т. 3 а.с.153-172).
З досліджених в судовому засіданні письмових доказів, пояснень представників сторін судом встановлено відсутність порушень в діях позивача при формуванні податкового кредиту з ПДВ за березень 2011 року та валових витрат у 1-му кварталі 2011 року по взаємовідносинам з ПП «Астана К».
Щодо господарських взаємовідносин позивача та ТОВ «Інтехмаш», судом встановлено наступне.
З матеріалів справи вбачається, що між ТОВ "Делтана" та ТОВ «Інтехмаш» було укладено усний договір купівлі -продажу.
На підтвердження виконання зазначеного договору позивачем були надані до суду та долучені до матеріалів справи копії рахунків-фактур № 1703 від 17.03.2011 р., № 302 від 06.04.2011 р., № 105 від 04.05.2011 р., № 920 від 25.05.2011 р., № 2505 від 25.05.2011 р.(т.1 а.с.89, 92, 95, 98, 101).
Як вбачається з матеріалів справи, на підставі зазначених рахунків-фактур продавцем, ТОВ «Інтехмаш», були виписані видаткові накладні № 1802 від 18.03.2011 р., № 603 від 06.04.2011 р., № 503 від 05.05.2011 р., № 2501 від 25.05.2011 р., № 2603 від 26.05.2011 р. (т.1 а.с.88, 91, 94, 97, 100) та податкові накладні № 1802 від 18.02.11р., № 603 від 06.04.2011 р., № 503 від 05.05.2011 р., № 2501 від 25.05.2011 р., № 2603 від 26.05.2011 р. (т.1 87, 90, 93, 96, 99).
Представником відповідача не заперечувалося, що копії долучених до матеріалів справи податкових накладних та інших первинних документів не мають дефектів форми, змісту або походження, котрі в силу ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704, спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості.
Отже, будь-яких порушень порядку виписки та заповнення податкових накладних в акті перевірки та під час їх дослідження в судовому засіданні, не встановлено.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які підтверджують перерахування на користь ТОВ «Інтехмаш» грошових коштів (т. 3 а.с.153-172).
В акті перевірки №2724/23-104/32235849 від 26.12.11 року зазначено, що взаємовідносини з ТОВ «Інтехмаш» відбувалися у першому кварталі, але включені до складу валових витрат підприємством у другому кварталі 2011 року, тому сума не підлягає донарахуванню. Отже, висновки податкового органу відносно контрагента позивача - ТОВ «Інтехмаш» стосуються тільки донарахування податкових зобов'язань з податку на додану вартість.
Таким чином, обставини, встановлені в ході перевірки щодо господарських відносин позивача з контрагентом ТОВ «Інтехмаш» не стали підставою для донарахування податкових зобов'язань з податку на прибуток приватних підприємств у податковому повідомленні-рішенні № 0000072310 від 23.01.2012року.
Крім того, судом встановлено, що податковим органом допущено арифметичну помилку у зв'язку з подвійним підрахунком суми ПДВ по контрагенту ТОВ «Інтехмаш», що вбачається зі сторінки 38 акту перевірки №2724/23-104/32235849 від 26.12.11 року.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість висновку податкового органу про те, що правочини, укладені позивачем з ТОВ «Інтехмаш», не спричиняють реальності настання правових наслідків.
Щодо висновків податкового органу про нікчемність договорів, укладених позивачем з ТОВ «ТД «Конд», судом встановлено наступне.
З акту перевірки № 2724/23-104/32235849 від 26.12.2011 р. вбачається, що висновки податкового органу ґрунтуються на фактах, встановлених в акті перевірки № /23-206/32235849 від 07.06.11 року, та зазначається, що під час проведення перевірки представником позивача надавалося рішення Харківського апеляційного адміністративного суду.
Судом встановлено, що постановою Харківського окружного адміністративного суду від 02.09.11 року по справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова про визнання податкового повідомлення-рішення протиправним та скасування, залишеною без змін Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.12.11 року, адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" задоволено.
В зазначеному рішенні судом встановлено, що правочини, вчинені між позивачем та ТОВ "ТД "Конд" є правомірними, реальними та відповідають загальним вимогам, додержання яких є необхідним для чинності правочину, їх недійсність прямо не встановлена законом, а також вони не визнані судом недійсними.
Відповідно до ч.5 ст.254 КАС України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.
Відповідно до ст.255 КАС України постанова або ухвала суду, яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України. Обставини, які були встановлені постановою, що набрала законної сили, в одній адміністративній справі не можуть оспорюватися в іншій судовій справі за участю тих самих сторін.
Відповідно до ст. 124 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Відповідно до ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Отже, на час проведення перевірки та складання акту у податкового органу були відсутні підстави для врахування висновків акту перевірки від 07.06.11 року № /23-206/32235849 щодо завищення валових витрат у І кварталі 2011 року на 273788,00 грн. по операціям з ТОВ «ТД «Корд».
Суд не приймає до уваги обґрунтування висновку податкового органу про завищення позивачем валових витрат у І кварталі 2011 року той факт, що податковим органом надіслано касаційну скаргу до Вищого адміністративного суду, в силу приписів норм Конституції України та Кодексу адміністративного судочинства України.
З огляду на наведене, суд приходить до висновку про те, що висновок податкового органу є таким, що не відповідає вимогам ч.3 ст. 2 КАС України.
З приводу викладеного в акті перевірки судження суб'єкта владних повноважень щодо нікчемності правочинів суд зазначає, що правовідносини з приводу нікчемності правочинів унормовані ст.228 Цивільного кодексу України, відповідно до якої правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним (ч.1 ст.228); правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним (ч.2 ст.228); у разі недодержання вимоги щодо відповідності правочину інтересам держави і суспільства, його моральним засадам такий правочин може бути визнаний недійсним. Якщо визнаний судом недійсний правочин було вчинено з метою, що завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то при наявності умислу у обох сторін - в разі виконання правочину обома сторонами - в дохід держави за рішенням суду стягується все одержане ними за угодою, а в разі виконання правочину однією стороною з іншої сторони за рішенням суду стягується в дохід держави все одержане нею і все належне - з неї першій стороні на відшкодування одержаного. При наявності умислу лише у однієї із сторін все одержане нею за правочином повинно бути повернуто іншій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного за рішенням суду стягується в дохід держави (ч.3 ст.228).
З приписів ст.228 Цивільного кодексу України слідує, що законодавець з 01.01.2011р. виключив правочини, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави та суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі правочини до оспорюваних.
Відтак, з 01.01.2011р. повноваження на встановлення законності правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ, належать до виключної компетенції судових органів.
При цьому, в силу приписів п.6 розділу І та п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.2010р. №984, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 12.01.2011р. за №34/18772, до набуття законної сили рішенням суду про визнання недійсним правочину, за яким платником податків було сформовано валові витрати обігу та виробництва або податковий кредит з ПДВ чи зменшено суму отриманого в межах звітного податкового періоду доходу, податковий орган не має правових підстав для відображення в акті перевірки судження про вчинення таким платником порушення податкового законодавства щодо правильності та повноти справляння податків за цим правочином.
З пояснень представника відповідача судом встановлено, що укладені між позивачем та контрагентами у спірних правовідносинах договори в судовому порядку не оспорювались, таких, що набули законної сили, рішень судів з приводу визнання перелічених договорів недійсними на момент складання акту перевірки та на час розгляду справи не має.
Окрім того, суд бере до уваги, що вчинення платником податків діяння по укладенню правочину, спрямованого на порушення інтересів Держави у сфері оподаткування, утворює собою склад злочину, що передбачений ст.191 або ст.212 Кримінального кодексу України.
В ході розгляду справи відповідач не подав до суду жодних доказів прийняття компетентним суб'єктом права рішення про порушення кримінальної справи відносно посадових осіб позивача або за фактами діяльності платника податків, що викладені в акті № 2724/23-104/32235849 від 26.12.2011р.
Аналізуючи положення ст.ст. 54, 58, 76, 86 Податкового кодексу України, Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, Порядку направлення органами державної податкової служби податкових повідомлень-рішень платникам податків, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 22.12.2010р. №985, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 30.12.2010р. за №1440/18735, суд приходить до висновку, що специфіка правових актів індивідуальної дії, які ухвалюються органами податкової служби у формі податкових повідомлень - рішень з приводу самостійного визначення грошових зобов'язань платників податків, полягає у тому, що фактичні підстави для ухвалення цих актів містяться в документальних результатах контролю за діяльністю платника податків (матеріалах перевірки), а правові підстави та владні приписи - безпосередньо в самих податкових повідомленнях - рішеннях.
Проте, в акті перевірки № 2724/23-104/32235849 від 26.12.2011 р. суб'єктом владних повноважень не викладено жодних належних та допустимих доводів про відсутність фактичного виконання позивачем господарських операцій за спірними правочинами, про відсутність витрат позивача у спірних правовідносинах, про наявність взаємопов'язаності позивача та контрагентів позивача, про несумісність предмету спірних правочинів з напрямом господарської діяльності позивача, про відсутність використання позивачем отриманих послуг та товарів, що зумовлює необґрунтованість висновку суб'єкта владних повноважень про нікчемність правочинів або невідповідності закону вчинених за ними господарських операцій.
Наявні у справі документи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентами, ТОВ «Астана К», ТОВ «Інтехмаш», ТОВ «ТД «Конд», взаємоузгоджених спільних зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в Державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст.11 КАС України не виявлено.
Щодо господарських взаємовідносин позивача та ПП «Луг-Фіаст», судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Делтана» та ПП «Луг-Фіаст» було укладено договір постачання №273 від 23.07.2010 року (т. 1 а.с.76-79).
Відповідно до умов зазначеного договору постачальник, ПП «Луг-Фіаст», зобов'язується поставити та передати у власність покупця, ТОВ «Делтана», а покупець прийняти та оплатити лакофарбу та пов'язаний з ним матеріал у кількості, за номенклатурою, ціною, строками та умовами поставки відповідно до умов договору.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання договору постачання №273 від 23.07.2010 року постачальником, ПП «Луг-Фіаст», були виписані видаткові накладні № ЛФ -208010 від 02.08.2010 р., № ЛФ - 308004 від 03.08.2010 р.(т. 1 а.с. 81, 84) та податкові накладні № 208010 від 02.08.2010 р., № 308004 від 03.08.2010 р. (т. 1 а.с. 82, 85) на наступні товари: етилацетат та фарби Fisat.
На підтвердження здійснення фактичної доставки товару представником позивача до суду надані копії товарно-транспортних накладних № ЛФ -208010 від 02.08.2010 р. № ЛФ - 308004 від 03.08.2010 р. (т.1 а.с.82, 85). З наданих товарно-транспортних накладних вбачається, що замовником надання послуг по перевезенню був контрагент позивача - ПП «Луг-Фіаст».
В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень, якими перераховано на користь ПП «Луг-Фіаст» грошових коштів (т. 3 а.с.153-172).
При дослідженні реальності здійснення господарських операцій між позивачем та ПП «Луг-Фіаст» суд бере до уваги надані представником позивача до матеріалів справи первинні документи на оприбуткування придбаних товарів в бухгалтерському обліку позивача, що підтверджується журналом-ордером по рахунку 631 Розрахунки з вітчизняними постачальниками за 01.07.10-30.09.11 (т. 1 а.с. 86) та щодо використання у власній господарській діяльності вказаних товарів, що підтверджується долученими до матеріалів справи журналами проводок ТОВ «Делтана» та копій попередніх калькуляцій вартості виробництва продукції ТОВ «Делтана» (т.3 а.с.142-250, т.4 а.с.1-250).
Дослідивши вказані докази, суд приходить до висновку, що отримані ТОВ «Делтана» від ПП «Луг-Фіаст» ТМЦ (етилацетат, фарба Fisat, White, Blue, Warm Red, Black) згідно договору № 273 від 23.07.2010 р. на підставі видаткової накладної № ЛФ -208010 від 02.08.2010 р. (податкова накладна № 208010 від 02.08.2010 р.) та видаткової накладної № ЛФ - 308004 від 03.08.2010 р. (податкова накладна № 308004 від 03.08.2010 р.), були використані в господарській діяльності позивача.
Крім того, суд при розгляді справи, керуючись приписами ст. 8 КАС України, бере до уваги, що обмеження права сумлінного платника податку на формування податкового кредиту у зв'язку з порушенням його контрагентами порядку обліку та звітування по податкам суперечать практиці Європейського суду з прав людини. Так, відповідно п. 57 Рішення Європейського суду з прав людини по справі "Булвес"АД проти Болгарії від 22.01.09 р судом було зазначено, що оскільки компанія-заявник у повному обсязі та вчасно виконала обов'язки з дотримання встановлених Державою-членом Конвенції норм стосовно ПДВ та не мала засобів для забезпечення виконання податкових зобов'язань постачальником і не знала про невиконання останнім своїх обов'язків, вона могла правомірно очікувати отримання вигоди від застосування одного із основних правил системи оподаткування ПДВ, а саме від визнання права на податковий кредит щодо суми ПДВ, яка була сплачена постачальнику. Більше того, лише після подачі декларації із віднесенням відповідних сум до складу податкового кредиту та проведення податковими органами зустрічної перевірки постачальника могло бути встановлено, чи виконав постачальник свій обов'язок подання звітності з ПДВ у повному обсязі. Відповідачем не доведено обізнаності позивача щодо недобросовісного декларування своїх зобов'язань його контрагентами. Отже, позивач не може нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку. Такі вимоги, на думку Європейського суду з прав людини, є надмірним тягарем для платника податку, що порушує справедливий баланс, який повинен підтримуватись між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту прав власності.
Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного до 01.01.2011 року, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 вказаного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
Згідно п. п. 7.5.1. п. 7.5. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:
або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;
або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Згідно п. 198.1. ст. 198 ПК України, який набрав чинності з 01.01.2011 року, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:
а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;
б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);
в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;
г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.
Згідно п. 198.2 ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:
- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;
- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.
Згідно п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.
Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.
Згідно п. 201.10 ст. 201 ПК України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.
Таким чином, суд не погоджується з висновками податкового органу про те, що у позивача не виникло право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість через те, що у його контрагента, ПП «Луг-Фіаст», податкові декларації з податку на прибуток та податку на додану вартість за серпень 2010 року прийняті податковим органом з відміткою «не визнана як податкова».
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що твердження про нікчемність правочинів, укладених між позивачем та його контрагентами ПП «Луг-Фіаст», ТОВ «Інтехмаш» та ТОВ «Астана К», а також висновки відповідача про неправомірність включення сум ПДВ до складу податкового кредиту по операціях з придбання товарів та послуг у ПП «Луг-Фіаст», ТОВ «Інтехмаш» та ТОВ «Астана К», ТОВ «ТД «Конд» не є обґрунтованими.
Щодо господарських відносин між позивачем та ТОВ «Мета Комп» судом встановлено наступне. Між ТОВ «Мета Комп» та ТОВ «Делтана» було укладено договір про надання транспортно-експедиційних послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом в місцевому та міжміському сполученні № 010611 від 01.06.2011 р. (т.3, а.с. 15-18).
Відповідно до умов зазначеного договору виконавець, ТОВ «МетаКомп», зобов'язується власними силами за плату та у строки, передбачені договором, виконати для замовника пов'язані з перевезенням вантажів допоміжні операції.
На підтвердження здійснення фактичного виконання договору перевезення представником позивача до суду надані та долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття робіт та товарно-транспортних накладних (т. 3 а.с.21-152).
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які підтверджують перерахування на користь ТОВ «МетаКомп» грошових коштів (т. 3 а.с.153-172).
Щодо господарських відносин позивача з ФО-П ОСОБА_4, судом встановлено наступне.
Між ТОВ «Делтана» та ФО-П ОСОБА_4 було укладено договір про надання транспортних послуг № 01/01 від 04.01.11 року (т.1, а.с. 130).
На підтвердження здійснення фактичного виконання договору перевезення представником позивача до суду надані та долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття фактично виконаних робіт та товарно-транспортних накладних (т. 2 а.с.150-250, т.3 а.с.1-96).
Крім того, між ТОВ «Делтана» та ФО-П ОСОБА_4 було укладено договір № 31/12 від 31.12.09 року (т.1, а.с. 133-134), відповідно до умов якого виконавець, ФО-П ОСОБА_4, зобов'язується виконувати роботи відповідно до договору, а замовник, ТОВ «Делтана», зобов'язується приймати та сплачувати виконану роботу.
На підтвердження здійснення фактичного виконання зазначеного договору представником позивача до суду надані та долучені до матеріалів справи копії актів здачі-прийняття виконаних робіт та роз'яснень до актів здачі-прийняття виконаних робіт, підписаних сторонами (т. 1 а.с.137-145, 169, 194, 228; т.2 а.с.17, 29, 47, 58, 76, 96).
Відповідно до зазначених актів ФО-П ОСОБА_4 виконувалися наступні роботи в періоди: з 01.07.10 року по 31.07.10 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанский миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», присутність під час друку упаковки для кави «Сlаb» ЗАТ« ДКПК», кави-монодоза для ТОВ «РЕЙВ», підготовка материалів до нового дизайну «Детские» для ЗАТ «ДКПК», вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 21246,00 грн.; з 01.08.10 по 30.08.10 - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК» и ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Детские-200г» для с ЗАТ «ДКПК», присутність на друці упаковки «Детские-200г» ЗАТ «ДКПК», вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 20754,00 грн.; 01.09.10 по 30.09.10 - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Софи» для ТОВ «Компания Гарант Пак», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 30993,00 грн.; з 01.10.10 по 31.10.10 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Софи 55г молочні» для ТОВ «Компания Гарант Пак», «Приправи» для ПП «Алексеевский комбинат продтоваров», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 35218,00 грн.; з 01.11.10 по 30.11.10 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Оффер», «Ашан» для ТОВ «Слобожанский мыловар», «Перец» для ПП ««Алексеевский комбинат продтоваров», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 27435,00 грн.; з 01.12.10 по 31.12.10 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Сафин» для ТОВ «Слобожанский мыловар», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 24986,00 грн.; з 01.01.11 по 31.01.11 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ТВО «РЕЙВ», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», підготовка материалів до нового дизайну «Забодайка» для ТОВ «Компания Гарант Пак», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 18154,00 грн.; з 01.02.11 по 28.02.11 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ТВО «РЕЙВ», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 16784,00 грн.; з 01.03.11 по 31.03.11 року - проведення переговорів по робочих питаннях та перспективах співпраці з ТОВ «Слобожанський миловар», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ТВО «РЕЙВ», відправка плівки на ТОВ «Ренессанс Капитал Инвест», ЗАТ «ДКПК», ТОВ «Компания Гарант Пак», ТОВ «Слобожанский мыловар», участь у затвердженні оригінал-макетів, присутність на друці упаковки, здійснення оперативного контролю за ходом виконання замовлення на всіх його стадіях, вирішення виробничих та комерційних питань, за виконання яких ФО-П Гуяєв отримав винагороду у розмірі 19640,00 грн.
В матеріалах справи містяться копії банківських виписок, які підтверджують перерахування на користь ФО-П ОСОБА_4 грошових коштів (т. 3 а.с.153-172).
Відповідачем в акті перевірки зазначено, що ТОВ «Делтана» не мало права віднести до складу валових витрат витрати за договорами про надання транспортних послуг за 2010, 2011 р., оскільки ним не подані при перевірці відповідні товарно-транспортні накладні, посилаючись на п.10.1 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в України, затверджені Наказом Міністерства транспорту України від 14 жовтня 1997 року N 363, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20 лютого 1998 р. за № 128/2568, в якому вказано, що товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи.
Крім того, ДПІ у Комінтернівському районі м. Харкова посилається на Спільний наказ Мінстату та Мінтрансу України від 29.12.1995 р. №488/346 "Про затвердження Типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який встановлює форму товарно-транспортної накладної.
Статтею 117 Конституції України передбачено, що нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом.
Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 3 жовтня 1992 року "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, органів господарського управління та контролю, що зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 1992 року №731.
Відповідно до ст. 1 Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативних актів міністерств та інших органів державної виконавчої влади" з 1 січня 1993 року нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи й законні інтереси громадян або мають міжвідомчий характер, підлягають державній реєстрації.
Статтею 3 вказаного Указу Президента України передбачено, що нормативно-правові акти, зазначені в статті 1 цього Указу, набувають чинності через 10 днів після їх реєстрації, якщо в них не встановлено пізнішого строку надання їм чинності.
Спільний наказ Мінстату та Мінтрансу України від 29.12.1995 р. №488/346 "Про затвердження Типових форм первинного обліку роботи вантажного автомобіля", який встановлює форму товарно-транспортної накладної, не зареєстрований в Міністерстві юстиції України, а тому з урахуванням ст. ст. 1, 3 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 не має обов'язкового характеру.
Отже, товарно-транспортна накладна не є єдиним документом, що може бути підставою для бухгалтерського обліку зазначених господарських операцій.
Відповідно до п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Відповідно до п.п. 5.2.1 п.5.2. ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств", до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті.
Згідно з п.1.32 ст.1 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" господарська діяльність - будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.
Абзацем 4 п.п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" визначено, що не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до ст.3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.
Правила податкового обліку податку на прибуток не встановлюють особливих вимог до первинних документів і облікових регістрів, що повинні використовуватися при обчисленні даного податку, тому відповідними документами податкового обліку вважаються бухгалтерські документи і регістри обліку, складені належним чином.
Відповідно до ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Крім того, у п.5.3 - п.5.8 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств" містяться певні обмеження чи є пряма заборона щодо включення певних витрат до складу валових витрат. В пунктах 5.3 - 5.8 вказаного Закону відсутні норми, які б визначали неможливість віднесення до складу валових витрат вартості інформаційно-консультаційних послуг.
Пунктом 5.11 ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств"встановлено, що установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.
Також суд зазначає, що угоди між ТОВ «Мета Комп» та ФОП ОСОБА_4 є чинними та не визнані в установленому порядку недійсними.
Закон України "Про оподаткування прибутку підприємств" не містить значення терміну "послуга". Згідно з ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України послуга споживається замовником в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності виконавцем.
Відповідно до п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.
Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.
Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.
Відповідно до п. 138.8 ст.138 Податкового кодексу України собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку;вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).
Суд, аналізуючи вищезазначені положення нормативно-правових актів, приходить до висновку, що необхідною умовою для включення понесених витрат на придбання послуги до складу валових витрат є наявність зв'язку послуги з господарською діяльністю підприємства. Придбання такої послуги повинно бути складовою частиною діяльності особи, що направлена на отримання доходу.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість віднесення ТОВ «Делтана» до складу валових витрат витрат за договорами про надання транспортних послуг у 2010 р.- 2011р.р. від ТОВ «Мета Комп» та ФОП ОСОБА_4.
Згідно ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем в ході розгляду справи не надано належного обґрунтування його правової позиції та, відповідно, правомірності прийняття спірних податкових повідомлень-рішень. Судом встановлено, що відповідач діяв без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
На підставі викладеного, суд прийшов до висновку, що податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі міста Харкова № 0000082310 від 23.01.2012 року та № 0000072310 від 23.01.2012 року прийняті всупереч нормам ч.3 ст. 2 КАС України, а позовні вимоги про їх скасування підлягають задоволенню.
На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 2, 8-14, 17, 50, 70, 71, 72, 86, 94, 159, 160- 163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Делтана" до Основ'янської міжрайонної державної податкової інспекції м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.
Скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000082310 від 23.01.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 140513,32 грн. в тому числі за основним платежем - 122236,46 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 18276,86 грн.
Скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Комінтернівському районі міста Харкова № 0000072310 від 23.01.2012 року про визначення суми податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 261024,65 грн., в тому числі за основним платежем - 241425,03 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 20199,62 грн.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Повний текст постанови виготовлено 30 березня 2012 року.
Суддя Білова О.В.