копія
18 квітня 2012 р. Справа № 2a-1870/580/12
Сумський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Савченка Д.М., суддів - Гелети С.М., Глазька С.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Суми адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області, Головного управління державного казначейства України в Сумській області, третя особа - Конотопська об'єднана державна податкова інспекція, про визнання дій неправомірними та стягнення коштів,-
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом до Державної судової адміністрації України (далі - відповідач 1), Територіального управління державної судової адміністрації України в Сумській області (далі - відповідач 2), Головного управління Державного казначейства України в Сумській області (далі - відповідач 3), третя особа - Конотопська об'єднана державна податкова інспекція, в якому, з урахуванням уточнень, просить визнати дії відповідачів неправомірними і стягнути з відповідачів в солідарному порядку кошти в сумі 4 500,80 грн.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що працює суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області і відповідно до вимог Закону України "Про судоустрій та статус суддів" має право на відставку. Відповідно до п. 3-1 Постанови Кабінету Міністрів України №865 від 3 вересня 2005 р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання в розмірі 100 відсотків щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку. Вказані виплати до недавнього часу проводились без стягнення податків. Однак, як стало відомо позивачеві у січні 2012 р., із його утримання стягнули податки за 2011 р. за ставкою 15-17% в сумі 4500,80 грн. При чому про величину таких виплат та відрахувань із них не надається ніякої інформації, на відміну від величини виплати заробітної плати. Як стало відомо позивачеві, вказані стягнення почали проводити після надходження листа заступника Голови ДПС на адресу Державної судової адміністрації. Відповідно до вимог ст. 163 п. 163.1.1 Податкового Кодексу України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються такі доходи, як суми щомісячного довічного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсіонного фонду України чи бюджету згідно із законом. Таким чином, щомісячне довічне грошове утримання судді, який має право на відставку, незалежно від того, перебуває він в трудових відносинах чи не перебуває, та незалежно від того, отримується вказане грошове утримання з бюджету через Пенсійний фонд чи прямо з бюджету, не включається до загального оподатковуваного доходу. Вказаний висновок також підтверджується ч.2 ст. 138, п.8 ч.4 ст. 47 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 126 ч. 1 Конституції України. Вказаний висновок погоджується також із рішеннями Конституційного суду України № 19-рп/2004 від 01.012.2004 р., №6-рп/99 від 24 червня 1999р., оскільки зменшення належного матеріального чи соціального забезпечення суддів є формою фінансового впливу на них. Незаконність вказаних дій підтверджується і рішенням Конституційного суду за № 18-рп/2011 р. від 14 грудня 2011 р., згідно якого поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1 ст. 165 Податкового кодексу України в системному зв'язку з положенням Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 р. означає неоподатковувану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її із державного бюджету України, так і судді у відставці, який одержує таку виплату із Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Позивач, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не прибув, надав заяву, в якій позовні вимоги підтримав та просив розглядати справу за його відсутності (а.с. 61).
Представник відповідачів 1 і 2 надала письмові заперечення проти позову (а.с. 13-15), в яких вважає позовні вимоги необґрунтованими, оскільки відповідно до вимог статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, при досягненні пенсійного віку виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України «Про державну службу», або, за його вибором, щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячне довічне грошове утримання виплачується судді у розмірі 80 відсотків грошового утримання судді, який працює на відповідній посаді. За кожний повний рік роботи на посаді судді понад 20 років розмір щомісячного довічного грошового утримання збільшується на два відсотки заробітку, але не більше ніж 90 відсотків заробітної плати судці, без обмеження граничного розміру щомісячного грошового утримання. Питання призначення щомісячного грошового утримання суддів регулюються постановою Кабінету Міністрів України від 03.09.2005 р. № 865 "Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів" (далі - постанова). Відповідно до пункту 3-1 постанови, судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподатковуваного доходу і не підлягають оподаткуванню, встановлено статтею 165 розділу IV Податкового кодексу України. Доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, та продовжує працювати на посаді судді, не входять до переліку доходів, визначених статтею 165 розділу IV Податкового кодексу України.
Водночас відповідно до пункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України інші доходи, крім доходів, зазначених у статті 165 Кодексу, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Податкового кодексу України. Зокрема, доходи, одержані у тому числі, але не виключно, у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які виплачуються (надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, оподатковуються за ставкою 15 відсотків. У разі, якщо загальна сума отриманих платником податку у звітному податковому місяці доходів перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (у 2011 році - 9410 грн.), ставка податку становить 17 відсотків суми перевищення з урахуванням податку, сплаченого за ставкою 15 відсотків.
Позивач у позовній заяві ототожнює поняття «щомісячне грошове утримання працюючому судді» та «щомісячне довічне грошове утримання судді у відставці», які є різними за змістом.
Щомісячне довічне грошове утримання дійсно відноситься до доходів, які не включаються до розрахунку загального місячного (річного) оподаткованого доходу (п. «е» ст. 165.1.1 Податкового кодексу України) проте, виходячи з суті позовних вимог, не є предметом позову.
Частина 6 статті 47 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу визначених Конституцією України (254к/96-ВР) гарантій незалежності судді. Передбачені вказаною статтею та законом в цілому гарантії незалежності суддів, включаючи заходи його правового захисту, матеріального і соціального забезпечення не передбачають звільнення щомісячного грошового утримання працюючому судді від податку. Оскільки нормами зазначених законів не включення до розрахунку загального місячного оподаткованого доходу щомісячного грошового утримання працюючому судді не передбачено, підстави вважати порушеними у межах спірних відносин дані норми відсутні.
Аналогічна позиція щодо оподаткування щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, та продовжує працювати на посаді судді, міститься в листі Державної податкової служби України від 14.03.2011р. № 5013/6/17-0715.
Стягнений податок за 2011 рік з щомісячного грошового утримання позивача в сумі 4600,80 гривень було перераховано до місцевого бюджету м. Конотоп Сумської області, що підтверджується платіжними дорученнями за липень - грудень 2011 року та довідкою-розрахунком за підписом начальника відділу планово-фінансової діяльності, бухгалтерського обліку та звітності, а отже для повернення вказаної суми ОСОБА_1 необхідно звернутись з позовною заявою до органів податкової інспекції м. Конотоп.
Представник відповідачів 1 і 2, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явився, надав заяву, в якій просив суд розглядати справу без його участі (а.с. 45).
Відповідач 3 надав письмовий відзив на позов (а.с. 27), в якому зазначив, що не має безпосереднього відношення до спірних правовідносин і просить розглядати справу без участі його представника.
Третьою особою - Конотопською ОДПІ, надано письмові заперечення проти позову (а.с. 42, 43), згідно з якими позовні вимоги є необґрунтованими, оскільки кінцевий перелік доходів, які не включаються до розрахунку загального місячною (річного) оподатковуваною доходу і не підлягають оподаткуванню, встановлено статтею 165 Податкового Кодексу. Доходи у вигляді щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку та продовжує працювати на посаді судді, не входять до переліку доходів, визначених статтею 165 розділу IV Кодексу. Водночас відповідно до пункту 164.2.18 пункту 164.2 статті 164 Кодексу інші доходи, крім доходів, зазначених у статті 165 Кодексу, включаються до складу загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який є об'єктом оподаткування податком на доходи фізичних осіб. У зв'язку з цим суми щомісячного грошового утримання судді, який має право на відставку, включаються до його загального місячного оподатковуваного доходу, який оподатковується за ставками, встановленими пунктом 167.1 статті 167 Кодексу.
Одночасно третя особа просила розглядати справу без участі її представника.
Враховуючи неявку усіх осіб, що беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час та місце розгляду справи, відповідно до положень ст.ст. 12, 41 КАС України фіксація судового засідання технічними засобами не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, судом встановлено наступні фактичні обставини.
Постановою Верховної Ради України від 02.03.2000 року ОСОБА_1 обраний суддею Конотопського міськрайонного суду Сумської області (а.с. 63).
Працюючи на посаді судді Конотопського міськрайонного суду Сумської області, позивач має право на відставку і протягом 2011 року отримував щомісячне грошове утримання в розмірі 100 відсотків щомісячного довічного грошового утримання.
У період з червня по грудень 2011 року із сум щомісячного грошового утримання позивача Територіальним управлінням Державної судової адміністрації у Сумській області утримано та перераховано до місцевого бюджету м. Конотоп податок на доходи фізичних осіб (а.с. 19-25), загальна сума якого за вказаний період склала 4 600,80 грн. (а.с. 18).
Проаналізувавши спірні правовідносини, суд приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення позову, виходячи з наступного.
Відповідно до статті 138 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судді, який вийшов у відставку, після досягнення чоловіками віку 62 роки, жінками - пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", виплачується пенсія на умовах, передбачених статтею 37 Закону України "Про державну службу", або за його вибором щомісячне довічне грошове утримання.
На час існування спірних правовідносин питання виплати щомісячного грошового утримання суддям, які мають право на відставку і продовжують працювати на посаді судді, було врегульовано Постановою КМУ № 865 від 03.09.2005 р. «Про оплату праці та щомісячне грошове утримання суддів» (далі - Постанова № 865).
Згідно з п. 3-1 вказаної постанови, судді, які мають право на відставку та продовжують працювати на посаді судді, одержують заробітну плату та щомісячне грошове утримання у розмірі 100 відсотків, судді Конституційного Суду України, Верховного Суду України, вищих спеціалізованих судів - 50 відсотків передбаченого законом щомісячного довічного грошового утримання, належного їм у разі виходу у відставку.
Питання оподаткування щомісячного довічного грошового утримання судді врегульовано статтею 165 Податкового кодексу України, згідно з п.п. «е» п. 165.1.1 якої до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку не включаються сума пенсій або щомісячного довідного грошового утримання, отримуваних платником податку з Пенсійного фонду України чи бюджету згідно із законом.
Згідно з рішенням Конституційного Суду України № 18-рп/2011 від 14 грудня 2011 року, поняття "щомісячне довічне грошове утримання", що міститься у підпункті "е" підпункту 165.1.1 пункту 165.1 статті 165 Податкового кодексу України, в системному зв'язку з положеннями Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 7 липня 2010 року N 2453-VI з наступними змінами означає неоподатковану грошову виплату як судді, який, маючи право на відставку, продовжує працювати на посаді судді та одержує її з Державного бюджету України у вигляді щомісячного грошового утримання, що є складовою правового статусу судді і однією з гарантій його незалежності, так і судді у відставці, який одержує таку виплату з Пенсійного фонду України за рахунок коштів Державного бюджету України.
Таким чином, враховуючи зазначене рішення Конституційного Суду України, передбачене пунктом 3-1 Постанови КМУ № 865 «щомісячне грошове утримання» є неоподатковуваною виплатою і не включається до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, який є базою оподаткування податком на доходи фізичних осіб.
Згідно зі статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.
Позовними вимогами в даній справі, з урахуванням заяви позивача від 26.01.12 р., є визнання дії відповідачів - Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації в Сумській області, Головного управління Державного казначейства України в Сумській області неправомірними і стягнення з них на користь позивача в солідарному порядку коштів в сумі 4 500,80 грн.
У той же час з тексту позовної заяви є незрозумілим, які саме неправомірні, на думку позивача, дії кожного з відповідачів оскаржуються в даній справі.
На пропозицію суду уточнити позовні вимоги щодо кожного з відповідачів (які саме дії і яких саме відповідачів позивач просить визнати неправомірними) позивач відповів заявою від 26.01.12 р. (а.с. 10), в якій додатково перелічив відповідачів, проте суті позовних вимог щодо кожного з них не уточнив, при цьому просив суд розглядати справу без його участі.
Таким чином, суд позбавлений можливості з'ясувати, які конкретно дії кожного з трьох відповідачів просить визнати неправомірними позивач. Зазначене унеможливлює і вихід суду за межі позовних вимог в даному випадку.
Виходячи з наведеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині визнання дій відповідачів неправомірними задоволенню не підлягають.
Щодо вимог про стягнення з відповідачів коштів в солідарному порядку суд зазначає наступне.
Умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань врегульовано статтею 43 Податкового кодексу України:
43.1. Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.
43.2. У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.
43.3. Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються органом державної податкової служби на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
43.4. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.
43.5. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові Державного казначейства України. На підставі отриманого висновку орган Державного казначейства України протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому Державним казначейством України.
Таким чином, обов'язковою умовою для повернення сум помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань є подання платником відповідної заяви до контролюючого органу.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
У відповідності до частини 1 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Зазначена стаття визначає коло осіб, які мають право на судовий захист в адміністративних справах у разі порушення їхніх прав, свобод та інтересів.
Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що особа дійсно має право, свободу чи інтерес, про захист яких вона просить, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.
У той же час з матеріалів справи не вбачається, що позивач звертався до відповідного контролюючого органу із заявою про повернення помилково або надміру сплачених грошових зобов'язань, у зв'язку з чим факту порушення встановленого законом права платника податків на повернення таких сум судом не встановлено.
Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідачів коштів задоволенню не підлягають.
Керуючись ст. ст. 86, 94, 98, 158-163, 167, 186, 254 КАС України, суд, -
В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Територіального управління Державної судової адміністрації України у Сумській області, Головного управління державного казначейства України в Сумській області про визнання дій неправомірними та стягнення коштів - відмовити в повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги на постанову суду протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Головуючий суддя (підпис) Д.М. Савченко
Судді С.М. Гелета
С.М. Глазько
З оригіналом згідно
Суддя Д.М. Савченко