Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
10.04.2012 р. Справа № 2а-8522/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретар судового засідання Котенкова Л.В. розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Родіна Агро", (вул. Леніна, 152,Пересадівка,Жовтневий район, Миколаївська область,57220)
доЖовтневої міжрайонної Державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби, (вул. Торгова, 63, корп. А,Миколаїв,54050)
провизнання нечинним та скасування податкове повідомлення - рішення від 29.06.2011 року № 0000522301,
ТОВ «Родіна Агро»(далі по тексту -ТОВ, підприємство, позивач) звернулося до суду з позовом про скасування податкового повідомлення-рішення Жовтневої міжрайонної державної податкової інспекції Миколаївської області Державної податкової служби (далі по тексту -ДПІ, відповідач, контролюючий орган) №0000522301 від 29.06.2011 року, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання за платежем з податку на прибуток в розмірі 232996,75грн. (227803,00грн. -основного платежу, 5193,75грн. -штрафних санкцій), вказавши на безпідставність мотивації вказаного рішення (висновку про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства).
Відповідач позовні вимоги не визнав, зазначивши про законність оспорюваного податкового повідомлення-рішення, постановленого на підставі встановлених обставин про те, що сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про безпідставність заявлених вимог. Доводи позивача про незаконність оспорюваного податкового повідомлення-рішення були предметом судового дослідження та визнані судом невмотивованими, виходячи з наступного.
01.02.2010 року між позивачем та ПСП «Родіна»укладено договір суборенди землі (3168,91га), що знаходилась у платному користуванні ПСП «Родіна»на підставі договорів оренди земельних ділянок (паїв). Пунктом 10.1 вказаної угоди передбачено, що договір суборенди земельної ділянки підлягає державній реєстрації.
В період з 13.05.2011 по 02.06.2011 відповідачем проведена виїзна позапланова перевірка з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства, за наслідками якої контролюючим органом складений акт № 459/23-36587305 від 09.06.2011 (надалі по тексту - акт).
Відповідно до розділу 4 (висновки) акта перевірки, перевіркою встановлено порушення підприємством п.4.1 ст.4, п.5.1, п.5.7 ст.5, п.п.11.2.1, п.12.1, п.п.11.3.1 п.11.3 ст.11, п.16.1 ст.16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 227803грн., у тому числі: за 2009 рік - на суму 20091грн., за перший квартал 2011 року -на суму 207712грн.). В акті перевірки зазначено, що ТОВ «Родіна-Агро»занизило суму податку на прибуток на суму 227 803 грн. у першому кварталі 2011 року, бо починаючи з 2011 року не мало права бути платником фіксованого сільськогосподарського податку, оскільки сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, не перевищувала 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.
На підставі акта прийнято податкове повідомлення-рішення №0000522301 від 29 червня 2011 року (надалі по тексту - Рішення), яким суб'єкту господарювання було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 232996,75грн. (227803,00грн. -за основним платежем, 5193,75грн. - штрафних санкцій) в зв'язку з безпідставністю віднесення виручки, одержаної від реалізації сільськогосподарської продукції, зібраної на землях, якими підприємство користувалось без законних підстав, до суми, одержаної від реалізації продукції власного виробництва в контексті приписів Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок», в зв'язку з порушенням приписів земельного, цивільного та податкового законодавства, в тому числі щодо порядку укладення договорів оренди землі.
Відповідно до статті 2 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок» особи можуть бути зареєстровані як платники фіксованого сільськогосподарського податку (ФСП), якщо такі особи є сільськогосподарськими підприємствами різних організаційно-правових форм, передбачених законами України, селянські та інші господарства, які займаються виробництвом (вирощуванням), переробкою та збутом сільськогосподарської продукції, у яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу.
Статтею 3 Закону України «Про фіксований сільськогосподарський податок»встановлено, що об'єктом оподаткування для платників фіксованого сільськогосподарського підприємства є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ та багаторічних насаджень), переданих сільськогосподарському товаровиробнику у власність або наданих йому у користування, в тому числі на умовах оренди, а також земель водного фонду, які використовуються рибальськими та риболовецькими господарствами для розведення, вирощування та вилову риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах).
Відповідно до п.5 Положення про порядок справляння та обліку фіксованого сільськогосподарського податку, затвердженого постановою Кабінету міністрів України від 23.04.2099 №658, платники податку (сільськогосподарські підприємства) самостійно обчислюють суму такого податку і подають загальний розрахунок фіксованого сільськогосподарського податку на всю площу земельної ділянки органу Державної податкової служби за місцем своєї реєстрації до 1 лютого поточного року.
Згідно ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку, право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.
Статтями 19 та 20 ЗУ «Про оренду землі»встановлено, що договір оренди землі підлягає державній реєстрації і набуває чинності тільки з моменту його реєстрації.
Відповідно до ст.8 ЗУ «Про оренду землі»орендована земельна ділянка може передаватися в суборенду, якщо це передбачено договором оренди або за письмовою згодою орендодавця.
Законом України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності»встановлено, що виробництво - це діяльність, пов'язана з випуском продукції, яка включає всі стадії технологічного процесу, а також реалізацію продукції власного виробництва.
У роз'ясненнях Міністерства аграрної політики та продовольства України від 08.06.2011 року № 37-14-2-15/8770 зазначено, що сільськогосподарська продукція -це товари, зазначені у групах 1-24 УКТ ЗЕД згідно із Законом України «Про Митний тариф України», якщо при цьому такі товари (продукція) вирощуються, відгодовуються, виловлюються, збираються, виготовляються, виробляються, переробляються безпосередньо виробником цих товарів (продукції), а також продукти обробки та переробки цих товарів (продукції), якщо вони були придбані або вироблені на власних або орендованих потужностях (площах).
Позивач для здійснення господарської діяльності використовує земельну ділянку площею 4174,24 га, у тому числі 1005,33 га ріллі (24% від загальної площі землі), яка включена у розрахунок фіксованого сільськогосподарського підприємства, та 3168,91 га (76% від загальної площі землі), яка відповідно до договору суборенди землі від 01.02.2010 року знаходиться в строковому користуванні у ТОВ «Родіна Агро». На момент укладення договору суборенди ПСП «Родіна»вже проведено агротехнічні роботи по посіву та обробітку сільгоспкультур на землях, що передавались в суборенду. При цьому, передбачена Законом державна реєстрація, укладеного між ТОВ «Родіна Агро»та ПСП «Родіна Агро»договору суборенди землі, здійснена не була.
При розгляді справи також встановлено, що відповідно до акта передачі незавершеного циклу виробництва сільгосппродукції (передача фактичних витрат станом на 01.07.2010 року по рослинництву в сумі 1143841,20 грн., в т.ч. ПДВ 190 640,20 грн., з них на незавершене виробництво 1042497,60грн. в т.ч. ПДВ 173749,60грн.) ПСП «Родіна»передало ТОВ «Родіна Агро» в суборенду земельні ділянки, на яких ПСП «Родіна»вже було проведено агротехнічні роботи по посіву та обробітку культур. На вказаних землях позивач, який користувався ними на підставі нелегітимних угод, було проведено неповний цикл вирощування продукції, а тільки її збирання та реалізації.
Суд погоджується з доводами контролюючого органу про те, що обсяг поставки (реалізації) підприємством продукції (без ПДВ) за перевіряємий період складає 14497,757тис.грн., із яких обсяг реалізації сільськогосподарської продукції із власних земельних ділянок загальною площею 1005,33га та продукції тваринництва складає - 5936,727 тис. грн., що становить 40,9%, обсяг реалізації іншої продукції із земельних ділянок загальною площею 3168,91га складає 8555,030 тис. грн., що становить 59,1%).
Враховуючи, що питома вага доходу сільськогосподарського товаровиробника від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки за 2010 рік становить менше 75 відсотків загальної суми валового доходу, ТОВ «Родіна Агро»не мало право бути платником фіксованого сільськогосподарського податку у 2011 році.
Аргументи позивача про те, що при розрахунку питомої ваги реалізованої продукції сільськогосподарського призначення, контролюючим органом помилково не віднесено сільськогосподарську продукцію, що була зібрана з земельної ділянки, якою позивач користується на підставі договору суборенди від 01.02.2010, укладеного з ПСП «Родіна», були предметом судового дослідження та визнані судом невмотивованими. Так, підставою для визначення позивачем питомої ваги сільськогосподарської продукції власного виробництва (на думку позивача) є користування землями ПСП «Родіна»(первісного орендаря земельних ділянок) на підставі фактично неукладеного договору суборенди земельної ділянки, на яких позивачем проведено неповний цикл вирощування сільськогосподарської продукції (тільки збирання врожаю). Крім того, з правильністю позиції позивача не можна погодитися, оскільки специфіка земельних відносин та, відповідно, податкових відносин, пов'язаних з перебуванням сільгоспвиробника на спеціальному режимі оподаткування, полягає в тому, що дії по незаконному використанню земельних ділянок тягнуть за собою неправомірність не тільки правочинів, а й господарських операцій пов'язаних з використанням земель на підставі недійсних або неукладених правочинів (в іншому випадку втрачає сутність приписів нормативних актів щодо особливостей набуття права користування землями та настання наслідків від незаконних дій), зокрема щодо права сільгосппідприємства визначати питому вагу сільгосппродукції власного виробництва, що була вирощена на землях, які перебувають в законному користуванні суб'єкта господарювання.
Відповідність відомостей в первинних документах, які підтверджують витрати підприємства на вирощування сільськогосподарської продукції, в тому числі придбання міндобрив, паливно-мастильних матеріалів та ін.., щодо господарських операцій повинні відповідати сутності самих господарських операцій, направлених (в контексті визначення права підприємства бути платником фіксованого сільськогосподарського податку) на вирощування та збирання врожаю саме на земельній ділянці, яка знаходиться в користуванні підприємства на законних підставах, а не на будь-якій земельній ділянці (в тому числі на підставі недійсних та неукладених угод), оскільки особливість законодавства про землю полягає в тому, що незаконне її використання тягне незаконність наслідків такого використання, в тому числі стосовно податкових правовідносин. Так, визначення питомої ваги сільгосппродукції власного виробництва (вирощування сільгосппродукції на землях) можливе бути визначене тільки на земельних ділянках, які перебувають у власності підприємства або в його законному користуванні. В випадку, що є предметом судового дослідження, користування землею проводилось на підставі фактично неукладеного договору. Таким, чином правовідносини, що склалися між ТОВ «Родіна Агро»та ПСП «Родіна»(пов'язаними підприємствами) не можуть вважатися правовідносинами щодо оренди земель, а тому вирощена на вказаних землях продукція не може вважатися продукцією власного виробництва в контексті ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок»для визначення питомої ваги підприємства у виробництві сільгосппродукції власного виробництва суб'єкта господарювання, яке є платником фіксованого сільськогосподарського податку. А при неукладеності або недійсності договорів оренди землі, застосування до вказаних правовідносин приписів правил інших цивільно-правових угод (підряду та ін.) не тягнуть за собою можливості віднести отриману з земельної ділянки продукцію до продукції власного виробництва в контексті визначень ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок»та ст.301.1 ПК України. Крім того, на вказаних земельних ділянках позивачем проведено роботи тільки по збиранню врожаю (посів та вирощування проведено ПСП «Родіна»), що не є вирощуванням продукцією власного виробництва в контексті приписів ЗУ «Про фіксований сільськогосподарський податок».
Ч.2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положень ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Судом встановлено, що відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв на підставі та в спосіб, що передбачені законами України, з дотримання принципу рівності перед законом.
Вищенаведене є підставою для відмови в задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 11, 70, 71, 86, 159-163, 167, 254 КАС України, суд -
В задоволенні позову відмовити.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний