Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
м. Миколаїв.
10.04.2012р. Справа № 2а-8241/11/1470
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Желєзного І.В. секретаря судового засідання Котенкова Л.В. розглянувши адміністративну справу
за позовомПриватного підприємства "Покровське", (вул. Шевченка, 14, с. Покровка, Веселинівський район, Миколаївська область, 57045)
доВеселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області, (вул. Леніна, 14, смт. Веселинове, Веселинівський район, Миколаївська область, 57001)
треті особиОСОБА_1, (АДРЕСА_1) ОСОБА_2, (АДРЕСА_1) ОСОБА_4, (АДРЕСА_1)
провизнання протиправними і скасування розпоряджень Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області,
Позивач звернувся до суду з позовом про визнання неправомірними та скасування розпоряджень Веселинівської районної державної адміністрації: розпорядження від 07.06.2011 року №146-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1."; розпорядження від 07.06.2011 року №148-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_4."; розпорядження від 08.06.2011 року №152-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_2.".
Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що після реформування колективного сільськогосподарського підприємства "Червона Україна" ним використовувалися зазначені земельні ділянки (в загальному масиві пасовища площею 136га.), які є складовою частиною пасовищ, що залишені власниками земельних паїв в спільному користуванні приватних осіб, та 2009 року включно сплачувався податок на землю. Оскільки, на думку позивача, відповідач прийняв рішення щодо неналежних райдержадміністрації земельних ділянок, позовні вимоги є обґрунтованими.
Відповідач позов не визнав, зазначивши про правомірність рішень, оскільки вважає спірні земельні ділянки власністю Держави.
Треті особи підтримали позицію відповідача.
Дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні в них фактичні дані, суд приходить до висновку про обґрунтованість заявлених вимог, зважаючи на таке.
У грудні 1995 року КСП "Червона Україна" (далі по тексту - КСП) передано у колективну власність для ведення сільського господарства 3659,63 гектарів землі. Право власності на вказану землі посвідчувалось Актом на право колективної власності на землю.
У 1996 році землі КСП розпайовані та передані у приватну власність членам вказаного підприємства з виділенням її в натурі. При цьому, за рішенням співвласників 136га пасовищ залишені у спільному користуванні колишніх членів КСП.
У 2000 році на базі КСП "Червона Україна" було створено приватне-орендне підприємство "Покровське", яке в свою чергу було реорганізоване у приватне підприємство "Покровське". Заначені підприємства використовували спірну земельну ділянку - 136га пасовища для сільськогосподарського виробництва без переоформлення належних правовстановлюючих документів, сплачуючи за неї до 2009 року включно земельний податок.
В 2011 році громадяни ОСОБА_1, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 звернулися до Веселинівської райдержадміністрації з заявами про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельні ділянки, які входили до пасовищ колишнього КСП "Червона Україна.
07.06.2011 року Веселинівською райдержадміністрацією прийняті розпорядження: розпорядження від 07.06.2011 року №146-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_1."; розпорядження від 07.06.2011 року №148-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_4."; розпорядження від 08.06.2011 року №152-р "Про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельну ділянку громадянину ОСОБА_2." (далі по тексту - розпорядження).
Зазначені розпорядження про надання дозволу на розробку проекту землеустрою та технічної документації з нормативної грошової оцінки на земельні ділянки, які є частиною пасовища, що були в свою чергу передані у власність КСП, а в подальшому за рішенням членів КСП залишені в їх спільному користуванні (що відповідало приписам діючого на той час законодавства), є протиправними та підлягають скасуванню.
Так, відповідно до п. "а"ч.1 ст.17 Земельного кодексу України до повноважень місцевих державних адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом;
Відповідно до ч.3 ст.122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації на їх території передають земельні ділянки із земель державної власності у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів.
Державні адміністрації не наділені правом розпоряджатися землями інших форм власності.
Зміна форм власності, що відбувалася у законодавстві України з прийняттям Конституції України 1996 року, Цивільного кодексу України 2003 року та Земельного кодексу України 2001 (з державної, колективної та приватної на державну, комунальну та приватну), не передбачала позбавлення колективних підприємств власності на належне ним майно та землю, а мала на меті лише еволюційну зміну інституту власності відповідно до сучасної соціально-економічної моделі держави. Відповідно до існуючих нормативно-правових актів колективну власність 1995 року необхідно розглядати як приватну власність юридичних осіб (ст.325 Цивільного кодексу України).
Доводи відповідача про те, що оскільки Земельним кодексом України 2001 року не передбачена колективна форма власності, то відповідно до ч.1 ст.84 цього Кодексу усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності, автоматично перебувають у державній власності є невмотивованими, оскільки жодним нормативним актом не встановлено, що вчасне формальне непереоформлення особою права власності або права оренди тягне за собою юридично значущим наслідком позбавлення такої особи відповідного права власності або права оренди.
Статтею 5 чинного Земельного кодексу України від 18 грудня 1990 року № 561-XII чинного станом на 26.02.2000 передбачалося, що: «Земля може належати громадянам на праві колективної власності. Суб'єктами права колективної власності на землю є колективні сільськогосподарські підприємства, сільськогосподарські кооперативи, садівницькі товариства, сільськогосподарські акціонерні товариства, у тому числі створені на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Розпорядження земельними ділянками, що перебувають у колективній власності громадян, здійснюється за рішенням загальних зборів колективу співвласників. У колективну власність можуть бути передані землі колективних сільськогосподарських підприємств, сільськогосподарських кооперативів, сільськогосподарських акціонерних товариств, в тому числі створених на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств, землі садівничих товариств - за рішенням загальних зборів цих підприємств, кооперативів, товариств».
Відповідно до протоколу № 2 від 26 лютого 2000 року загальними зборами членів КСП «Червона Україна»було вирішено залишити в спільному користуванні без поділу в натурі пасовища та затверджено уточнену грошову оцінку земель сільськогосподарських угідь, що знаходились в колективній власності та підлягали паюванню згідно Схеми.
Враховуючи, що в грудні 1995 року спірна земельна ділянка - 136га пасовищ вибула із державної власності (що підтверджується актом на право колективної власності на землю КСП), а відповідачем не доведено, що після цього зазначена земельна ділянка повернулася до державної власності у порядку, передбаченому ст.140 Земельного кодексу України або з інших підстав, суд дійшов висновку, що відповідач позбавлений повноважень щодо розпорядження зазначеними землями.
Посилання відповідача на п.6 Розділу X Земельного кодексу України безпідставним, оскільки у відповідності зі ст.152 Конституції України втратив чинність 22 вересня 2005 року, так як Рішенням Конституційного Суду України №5-рп/2005 (роздруківка додається) визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України щодо зобов'язання переоформити право постійного користування земельною ділянкою на право власності або право оренди без відповідного законодавчого, організаційного та фінансового забезпечення.
Відповідно до пункту 6 розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи, які мають у постійному користуванні земельні ділянки, але за цим Кодексом не можуть мати їх на такому праві, повинні до 1 січня 2008 року переоформити у встановленому порядку право власності або право оренди на них.
Конституційний суд зазначив, що «Відповідно до пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою" від 2 квітня 2002 року N 449 раніше видані державні акти на право приватної власності на землю, державні акти на право власності на землю та державні акти на право постійного користування землею залишаються чинними і підлягають заміні в разі добровільного звернення громадян або юридичних осіб.», і дійшов висновку про те, що «пункт 6 Перехідних положень Кодексу через відсутність встановленого порядку переоформлення права власності або оренди та унеможливлення безоплатного проведення робіт із землеустрою і виготовлення технічних матеріалів та документів для переоформлення права постійного користування земельною ділянкою на право власності або оренди в строки, визначені Кодексом, суперечить положенням частини четвертої статті 13, частини другої статті 14, частини третьої статті 22, частини першої статті 24, частин першої, другої, четвертої статті 41 Конституції України.».
Відповідно до статті 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Таким чином, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, в правовідношенях, що були предметом судового дослідження, діяв не на підставі та не в спосіб, що передбачені законами України, без дотримання принципу рівності перед законом, що з врахуванням вищевикладеного є підставою для задоволення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -не суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
Позов задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 07.06.2011 року №146-р.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 07.06.2011 року №148-р.
Визнати протиправним та скасувати розпорядження Веселинівської районної державної адміністрації Миколаївської області від 08.06.2011 року №152-р.
Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства "Покровське" 28 гривень 23 копійки в рахунок відшкодування сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів в порядку ст. 186 КАС України.
Суддя І. В. Желєзний