Миколаївський окружний адміністративний суд вул. Заводська, 11, м. Миколаїв, 54002
Вступна та резолютивна частини
20.02.2012 р. Справа № 2а-5855/11/1470
м. Миколаїв
12:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_7, АДРЕСА_1
доЛенінський відділ ДВС ММУЮ, вул. Кірова, 238,Миколаїв,54031
за участю представників: від позивача: ОСОБА_3 від відповідача: Чеботар С.М. від третьої особи-1: ОСОБА_5 від третьої особи-2: не з'явився від третьої особи-3: ОСОБА_6 від третьої особи-4: ОСОБА_2
провизнати дії неправомірними, зобов'язати вчинити певні дії, стягнути моральну шкоду в сумі 1000,00 грн.,
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя В. В. Біоносенко
Іменем України
20 лютого 2012 р. справа № 2а -5855/11/1470
м. Миколаїв
12:40
Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., за участю секретаря судового засідання Шерстюк І.В., розглянув адміністративну справу
за позовомОСОБА_7
до відповідачаЛенінського відділу державної виконавчої служби Миколаївського управління юстиції
третя особа-1ОСОБА_5
третя особа-2ОСОБА_8
третя особа-3ОСОБА_9
третя особа-4Відкрите акціонерне товариство комерційний банк «Надра»
за участю представників: від позивача: ОСОБА_3 від відповідача: Чеботар С.М. від третьої особи-1: ОСОБА_5 від третьої особи-2: не з'явився від третьої особи-3: ОСОБА_6 від третьої особи-4: ОСОБА_2
про визнання неправомірними дій
Позивач звернувся до адміністративного суду з позовом про визнання протиправними дій державних виконавців щодо примусового виконання рішень Ленінського районного суду м. Миколаєва по виконавчим листам на користь ОСОБА_8, ОСОБА_9 та ВАТ КБ «Надра», зобов'язання скасувати Акт опису та арешту від 05.04.11, передати виконавче провадження на виконання до Заводського відділу державної виконавчої служби, стягнути з державної виконавчої служби моральну шкоду у розмірі 1000 гривень.
Дослідив матеріали справи, вислухав представників сторін, суд встановив наступне.
В провадженні державного виконавця Ленінського відділу ДВС знаходиться зведенне виконавче провадження по стягненню заборгованості з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_8 46564,95 гривень (виконавчий лист №2-3155 від 23.03.06), на користь ВАТ «КБ «Надра»26675,88 гривень (виконавчий лист №2-1864 від 20.09.07) та на користь ОСОБА_9 82850 гривень (виконавчий лист №2-878 від 2605.08).
Під час проведення виконавчих дій, державним виконавцем було виявлено, що боржник -ОСОБА_5 має у власності 1/3 квартири АДРЕСА_1 (арк.спр.10).
11.01.11 ухвалою Ленінського районного суду м. Миколаєва надано дозвіл державному виконавцю на примусове проникнення до зазначеної квартири (арк.спр.14).
05.04.11 державний виконавець прибув за адресою АДРЕСА_1 для опису й арешту майна, яке належить боржниці ОСОБА_5
До участі у виконавчих діях, державним виконавцем було залучено стягувача ОСОБА_8, а також понятих.
Оскільки, окрім ОСОБА_5 2/3 зазначеної квартири належить ОСОБА_7, 05.04.11 йому було пред'явлено вимогу про допущення державного виконавця до опису й арешту майна боржниці, яке ймовірно знаходиться у їх спільному помешканні, на яку він погодився (арк.спр.11).
05.04.11 державним виконавцем було складено Акт опису й арешту майна, яке виявлене ним у квартирі за адресою АДРЕСА_1: 1/3 квартири; 2 телевізори SAMSUNG, монітор SAMSUNG та диван. Все зазначене майно було передано на зберігання ОСОБА_7 (арк.спр.12-13).
Окрім цього, під час проведення виконавчих дій стягувачем ОСОБА_8 застосовувалася фото- та відео- зйомка, яка пізніше була використана у сюжеті з приводу цієї події у інтернет-виданні «Преступности НЕТ»(http://www.pn.mk.ua/) (арк.спр.45).
Свої вимоги позивач обґрунтував по-перше тим, що державним виконавцем безпідставно проведено опис й арешт майна в його квартирі за адресою АДРЕСА_1 оскільки в зазначеній квартирі ОСОБА_5 не проживає. По-друге, відповідно до ст.ст.52, 63 Закону України «Про виконавче провадження»примусове стягнення на квартиру відбувається в останню чергу, при відсутності у боржника іншого майна. А у боржниці ОСОБА_5 є інше майно, на яке можливо звернути стягнення, наприклад, нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 площею 160 кв.м. По-третє, державним виконавцем не враховано, що у квартирі АДРЕСА_1, мешкає не тільки ОСОБА_5, а також і ОСОБА_7 По-четверте, у державного виконавця не було ніяких підстав для входу у квартиру разом з понятими та експертом-оцінщиком. По-п'яте, в порушення вимог ст.12 Закону, державним виконавцем надані матеріали виконавчого провадження стороннім особам, а саме журналістам інтернет-видання «Преступности НЕТ», що завдало позивачу значної моральної шкоди.
Окрім того, під час судового засіданні представником позивача було доповнено позицію ОСОБА_7 аргументом про те, що проникнення у житло відбувалося всупереч раніше винесеній ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 03.12.10, якою було відмовлено в задоволенні подання державного виконавця про примусове входження до житлового приміщення АДРЕСА_1 (арк.спр.107). На думку позивача, інша ухвала Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.01.11 (арк.спр.118), якою надано дозвіл державному виконавцю не набрала законної сили, а тому вони не мали права 05.04.11 проникати до житла ОСОБА_7
Суд не погоджується з аргументами позивача та вважає, що в задоволенні його позову належить відмовити.
Відповідно до ст.11 Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Оскільки, боржниця ОСОБА_5 вже тривалий час не виконувала вимоги державного виконавця про сплату заборгованості, останій мав право на примусове виконання рішень. Відповідно до п.1 ч.1 ст.32 Закону державний виконавець має право звернення стягнення на кошти та інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб.
Боржниця ОСОБА_5 володіє на праві власності 1/3 квартири АДРЕСА_1 (арк.спр.10), окрім того, саме за цією адресою вона зареєстрована в органах внутрішніх справ. Тому, суд вважає, що у державного виконавця було достатньо підстав вважати, що саме за цією адресою можливо зберігається майно боржниці, на яке можливо звернути стягнення та задовольнити інтереси кредиторів. Те, що під час накладення арешту на таке майно будуть зачіпатися інтереси третіх осіб, в яких воно може фактично находиться, прямо передбачено Законом України «Про виконавче провадження».
Окрім того, суд також вважає, що державним виконавцем не порушено застереження ст.ст.52, 63 Закону, оскільки 05.04.11 він вживав заходи щодо виявлення майна, його опису й арешту. Безпосередньо стягнення на 1/3 квартири ОСОБА_5 звернуто не було й досі.
Використання понятих та експерта-оцінщика передбачено ст.ст.13, 15 Закону, тому неможливо погодитися з позивачем, що залучаючи їх до виконавчих дій, державний виконавець діяв протиправно.
В судовому засіданні було оглянуто належним чином засвідчену копію ухвали Ленінського районного суду м. Миколаєва від 11.01.11, якою державному виконавцю було надано дозвіл на примусове проникнення до житла. На зворотній стороні ухвали мається запис про те, що зазначена ухвала набрала законної сили 16.01.11 (арк.спр.118). За таких обставин, у суду немає підстав вважати, що 05.04.11 державний виконавець діяв без чинного судового дозволу.
Щодо того, що в інтернет-виданні «Преступности НЕТ»було розміщено репортаж з приводу проведення опису й арешту майна ОСОБА_5, з використанням документів виконавчого провадження, то відповідач з цього приводу дав пояснення, що копії цих документів, а також фото- відео- матеріали журналістам надав стягувач ОСОБА_8, який особисто був присутній 05.04.11 під час виконавчих дій.
Зазначені пояснення підтверджуються і самою публікацією у виданні «Преступности НЕТ», в якій зокрема всі обставини викладаються зі слів ОСОБА_8, а фото процесуальних документів містять відмітки, які свідчать, що вони адресовані саме ОСОБА_8 (арк.спр.50).
Взагалі, перевіряючи дії державного виконавця 05.04.11 під час проведення виконавчих дій щодо опису й арешту майна ОСОБА_5, суд вважає, що вони відповідали вимогам Закону України «Про виконавче провадження», ч.3 ст.2 КАС України, тобто були на підставі, у межах повноважень, обґрунтовані, неупереджені, розсудливі, пропорційні, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.
Враховуючи викладене, суд вважає необхідно відмовити в задоволенні позову.
Одночасно з цим суд наголошує, що питання про належність майна позивачу або боржниці повинні бути вирішені в порядку цивільного судочинства.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, -
1. В задоволенні позову відмовити.
2. Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом 10 днів з дня отримання її копії.
Суддя В.В. Біоносенко
Відповідно до ч.3 ст.160 КАС України постанова складена у повному обсязі 24.02.12
Суддя В.В. Біоносенко