ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
19 квітня 2012 р. № 2а-1293/12/1370
року Львівський окружний адміністративний суд в складі: головуючого - судді Хоми О.П.,
з участю секретаря судового засідання Куч Ю.М.,
з участю представників: позивача Шимборської О.А., відповідача Цапа П.-А.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправним рішення,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби, в якому, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, просить визнати протиправним рішення відповідача про відмову у реєстрації позивача як платника єдиного податку з 01 січня 2012 року; зобов'язати відповідача зареєструвати позивача платником єдиного податку з 01 січня 2012 року і видати свідоцтво про сплату єдиного податку та стягнути з відповідача 3 000 грн. як відшкодування витрат на правову допомогу. В обґрунтування позовних вимог посилається на протиправність рішення відповідача від 31 січня 2012 року № 1500/17-119 про відмову у реєстрації платником єдиного податку з 01 січня 2012 року у зв'язку із наявністю податкового боргу по єдиному податку з доходів фізичних осіб в сумі 4,52 грн. Зазначив, що
Представник позивача Шимборська О.А. в судовому засіданні позовні вимоги, з урахуванням заяви про доповнення позовних вимог, підтримала з підстав, наведених у позовній заяві. Просила позов задовольнити.
Представник відповідача Цап П.-А.М., в судовому засіданні позову не визнав з підстав, викладених у письмовому запереченні. Вважає правомірною відмову у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку від 31 січня 2012 року № 1500/17-119 у зв'язку з податковою заборгованістю по єдиному податку з доходів фізичних осіб в розмірі 4,52 грн. Відповідно до підпункту 291.5.8 пункту 291.5 статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг. Просив в задоволенні позову відмовити.
Суд, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, дійшов висновку, що позов підлягає до часткового задоволення, мотивуючи це наступним.
Частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та їх посадових осіб зобов'язано діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та Законами України.
З 01 січня 2011 року відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначення вичерпного переліку податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулюються Податковим кодексом України.
ОСОБА_3 зареєстрований як фізична особа -підприємець 24.01.2008 року виконавчим комітетом Львівської міської ради та згідно Свідоцтва про сплату єдиного податку від 22 грудня 2009 року (серія З №045128) з 01 січня 2010 року та Свідоцтва про сплату єдиного податку від 20 грудня 2010 року (серія З №796662) з 01 січня 2011 року перебував на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (а.с.23-24).
До 01 січня 2011 року відносини щодо сплати єдиного податку фізичними особами-підприємцями регулювалися Указом Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із наступними змінами) (далі -Указ № 727/98).
Відповідно до пункту 2 Указу № 727/98 суб'єкт підприємницької діяльності - фізична особа повинен був сплачувати єдиний податок щомісяця не пізніше 20 числа наступного місяця на окремий рахунок відділень Державного казначейства України.
Відділення Державного казначейства України наступного дня після надходження коштів перераховують суми єдиного податку у таких розмірах:
- до місцевого бюджету - 43 відсотки;
- до Пенсійного фонду України - 42 відсотки;
- на обов'язкове соціальне страхування - 15 відсотків (у тому числі до Державного фонду сприяння зайнятості населення - 4 відсотки) для відшкодування витрат, які здійснюються відповідно до законодавства у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, а також витрат, зумовлених народженням та похованням.
Позивач представив суду копії квитанцій про щомісячну, починаючи з грудня 2009 року та до грудня 2010 року, сплату єдиного податку в розмірі 200 грн. (а.с.15-27).
З 01 січня 2011 року набрав чинності Податковий кодекс України.
Підпунктом 3 пункту 1 Підрозділу 8 «Особливості справляння єдиного податку та фіксованого податку»цього кодексу встановлено, що з 1 січня 2011 року до внесення змін до розділу XIV Податкового кодексу України в частині оподаткування суб'єктів малого підприємництва Указ Президента України від 3 липня 1998 року № 727 ( 727/98 ) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(з наступними змінами) та абзаци шостий - двадцять восьмий пункту 1 статті 14 розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» застосовуються з урахуванням таких особливостей: єдиний податок або фіксований податок сплачується на рахунок відповідного бюджету в розмірі частини єдиного податку або фіксованого податку, що підлягають перерахуванню до цих бюджетів відповідно до норм Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727 ( 727/98 ) «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» (з наступними змінами) та Закону України «Про внесення змін до Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян»№ 129/98-ВР (крім єдиного податку, який сплачується у січні 2011 року за останній звітний (податковий) період 2010 року). При цьому розподіл коштів єдиного податку або фіксованого податку на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України Державним казначейством України не здійснюється.
Таким чином, відповідно до вказаної норми платник єдиного податку повинен самостійно здійснювати розподіл коштів на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та/або до Пенсійного фонду України.
Згідно встановленого пунктом 2 Указу № 727/98 розміру сум єдиного податку, сплаті до місцевого бюджету підлягає 43 відсотки, або 86 грн. (від 200 грн.).
Позивач представив суду копії квитанцій про щомісячну, починаючи з січня 2011 року до грудня 2011 року, сплату єдиного податку в розмірі 86 грн. (а.с.28-38,40).
Крім цього, 20.01.2012 року ФОП ОСОБА_3 сплатив 214,60 грн. єдиного податку з фізичних осіб. що підтверджується квитанцією 22307.349.15 (а.с.39).
З 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких інших законодавчих актів щодо спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності»від 4 листопада 2011року № 4014-VI (далі -Закон № 4014-VI). Згідно пункту 3 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 4014-VI припинена дія Указу Президента України від 3 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»(із наступними змінами).
Підпунктом «г»пункту 5 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення»Закону № 4014-VI установлено, що суб'єкти господарювання, які були платниками єдиного податку відповідно до Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва»або фіксованого податку відповідно до розділу IV Декрету Кабінету Міністрів України «Про прибутковий податок з громадян», а також юридичні і фізичні особи - підприємці, які були платниками інших податків і зборів, встановлених Податковим кодексом України, та прийняли рішення з 1 січня 2012 року перейти на спрощену систему оподаткування відповідно до норм цього Закону і відповідають вимогам статті 291 Податкового кодексу України, подають відповідну заяву не пізніше 25 січня 2012 року.
Відповідно до пункту 291.2. статті 291 Податкового кодексу України спрощена система оподаткування, обліку та звітності - особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених пунктом 297.1 статті 297 цього Кодексу, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених цією главою, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності.
Згідно пункту 291.3. цієї ж статті юридична особа чи фізична особа - підприємець може самостійно обрати спрощену систему оподаткування, якщо така особа відповідає вимогам, встановленим цією главою, та реєструється платником єдиного податку в порядку, визначеному цією главою.
23 січня 2012 року ОСОБА_3 подав до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова заяву про застосування спрощеної системи оподаткування за формою, затвердженою Наказом Міністерства фінансів України від 20.12.2011 року № 1675 (а.с.8-10).
ДПІ у Галицькому районі м. Львова відповідно до пункту 291.5.8 статті 291 Податкового кодексу України (в редакції Закону України від 4 листопада 2011року № 4014-VI) 31.01.2012 року за №1500/17-119 надала ОСОБА_3 письмову відмову у реєстрації платника єдиного податку з 01.01.2012 року з тих підстав, що станом на 23.01.2012 року згідно КОР за ним рахується податковий борг по єдиному податку з доходів фізичних осіб, нарахованому до 01.01.2011 року в сумі 4,52 грн.
Відповідно до підпункту 291.5.8. пункту 291.5. статті 291 Податкового кодексу України не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання, які на день подання заяви про реєстрацію платником єдиного податку мають податковий борг, крім безнадійного податкового боргу, що виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин).
На вимогу суду відповідач представив копію зворотного боку картки платника ФОП ОСОБА_3 по єдиному податку станом на 1 січня 2011 року (а.с.57), на 31.12.2011 року (а.с.65) та на 02.04.2012 року (а.с.68), з яких вбачається, що станом на 1 січня 2011 року відсутня будь-яка заборгованість, а має місце переплата.
Відсутня заборгованість по єдиному податку і станом на 1 січня 2012 року.
Таким чином, твердження відповідача про наявність податкового боргу ФОП ОСОБА_3 по єдиному податку з доходів фізичних осіб, нарахованому до 01.01.2011 року в сумі 4,52 грн. не відповідають фактичним обставинам і спростовуються зібраними по справі доказами.
Відповідно до положень, закріплених статтею 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів (стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України).
За правилами, встановленими статтею 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідачем не подано доказів правомірності відмови ОСОБА_3 у реєстрації платником єдиного податку з 01.01.2012 року.
Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті ( вчинені ) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Перевіривши оскаржувану позивачем відмову ДПІ у Галицькому районі м. Львова від 31.01. 2012 року №1500/17-119 у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку з 01.01.2012 року, суд дійшов висновку, що така прийнята відповідачем без урахування вимог Податкового кодексу України і з порушенням передбачених статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України принципів, тому підлягає визнанню протиправною.
Що стосується позовних вимог про зобов'язання відповідача зареєструвати ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку з 01 січня 2012 року та видати йому свідоцтво про сплату єдиного податку, то такі до задоволення не підлягають, оскільки, виходячи з положень статей 105 та 162 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний суд не вправі переймати на себе повноваження та функції посадових осіб органу виконавчої влади.
З урахуванням наведених в мотивувальній частині постанови висновків суду про протиправність відмови відповідача від 31.01. 2012 року №1500/17-119 у реєстрації ФОП ОСОБА_3 платником єдиного податку з 01.01.2012 року, суд вважає за необхідне зобов'язати ДПІ у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби повторно розглянути у відповідності до вимог Податкового кодексу України заяву ОСОБА_3 про застосування спрощеної системи оподаткування від 23 січня 2012 року.
Відповідно до положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України підлягають відшкодуванню з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 32 грн. 19 коп., сплаченого за квитанцією №28415.420.1 від 13.02.2012 року, а також документально підтверджені витрати на правову допомогу, пропорційно до задоволених позовних вимог, на загальну суму 64 грн. 09 коп. При вирішені питання відшкодування витрат на правову допомогу суд виходив з граничних розмірів, встановлених Постановою Кабінету Міністрів України «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави»від 27.04.2006 року № 590 (із змінами, внесеними згідно з Постановою КМ № 127 від 22.02.2012 року.
Керуючись ст.ст.7-14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 31.01. 2012 року №1500/17-119 у видачі фізичній особі -підприємцю ОСОБА_3 свідоцтва платника єдиного податку.
Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби повторно розглянути у відповідності до вимог Податкового кодексу України заяву фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 про застосування спрощеної системи оподаткування від 23 січня 2012 року.
Зобов'язати Головне управління Державного казначейства у Львівській області стягнути з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з рахунку Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби в користь фізичної особи -підприємця ОСОБА_3 96 (дев'яносто шість) грн. 28 коп. судових витрат.
В задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд з одночасним надсиланням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
У разі застосування судом ч.3 ст.160 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили в строк та в порядку, передбаченому ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Хома О.П.