ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
про відмову у відкритті провадження в адміністративній справі
24 квітня 2012 р.р. 2а-3460/12/1370
суддя Львівського окружного адміністративного суду Гавдик З.В. одержавши позовну заяву за адміністративним
позовомОСОБА_1, ОСОБА_2
досудді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М.
провизнання протиправною ухвали про відкриття наказного провадження, поновлення порушених прав
23.04.2012 року до Львівського окружного адміністративного суду звернулися ОСОБА_1, ОСОБА_2 з адміністративним позовом до судді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М., у якому позивачі просять:
- звільнити позивача від оплати судового збору з розгляду справи або відтермінувати оплату до винесення судом рішення по справі, у якому покласти її оплату на сторони, пропорційно задоволеним вимогам, внаслідок незначного доходу позивача як пенсіонера -пенсії, що становить 50% місячного споживчого кошика;
- поновити брутально розтоптані суддею Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М. права і свободи людини та громадянина України, постановивши незаконну ухвалу про відкриття наказного провадження від 01.12.2010 року у справі № 2-н-3980/1010 по позовній заяві ЛКП «Нове»про видачу судового наказу;
- визнати протиправною ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 01.12.2010 року про відкриття наказного провадження по позовній заяві ЛКП «Нове»про видачу судового наказу у справі № 2-н-3980/2010.
Зі змісту позову вбачається, що 01.12.2010 року суддею Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М. у справі № 2-н-3980/2010 винесено ухвалу про відкриття наказного провадження за позовною заявою ЛКП «Нове»про стягнення з ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 заборгованості по холодному водопостачанню. На думку позивачів, через діяльність відповідача, що полягає у не надсиланні вказаної ухвали суду ОСОБА_1, ОСОБА_3 та ОСОБА_2, не з'ясуванні судом фактичних обставин справи та у зв'язку з чим відкрито виконавче провадження, грубо порушуються права позивачів. З метою захисту своїх порушених прав та законних інтересів позивачі звернулися до Львівського окружного адміністративного суду.
Безпосередньо, всебічно, повно та об'єктивно дослідивши наявні у справі докази, давши їм оцінку, суд встановив:
Згідно ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
Згідно ст. 3 цього ж Кодексу, справа адміністративної юрисдикції - переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», суди здійснюють правосуддя самостійно. Здійснюючи правосуддя, суди є незалежними від будь-якого незаконного впливу. Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України, забезпечуючи при цьому верховенство права.
Втручання у здійснення правосуддя, вплив на суд або суддів у будь-який спосіб, неповага до суду чи суддів, збирання, зберігання, використання і поширення інформації усно, письмово або в інший спосіб з метою завдання шкоди авторитету суддів чи впливу на безсторонність суду забороняється і тягне за собою відповідальність, установлену законом.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади»від 13 червня 2007 року8, судам дано такі роз'яснення:
Виходячи з того, що незалежність суддів є основною передумовою їх об'єктивності та неупередженості, суддя при здійсненні правосуддя підкоряється лише закону і нікому не підзвітний. Суддям забезпечується свобода неупередженого вирішення судових справ відповідно до їх внутрішнього переконання, що ґрунтується на вимогах закону.
Незалежність суддів при розгляді конкретних судових справ має забезпечуватись і в самому суді. У зв'язку з цим неприпустимими є:
- непроцесуальний вплив на суддю з боку інших суддів, у тому числі тих, що обіймають адміністративні посади в судах;
- встановлення контролю за здійсненням судочинства суддею, виклик його до вищестоящих судів та вимагання звітів чи пояснень про розгляд конкретних справ;
- витребування від судді будь-якої інформації чи довідок про хід та перспективи розгляду справи, іншої інформації, яка може надаватися лише сторонам у справі та іншим особам, визначеним процесуальним законодавством, а також відомостей, які становлять таємницю нарадчої кімнати;
- прийняття суддею від будь-яких осіб та розгляд ним заяв, скарг, інших документів поза встановленим законом процесуальним порядком.
Положення ч. 2 ст. 126 Конституції України про те, що вплив на суддів у будь-який спосіб забороняється, означає заборону будь-яких дій стосовно суддів незалежно від форми їх прояву з боку державних органів, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб, установ, організацій, громадян та їх об'єднань, юридичних осіб з метою перешкодити виконанню суддями професійних обов'язків чи схилити їх до винесення неправосудного рішення. Заборона впливу на суддів у будь-який спосіб поширюється на весь час обіймання ними посади судді.
Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядку у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.
Відповідно, прийняття до розгляду будь-якими особами чи органами, крім відповідного апеляційного або касаційного суду, заяв, у яких оскаржуються судові рішення, їх розгляд, витребування від судів інформації про судові справи у зв'язку з такими заявами, направлення заяв судам, вимоги до суддів про встановлення контролю за розглядом справи судом чи суддею є порушенням незалежності та самостійності суду.
Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів»№ 6 від 12.06.2009 року, судам дано такі роз'яснення:
У розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7 і 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 Кодексу адміністративного судочинства України суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є суб'єктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Згідно принципу диспозитивності, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України, і не може виходити за межі позовних вимог. Кожна особа, яка звернулася за судовим захистом, розпоряджається своїми вимогами на свій розсуді.
Позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до судді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М. про визнання протиправною ухвали про відкриття наказного провадження, поновлення порушених прав не є справою адміністративної юрисдикції, оскільки вказаний позивачами відповідач не є суб'єктом владних повноважень, який здійснює владні управлінські функції, і не може бути відповідачем у справах про оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у зв'язку з розглядом судових справ.
Відтак, оскаржені позивачами ухвала про відкриття наказного провадження та дії судді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М. є не управлінськими, а процесуальними, вчиненими при виконанні ним своїх обов'язків по здійсненню правосуддя, і тому їх законність може перевірятися лише судом вищої інстанції в порядку, передбаченому процесуальним законом.
Вказана позиція узгоджується з позицією Верховного Суду України викладеною в постанові від 15.04.2008 року.
Згідно ст. 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Таким чином, позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 до судді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М. про визнання протиправною ухвали про відкриття наказного провадження, поновлення порушених прав не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства, відтак суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі.
Керуючись ст. ст. 2, 3, 17, 109, 165 КАС України, суддя,-
1. Відмовити у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом:
ОСОБА_1, ОСОБА_2
досудді Залізничного районного суду м. Львова Пилип'юк Г.М.
провизнання протиправною ухвали про відкриття наказного провадження, поновлення порушених прав
2. Роз'яснити ОСОБА_1, ОСОБА_2, що порушені, на їх думку, права, свободи та інтереси підлягають захисту в порядку цивільного судочинства.
Ухвала суду першої інстанції може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.
Згідно ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього ж Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала суду першої інстанції, набирає законної сили у порядку та строки згідно ст. 254 КАС України.
Суддя Гавдик З.В.