ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2
20 квітня 2012 р. № 2а-1223/12/1370
Львівський окружний адміністративний суд в складі:
головуючого судді Гулика А.Г.,
за участю:
секретаря судового засідання Павлишина Ю.І.,
представника позивача Кельбас Р.А.,
представник відповідача не з'явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби до ОСОБА_2 про стягнення податкового боргу,-
встановив:
Державна податкова інспекція у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби звернулася до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2, в якому просить суд стягнути з відповідача суму податкового боргу у розмірі 480 грн. 00 коп.
Суд, відповідно до ухвали від 20.04.2012 року, в порядку статті 55 КАС України допустив заміну позивача Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби.
Позовні вимоги мотивовані наявністю у відповідача податкової заборгованості з податку з доходів фізичних осіб, а також невжиттям відповідачем заходів щодо погашення вказаної вище заборгованості.
Представник позивача в судовому засіданні позов підтримав з підстав викладених у позовній заяві. Додатково зазначив, що вказана податкова заборгованість відповідача є узгодженою. Просить адміністративний позов задовольнити повністю.
Відповідач явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечив, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце його проведення. Клопотань про розгляд справи без його участі до суду не надходило, а тому суд ухвалив розглядати справу без його участі.
Заслухавши пояснення представнка позивача, дослідивши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити повністю, з наступних підстав.
Відповідач -ОСОБА_2, ідентифікаційний код -НОМЕР_1, що проживає за адресою: 79015, АДРЕСА_1, взятий на облік як платник податків в ДПІ у Франківському районі м. Львова.
Як вбачається з матеріалів справи, податковий борг відповідача складається з податку з доходів фізичних осіб, що підтверджується довідкою ДПІ у Франківському районі м. Львова від 20.12.2011 року № 29522/17-115.
У поданій декларації про доходи, одержані за період з 01.01.2010 року по 31.12.2010 року у графі 1.2 «Доходи, одержані в інших місцях, не за місцем основної роботи»відповідачем самостійно зазначено, що ним у 2010 році отримано дохід від продажу транспортного засобу у розмірі 480 грн. 00 коп.
Відповідач подав до суду клопотання від 27.02.2012 року вх. № 9086, в якому зазначив, що вказана заборгованість ним погашена, що підтверджується квитанцію № 63 від 27.02.2012 року про сплату вказаного вище податкового боргу у розмірі 480 грн.00 коп.
Проте, на думку суду, вказана квитанція не є достатнім та належним доказом сплати податкового боргу з доходів фізичних осіб, виходячи з наступного.
Як вбачається з квитанції № 63 від 27.02.2012 року, в якій зазначено «призначення платежу»-єдиний податок з доходів фізичних осіб. В свою чергу, податковий борг відповідача складається з податку з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна.
У зв'язку з цим, суд дійшов висновку, що відповідачем податковий борг у розмірі 480 грн. 00 коп. з доходів фізичних осіб від продажу рухомого майна не сплачено.
Відповідно до ст. 16 Податкового кодексу України платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи і подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством декларації, звітність та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків та зборів.
Згідно з п.п. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
Відповідно до п.п. 20.1.28 п. 20.1 ст. 20 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право застосовувати до платників податків фінансові (штрафні) санкції, стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов'язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених цим Кодексом, стягувати суми простроченої заборгованості суб'єкта господарювання перед державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) за кредитом (позикою), залученим державою (Автономною Республікою Крим чи територіальною громадою міста) або під державну (місцеву) гарантію, а також за кредитом з бюджету в порядку, визначеному цим Кодексом.
Як вбачається з положень п.п. 41.1, 41.5 ст. 41 Податкового кодексу України органи державної податкової служби є контролюючими органами щодо податків, які справляються до бюджетів та державних цільових фондів, а також стосовно законодавства, контроль за дотриманням якого покладається на органи державної податкової служби. Органи державної податкової служби, які уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу в межах їх повноважень є органами стягнення.
Відповідно до ст. 54 Податкового кодексу України податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої декларації, а податкове зобов'язання платника податків, нараховане контролюючим органом вважається узгодженим у день отримання платником податків податкового повідомлення.
Згідно з п. 57.3 ст. 57 Податкового кодексу України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 вказаного Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
На виконання п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України, яка зазначає про те, що у разі коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання у встановлені строки, податковий орган надсилає такому платнику податків податкову вимогу. ДПІ у Франківському районі м. Львова направила на адресу відповідача податкову вимогу № 88 від 02.08.2011 року на суму 475 грн. 00 коп. Проте, вказана податкова вимога залишилась без задоволення, податковий борг відповідачем не сплачено.
Таким чином, суд дійшов висновку, що сума податкового боргу відповідача є узгодженою та становить 480 грн. 00 коп.
Враховуючи наведене вище, суд вважає, що позовні вимоги є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а з відповідача слід стягнути на користь бюджету суму податкового боргу у розмірі 480 грн. 00 коп.
Керуючись ст.ст. 7-11, 14, 69-71, 86, 87, 94, 159, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з ОСОБА_2 (ідентифікаційний код -НОМЕР_1) на користь бюджету суму податкового боргу в розмірі 480 грн. 00 коп. (чотириста вісімдесят гривень).
3. Судові витрати відповідно до ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України стягненню зі сторін не підлягають.
Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено Кодексом адміністративного судочинства України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.
Апеляційна скарга подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою ст. 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.
Повний текст постанови виготовлений та підписаний 25 квітня 2012року.
Суддя Гулик А.Г.