05 квітня 2012 року Справа № 2а-1409/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: ОСОБА_1, ОСОБА_2 (за довіреністю)
від відповідача: ОСОБА_3 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проТовариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче» Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 4 січня 2012 року № 0000082301.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Гранде Дольче»вимог підпункту 7.3.1 пункту 7.3, підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», яке полягало у заниженні підприємством податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 130366,00 грн. Позивач стверджує, що придбав послуги у свого контрагента ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»правомірно, тому підстави для визнання такого договору нікчемним відсутні.
У судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримали у повному обсязі, просили суд позов задовольнити.
Представник відповідача заперечив проти заявленого позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав, викладених в письмових запереченнях.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»зареєстроване виконавчим комітетом Фастівської міської ради Київської області 7 серпня 2007 року, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 475254 (т. 1 а.с. 103).
На податковому обліку ТОВ «Гранде Дольче»перебуває в Фастівській об'єднаній державній податковій інспекції Київської області.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 05.12.2011 року по 09.12.2011 року посадовими особами Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Житомирській області від 24.06.2011 року про призначення по кримінальній справі № 11/079002 позапланової документальної перевірки ТОВ «Гранде Дольче» та на підставі статті 20, пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, проведено позапланову документальну перевірку фінансово-господарської діяльності ТОВ «Гранде Дольче»з питань дотримання вимог податкового та іншого законодавства при проведенні взаєморозрахунків по фінансово-господарських операціях з ТОВ «Реал Альянс»та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс». Результати перевірки оформлено актом від 16.12.2011 року № 499/78/2301-35013469 (далі -Акт перевірки) (т. 1 а.с. 11-35).
У ході перевірки повноти нарахування податку на додану вартість за період з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року встановлено заниження ТОВ «Реал Альянс» податку на додану вартість в розмірі 130366,00 грн., в т.ч. за січень 2009 року на суму 24166,00 грн., за лютий 2009 року на суму 3000,00 грн., за березень 2009 року на суму 4000,00 грн., за квітень 2009 року на суму 1417,00 грн., за травень 2009 року на суму 9200,00 грн., за червень 2009 року на суму 15000,00 грн., за серпень 2009 року на суму 1533 грн., за вересень 2009 року на суму 46400,00 грн., за жовтень 2009 року на суму 16000,00 грн., за листопад 2009 року на суму 9650 грн. в результаті допущених порушень податкового законодавства, що полягали у визначенні показників податкового кредиту за податковими накладними, виписаними за результатами нікчемних правочинів.
На підставі висновків Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000082301, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача з податку на додану вартість за основним платежем на 130366,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції на суму 32591,00 грн. (т. 1 а.с. 10).
Не погоджуючись із вказаним податковим повідомленням-рішенням позивач 11.01.2012 року звернувся із скаргою № 45 до Державної податкової служби у Київській області (т. 1 а.с. 36-41). За результатами розгляду скарги, Державною податковою службою у Київській області прийнято рішення від 06.03.2012 року № 307/10/10-206/41-176, яким залишено без змін податкове повідомлення-рішення Фастівської об'єднаної державної податкової інспекції Київської області від 04.01.2012 року № 0000082301, а скаргу позивача - без задоволення.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Суд погоджується з висновком податкового органу про порушення позивачем вимог податкового законодавства, вважає доводи податкового органу обґрунтованими, а спірне податкове повідомлення-рішення правомірним, виходячи з наступного.
Як встановлено у ході перевірки, у перевіряємому періоді між позивачем та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»укладено договір з відповідального зберігання товарів.
На підтвердження факту виконання господарських зобов'язань за зазначеним договором виписано: акти здачі-приймання робіт (надання послуг) (т. 1 а.с.49-74); та податкові накладні від 09.01.2009 року № 90101 на загальну суму 33800,00 грн. в т.ч. ПДВ 5633,33 грн., 16.01.2009 року № 300108 на загальну суму 28130,00 грн. в т.ч. ПДВ 4688,33 грн., від 23.01.2009 року № 230103 на загальну суму 40580,00 грн., в т.ч. ПДВ 6763,33 грн., від 30.01.2009 року № 300103 на загальну суму 42490,00 грн.. в т.ч. ПДВ 7081,67 грн., від 27.02.2009 року № 270204 на загальну суму 18000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3000,00 грн., від 30.03.2009 року № 300305 на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн., від 30.04.2009 року № 300403 на загальну суму 8500,00 грн., в т.ч. ПДВ 1416,67 грн., від 29.05.2009 року № 290507 на загальну суму 55200,00 грн., в т.ч. ПДВ 9200,00 грн., від 12.06.2009 року № 120601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн., від 19.06.2009 року № 190601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн., від 26.06.2009 року № 260601 на загальну суму 30000,00 грн., в т.ч. ПДВ 5000,00 грн., від 31.07.2009 року № 310711 на загальну суму 5700,00 грн., в т.ч. ПДВ 950,00 грн., 31.08.2009 року № 310817 на загальну суму 3500,00 грн., в т.ч. ПДВ 583,33 грн., від 04.09.2009 року № 40902 на загальну суму 38920,00 грн., в т.ч. ПДВ 6486,67 грн., від 09.09.2009 року № 90903 на загальну суму 40580,00 грн., в т.ч. ПДВ 6763,33 грн., від 15.09.2009 року № 150905 на загальну суму 42490,00 грн., в т.ч. ПДВ 7081,67 грн., від 18.09.2009 року № 180901 на загальну суму 38660,00 грн., в т.ч. ПДВ 6443,33 грн., від 23.09.2009 року № 230902 на загальну суму 37090,00 грн., в т.ч. ПДВ 6181,67 грн., від 25.09.2009 року № 250903 на загальну суму 37800,00 грн., в т.ч. ПДВ 6300,00 грн., від 30.09.2009 року № 300906 на загальну суму 42860,00 грн., в т.ч. ПДВ 7143,33 грн., від 12.10.2009 року № 12108 на загальну суму 32000,00 грн. в т.ч. ПДВ 5333,33 грн., від 19.10.2009 року № 191003 на загальну суму 38000,00 грн., в т.ч. ПДВ 6333,33 грн., від 30.10.2009 року № 30108 на загальну суму 26000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4333,33 грн., від 09.11.2009 року № 91103 на загальну суму 21000,00 грн., в т.ч. ПДВ 3500,00 грн., від 19.11.2009 року № 191105 на загальну суму 24000,00 грн., в т.ч. ПДВ 4000,00 грн., від 30.11.2009 року № 301104 на загальну суму 12900,00 грн., в т.ч. ПДВ 2150,00 грн. (т. 1 а.с. 75-100).
Суми податку на додану вартість за вказаними податковими накладними ТОВ «Гранде Дольче»включено до податкового кредиту відповідного періоду. Податкові накладні відображені у реєстрі отриманих податкових накладних.
Оплата за надані послуги зберігання проводилася протягом 2009 року грошовими коштами, що підтверджується реєстром банківських виписок (т. 1 а.с. 101-107).
Законодавчим актом, що визначав платників податку на додану вартість, об'єкти, базу та ставки оподаткування, перелік неоподатковуваних та звільнених від оподаткування операцій, особливості оподаткування експортних та імпортних операцій, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами був Закон України «Про податок на додану вартість»від 03.04.1997 року № 168/97-ВР.
За визначенням, наведеним у пункті 1.7 статті 1 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Відповідно до підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:
- або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а у разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку;
- або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.
Згідно із підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:
- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку ;
- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.
У силу вимог підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).
У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.
Первинні документи для надання їм юридичної сили повинні мати обов'язкові реквізити, передбачені статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»від 16.07.1999 року № 996-XIV. В іншому випадку, відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7, у платника податків не виникає права відносити до складу податкового кредиту, витрати без належних на те документів, обов'язковість заповнення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.
Частиною 1 статті 9 вказаного Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції , одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (частина 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»).
Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року N 88 та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.
Відповідно до пунктів 2.15, 2.16 вказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.
Згідно із підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.
Податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту (підпункт 7.2.6 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість»).
Відповідно до пункту 18 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.1997 року № 165 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 року за № 233/2037, всі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку -продавця.
Дослідивши додані до позовної заяви документи, суд звертає увагу на те, що засновником та директором ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»(контрагента ТОВ «Гранде Дольче») з моменту його реєстрації є ОСОБА_4
Разом з тим, оглянувши податкові накладні, акти здачі-приймання робіт (надання послуг), які були виписані ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»на виконання договору зберігання, суд встановив, що вказані документи підписані від імені ОСОБА_4, яка у ході проведення допиту зазначила, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»було зареєстровано нею за вказівкою невідомих осіб за винагороду у 400 доларів США, в дозвільні органи за виготовленням печатки ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»вона ніколи не зверталася, банківський рахунок підприємства відкрила за вказівкою невідомих осіб за винагороду, жодних бухгалтерських документів від імені ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»не підписувала, чим займалося ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»їй невідомо, на меті здійснювати підприємницьку діяльність не мала. Хто підписував документи фінансово-господарської діяльності ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»та подавав звітність до податкової інспекції ОСОБА_4 також не відомо (т. 1 а.с. 204-205).
Відповідно до постанови слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Житомирській області від 05.07.2011 року, яким розглянуто матеріали кримінальної справи № 79002/11, по обвинуваченню за ознаками злочинів, передбачених частиною 5 статті 27, частиною 2 статті 205, частиною 3 статті 366 Кримінального кодексу України, під час слідства встановлено, що впродовж 2008-2010 років група осіб, організувала схему незаконної діяльності щодо сприяння підприємствам в мінімізації ними податкових зобов'язань, які підлягають сплаті до бюджету. Для функціонування даної схеми особами, без справжнього наміру здійснювати діяльність, пов'язану з виробництвом та продажем ТМЦ, виконанням робіт або наданням послуг, в порушення встановленого законодавством порядку здійснення підприємницької діяльності, було створено та придбано ряд суб'єктів підприємницької діяльності, які умисно ухилились від сплати податків в особливо великих розмірах, у тому числі ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», яке було створено та зареєстровано на ОСОБА_4
Перевіркою також встановлено, що ОСОБА_4 господарською діяльністю вказаного підприємства не займалася, де знаходиться ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»не знає, де на даний час знаходяться первинні бухгалтерські документи ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»їй не відомо, печатки на вказане підприємство не отримувала та звітність до органів податкової служби не надавала, на вчинення зазначених дій доручень нікому не надавала.
Зазначені обставини вказують на те, що податкові накладні та інші документи первинної бухгалтерської звітності підписані не керівником ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», а невідомими особами, а, отже, оформлені з порушенням вимог частини 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», тому не можуть доводити реальність виконання господарських операцій.
Отже факт здійснення господарської операції зі зберігання товарів не підтверджено первинними бухгалтерськими документами, які б містили відомості про здійснену господарську операцію.
Суд також звертає увагу на те, що до податкового кредиту підлягають включенню лише ті суми податку на додану вартість, які сплачені у зв'язку з оплатою послуг, що використані у межах господарської діяльності платника податку.
Згідно визначення, наведеного у частині 1 статті 3 Господарського кодексу України, господарська діяльність - це діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.
Якщо зазначені у податкових накладних послуги фактично не надавалися, то придбання таких послуг не відбулося. Відповідно право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права -придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.
Як вбачається з висновків Акту перевірки, та обставина, що ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»створено за винагороду, а документи від імені вказаного підприємства виписані невідомими особами вказує на відсутність у ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по взаємовідносинам з позивачем та на відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань.
Вирішуючи питання про реальність здійснення господарських операцій та використання позивачем у господарській діяльності послуг, наданих ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», суд зазначає наступне.
Відповідно до правової позиції, висвітленої Вищим адміністративним судом України в Інформаційному листі від 20.07.2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», процесуальна діяльність суду із встановлення обґрунтованості права платника податку на податковий кредит та/або бюджетне відшкодування з податку на додану вартість повинна включати такі етапи:
1. Встановлення факту здійснення господарської операції.
2. Встановлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції.
Зокрема, підлягає встановленню статус постачальника товарів (послуг), придбання яких є підставою для формування податкового кредиту та/або сум бюджетного відшкодування з податку на додану вартість. Особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість на момент вчинення відповідної господарської операції.
При цьому в обов'язковому порядку необхідно з'ясувати можливу обізнаність платника податку щодо дефектів у правовому статусі його контрагентів, зокрема, з використанням даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.
3. Встановлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг) і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.
4. Встановлення дотримання платником податку спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум податкового кредиту та/або бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
5. Встановлення факту надмірної сплати ПДВ в ціні товарів (послуг), що придбані платником податку.
З метою підтвердження реальності господарських операцій, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 26 березня 2012 року судом було витребувано у позивача документи, що підтверджують фактичне виконання договорів відповідального зберігання товарів, укладених між ТОВ «Гранде Дольче»та ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс», а саме: договори відповідального зберігання товарів; документи, що підтверджують факт транспортування товарів на зберігання, використання при перевезенні товарів власних або орендованих транспортних засобів; документи щодо приймання-передачі таких товарів на відповідальне зберігання (акти приймання-передачі товарів, складські документи, довіреності на передачу та отримання товарно-матеріальних цінностей); документи, що підтверджують наявність у ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс»складських приміщень; документи, що підтверджують подальшу видачу товару, який перебував на зберіганні та його використання у господарській діяльності ТОВ «Гранде Дольче». Разом з тим, позивачем не надано суду зазначених документів чи інших доказів на підтвердження факту надання послуг зберігання товару. При цьому, на запитання суду, представники позивача відповіли, що надали усі докази на підтвердження позовних вимог.
Суд не бере до уваги пояснення представників позивача про те, що документи не було можливості надати, оскільки закінчився трьохрічний строк зберігання бухгалтерських документів з тієї підстави, що станом на день розгляду справи по суті (5 квітня 2012 року), строк зберігання документів, що були виписані у період з квітня по листопад 2009 року не закінчився, однак такі документи також не були надані.
Надані позивачем копії видаткових та податкових накладних на товар не можуть бути використані у якості підтвердження зберігання товарів, оскільки посвідчують лише факт купівлі позивачем товарів.
Таким чином, позивачем не надано жодних доказів на підтвердження факту зберігання товару за договором із ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс». Жодних інших документів на підтвердження встановлення зв'язку між фактом надання послуг ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» і господарською діяльністю позивача, а також наявності господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку, ТОВ «Гранде Дольче» суду не надано.
Ураховуючи вищезазначене, суд вважає, що сама по собі наявність у позивача податкових накладних не є безумовною підставою для віднесення зазначених у ній сум до складу податкового кредиту, оскільки з урахуванням обставин справи, факт реального здійснення господарської операції не підтверджується.
Доказами в адміністративному судочинстві, за визначенням частини 1 статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
У відповідності до частин 1 та 4 статті 70 цього Кодексу, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Проаналізувавши норми чинного законодавства суд вважає за необхідне зазначити, що надання податковому органу належним чином всіх оформлених документів з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних угод або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом. Факт порушення контрагентами-постачальниками продавця своїх податкових зобов'язань може бути підставою для висновку про необґрунтованість заявлених платником податку вимог про відшкодування податку на додану вартість з державного бюджету, якщо податковий орган доведе: що платник податку діяв без належної обачності та обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускали його контрагенти; або, що одержати податкову вигоду можна лише тоді, коли на одному з етапів придбання товару податок на додану вартість до державного бюджету не сплачується, покупець вживає заходів до відшкодування податку з бюджету, тобто без участі покупця податкова вигода не може бути одержана; або, що діяльність платника податку, його взаємозалежних або афілійованих осіб спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідачем встановлено порушення ТОВ «Гранде Дольче» вимог чинного законодавства, яке позбавляє позивача права на формування податкового кредиту. Отже ТОВ «Гранде Дольче» неправомірно сформовано податковий кредит з податку на додану вартість за операціями з ТОВ «Торгівельна компанія «Альянс» за період з січня 2009 року по листопад 2009 року на загальну суму 130366,00 грн.
Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи ту обставину, що органом державної податкової служби доведено законність та обґрунтованість податкового повідомлення-рішення від 04.01.2012 року № 0000082301, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранде Дольче»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 10 квітня 2012 року.