18 квітня 2012 року Справа № 2а-1650/12/1070
Приміщення суду за адресою: місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, зал судових засідань № 1018
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді - Леонтовича А.М.
при секретарі - Воронюк М.М.
за участю представників сторін
від позивача: не прибув
від відповідача: ОСОБА_1 (за довіреністю)
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом до проПублічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО» Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області скасування рішення, -
Публічне акціонерне товариство «УІФК-АГРО»(далі - позивач) звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області (далі -відповідач) про скасування рішення Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області від 30 листопада 2011 року № 153 про застосування фінансових санкцій та нарахування пені за несвоєчасну сплату страхових внесків в сумі 1445172,57 грн.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване рішення є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки відповідач, згідно вимог пункту 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», не мав права нараховувати штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період, у якому на розгляді в Київському окружному адміністративному суді перебувала справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області до ПАТ «УІФК-АГРО»про стягнення заборгованості. Вказуючи на протиправність прийнятого відповідачем рішення позивач також зазначає, що штрафні санкції застосовано на підставі положень пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які, станом на 1 січня 2011 року, втратили чинність.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 5 квітня 2012 року відкрито провадження у справі та призначено справу до судового розгляду на 12 квітня 2012 року.
Судове засідання, призначене на 12 квітня 2012 року, судом відкладено у зв'язку з неявкою сторін на 18 квітня 2012 року.
18 квітня 2012 року у судове засідання прибув представник відповідача, від позивача надійшло клопотання про розгляд справи за відсутності представника ПАТ «УІФК-АГРО»за наявними у справі матеріалами. За таких обставин суд ухвалив здійснювати розгляд справи без участі представника позивача.
У судовому засіданні представник відповідача позов не визнав та надав суду письмові заперечення проти позову, в яких зазначив, що рішення Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області від 30 листопада 2011 року № 153 є законним та прийняте з підстав несвоєчасної слати позивачем страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування. Щодо застосування при винесенні оскаржуваного рішення положень пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»відповідач пояснив, що при нарахуванні пені та штрафних санкцій за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, відповідно до абзацу 7 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», повинні застосовуватись положення законодавства, які діяли на момент виникнення такої заборгованості.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, врахувавши норми закону, які діяли на момент виникнення правовідносин між сторонами, суд вважає встановленими наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Публічне акціонерне товариство «УІФК-АГРО» зареєстроване державним реєстратором Баришівської районної державної адміністрації Київської області 18 листопада 2008 року.
Як платник страхових внесків ПАТ «УІФК-АГРО»перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області, а отже є страхувальником у розумінні положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Відповідно до матеріалів справи, у період з 21 вересня 2009 року по 20 січня 2011 року у ПАТ «УІФК-АГРО»виникло зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень-грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року в загальній сумі 2559775,61 грн. Зазначена сума грошового зобов'язання позивачем своєчасно погашена не була.
У зв'язку з несвоєчасним погашенням позивачем зобов'язання зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області звернулося з позовами до Київського окружного адміністративного суду про стягнення з ПАТ «УІФК-АГРО» заборгованості по страховим внескам.
Постановами Київського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2011 року № 2а-10001/10/1070 (а.с. 25-26), від 9 листопада 2010 року № 2а-6904/10/1070 (а.с. 27-28), від 17 травня 2011 року № 2а-1306/11/1070 (а.с. 29-30), від 29 вересня 2010 року № 2а-3059/10/1070 (а.с. 31-33), від 12 квітня 2010 року № 2а-2338/10/1070 (а.с. 34-35), від 24 березня 2011 року адміністративні позови Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області задоволено.
У період з 19 січня 2011 року по 14 жовтня 2011 року ПАТ «УІФК-АГРО»погасило заборгованість по сплаті страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування у сумі 2559775,61 грн., що підтверджується витягом з особового рахунку ПАТ «УІФК-АГРО»(а.с. 24).
30 листопада 2011 року відповідачем прийнято рішення № 153 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або органом Пенсійного фонду. Вказаним рішенням, на підставі пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», за несвоєчасну сплату страхових внесків до ПАТ «УІФК-АГРО»застосовано штраф у сумі 255977,56 грн. (10 % суми недоїмки) та нараховано пеню у розмірі 1189195,01 грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 21 вересня 2009 року по 14 жовтня 2011 року (а.с. 6).
Рішення Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області від 30 листопада 2011 року № 153 було оскаржено позивачем до управління Пенсійного фонду України в Київській області та до Пенсійного фонду України. Рішенням Пенсійного фонду України від 16 березня 2012 року № 6083/09-10, рішення відповідача про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30 листопада 2011 року № 153 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.
Надаючи правову оцінку діям відповідача щодо прийняття рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30 листопада 2011 року № 153, суд зазначає наступне.
Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із частиною 1 статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: 1) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України; 2) суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини врегульовано Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV, Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI, Інструкцією про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 19 грудня 2003 року N 21-1 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за № 64/8663 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Статтею 67 Конституції України визначено, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.
Законодавчим актом, що визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам є Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV (далі -Закон України № 1058-IV).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 14 Закону України № 1058-IV, страхувальниками відповідно до цього Закону є підприємства, установи і організації, створені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, об'єднання громадян, профспілки, політичні партії (у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ, організацій, об'єднань громадян, профспілок, політичних партій, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами), фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності та інші особи (включаючи юридичних та фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, які обрали особливий спосіб оподаткування (фіксований податок, єдиний податок, фіксований сільськогосподарський податок, придбали спеціальний торговий патент), які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, або за договорами цивільно-правового характеру, - для осіб, зазначених у пунктах 1, 10, 15 статті 11 цього Закону.
Платниками страхових внесків до солідарної системи є страхувальники, зазначені в статті 14 цього Закону, і застраховані особи, зазначені в частині першій статті 12 цього Закону (частина 1 статті 15 Закону України № 1058-IV).
Пунктом 3 вказаної статті встановлено, що страхувальники набувають статусу платників страхових внесків до Пенсійного фонду з дня взяття їх на облік територіальним органом Пенсійного фонду.
Згідно із пунктом 6 частини 2 статті 17 Закону України № 1058-IV, страхувальник зобов'язаний нараховувати, обчислювати і сплачувати в установлені строки та в повному обсязі страхові внески.
Відповідно до частини 6 статті 20 Закону України № 1058-IV, страхувальники зобов'язані сплачувати страхові внески, нараховані за відповідний базовий звітний період, не пізніше ніж через 20 календарних днів із дня закінчення цього періоду. Базовим звітним для страхувальників, зазначених у пунктах 1, 2, 4 статті 14 цього Закону є календарний місяць.
Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом (частина 10 статті 20 Закону України № 1058-IV).
Правові наслідки несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування визначені статтею 106 Закону України № 1058-IV, яка має назву «відповідальність страхувальників, банків, організацій, що здійснюють виплату і доставку пенсій, та їх посадових осіб».
Частиною 2 вказаної статті 106 Закону України № 1058-IV передбачено, що суми страхових внесків своєчасно не нараховані та/або не сплачені страхувальниками у строки, визначені статтею 20 цього Закону, в тому числі обчислені територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених частиною третьою статті 20 цього Закону, вважаються простроченою заборгованістю із сплати страхових внесків (далі - недоїмка) і стягуються з нарахуванням пені та застосуванням фінансових санкцій.
У силу вимог пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України № 1058-IV, за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, накладається штраф у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум.
Одночасно на суми своєчасно не сплачених (не перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка зазначених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»від 8 липня 2010 року № 2464-VI, який набрав чинності 1 січня 2011 року, виключено частини першу - дев'яту статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»від 9 липня 2003 року № 1058-IV.
Разом з тим, абзацом 6 пункту 7 розділу VIII «Прикінцеві та перехідні положення»Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування»встановлено, що на період до повного стягнення заборгованості із сплати страхових внесків за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування та сум штрафних санкцій, нарахованих та/або не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, та відповідних штрафних санкцій за фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування зберігаються повноваження щодо контролю за правильністю нарахування, своєчасністю сплати страхових внесків, застосування фінансових санкцій, якими вони були наділені до набрання чинності цим Законом.
Таки чином, виключаючи з 1 січня 2011 року положення частин першої - дев'ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»законодавець передбачив правило, згідно якого, при визначенні штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату страхових внесків не сплачених у період до 1 січня 2011 року, в тому числі нарахованих внесків, строк сплати яких на 1 січня 2011 року не настав, фонди загальнообов'язкового державного страхування повинні застосовувати законодавство, що діяло до 1 січня 2011 року.
Зважаючи на те, що заборгованість позивача зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування виникла у період з 21 вересня 2009 року по 20 січня 2011 року, при визначенні суми штрафних санкцій та пені за несвоєчасну сплату такої заборгованості потрібно керуватися нормами пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Тому при прийнятті рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30 листопада 2011 року № 153, відповідачем правомірно застосовано положення пункту 2 частини 9 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Суд не бере до уваги твердження позивача про те, що згідно вимог пункту 13 статті 106 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», відповідач не мав права нараховувати штрафні санкції та пеню за несвоєчасну сплату страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за період, у якому на розгляді в Київському окружному адміністративному суді перебувала справа за позовом Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області до ПАТ «УІФК-АГРО»про стягнення заборгованості, зважаючи на наступне.
Пунктом 13 статті 106 Закону України № 1058-IV встановлено, що про нарахування пені та накладення штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, посадові особи виконавчих органів Пенсійного фонду в порядку, встановленому правлінням Пенсійного фонду, виносять рішення, які протягом трьох робочих днів із дня їх винесення надсилаються страхувальнику, банку чи організації, яка здійснює виплату і доставку пенсій.
Суми пені та штрафів, передбачених частинами дев'ятою і десятою цієї статті, підлягають сплаті страхувальником, банком чи організацією, яка здійснює виплату і доставку пенсій, протягом десяти робочих днів з дня одержання відповідного рішення. При цьому в цей же строк страхувальник, банк чи організація, яка здійснює виплату і доставку пенсій, має право оскаржити зазначене рішення до вищого органу Пенсійного фонду або в судовому порядку з одночасним обов'язковим письмовим повідомленням про це відповідного виконавчого органу Пенсійного фонду, яким прийнято це рішення.
Оскарження рішення виконавчого органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняє строки їх сплати до винесення вищим органом Пенсійного фонду або судом рішення у справі. Строки сплати фінансових санкцій також призупиняються до винесення судом рішення в разі оскарження страхувальником вимоги про сплату недоїмки, якщо накладення фінансових санкцій пов'язано з її виникненням або несвоєчасною сплатою.
Суд звертає увагу на те, що відповідно до вищезазначених положень, у випадку оскарження рішення органу Пенсійного фонду про нарахування пені та накладання штрафів зупиняється перебіг строку сплати визначеного у відповідному рішення грошового зобов'язання. При цьому, оскарження рішення про нарахування пені та накладання штрафів не є підставою для зупинення строків нарахування пені за несвоєчасну сплату внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та взагалі не має жодного відношення до обчислення строків, що розраховані для нарахування пені при прийнятті оскаржуваного рішення.
Ініціювання процедури стягнення недоїмки зі сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за позовом органу Пенсійного фонду також не є підставою для зупинення строків нарахування пені. Перебіг строку не зупиняється і в тому випадку якщо платник заперечує проти адміністративного позову, оскільки він не позбавлений можливості погасити грошове зобов'язання у добровільному порядку.
Відповідно до підпункту 9.3.2 пункту 9 Інструкції про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України, розрахунок фінансової санкції за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду здійснюється на підставі даних картки особового рахунку платника.
При застосуванні штрафів, зазначених у цьому підпункті, приймається одне рішення після сплати (погашення) у повному обсязі недоїмки окремо за кожний базовий звітний період незалежно від кількості випадків сплати за вказаний період.
Ураховуючи, що позивач несвоєчасно не сплатив самостійно нараховані страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування за вересень-грудень 2009 року, січень -грудень 2010 року, суд дійшов висновку, що відповідачем правомірно визначено суму штрафної санкцій за несвоєчасну сплату грошового зобов'язання у розмірі 255977,56 грн. (2559775,61 х 0.1 = 255977,56) та нараховано пеню у сумі 1189195,01 грн. (0,1 % на суми недоїмки і фінансових санкцій) за період з 21 вересня 2009 року по 14 жовтня 2011 року.
Правильність розрахунку сум штрафних санкцій та пені, що застосовані згідно рішення від 30 листопада 2011 року № 153 також підтверджується витягом з особового рахунку ПАТ «УІФК-АГРО»(а.с. 24).
Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.
Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.
Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).
Відповідно до частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Позивачем не надано жодних доказів та не зазначено обставин, які б підтверджували протиправність рішення Управління Пенсійного фонду України в Баришівському районі Київської області від 30 листопада 2011 року № 153.
Частиною 2 статті 71 цього Кодексу передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідачем доведено правомірність прийняття спірного рішення, що підтверджується наявними у матеріалах справи доказами.
Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення правовідносин між сторонами, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини справи, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, враховуючи ту обставину, що відповідачем доведено законність та обґрунтованість рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені від 30 листопада 2011 року № 153, суд дійшов висновку, що адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «УІФК-АГРО»задоволенню не підлягає.
Відповідно до частини 2 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони -суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.
Оскільки спір вирішено на користь суб'єкта владних повноважень, звільненого від сплати судового збору, а також за відсутності витрат відповідача -суб'єкта владних повноважень, пов'язаних із залученням свідків та проведенням судових експертиз, судові витрати стягненню з позивача не підлягають.
Керуючись статтями 9, 14, 70, 71, 86, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
У задоволенні адміністративного позову відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні -протягом десяти днів з дня отримання її копії.
Суддя Леонтович А.М.
Повний текст постанови виготовлено 19 квітня 2012 року.