21 березня 2012 року 2а-6340/11/1070
Київський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - суддя Виноградова О.І.,
за участю:
секретаря судового засідання Іванов Д.О.,
представника позивача - Стеценко О.Л., Котенко В.В.,
представника відповідача - Федоров О.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМ "Україна"
до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулося товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАМ "Україна" (далі - позивач) з позовом до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування 2-х податкових повідомлень-рішень від 23 листопада 2011 р.:
- № 0000362301 (в частині нарахування 296 693 грн 31 коп. за основним платежем, 39 655 грн 80 коп. за штрафними санкціями);
- № 0000372301 (в частині нарахування 183 857 грн 57 коп. за основним платежем, 31 724 грн 84 коп. за штрафними санкціями).
Зазначені податкові повідомлення-рішення позивачем оскаржуються лише в частині, яка стосується господарських операцій між ним і товариствами з обмеженою відповідальністю "ПРОМОПТТОРГ-1" (далі - ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1") та "Компанія "Мегафіш" (далі - ТОВ "Компанія "Мегафіш") .
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачем протиправно винесені оскаржувані податкові повідомлення рішення, оскільки позивачем правомірно було віднесено до валових витрат та податкового кредиту суми, визначені у податкових та видаткових накладних, виданих ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" та ТОВ "Компанія "Мегафіш".
Представник відповідача позов не визнав, у його задоволенні просив відмовити посилаючись на те, що витрати позивача, пов'язані з розрахунками з ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" та ТОВ "Компанія "Мегафіш", не підлягають включенню до складу валових витрат та податкового кредиту позивача, оскільки названі товариства товар на адресу позивача не поставляли, що підтверджується вироком Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 р. у справі № 1/481/10 та актом перевірки ТОВ "Компанія "Мегафіш" від 29 серпня 2011 р. № 1195/23-3/32665976, складеним Державною податкової інспекцією у Печерському районі м. Києва (т. 1 а.с. 150-159).
Суд у судовому засіданні, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні матеріали справи, встановив таке.
13 листопада 2003 р. позивач був зареєстрований як юридична особа, що підтверджується свідоцтвом серія А01 № 462511 (т. 1 а.с. 93).
У період з 14 по 25 листопада 2011 р. відповідачем було проведено документальну позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 липня 2010 р. по 30 червня 2011 р., валютного та іншого законодавства за період з 1 липня 2010 р. по 30 червня 2011 р., за результатами якої 9 грудня 2011 р. складено акт перевірки № 1014/23/32739644 (далі - акт перевірки) (т. 1 а.с. 22 - 41).
У розділі "Висновок" названого акта перевірки зазначено, що позивачем порушено вимоги:
- пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»від 28 грудня 1994 р. № 334/94-ВР (далі -Закон № 334/94-ВР) (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 163 555 грн 84 коп., в тому числі за ІІІ квартал 2010 р. в сумі 158 619 грн 19 коп. та за І квартал 2011 р. в сумі 4936 грн 65 коп.;
- п. 135.1, п. 135.4, пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток за ІІ квартал 2011 р. у сумі 151 406 грн 24 коп.;
- пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»від 3 квітня 1997 р. № 168/97-ВР (далі -Закон № 168/97-ВР) (в редакції, яка діяла на дату виникнення спірних правовідносин), в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 131 533 грн 51 коп., в тому числі за липень 2010 р. у сумі 130 850 грн 17 коп., за серпень 2010 р. у сумі 509 грн 64 коп., та за вересень 2010 р. у сумі 173 грн 70 коп.;
- пунктів 198.3, 198.4, 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 57 743 грн 85 коп., в тому числі за січень 2011 р. у сумі 500 грн 00 коп., за лютий 2011 р. -152 грн 70 коп., за квітень 2011 р. -128 грн 94 коп. та за травень 2011 р. -56 962 грн 21 коп. (т. 1 а.с. 61).
23 грудня 2011 р. на підставі акта перевірки відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення, які було отримано представником позивача у цей же день:
- № 0000362301, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання у сумі 355 852 грн 04 коп., з яких: 314 962 грн 08 коп. -за основним платежем та 39 655 грн 80 коп. -за штрафними (фінансовими) санкціями (далі - податкове повідомлення-рішення № 0000362301) (т. 1 а.с. 20);
- № 0000372301, яким позивачу нараховане податкове зобов'язання на загальну суму 222 161 грн 74 коп., з яких: 189 277 грн 36 коп. -за основним платежем та 32 884 грн 38 коп. -за штрафними санкціями (далі -податкове повідомлення-рішення № 0000372301) (т. 1 а.с. 21).
У зв'язку з тим, що позивач вважає, що названі повідомлення-рішення винесені протиправно в частині сум, отриманих від ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" та ТОВ "Компанія "Мегафіш", ним було подано даний адміністративний позов до суду.
Отже, в межах даної адміністративної справи позивачем оскаржуються податкові повідомлення-рішення № 0000362301 та № 0000372301 лише в частині відповідно: нарахування 296 693 грн 31 коп. за основним платежем, 39 655 грн 80 коп. за штрафними санкціями, а також в частині нарахування 183 857 грн 57 коп. за основним платежем, 31 724 грн 84 коп. за штрафними санкціями. В іншій частині зазначені податкові повідомлення-рішення позивач не оспорює.
Як убачається з копії наявного в матеріалах справи податкового повідомлення-рішення № 0000362301, воно винесено з посиланням на пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону № 334/94-ВР, п. 135.1, п. 135.4 пп. 135.5.4 п. 135 ст. 135, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених у ньому норм свідчить про таке.
Згідно з вимогами пп. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.
Валовий доход включає доходи з інших джерел, у тому числі, але не виключно, у вигляді: сум безповоротної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, вартості товарів (робіт, послуг), безоплатно наданих платнику податку у звітному періоді, крім їх надання неприбутковим організаціям згідно з пунктом 7.11 статті 7 цього Закону та у межах таких операцій між платником податку та його відокремленими підрозділами, які не мають статусу юридичної особи, крім випадків, визначених у частині четвертій статті 3 Закону України "Про списання вартості несплачених обсягів природного газу"; сум поворотної фінансової допомоги, отриманої платником податку у звітному періоді, що залишається неповерненою на кінець такого звітного періоду від осіб, що не є платниками цього податку (у тому числі нерезидентів), або осіб, які згідно із законодавством мають пільги з цього податку, включаючи право застосовувати ставку податку нижчу, ніж установлена пунктом 7.2 статті 7 або статтею 10 цього Закону. У разі коли у майбутніх податкових періодах платник податку повертає таку поворотну фінансову допомогу (її частину) особі, яка її надала, такий платник податку збільшує суму валових витрат на суму такої поворотної фінансової допомоги (її частини) за наслідками податкового періоду, в якому відбулося таке повернення. При цьому валові доходи такого платника податку не збільшуються на суму умовно нарахованих процентів, а податкові зобов'язання особи, що надала поворотну фінансову допомогу, не змінюються як при її видачі, так і при її зворотному отриманні. Як виняток з правила, визначеного цим абзацом, операції з отримання (надання) фінансової допомоги між платником податку та його філіями, відділеннями, іншими відокремленими підрозділами, що не мають статусу юридичної особи, розташованими на території України, не призводять до зміни їх валових витрат або валових доходів; сум невикористаної частини коштів, що повертаються із страхових резервів у порядку, передбаченому пунктом 12.2 цього Закону; сум заборгованості, що підлягає включенню до валових доходів згідно з пунктами 12.3 та 12.4 цього Закону; сум коштів страхового резерву, використаних не за призначенням; вартості матеріальних цінностей, переданих платнику податку згідно з договорами схову (у відповідальне зберігання) та використаних ним у власному виробничому чи господарському обороті; сум штрафів та/або неустойки чи пені, фактично одержаних за рішенням сторін договору або за рішенням відповідних державних органів, суду; сум державного мита, попередньо сплаченого позивачем, що повертається на його користь за рішенням суду; сум акцизного збору, сплачених (нарахованих) покупцями підакцизних товарів (за їх рахунок) на користь платника такого акцизного збору, уповноваженого законом вносити його до бюджету, та рентних платежів, а також сум збору у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію; доходів від продажу електричної енергії (включаючи реактивну); сум дотацій і субсидій з фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або бюджетів, отриманих платником податку.
Відповідно до вимог пп.5.3.9 п. 5.3 ст. 5 названого Закону, зокрема, не включаються до складу валових витрат витрати на виплату винагород або інших видів заохочень пов'язаним з таким платником податку фізичним чи юридичним особам у разі, якщо немає документальних доказів, що таку виплату або заохочення було проведено як компенсацію за фактично надану послугу (відпрацьований час)... Також не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Як убачається з п. 135.1, п. 135. 4, пп. 1345.5.4 п. 135. 5 ст. 135 Податкового кодексу України, доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з: доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті; інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.
Крім того, пп. 138.1.1 п. 138.1, п. 138.4, п. 138.8 ст. 138 Податкового кодексу України визначено відповідно наступне:
- витрати, які може бути включено до витрат операційної діяльності;
- витрати, що формують вартість реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг;
- складову собівартості виконаних та реалізованих товарів, виконаних робіт та наданих послуг.
Відповідно до вимог пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 названого Кодексу не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.
Крім того, судом встановлено, що податкове повідомлення рішення № 0000372301 винесено з посиланням на пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2, пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону № 168/97-ВР, п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Аналіз наведених у цьому податковому повідомленні-рішенні норм свідчить про таке.
Згідно з вимогами пп. 7.2.1, пп. 7.2.3 п. 7.2 ст. 7 Закону № 168/97-ВР платник податку зобов'язаний надати покупцю податкову накладну, що має містити зазначені окремими рядками: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку. Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надаються покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Для операцій, що оподатковуються і звільнені від оподаткування, складаються окремі податкові накладні. Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом. Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань. Платники податку повинні зберігати податкові накладні протягом строку, передбаченого законодавством для зобов'язань із сплати податків.
Відповідно до вимог пп. 7.4.1, пп. 7.4.4, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 названого Закону податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду... Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами. Для банківських установ при одержані ними права власності на заставлене майно з метою подальшого продажу таке право зберігається до моменту продажу такого заставленого майна.
Така ж правова позиція викладена у п. 198.3, п. 198.4, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України.
Наявні матеріали справи свідчать, що позивачем на підтвердження правомірності формування валових витрат та податкового кредиту у період з 1 липня 2010 р. по 30 червня 2011 р. було подано до суду 2 договори поставки:
1) від 26 січня 2010 р. № ЗАМ - 26.01.10 між ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" (постачальник) та позивачем (покупець) (далі - договір № ЗАМ - 26.01.10) (т. 2 а.с. 9-11);
2) від 4 травня 2011 р. № ЗАМ-04.05.11 між ТОВ "Компанія "Мегафіш" (постачальник) та позивачем (покупцем) (далі - договір № ЗАМ-04.05.11).
Стосовно договору № ЗАМ-26.01.10 судом встановлено наступне.
Згідно з п.1.1. названого договору постачальник (ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1") був зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю (позивачу у даній адміністративній справі) визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість.
Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору № ЗАМ-26.01.10 предметом поставки був скляний посуд. Його назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (терміни) поставки зазначалися у Специфікаціях (т. 2 а.с. 9).
Як убачається з п. 1.1. Специфікації № 1 до договору № ЗАМ - 26.01.10 на адресу позивача мала бути здійснена поставка такого товару: стакан 05771106-03 у кількості 71 700 штук, стакан 05771106-0,5 - 162 300 штук, С-2474501 0,5L Mug/Кружка - 120 900 штук (т. 2 а.с. 12).
Проте, наявний в матеріалах справи вирок Печерського районного суду м. Києва від 21 червня 2010 р. у справі № 1-481/10 у кримінальній справі по обвинуваченню ОСОБА_4 (засновника ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1") у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205, ч. 2 ст. 358 КК України (який набрав законної сили 6 липня 2010 р.), свідчить, що ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" не поставляло передбачений у Специфікації № 1 товар на адресу позивача.
Зокрема, цим вироком встановлено, що ОСОБА_4 (засновник ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1") в липні 2009 р., за попередньою змовою з невстановленою слідством особою, умисно, не маючи на меті ведення підприємницької діяльності, створив за грошову винагороду суб'єкт підприємницької діяльності (юридичну особу) ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" з метою прикриття незаконної діяльності (ч. 1 ст. 205 КК України) (т. 1 а.с. 174-179).
Названим вироком ОСОБА_4 визнано винним у вчинені злочинів, передбачених ч. 1 ст. 205 КК України (фіктивне підприємництво, тобто створення суб'єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) з метою прикриття незаконної діяльності) та ч. 2 ст. 258 КК України (підроблення документа, який посвідчується приватним нотаріусом та видається чи посвідчується особою, яка має право видавати чи посвідчувати такі документи, який надає права, з метою використання його іншою особою, та збут такого документа, вчинені за попередньою змовою групою осіб) та засуджено до трьох років позбавлення волі (т. 1 а.с. 174-179).
Крім того, позивачем в обґрунтування позовних вимог в частині взаємовідносин з ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" було подано до суду копії накладних:
- видаткових (від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ РН-1789, РН-1871, 2268, 2265);
- податкових (від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ 1789, 1871, 2268, 2265) (т. 2 а.с. 13-20).
Зміст копій перелічених накладних свідчить, що їх оформлено без врахування вимог ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 р. № 996-ХІV, якою встановлені обов'язкові реквізити первинних та зведених облікових документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.
Зокрема, згідно з названою нормою первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Проте, у наявних у позивача видаткових накладних (від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ РН-1789, РН-1871, 2268, 2265) відсутня інформація щодо посади та прізвища особи, яка відвантажила товар та особи, яка його прийняла (т. 2 а.с. 13-16), а в податкових накладних (від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ 1789, 1871, 2268, 2265) - інформація щодо посади особи, яка їх видала (т. 2 а.с. 17-20).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що зазначені у наявних у нього видаткових та податкових накладних (від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ РН-1789, РН-1871, 2268, 2265 та від 1, 7, 27 липня 2010 р. відповідно №№ 1789, 1871, 2268, 2265) послуги (поставка товару) фактично йому було надано ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1", а отже, позивачем неправомірно включено до валових витрат та податкового кредиту суми, зазначені у цих накладних.
Стосовно договору № ЗАМ-04.05.11 судом встановлено наступне.
Згідно з п.1.1. названого договору постачальник (ТОВ "Компанія "Мегафіш") був зобов'язаний поставити і передати у власність покупцю (позивачу у даній адміністративній справі) визначений цим договором товар, а покупець - прийняти товар та оплатити його вартість (т. 2 а.с. 103).
Відповідно до п.п. 1.2.-1.3. договору № ЗАМ-26.01.10 предметом поставки був скляний посуд. Його назва, асортимент, кількість, ціна (вартість), строки (терміни) поставки зазначалися у відповідних Специфікаціях (т. 2 а.с. 103-107).
Як убачається зі Специфікацій до договору № ЗАМ - 04.05.11 відповідно від 4, 6, 20, 30, 31 травня та 14 червня 2011 р. №№ 1, 2, 3, 4, 5, 6, ТОВ "Компанія "Мегафіш" мала здійснити на адресу позивача поставку такого товару: стакан Cin Cin 295 мл у кількості 6050 штук (т. 2 а.с. 108); 05771108 - Fifa 0,5 л - 31 500 штук (т. 2 а.с. 110); кружка 50807 0, 4 л - 7030 штук, кружка 50803 0, 4л - 5020 штук (т. 2 а.с. 111); 05771108 стакан Fifa 0,5 л - 30 900 штук, 0577112 стакан Golding 0, 5 л - 19 700 штук (т. 2 а.с. 112); 05771108 стакан Fifa 0,5 л - 41 450 штук (т. 2 а.с. 113); кружка Maximilian 0, 4 л - 5010 штук, стакан Tokio 0, 5 л - 5000 штук, стакан Tokio 0, 3 л - 2010 штук, стакан Eibsee 0, 5 л - 2740 штук, стакан Eibsee 0,3 л - 2010 штук (т. 2 а.с. 114).
На підтвердження здійснення перелічених у Специфікаціях поставок позивачем було надано до суду копії накладних: видаткових (від 5, 10, 23 травня, 1 та 17 червня 2011 р. відповідно №№ РН-0000163, РН-0000164, РН-0000167, РН-0000226, РН-0000225, РН-0000227) та податкових (від 5, 10, 23 травня, 1 та 17 червня 2011 р. відповідно №№ 62, 63, 66, 89, 88, 90).
Проте, твердження позивача про поставку на його адресу зазначеного у цих накладних товару спростовуються складеним Державною податковою інспекцію у Печерському районі м. Києва актом невиїзної документальної перевірки ТОВ "Компанія "Мегафіш" з питань правильності визначення розміру податкових зобов'язань та правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість за період з 1 по 31 травня 2011 р. від 29 серпня 2011 р. № 1195/23-3/32665976.
Зокрема, цим актом встановлено, що ТОВ "Компанія "Мегафіш" поставок товарів (послуг) на адресу позивача у період з 1 по 31 травня 2011 р. не здійснювало (т. 1 а.с. 167).
Крім того, у названому акті зазначено, що у ТОВ "Компанія "Мегафіш" відсутні трудові ресурси, виробниче обладнання, транспортне та торгівельне обладнання, матеріали для здійснення основного виду діяльності (т. 2 а.с. 167).
До того ж судом враховано, що товар, який належить позивачу, останнім зберігався в орендованих ним складських приміщеннях, які розміщені на території відокремленого підрозділу "Атомремонтсервіс" Національної атомної енергогенеруючої компанії "Енергоатом".
Названою організацією було надано інформацію щодо доставки товару на склади позивача у період з 1 липня 2010 р. по 30 червня 2011 р. (лист від 18 жовтня 2011 р. № 42-25/340-3002 та долучені до нього документи).
Зокрема, згідно з цим листом та переліком вантажних автомобілів позивача, які перетинали контрольно-пропускний пункт відокремленого підрозділу та були зареєстровані в журналі диспетчера у період з 1 липня 2010 р. по 30 червня 2011 р. у проміжок часу з 8 год 00 хв. до 17 год 00 хв. (офіційно встановлений час роботи) на адресу позивача було доставлено вантаж (скло) лише 1 раз. Зокрема, доставка відбулася 15 червня 2011 р. лише одним автомобілем ГАЗ НОМЕР_1 (т. 1 а.с. 160-161).
З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що позивачем не доведено, що зазначені у наявних у нього накладних послуги фактично йому було надано ТОВ "Компанія "Мегафіш", а отже, позивачем неправомірно включено до валових витрат та податкового кредиту суми, визначені у видаткових накладних, виданих ТОВ "Компанія "Мегафіш".
Наведене свідчить, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 23 грудня 2011 р. № 0000362301 в частині нарахування 296 693 грн 31 коп. за основним платежем та 39 655 грн 80 коп. за штрафними санкціями та № 0000372301 в частині нарахування 183 857 грн 57 коп. за основним платежем та 31 724 грн 84 коп. за штрафними санкціями відповідачем винесені правомірно.
Водночас судом не може бути взято до уваги посилання позивача на ту обставину, що придбаний ним у ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" та ТОВ "Компанія "Мегафіш" товар у подальшому було реалізовано контрагентам-нерезидентам враховуючи наступне.
Надані позивачем на підтвердження даного твердження документи свідчать лише про факт реалізації позивачем певного виду товару (т. 2 а.с. 214-237).
Проте, наведені документи жодним чином не підтверджують тієї обставини, що позивачем було реалізовано саме товар, який за його твердженням ним було попередньо придбано у ТОВ "ПРОМОПТТОРГ-1" та ТОВ "Компанія "Мегафіш".
Керуючись ст.ст. 9, 69 - 71, 94, 158 - 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
у задоволенні адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАМ "Україна" до Державної податкової інспекції у м. Славутичі Київської області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 23 грудня 2011 р. № 0000362301 та № 0000372301 в частині заявлених позовних вимог відмовити.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.
Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Суддя Виноградова О.І.
Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови 26 березня 2012 р.