"18" квітня 2012 р. Справа № 5023/612/12
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Россолов В.В.
при секретарі Новіковій Ю.В.
за участю представників сторін:
позивача - ОСОБА_1, дов. №01/92 від 07.02.12 року
відповідача - ОСОБА_2, дов. №106 від 30.12.11 року
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №1240Х/1-18) на рішення господарського суду Харківської області від 20 березня 2012 року по справі №5023/612/12
за позовом Державної наукової установи "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України, м. Харків,
до Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", м. Харків,
про зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач - Державна наукова установа "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Реал-банк", відповідача, про зобов"язання укласти додаткову угоду до укладеного сторонами договору оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21 в редакції, викладеній позивачем у позовній заяві.
Рішенням господарського суду Харківської області від 20 березня 2012 року по справі №5023/612/12 (суддя Суярко Т.Д.) у задоволенні позову відмовлено.
Позивач з рішенням господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить це рішення скасувати повністю та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов.
Апеляційну скаргу обгрунтовує тим, що, звертаючись до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21, позивач керувався саме вимогами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, вважаючи, що укладання додаткової угоди до діючого Договору і є передбачений цими нормами такий спосіб захисту порушеного права, як зміна господарських правовідносин.
Також зазначає, що договір оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21 має бути змінено з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961" Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 № 629 і від 4 жовтня 1995 р. № 786»та пункту 5 вищевказаного договору.
Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 06.04.2012 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Ільїн О.В., суддя Россолов В.В.) апеляційну скаргу позивача було прийнято до провадження та призначено її до розгляду на 18.04.2012 року на 15:00 год.
Розпорядженням голови Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2012 року для розгляду даної справи було сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Сіверін В.І., суддя Терещенко О.І., суддя Россолов В.В. у зв"язку із відпусткою судді Ільїна О.В. та хворобою судді Бондаренко В.П.
Представник позивача у судовому засіданні 18.04.2012 року підтримав апеляційну скаргу.
Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу та його представник у судовому засіданні 18.04.2012 року проти її доводів заперечує, вважає оскаржуване рішення законним та обгрунтованим, просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Свої заперечення обгрунтовує тим, що, виходячи з положень пункту 4 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.2 договору оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21 перегляд орендної плати у разі зміни Методики розрахунку може здійснюватись лише у тих випадках, коли розмір орендної плати зменшується, тобто коли становище орендаря покращується, а не погіршується.
Заслухавши усні пояснення представників сторін, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, дослідивши обставини і матеріали справи, в тому числі наявні у ній докази, відповідність викладених в рішенні висновків цим обставинам і доказам, а також перевіривши додержання та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а рішення господарського суду першої інстанції слід залишити без змін, виходячи з наступного.
Як свідчать матеріали справи та було вірно встановлено місцевим господарським судом, 01.03.2010 року між Державною науковою установою "Науково-технологічний комплекс "Інститут монокристалів" НАН України, орендодавцем, та Публічним акціонерним товариством "Реал-банк", орендарем, було укладено договір оренди нерухомого майна №21 (далі договір оренди), відповідно до умов якого орендодавець зобов»язався передати, а орендар - прийняти в строкове платне користування нерухоме державне майно: цоколь №№ кімн.87-100, площею 245,6 кв.м.; поверх 1, кімн. №№ 1-42, площею 592,1 кв.м.; поверх 2, кімн. №№1-24, 26, 28-31, 96, 97, площею 779,6 кв.м.; поверх 3, кімн. №№1-30, площею 782,2 кв.м.; поверх 4 кімн. №№1-3, 9-12, 15, площею 241,3 кв.м., загальною площею 2640,8 кв.м., розміщене за адресою: м.Харків, пр.Леніна в Головному корпусі, що перебуває на балансі ДНУ ЦТК «Інститут монокристалів»НАН України.
Згідно з пунктом 2.1 договору оренди орендар вступає у строкове платне користування майном у термін, вказаний в договорі, але не раніше дати підписання сторонами цього договору та акту приймання-передачі майна.
На виконання вказаного договору сторонами було складено та підписано акт приймання-передачі нерухомого майна.
Згідно з пунктом 5.1.4 договору оренди орендар зобов»язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату та інші платежі за цим договором.
Згідно пункту 3.1 договору оренди орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 року №786 зі змінами, або за результатами конкурсу на право оренди державного майна і становить без ПДВ за базовий місяць розрахунку оренди (останній місяць, по якому є інформація про індекс інфляції) грудень 2009 року 96,06 грн. за 1 кв.м., а за всю орендовану площу 253682,50 грн. та ПДВ 50736,50 грн., а всього 304419,00 грн.
Позивач у позовній заяві в обгрунтування позову посилається на внесення змін до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95 року зі змінами, а також на те, що перегляд орендної плати в разі зміни Методики передбачений пунктом 3.5 договору оренди.
Відповідно до вимог статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України суд може захистити порушене право чи охоронюваний законом інтерес у спосіб, встановлений договором або законом.
Як вірно зазначив місцевий господарський суд, вирішуючи спір, господарський суд встановлює відповідність обраного позивачем способу захисту його порушеного права чи охоронюваного законом інтересу вимогам статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, його здатність захистити право чи охоронюваний законом інтерес.
Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивачем обрано такий спосіб захисту свого права, як зобов'язання відповідача укласти з позивачем додаткову угоду до договору оренди.
Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України договір є домовленістю двох або більше сторін.
Пунктом 3 статті 3 Цивільного кодексу України встановлено принцип свободи договору, який конкретизований у статті 627 Цивільного кодексу України, відповідно до якої сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
У зв"язку з цим слід зазначити, що в разі розгляду спору про внесення змін до договору судом зацікавлена сторона повинна ставити питання перед судом про внесення змін в договір, а не про зобов"язання відповідача внести такі зміни до договору.
А тому зобов'язання в судовому порядку другої сторони за договором внести до нього зміни позбавлено правового смислу та не буде сприяти реальному захисту прав та охоронюваних законом інтересів позивача.
Зазначена правова позиція відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній ним у постанові від 15.02.2012 року по справі №62/142-10.
Відповідно до частини 1 статті 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно з частиною 1 статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом .
Спеціальним законом, який регулює організаційні та майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання майна державних підприємств, установ та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, є Закон України «Про оренду державного та комунального майна».
Питання щодо зміни розміру орендної плати за оренду державного майна врегульовано положеннями статтею 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна».
Згідно зі статтею 21 "Зміна розмірів орендної плати" Закону України «Про оренду державного та комунального майна», розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.
Як вірно встановив господарський суд першої інстанції, позивач не зазначив та не надав належних і допустимих доказів на підтвердження наявності істотних змін стану об»єкту оренди як законодавчо визначеної підстави для зміни розміру орендної плати. Позивач також не навів і інших підстав, з якими чинне законодавство пов»язувало б зміну розміру орендної плати.
Посилання позивача у позовній заяві на зміну 14.09.2011 року ставок орендної плати за оренду державного майна, що містяться в Додатку №2 до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95р. №786 зі змінами, як на законодавчо визначену підставу для зміни розміру орендної плати, розрахованого у відповідності до чинного законодавства (на підставі Методики та за результатами конкурсу на право оренди державного майна) та погодженого сторонами при укладанні договору, здійснено при невірному тлумаченні статей 19 та 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», положень Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.95р. №786 зі змінами та не мають під собою правового підґрунтя з огляду на наступне.
Згідно з пунктом 1 Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, дану Методику розроблено з метою створення єдиного організаційно-економічного механізму справляння плати за оренду цілісного майнового комплексу державного підприємства, організації, їх структурних підрозділів (філії, цеху, дільниці) та окремого індивідуально визначеного майна державного підприємства, організації, закріпленого за військовими частинами, закладами, установами та організаціями Збройних Сил, інших військових формувань, органами, підрозділами, закладами та установами Держспецзв'язку, рухомого та нерухомого військового майна (за винятком озброєння, боєприпасів, бойової та спеціальної техніки), а також майна, що не ввійшло до статутного фонду господарського товариства, створеного у процесі приватизації (корпоратизації).
Відповідно до пункту 2 Методики, розмір орендної плати встановлюється договором оренди між орендодавцем та орендарем. У разі визначення орендаря на конкурсних засадах орендна плата, розрахована за цією Методикою, застосовується як стартова, а її розмір може бути збільшено за результатами такого визначення.
При цьому, вказаною Методикою не передбачено зміни погодженого у договорі оренди розміру орендної плати у зв»язку з внесенням змін до ставок орендної плати, які, згідно з вказаною Методики використовуються для розрахунку розміру орендної плати, як стартової, яку повинен отримувати Орендодавець.
Також, згідно з пунктом 3.5 договору оренди розмір орендної плати переглядається на вимогу однієї із сторін у разі зміни Методики її розрахунку, істотної зміни стану об»єкта оренди з незалежних від сторін причин та в інших випадках, передбачених чинним законодавством.
Отже, укладаючи договір оренди, сторони встановили можливість перегляду розміру орендної плати у разі зміни Методики її розрахунку, що може бути здійснено як у бік збільшення, так і у бік зменшення.
Однак, у пункті 10.2 договору оренди сторони визначились із тим, що умови цього договору зберігають силу протягом усього строку договору, у тому числі у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря.
Згідно з частиною 4 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»умови договору оренди є чинними на весь строк дії договору і у випадках, коли після його укладення (приведення у відповідність з цим Законом), законодавством встановлено правила, які погіршують становище орендаря.
Отже, умови додаткової угоди до договору оренди №21 від 01.03.2010 року, на укладенні якої наполягає позивач, фактично стосуються збільшення розміру орендної плати за даним договором, у зв"язку з чим погіршують становище відповідача як орендаря, що є неможливим з огляду на імперативні вимоги частини 4 статті 10 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»та умови пункту 10.2 договору оренди №21 від 01.03.10 року.
А тому, на думку колегії суддів, місцевий господарський суд дійшов обгрунтованого висновку про відсутність достатніх правових підстав для задоволення позову.
Позивач в апеляційній скарзі вказує на те, що, звертаючись до господарського суду з позовом про зобов'язання відповідача укласти додаткову угоду до договору оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21, позивач керувався саме вимогами статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, важаючи, що укладання додаткової угоди до діючого Договору і є передбачений цими нормами такий спосіб захисту порушеного права, як зміна господарських правовідносин.
Однак, колегія суддів вважає такі посилання безпідставними, оскільки, як вже зазначалося вище, з урахуванням вимог статей 3, 626, 627 Цивільного кодексу України в разі розгляду спору про внесення змін до договору судом зацікавлена сторона повинна ставити питання перед судом про внесення змін в договір, а не про зобов"язання відповідача внести такі зміни до договору.
Також позивач зазначає, що договір оренди має бути змінено з урахуванням вимог статті 21 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Постанови Кабінету Міністрів України від 14.09.2011 р. № 961" Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1995 № 629 і від 4 жовтня 1995 р. № 786»та пункту 5 вищевказаного договору.
Однак, на думку колегії суддів, такі твердження є необгрунтованими та такими, що зроблені без врахування положень пункту 4 статті 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" та пункту 10.2 договору оренди нерухомого майна від 01.03.2010 року №21, зі змісту яких випливає, що перегляд орендної плати у разі зміни Методики розрахунку може здійснюватись лише у тих випадках, коли розмір орендної плати зменшується, тобто коли становище орендаря покращується, а не погіршується.
Таким чином, колегія суддів зазначає, що місцевий господарський суд, приймаючи оскаржуване рішення, повністю дослідив обставини, які мають значення для справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, а тому підстави для скасування або зміни вказаного рішення відсутні.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 33, 43, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Харківської області від 20 березня 2012 року по справі №5023/612/12 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя (підпис) Сіверін В. І.
Суддя (підпис) Терещенко О.І.
Суддя (підпис) Россолов В.В.
Повний текст постанови складено 23.04.2012 року.
Згідно з оригіналом
секретар суду Скорописова Н.І.
24.04.2012