18 квітня 2012 року Справа № 5021/2728/2011
Колегія суддів у складі: головуючий суддя М.М. Слободін, суддя Л.М. Бабакова, суддя О.В. Шевель,
при секретарі Сіренко К.О.
за участю представників сторін:
позивача -ОСОБА_1 -дов. б/н від 03.01.2012р.
відповідача -не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №1011С/3) на рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2012 р. у справі № 5021/2728/2011
за позовом СТОВ імені Духова, с. Веприк, Полтавська обл.
до ПАТ "Лебідь", с. Будилка, Сумська обл.
про стягнення 370 685,68 грн.
Позивач звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому з урахуванням уточнень до нього просив стягнути з відповідача на свою користь основний борг в сумі 50 950 грн., інфляційні за весь час прострочення в сумі 2 547,50 грн., 3% річних в сумі 1 298,18 грн., 2 % штрафу відповідно договору в сумі 2 000 грн., державне мито в розмірі 3706,86 грн. та 236 грн. витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Рішенням господарського суду Сумської області від 17.01.2012 р. (суддя Котельницька В.Л.) позов задоволено частково. Стягнуто з відповідача на користь позивача 50 950 грн. основного боргу, 2 139,90 грн. інфляційних збитків, 1 164,17 грн. 3% річних, 542,52 грн. державного мита та 225,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Повернуто позивачу із державного бюджету 3 138,90 грн. державного мита, надлишково сплаченого за платіжним дорученням № 345 від 12.10.2011р.
Відповідач, ПАТ "Лебідь", з рішенням суду першої інстанції не погодився, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2012 р. по справі № 5021/2728/2011 скасувати в частині стягнення з відповідача на користь позивача 2 139,90 грн. інфляційних збитків, 1 164,17 грн. 3% річних, 542,52 грн. державного мита та 225,43 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.
В обґрунтування своєї апеляційної скарги відповідач посилається на те, що у відповідності з укладеним між сторонами договором вбачається погодження всіх істотних обставин та підтверджується недоведеність вимог позивача стосовно стягнення з позивача інфляційних витрат та 3 % річних. На думку апелянта, він не зобов'язаний позивачу сплачувати грошові суми з урахуванням інфляційних збитків в розмірі 2 139,90 грн. та 3% річних в розмірі 1 164,17 грн., оскільки такі обов'язки ніде не закріплені.
Апелянт в судове засідання не з'явився, 10.04.2012р. на адресу суду від нього надійшла заява з клопотанням про перенесення розгляду апеляційної скарги на іншу дату у зв'язку з виробничою зайнятістю.
Дане клопотання не підлягає задоволенню, оскільки відповідач не скористався своїм процесуальним правом та не надав належних доказів в підтвердження свого клопотання та не надіслав до суду іншого свого представника.
Позивач, СТОВ імені Духова, у відзиві на апеляційну скаргу просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Вважає, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, а рішення суду першої інстанції законним та таким, що прийняте у відповідності з нормами чинного законодавства.
Враховуючи, що відповідач був належним чином повідомлений про судове засідання та те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, судова колегія вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, вислухавши доводи представника позивача, перевіривши правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 17.11.2010 року між сторонами було укладено договір надання послуг № 171/11-10, відповідно до п. 2.1 якого відповідач зобов'язався надати послуги з обробітку ґрунту (глибокорозпушувачем) на площі 1000 га. Згідно з п. 2.5 договору, вказані послуги надавались в період з 17.11.2010р. по 31.12.2010р. Відповідно до п. 3.5.2 договору, позивач зобов'язався сплатити вартість послуг в наступному порядку: попередня оплата вартості, що становить 100 000 грн.
Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визнано, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.
Згідно ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно платіжного доручення № 3884 від 22.11.2011 року позивач здійснив попередню оплату за послуги глибокорозпушувача, перерахувавши кошти в сумі 100 000 грн.
Проте, відповідач не виконав належним чином вимоги вищевказаного договору, а саме, послуги глибокорозпушувача були надані відповідачем частково в кількості 327 га на суму 49 050 грн., що підтверджується актом виконаних послуг від 30.11.2010р., актами звірки взаєморозрахунків між сторонами станом на 31.03.2011р. та станом на 30.06.2011р., в зв'язку з чим у ВАТ "Лебідь" виникла заборгованість перед позивачем в сумі 50 950 грн.
15.09.2011р. позивачем на адресу відповідача було направлено вимогу про сплату заборгованості за частково надані послуги № 515 від 14.09.2011 року на суму 50 950 грн., проте відповіді на письмову вимогу позивач від відповідача не отримав та заборгованість не сплатив.
Таким чином, суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок, що вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 50 950 грн. є правомірними, обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню.
Що стосується вимог позивача про стягнення з відповідача штрафу в сумі 2000,00 грн., то суд першої інстанції правомірно відмовив відповідачу в цій частині позовних вимог.
Що стосується вимог позивача щодо стягнення з відповідача інфляційних нарахувань в сумі 2547,50 грн. та 3% річних в сумі 1298,18 грн., то судова колегія вважає за необхідним зазначити наступне.
Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимоги кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором, або законом.
Судом першої інстанції правомірно зроблено висновок про те, що відповідно до наданого позивачем розрахунку, інфляційні збитки та 3 % річних нараховані за період з 30.11.2010р. по 05.10.2011р., тоді як необхідно було враховувати інфляційні та 3% річних за період з 01.01.2011 року по 05.10.2011 року, оскільки термін надання відповідачем послуг за вищевказаним договором сплинув 31.12.2010р.
Таким чином, судом першої інстанції правомірно було стягнуто з відповідача на користь позивача інфляційних нарахувань в сумі 2 139,90 грн. та 3% річних в сумі 1 164,17 грн.
Посилання відповідача в апеляційній скарзі на неправомірність нарахування інфляційних нарахувань в сумі 2 139,90 грн. та 3% річних в сумі 1 164,17 грн., оскільки такі обов'язки ніде не закріплені, є неправомірними, так як нарахування інфляційних та 3 % річних передбачено чинним законодавством, а саме, ст. 625 ЦК України.
На підставі вищевикладеного, доводи апеляційної скарги не знайшли підтвердження в матеріалах справи.
Судова колегія Харківського апеляційного господарського суду вважає, що оскаржуване рішення господарського суду першої інстанції прийняте при повному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи, у відповідності до норм чинного матеріального та процесуального права, викладені в рішенні висновки відповідають обставинам справи, а тому рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2012 р. підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.
Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -
Апеляційну скаргу залишити без задоволення
Рішення господарського суду Сумської області від 17.01.2012 р. у справі № 5021/2728/2011 залишити без змін.
Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів до касаційної інстанції Вищого господарського суду України.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Л.М. Бабакова
Суддя О.В. Шевель
Повний текст постанови підписаний 18.04.2012р.