«18»квітня 2012 р. Справа №5021/2438/2011
Колегія суддів у складі:
головуючий суддя Пуль О.А.,
суддя Лакіза В.В., суддя Хачатрян В.С.,
при секретарі Деркач Ю.О.,
за участю представників сторін:
позивача - не з*явився,
відповідача -не з*явився,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача -фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область (вх.1112С/2-7) на рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. у справі № 5021/2438/2011,
за позовом - Публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк», м.Дніпропетровськ,
до фізичної особи -підприємця ОСОБА_1, м. Ромни, Сумська область, код НОМЕР_1,
про стягнення 33 086,01 грн.,-
ПАТ КБ «ПриватБанк»14.10.2011 р. звернулося до господарського суду Сумської області з позовною заявою про стягнення з фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 заборгованості у сумі 33086,01 грн. за додатком № 7 від 21.05.2008 р. до договору банківського рахунку НОМЕР_2 від 15.01.2007 р.
Рішенням господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. (суддя Гудим В.Д.) позов задоволено повністю. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» - 9999,73 грн. заборгованості за кредитом; 14 546,44 грн. заборгованості по процентам за користування кредитом; 8 539,84 грн. пені; 330,86 грн. державного мита; 236,00 витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Відповідач, не погоджуючись з вказаним рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду Сумської області по даній справі від 28.11.2011 р. скасувати та прийняти нове рішення, яким провадження у справі припинити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що ПАТ КБ Приватбанк, з цього ж самого предмету спору та між тими ж сторонами вже звертався до Роменського міськрайонного суду Сумської області з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором, за результатом розгляду якого отримав рішення від 12.01.2010 року у справі № 2-51/2009 р., яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ЗАТ КБ «ПриватБанк»15364,37 грн. за кредитним договором НОМЕР_2 від 15.01.2007 р. Рішення ніким не оскаржувалось і набрало законної сили. Отже, апелянт вважає, що позивач зловживає своїм правом звернення до господарського суду, оскільки вже є рішення іншого суду.
У судове засіданні ані позивач, ані відповідач не з*явилися, про причину неявки суд не повідомили, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином і в установлений законом строк, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення їм ухвали апеляційного суду від 28.03.2012 р.
Справа розглядається у відсутності представників сторін за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи апеллянта, перевіривши правильність застосування господарським судом Сумської області норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлених обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та, повторно розглянувши справу у порядку статті 101 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.
Частиною 1 статті 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Частиною 1 статті 1056 -1 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Як вірно встановлено судом, 15.01.2007 року між фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 і ПАТ КБ «ПриватБанк»укладено договір банківського рахунку НОМЕР_2. Відповідно до умов укладеного договору банк зобов'язався приймати і зараховувати на рахунок, відкритий фОП ОСОБА_1, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження підприємця про перерахування і видачу відповідних сум з рахунку та здійснювати інші операції за рахунком та на умовах, передбачених вищезазначеним договором.
21.05.2008 року між сторонами було укладено додаток № 7 «Регламент надання мінімального бланкового овердрафтового кредиту на картковий рахунок»до договору банківського рахунку від 15.01.2007 р. НОМЕР_2, за умовами якого позивачем відповідачу наданий кредит у сумі 10 000,00 грн.
Згідно з пунктом 1.2 додатку № 7 кредит надається в обмін на зобов'язання відповідача по поверненню кредиту, дебіторської заборгованості, сплаті відсотків та винагороди у визначені договором терміни.
Згідно з приписами додатку № 7 та договору, при порушенні клієнтом будь-якого зобов'язання зі сплати відсотків за користування кредитом, терміну повернення кредиту й інших витрат, відповідач сплачує позивачеві за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,07 % від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки Нацбанку України, що діяла у період, за який виплачується пеня.
Як вірно встановлено судом першої інстанції, свої зобов'язання за додатком № 7 від 21.05.2008 р. до договору банківського рахунка НОМЕР_2 банком виконано у повному обсязі.
В свою чергу, ФОП ОСОБА_1 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконала, у зв'язку з чим станом на 08.08.2011 р. згідно розрахунку має заборгованість за кредитом у сумі 9999,73 грн.( а.с. 30); по процентам за користування кредитом у сумі 14546,44 грн.; пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором у сумі 8539,84 грн.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до приписів частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб*єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Відповідно до приписів статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до приписів статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до приписів частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Пунктом 2 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пені,штрафу).
Відповідно до приписів статей 546,549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 229 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин у разі порушення ним грошового зобов'язання не звільняється від відповідальності через неможливість виконання і зобов'язаний відшкодувати збитки, завдані невиконанням зобов'язання, а також сплатити штрафні санкції відповідно до вимог, встановлених цим Кодексом та іншими законами.
Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Підпунктом п.3.2 пункту 3 додатку № 7 до договору банківського рахунка №SUISTZ встановлено, що відповідно до ст. 212 Цивільного кодексу України у разі порушення клієнтом будь-якого із зобов'язань з погашення кредиту, передбачених цим додатком до договору, клієнт сплачує банку відсотки за користування кредитом у розмірі подвійної ставки річних інтервалу «16-30 днів»від суми залишку непогашеної заборгованості.
Підпунктом 4.2.5 пункту 4 додатку № 7 до договору банківського рахунка №SUISTZ встановлено, що у випадку непогашення кредиту після закінчення 30 днів з дати початку періоду безпереривного користування кредитором починаючи з 31-го дня встановлюється подвоєна процентна ставка, визначена в п.3.2 цього додатка до договору.
Слід зазначити, що для овердрафтів є поняття «період безперервного користування овердрафтом», який в даному випадку складає 30 днів. Коли даний період порушується, клієнт виходить на прострочку. За користування кредитом у період з дати виникнення дебетового сальдо на картковому рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує відсотки, виходячи з диференційованої процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом і встановлений у розділі 4 додатку № 7.
З наданого до суду розрахунку заборгованості вібачається, що клієнт банку -ФОП ОСОБА_1 вперше вийшла на прострочку 08.12.2008 року. Починаючи з цієї дати, згідно вищенаведеним підпунктам додатку № 7 від 21.05.2008 р., була встановлена подвоєна процентна ставка по кредиту, тобто 54%.
Що стосується нарахування пені, згідно підпункту 5.1 додатку № 7 клієнт сплачує банку за кожен випадок порушення пеню у розмірі 0,2% від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу, але не більше подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Пеня почала нараховуватися з 09.12.2008 р.
Враховуючи наведені норми права та обставини справи, перевіривши розрахунок заборгованості відповідача перед позивачем, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд правомірно і обґрунтовано дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за додатком № 7 від 21.05.2008 року до договору банківського рахунка НОМЕР_2 у розмірі 9999,73 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом у сумі 14546,44 грн. та пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 8539,84 грн..
Посилання апелянта на те, що Роменським міськрайонним судом Сумської області вже було розглянуто спір між банком і ОСОБА_1 з того ж самого предмету спору та між тими ж сторонами, спростовується матеріалами справи, а саме, як вбачається з матеріалів справи, Роменським міськрайонном судом Сумської області було розглянуто 12.01.2010 р. справу № 2-51/2009 р. за позовом ЗАТ КБ «ПриватБанк»до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 15 364,37 грн., з якої вбачається, по -перше, спір відбувався між ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «Приватбанк») та ОСОБА_1 як з фізичною особою, а не як з фізичною особою -підприємцем , по -друге, стягнення в іншої судової відбулося за договором кредиту № SUISTZ від 15.01.2007 р., а не за додатком №7 від 21.05.2008 р. до договору банківського рахунку № SUISTZ від 15.01.2007 р.
З огляду на викладене, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення прийнято у відповідності до матеріалів справи та вимог чинного законодавства, заперечення, викладені в апеляційній скарзі, не ґрунтуються на вимогах закону і не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, у зв*язку з чим рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. у справі №5021/2438/2011 залишається без змін, а апеляційна скарга -без задоволення.
На підставі викладеного та керуючись ст. 99, ст.101, ст. 102, п.1 ч.1 ст.103, ст.105 ГПК України, Харківський апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Сумської області від 28.11.2011 р. залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів.
Головуючий суддя О.А. Пуль
суддя В.В. Лакіза
суддя В.С.Хачатрян
повний текст постанови складено 19.04.2012 р.