01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
19.04.2012 № 18/351
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Буравльова С.І.
суддів: Вербицької О.В.
Андрієнка В.В.
при секретарі Горголь І.С.
за участю представників:
позивача - не з'явилися;
відповідача - Шешко О.В.;
третьої особи - не з'явилися;
прокуратури - Лесько Г.Є.
розглянувши апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва та Заступника військового прокурора Центрального регіону України
на рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2012
у справі № 18/351 (суддя - Мандриченко О.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Терра - Юг»
до Міністерства оборони України
третя особа Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва
про сплату вартості виконаних робіт у розмірі 5914194,29 грн.
У листопаді 2011 Товариство з обмеженою відповідальністю «Терра - Юг» (далі - позивач) звернулося з позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за виконані топографо-геодезичні вишукування за договором щодо проведення землевпорядних робіт, оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки від 02.10.2008 № 236, в сумі 5527284,38 грн. та 386909,91 грн. штрафу.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 28.11.2011 позовна заява прийнята до розгляду та порушено провадження у справі № 18/351.
Ухвалою господарського суду м. Києва від 13.12.2011 до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва.
Рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2012 у справі № 18/351 позов задоволено частково, стягнуто з відповідача на користь позивача 4026343,43 грн. заборгованості. В іншій частині позову відмовлено.
Не погоджуючись з рішенням господарського суду м. Києва від 17.01.2012 Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва та Заступник військового прокурора Центрального регіону України подали апеляційні скарги, в яких просять оскаржуване рішення суду скасувати та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Апеляційні скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, а також порушено норми матеріального та процесуального права.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 29.02.2012 порушено апеляційне провадження у справі № 18/351.
Ухвалами Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2012 та від 10.04.2012 розгляд справи відкладався.
В засідання суду, призначене на 19.04.2012, представники позивача вдруге, а представники третьої особи втретє не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про час і місце судового розгляду. Поважних причин відсутності суду не надано, в попередньому судовому засіданні представник позивача давав усні пояснення по даних скаргах, додаткових письмових пояснень представника позивача до суду не надходило.
Таким чином, неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарг. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарг, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами, яких достатньо для повного та об'єктивного розгляду.
Наведене не суперечить п. п. 3.9.1, 3.9.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та прокуратури, суд встановив:
Між Квартирно-експлуатаційним відділом міста Миколаєва (КЕВ м. Миколаєва) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Терра-Юг» 02.10.2008 був укладений договір № 236 щодо проведення землевпорядних робіт, оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки (далі - Договір), відповідно до умов якого позивач зобов'язувався виконати з дотриманням чинного законодавства проектно-вишукувальні роботи з розроблення проектів землеустрою, визначені у переліку (додаток № 5 до договору) за Програмою Міністерства оборони України «Здійснення заходів, пов'язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки» за кошти, передбачені у державному бюджеті відповідно до Порядку використання у 2008 році коштів, передбачених у державному бюджеті для здійснення заходів, пов'язаних з проведенням землевпорядних робіт, оформленням правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.05.2008 за № 456, а замовник зобов'язався прийняти та оплатити виконані роботи.
Відповідно до п. 1.4 договору технічні, економічні та інші вимоги до проектів викладаються у завданнях на виконання робіт по земельних ділянках (за формою додатка № 1), визначених та затверджених замовником.
Згідно з п. 2.2 договору вся робота пов'язана з проведенням землевпорядних робіт за цим договором поділяється на етапи.
Виконавець зобов'язується виконувати роботи відповідно до затверджених замовником завдань у терміни, визначені календарними планами та погоджених сторонами (п. 2.2 договору).
Відповідно до п. 3.1 договору загальна вартість робіт за цим договором становить 6278300,00 грн., без ПДВ відповідно до протоколу погодження ціни цього договору на виконання робіт, пов'язаних з розробленням технічної документації та проектів землеустрою з оформленням правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки.
Приймання - передача виконаних робіт за цим договором оформлюється актом приймання - передачі робіт з доданим описом матеріалів, які передаються (п. 4.2. договору).
Згідно з п. 4.3 договору замовник зобов'язаний прийняти передані матеріали та підписати акт відповідно до вимог чинного законодавства про державну таємницю.
У разі відмови від підписання акту замовник негайно складає мотивований протокол розбіжностей, що підписується сторонами (п. 4.3 договору). Даний пункт договору містить застереження: сторони за цим договором не мають права відмовлятися та/або ухилятися від підписання документів, що безпосередньо стосуються належного виконання цього договору.
Відповідно до п. 5.1 договору проведення розрахунків за виконані роботи здійснюється у терміни, визначені календарним планом відповідно до етапів, визначених у пункті 2.2 цього договору.
Пунктом 5.3 договору передбачено, що терміни оплати встановлені протягом трьох банківських днів із моменту підписання акту приймання - передачі виконаного етапу робіт.
Згідно з п. 8.2 договору, за порушення строків, визначених календарним планом виконання робіт виконавець, або за несвоєчасну оплату виконаних робіт замовник, сплачує пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання або оплату виконаних робіт, за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Протоколом погодження договірної ціни сторони договору засвідчили, що ними досягнуто згоди про розмір договірної ціни до договору № 236 від 02.10.2008 щодо проведення землевпорядних робіт, оформлення правовстановлюючих документів на нерухоме військове майно та земельні ділянки в сумі 6278300,00 грн.
Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Виходячи із змісту укладеного між сторонами Договору, останній за своєю правовою природою є договором підряду (ст. 837 ЦК України), за умовами якого одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.
Відповідно до ст. 174 ГК України договір є підставою для виникнення господарських зобов'язань, які згідно зі статтями 193, 202 ГК України та статтями 525, 526, 530 ЦК України повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до статті 202 ГК України, статті 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Матеріалами справи встановлено, що позивачем виконано роботи на суму 4916343,24 грн., що підтверджується актом № 1 здавання - приймання виконаних робіт від 06.10.2008 на суму 11610,43 грн.; актом № 1 здавання - приймання виконаних робіт від 06.10.2008 на суму 866051,84 грн.; актом № 2 здавання - приймання виконаних робіт від 15.10.2008 на суму 4026343,43 грн.; актом № 2 здавання - приймання виконаних робіт від 18.12.2008 на суму 4873,00 грн.; актом № 2-а здавання - приймання виконаних робіт від 18.12.2008 на суму 7464,54 грн.
Відповідно до банківських виписок, які містяться в матеріалах справи, Квартирно-експлуатаційним відділом м. Миколаєва 28.10.2008 сплачено на рахунок позивача 11610,43 грн. відповідно до акту № 1 здавання - приймання виконаних робіт від 06.10.2008; 28.10.2008 сплачено на рахунок позивача 866051,84 грн. відповідно до акту № 1 здавання - приймання виконаних робіт від 06.10.2008; 26.12.2008 сплачено на рахунок позивача 12337,54 грн. відповідно до актів № 2 і № 2-а здавання - приймання виконаних робіт від 18.12.2008 (загальна сплачена сума становить 889999,81 грн.).
На думку позивача спір між сторонами виник внаслідок того, що Міністерство оборони України повинно нести додаткову (субсидіарну) відповідальність за укладеним Договором № 236, оскільки Квартирно-експлуатаційний відділ м. Миколаєва не виконує свої зобов'язання за цим договором.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що саме відповідач повинен нести за третю особу субсидіарну відповідальність.
Проте, колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 та Положення «Про Міністерство оборони України», затвердженого Постановою КМУ від 03.08.2006 № 1080, Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління.
Згідно ст. 96 ЦК України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями. Учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за зобов'язаннями юридичної особи, крім випадків, встановлених установчими документами та законом.
Статтею 176 ЦК України встановлено, що Держава не відповідає за зобов'язаннями створених нею юридичних осіб, крім випадків, встановлених законом.
Судом першої інстанції залишено поза увагою роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 01-2.2/165 від 27.06.2001 «Щодо відповідальності юридичних осіб, за якими майно закріплено на праві оперативного управління», в якому зазначено, що в Законі України «Про господарську діяльність у ЗС України» жодним чином не вказано порядку (правового механізму), за яким Міністерство оборони України має нести додаткову відповідальність.
Також попередньою інстанцією не враховано того, що стороною по договору є не Міністерство оборони України, а КЕВ м. Миколаєва, в свою чергу позивач звернувся з позовом про стягнення заборгованості не до сторони договірних відносин (КЕВ м. Миколаєва), а безпосередньо до Міністерства оборони України (неналежного відповідача), яке не є учасником договірних зобов'язань.
Відповідно до приписів ст. 619 ЦК України відповідальність іншої особи може бути встановлена договором або законом і за своєю сутністю є додатковою (субсидіарною), причому, до того, як кредитор пред'явить вимогу до субсидіарного боржника, він повинен пред'явити таку вимогу до основного боржника і лише в разі, коли основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, така вимога може бути пред'явлена особі, яка несе субсидіарну відповідальність (ч. 2 ст. 619 ЦК України).
З матеріалів справи вбачається, що позовні вимоги, які були заявлені до Міністерства оборони України, до основного боржника - КЕВ м. Миколаєва з боку ТОВ «Терра-Юг» взагалі не заявлялись, а тільки за ініціативою суду КЕВ м. Миколаєва був залучений до справи в якості третьої особи на стороні відповідача.
Зазначена норма Закону встановлює загальні умови та механізм застосування субсидіарної відповідальності, яка покладається на особу, що відповідно до закону, інших нормативно-правових актів або умов зобов'язання несе відповідальність додатково до відповідальності іншої особи, яка є основним боржником.
Разом з тим, матеріали справи не містять правових підстав для субсидіарної відповідальності Міністерства оборони України і можливості застосування до спірних правовідносин положень статті 619 ЦК України, а також обставин, які є передумовою для пред'явлення даного позову до Міністерства оборони України, та дотримання позивачем, як кредитором, обов'язку пред'явлення вимог до основного боржника - КЕВ м. Миколаєва.
Зазначена правова позиція висвітлена Вищим господарським судом України під час розгляду аналогічної справи № 20-8/223.
Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України «Про господарську діяльність у Збройних Силах України» військова частина як суб'єкт господарської діяльності за своїми зобов'язаннями відповідає коштами, що надходять на її рахунок по відповідних статтях кошторису (крім захищених статей), а в разі їх недостатності відповідальність за зобов'язаннями військової частини несе Міністерство оборони України.
В даному випадку третя особа не є військовою частиною, а тому Міністерство оборони України не несе за третю особу ніякої відповідальності.
Крім того, колегія зазначає, що судом першої інстанції порушено положення ст. 321 ЦК України, оскільки ніхто не може протиправно позбавляти центральний орган виконавчої влади - Міністерство оборони України, бюджетних коштів за борги іншої установи, самостійної юридичної особи - квартирно - експлуатаційного відділу м. Миколаєва, яка самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями відповідно до ч. 5 ст. 74 ГК України та ст. 96 ЦК України.
Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Колегія суддів також враховує, що відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Таким чином, обов'язок доказування законодавчо покладено на сторони.
Позивачем не доведено обставин, наявність яких відповідно до положень чинного законодавства, є підставою для задоволення позовних вимог та стягнення зазначеної заборгованості саме з Міністерства оборони України.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що обставини справи, які мають значення для правильного вирішення спору, судом першої інстанції були з'ясовані не в повному обсязі, порушені норми матеріального та процесуального права, а за таких обставин, рішення суду першої інстанції від 17.01.2012 підлягає скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову в позові.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційні скарги Квартирно-експлуатаційного відділу м. Миколаєва та Заступника військового прокурора Центрального регіону України задовольнити.
2. Рішення господарського суду м. Києва від 17.01.2012 по справі № 18/351 скасувати та прийняти нове рішення.
3. У позові відмовити повністю.
4. Матеріали справи № 18/351 повернути до господарського суду м. Києва.
5. Копію постанови надіслати сторонам, третій особі та прокурору.
Головуючий суддя Буравльов С.І.
Судді Вербицька О.В.
Андрієнко В.В.