01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
17.04.2012 № 58/558
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Сухового В.Г.
суддів: Чорногуза М.Г
Агрикової О.В.
при секретарі судового засідання: Марвано А.Т.,
розглянувши апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб»
на рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012р.
у справі № 58/558 (суддя Блажівська О.Є.)
за первісним позовом Публічного акціонерного товариства «Київхліб»
до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
про визнання недійсним та скасування рішення адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011р. по справі № 55-03/11.10
за зустрічним позовом Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України
до Публічного акціонерного товариства «Київхліб»
про стягнення штрафу у розмірі 68 000 грн.
Публічне акціонерне товариство "Київхліб" (далі - позивач) звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - відповідач) про визнання недійсним та скасування рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10.
13.12.2011 р. Київським міським територіальним відділенням Антимонопольного комітету України заявлено зустрічний позов до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» про стягнення штрафу у розмірі 68 000 грн.
Рішенням господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 58/558 в задоволенні первісного позову відмовлено повністю, зустрічний позов задоволено повністю. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Київхліб" 68 000 грн. штрафу, накладеного рішенням Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П та 1411,50 грн. судового збору. Рішення, в частині відмови у задоволенні первісного позову вмотивовано тим, що з огляду на положення чинного законодавства України суд дійшов висновку, що відповідачем за первісним позовом в оскаржуваному Рішенні правомірно кваліфіковано дії ПАТ "Київхліб" як порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції. З огляду на наведене, суд не знайшов підстав для визнання спірного рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", а тому визнав вимоги позивача за первісним позовом необґрунтованими. Стосовно зустрічного позову суд вмотивував своє рішення тим, що ПАТ "Київхліб" у встановлений строк рішення не виконало, документ, що підтверджує сплату штрафу, до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України не надіслало. З урахуванням приписів Закону України «Про захист економічної конкуренції» суд дійшов висновку, що вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з відповідача за зустрічним позовом штрафу у розмірі 68 000 грн. є обґрунтованими.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач за первісним позовом подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення господарського суду м. Києва від 13.02.2012р. у справі № 58/558 скасувати та прийняти нове рішення про задоволення первісного позову у повному обсязі, у задоволенні зустрічного позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на те, що оскаржуване рішення не відповідає дійсним обставинам справи, прийнято за неповного з'ясування обставин, які мають значення для справи, а також з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Зокрема, скаржник зазначає, що суд першої інстанції належним чином не дослідив доводів та доказів, наведених позивачем за первісним позовом та не надав їм належної оцінки, у результаті чого прийняв незаконне рішення.
У відзиві на апеляційну скаргу відповідач за первісним позовом зазначає про необґрунтованість доводів скаржника, викладених ним в апеляційній скарзі. Вважає,що рішення суду першої інстанції прийнято з дотримання норм матеріального та процесуального права. Просить вказане рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу ПАТ «Київхліб» залишити без задоволення.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 17.04.2012р.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Частиною 2 статті 101 ГПК України передбачено, що апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги та перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали апеляційної скарги, дослідивши наявні докази у справі, вислухавши пояснення представника позивача, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 06.09.2011 р. Адміністративною колегією Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України за результатами розгляду матеріалів справи № 55-03/11.10 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції Відкритим акціонерним товариством "Київхліб" (далі - ВАТ "Київхліб"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Хліб Столиці" (далі - TOB "Хліб Столиці"), Відкритим акціонерним товариством "Київмлин" (далі - ВАТ "Київмлин"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Аграрно-промислова група "Південь" (далі - TOB "Південь"), Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс" (далі - TOB "Антаріс"), передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, та подання з попередніми висновками № 372 від 04.08.2011, прийняла рішення № 75/03-П (далі - Рішення), яким, зокрема, постановила:
1. Визнати дії Публічного акціонерного товариства "Київхліб", Приватного акціонерного товариства "Київмлин", Товариства з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці", Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року узгодили свої дії при забезпеченні борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств Публічного акціонерного товариства „Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та першою частиною статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.
2. За порушення, яке викладене в пункті 1 резолютивної частини наведеного рішення, відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накласти на:
- Публічне акціонерне товариство "Київхліб" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Приватне акціонерне товариство "Київмлин" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Товариство з обмеженою відповідальністю "Хліб столиці" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.);
- Товариство з обмежено відповідальністю "Торговий дім „Антаріс" штраф у розмірі 68 000,00 (шістдесят вісім тисяч грн.).
В обґрунтування заявленого позову позивач посилається на те, що оспорюване рішення відповідача прийнято на підставі неповного з'ясування обставин, зокрема: не складено переліку основних продавців (постачальників, виробників), покупців (споживачів) товарів; не визначено територіальних (географічних) меж ринку не визначено обсягів товару, який обертається на ринку; не розраховано часток суб'єктів господарювання на ринку; які мають значення для справи, а висновки, викладені в рішенні, не відповідають обставинам справи. Кваліфікація дій (бездіяльності) позивача, як антиконкурентних узгоджених дій, за пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону „Про захист економічної конкуренції" потребувала від відповідача в результаті комплексного дослідження відповідного товарного ринку встановити та зазначити у Рішенні фактичні обставини, що мають свідчити про узгодженість дій (бездіяльності) антиконкурентного характеру та відсутність об'єктивних причин для вчинення цих дій (бездіяльності). У зв'язку з цим, позивач вважає рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П у справі № 55-03/11.10 таким, що прийняте з неповним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а тому просить суд визнати його недійсним та скасувати.
Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.
Відповідно до ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.
Частиною 1 ст. 22 Закону передбачено, що розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки, якщо інше не передбачено законом.
Відповідно до ч.1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі, розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами; приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами, перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції; перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом тощо.
Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.
Частиною першою ст. 35 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що розгляд справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції починається з прийняттям розпорядження про початок розгляду справи та закінчується прийняттям рішення у справі.
Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, накладення штрафу тощо.
Згідно з пунктом 11 Положення про територіальне відділення Антимонопольного комітету України, затвердженого розпорядженням Комітету від 23 лютого 2001 р. № 32-р, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 129/5482, діяльність щодо виявлення, попередження та припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції здійснюється територіальним відділенням з додержанням процесуальних засад, визначених законодавчими актами України, а також Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, що затверджуються Комітетом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.
Як визначено у ст. 1 Закону України "Про захист економічної конкуренції", економічна конкуренція (конкуренція) - змагання між суб'єктами господарювання з метою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб'єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб'єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб'єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.
Згідно ч. 1 ст. 5 Закону України "Про захист економічної конкуренції" узгодженими діями визнається укладення суб'єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об'єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб'єктів господарювання.
У пункті 8.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 15 від 26 грудня 2011 року встановлено, що наявність у суб'єктів господарювання статусу учасників господарських зобов'язань, що виникли з господарського договору або інших угод, передбачає усвідомлення суб'єктами господарювання можливих наслідків виконання ними відповідних договорів (угод) у вигляді антиконкурентних узгоджених дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції.
Частиною 2 статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються:
1) встановлення цін чи інших умов придбання або реалізації товарів;
2) обмеження виробництва, ринків товарів, техніко-технологічного розвитку, інвестицій або встановлення контролю над ними;
3) розподілу ринків чи джерел постачання за територіальним принципом, асортиментом товарів, обсягом їх реалізації чи придбання, за колом продавців, покупців або споживачів чи за іншими ознаками;
4) спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів;
5) усунення з ринку або обмеження доступу на ринок (вихід з ринку) інших суб'єктів господарювання, покупців, продавців;
6) застосування різних умов до рівнозначних угод з іншими суб'єктами господарювання, що ставить останніх у невигідне становище в конкуренції;
7) укладення угод за умови прийняття іншими суб'єктами господарювання додаткових зобов'язань, які за своїм змістом або згідно з торговими та іншими чесними звичаями в підприємницькій діяльності не стосуються предмета цих угод;
8) суттєвого обмеження конкурентоспроможності інших суб'єктів господарювання на ринку без об'єктивно виправданих на те причин.
Антиконкурентними узгодженими діями вважається також вчинення суб'єктами господарювання схожих дій (бездіяльності) на ринку товару, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції у разі, якщо аналіз ситуації на ринку товару спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення таких дій (бездіяльності) (ч. 3 ст. 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції").
За змістом ст. 41 Закону України "Про захист економічної конкуренції" та пункту 12 Правил розгляду заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (далі -Правила розгляду справ), які затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5 (в редакції Розпорядження Антимонопольного комітету № 84-р від 14.02.11 р.), доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.
Згідно з пунктом 32 Правил розгляду справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення. Під час вирішення питання про накладення штрафу у резолютивній частині рішення вказується розмір штрафу. Резолютивна частина рішення, крім відповідних висновків та зобов'язань, передбачених статтею 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у необхідних випадках має містити вказування на дії, які відповідач повинен виконати або від яких утриматися для припинення порушення та усунення його наслідків, а також строк виконання рішення
Колегія суддів також враховує позицію Вищого господарського суду України, викладену у пункті 8 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, згідно з якою при розгляді справ зі спорів, пов'язаних з визначенням органами Антимонопольного комітету України узгоджених дій суб'єктів господарювання як антиконкурентних (стаття 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарські суди повинні мати на увазі, що вчинення суб'єктами господарювання узгоджених дій утворює самостійний склад порушення законодавства про захист економічної конкуренції і не залежить від того, чи займають відповідні суб'єкти господарювання чи один з них монопольне (домінуюче) становище на ринку.
З урахуванням приписів частини третьої статті 6 названого Закону для кваліфікації дій (бездіяльності) суб'єктів господарювання на ринку товарів як антиконкурентних узгоджених дій у вигляді схожих дій (бездіяльність) на ринку товару (і які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції) не вимагається обов'язкове встановлення та доведення факту чи фактів формального узгодження зазначених дій, в тому числі укладення відповідної угоди (угод). Це порушення установлюється за результатами такого аналізу органом Антимонопольного комітету України ситуації на ринку товару, який свідчить про погодженість конкурентної поведінки суб'єктів господарювання, спростовує наявність об'єктивних причин для вчинення зазначених дій. Пов'язані з наведеним обставини з'ясовуються і доводяться відповідним органом Антимонопольного комітету України.
Суд також має з'ясовувати, чи зазначено в рішенні органу Антимонопольного комітету України докази обмеження конкуренції внаслідок дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання або іншого негативного впливу таких дій (бездіяльності) на стан конкуренції на визначеному відповідним органом ринку, протягом певного періоду часу, чи досліджено в такому рішенні динаміку цін, обставини і мотиви їх підвищення або зниження, обґрунтованість зміни цін, співвідношення дій (бездіяльності) суб'єкта господарювання з поведінкою інших учасників товарного ринку, в тому числі й тих, що не притягалися до відповідальності за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, витрати суб'єкта господарювання, які впливають на вартість товару, тощо. Орган Антимонопольного комітету України має довести безпідставність посилання заінтересованої особи на інші чинники, що можуть позначатися на поведінці суб'єкта господарювання (зокрема, на специфіку відповідного товарного ринку; тривалість та вартість зберігання товару; час та вартість доставки; витрати на реалізацію товару тощо) (абз. 3, 4 підпункту 8.3 пункту 8).
Крім того, відповідно до п. 12 Постанови Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15, у вирішенні спорів, пов'язаних з оцінкою дій чи бездіяльності суб'єктів господарювання як погодженої конкурентної поведінки (стаття 5, частини перша - четверта статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції"), господарським судам слід з'ясовувати та перевіряти належними засобами доказування фактичні обставини, пов'язані з наявністю або відсутністю безпосереднього впливу таких дій (бездіяльності), - наприклад, укладання угоди або прийняття рішення в будь-якій формі, - на умови виробництва, придбання чи реалізації певного товару, в тому числі на такі параметри ринку, як можливі обсяги реалізації, загальний рівень цін на ринку тощо. Вирішуючи питання про наявність або відсутність у діях (бездіяльності) суб'єкта господарювання ознак зловживання монопольним (домінуючим) становищем, господарському суду необхідно з'ясовувати, яким саме чином такі дії (бездіяльність) призвели чи могли призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції або ущемлення інтересів інших суб'єктів господарювання чи споживачів і в чому конкретно полягають чи могли полягати відповідні негативні наслідки.
Як вбачається з матеріалів справи № 55-03/11.10 та підтверджується матеріалами справи
№ 58/558, Публічне акціонерне товариство "Київхліб" діє відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію серії А01 № 221319 та на підставі статуту, є юридичною особою, що зареєстрована за адресою: м. Київ, вул. Межигірська, буд. 83.
Видами діяльності ПАТ "Київхліб" за КВЕД є, зокрема, виробництво хліба та хлібобулочних виробів (КВЕД 15.81.0).
За інформацією Головного управління статистики у місті Києві (лист від 19.10.2010 року 03-08/7145) загальний обсяг виробленого хліба та хлібобулочних виробів у 2009 році становив 187, 2 тисяч тон та у період січень-вересень 2010 року становив 132,98 тисяч тонн. За інформацією АТ "Київхліб" загальний обсяг виробленого хліба та хлібобулочних виробів у 2009 році становив 183,5 тисяч тон та у період січень-вересень 2010 року становив 131,8 тисяч тонн. ПАТ "Київхліб"займало монопольне (домінуюче) становище на ринку виробництва хліба та хлібобулочних виробів у місті Києві у 2009 році із часткою на ринку 98% та у період січень -вересень 2010 року із часткою на ринку 99 %.
ПрАТ "Київмлин" здійснює виробництво борошна для хлібопечення, та є основним Постачальником борошна на хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб".
08.01.2010 р. між ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" укладено договір поставки борошна № 71/29 від (далі - Договір), відповідно до якого встановлена вартість борошна для реалізації хлібопекарним підприємствам ПАТ "Київхліб".
Встановлення розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 27.10.2008 р. № 1464 граничного рівня рентабельності виробництва борошна пшеничного вищого, першого і другого сортів, борошна житнього обдирного (8%) не дає можливості ПрАТ "Київмлин" здійснювати реалізацію борошна за завищеними цінами хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб".
ПрАТ "Київмлин", при наявності укладених договорів із TOB "Хліб столиці" на постачання зерна (договір від 01.02.2010 № 20-3/п), зменшило постачання борошна для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва з 50% (лютий - березень 2010 року) до 7,5% (квітень - серпень 2010 року) від загальної місячної потреби у борошні.
При цьому у квітні 2010 року TOB "Антаріс" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 75% від загальної потреби.
У період травень - серпень 2010 року TOB "Південь" здійснило постачання борошна для хлібопечення для хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" міста Києва в обсязі, що дорівнює майже 90% від загальної потреби.
Отже, у період з квітня по серпень 2010 року основними постачальниками борошна для хлібопечення дочірнім хлібопекарськім підприємствам ПАТ "Київхліб" у місті Києві були TOB "Південь" та TOB "Антаріс" замість ПрАТ "Київмлин".
Із зібраної Комітетом інформації, яку наведено у таблиці 2 на стор. 4 Рішення, вбачається на те, що ціна борошна TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс" у порівнянні із ціною борошна ПрАТ "Київмлин" дорожче на 139 - 255 гривень за 1 тону.
Вказані обставини за висновками Комітету свідчать, що відбулась зміна існуючої до цього схеми (ланцюжок) забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" (схема 2, стор. 4 Рішення), відповідно до якої шлях переміщення зерна від постачальника зерна до ПрАТ "Київмлин" та відвантаження виробленого борошна хлібопекарським підприємствам ПАТ "Київхліб" відбувається без фактичного переміщення борошна та зерна до ТОВ "Хліб столиці", TOB "Південь" та TOB "Антаріс" в зв'язку з відсутністю в них складських приміщень. Так, зерно завозилось суб'єктами господарювання - постачальниками на сховища ПрАТ "Київмлин" та зараховувалось у власність TOB "Хліб столиці", яке в свою чергу, впродовж 5-ти днів проводило розрахунок з постачальниками. ТOB "Хліб столиці" проводило документальне оформлення цього зерна як продаж TOB "Південь" та TOB "Антаріс", які, в свою чергу, здійснювали його переробку на ПрАТ "Київмлин" як власного. ТОВ "Південь" та TOB "Антаріс" звертались відповідними листами до "Київмлин" із проханням відвантаження борошна до хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб". Останні в свою чергу здійснювали оплату цього борошна по завищених цінах.
Таким чином, суб'єкти господарювання, а саме - ПрАТ "Київмлин", ТОВ "Хліб столиці", ПАТ "Київхліб", узгодили поведінку з TOB "Південь" та ТОВ "Антаріс", створивши схему забезпечення борошном хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб" та здійснювали його купівлю за завищеною ціною, ніж існувала на ринку.
Також, відповідачем, в ході дослідження матеріалів справи № 55-03/11.10 встановлено, що у період з січня по серпень 2010 р. борошно для хлібопечення можливо було придбати у інших операторів ринку за більш низькими цінами.
Згідно з поясненнями, наданими суб'єктами господарювання - учасниками ринку борошна (зокрема, ЗАТ "Васильківхлібопродукт", ТОВ "Деметра-Хліб", КП "Білоцерківхлібопродукт"), відповідачем встановлено, що у період з січня по серпень 2010 р. суб'єкти господарювання - учасники ринку борошна продавали продукцію за цінами, що були нижчими, чим закуповували його дочірні підприємства ПАТ "Київхліб" (мінімальний рівень цін на борошно та обсяги постачання, які могли запропонувати ЗАТ "Васильківхлібопродукт" та ТОВ "Деметра-Хліб" у період з 01.03.2010р. по 01.08.2010р., наведені у таблицях 3, 4, стор. 5 Рішення).
Для виробництва хліба та хлібобулочних виробів хлібопекарські підприємства міста Києва ПАТ "Київхліб" витрачають 350 тон борошна на добу, а отже середньомісячна потреба хлібопекарських підприємств в даній сировині становить 11 000 тонн відповідно. Враховуючи це, відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що кожен з вищезазначених виробників у 2010 році мав змогу в значній частині забезпечувати потребу у борошні для хлібопечення, при цьому за цінами, нижчими, ніж у TOB "Південь" та TOB "Антаріс".
Отже, своїми діями ПАТ "Київхліб" створено умови обмеження конкуренції на ринку борошна для хлібопечення, шляхом недопуску на нього інших постачальників, окрім обраних на власний розсуд.
З оспорюваного рішення вбачається, що між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" укладено договори на переробку зерна пшениці - 24 тисячі тонн від 01.02.2010 № 1, 24 тисячі тонн від 01.02.2010 № 2 та 24 тисячі тонн жита від 01.02.2010 № 5 (загалом - 72 тисячі тонн).
Крім того, між TOB "Хліб столиці" та ПрАТ "Київмлин" укладено договір від 01.02.2010
№ 20-3/п на продаж зерна пшениці та жита. А тому, відповідачем зроблено висновок, що існувала можливість звернення ПрАТ "Київмлин" щодо постачання зерна по зазначеним договорам №№1,2 та 5.
Згідно наявної у відповідача інформації TOB "Хліб столиці" здійснило реалізацію зерна ПрАТ "Київмлин" за договором від 01.02.2010 № 20-3/п період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. в обсязі 9 976,69 тонн на суму 12 312 552,94 грн. з ПДВ. Водночас, TOB "Хліб столиці" реалізував зерно TOB "Антаріс" за договором від 01.12.2009 р. № 349 в обсязі 27 950 тонн на суму 36 041 331,52 грн. з ПДВ, а ТОВ "Південь" за договором від 21.04.2010 р. № 190 зерно в обсязі 41 020 тонн на суму 49 973 997,6 грн. з ПДВ.
З аналізу інформації про обсяги продажу TOB "Хліб столиці" зерна ПрAT "Київмлин", TOB "Південь", TOB "Антаріс" у період з 01.02.2010 р. по 01.08.2010 р. (таблиця 5, стор. 7 Рішення), відповідачем з'ясовано, що TOB "Хліб столиці" здійснило продаж обсягу зерна, у порівнянні із проданим обсягом зерна ПрАТ "Київмлин", у 4,1 рази більше ТОВ "Південь" та у 2,8 рази більше TOB "Антаріс". При цьому, вартість продажу зерна для вказаних суб'єктів господарювання, відповідно до додаткових угод, фактично не відрізнялась. TOB "Хліб столиці", маючи можливість здійснити переробку або продаж зерна ПрАТ "Київмлин", здійснив продаж цього зерна іншим суб'єктам господарювання (TOB "Південь", TOB "Антаріс") за цінами, що не перевищували ціни в договорі із ПрАТ "Київмлин".
Відповідно до Рішення, на підставі аналізу договорів на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), що укладались між ПрАТ "Київмлин" та TOB "Антаріс", TOB "Південь", TOB "Хліб столиці", виявлено пункт 2.1.5., в якому зазначено: "Продукцію переробки, яка вироблена з сировини давальницької, "Замовник" першочергово пропонує до продажу для ВАТ "Київмлин". У разі непогодження договірної ціни продажу "Замовник" реалізує продукцію іншим споживачам, але не постійним споживачам ВАТ "Київмлин", по діючим цінам. Постійними споживачами ПрАТ "Київмлин" є хлібопекарські підприємства ПАТ "Київхліб". Отже, встановлення ПрАТ "Київмлин" умов, зазначених у пункті 2.1.5 договору на переробку зерна на борошно (на давальницьких умовах), може призвести до обмеження доступу на ринок борошна для хлібопечення у місті Києві суб'єктів господарювання.
Таким чином, на підставі зібраних у справі № 55-03/11.10 документів, відповідачем встановлено, що впровадження вищезазначеної схеми вплинуло на ціну борошна для хлібопечення в бік її підвищення.
Відповідно до статті 1 Закону "Про захист економічної конкуренції" пов'язані особи, - це особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність.
У цьому контексті слід врахувати обставини, встановлені Рішенням, з яких вбачається, що ПрАТ "Київмлин" та ПАТ "Київхліб" є особами пов'язаними відносинами контролю в розумінні статті 1 Закону через Відкрите акціонерне товариство "Хліб Києва" (далі - ВАТ "Хліб Києва"). Станом на момент вчинення порушення, головний бухгалтер ВАТ "Хліб Києва" - ОСОБА_2 займала посаду старшого бухгалтера ТОВ "Хліб столиці" та очолювала ревізійну комісію ПрАТ "Київмлин" та ВАТ "Київське АТП - 13062". Фінансовий директор ВАТ "Хліб Києва" ОСОБА_3 є головою ревізійної комісії ПАТ "Київхліб". Отже, ОСОБА_2 та ОСОБА_3, відповідно до ст.1 Закону - пов'язані особи, які спільно або узгоджено здійснюють господарську діяльність.
На підставі наведених обставини відповідач за первісним позовом дійшов висновку, що вищезазначені суб'єкти господарювання могли здійснювати обмін інформацією через зазначених осіб, тобто узгоджувати свою поведінку, чим мали змогу здійснювати вплив на конкуренцію та призвести до її обмеження.
Висновок відповідача про те, що дії суб'єктів господарювання, а саме - ПАТ "Київхліб", ПрАТ "Київмлин", TOB "Хліб столиці", TOB "Антаріс", на ринку реалізації борошна для хлібопечення у місті Києві, які у квітні 2010 року створили схему забезпечення борошном для хлібопечення хлібопекарських підприємств ПАТ "Київхліб", чим обмежили доступ інших суб'єктів господарювання на ринок борошна для хлібопечення міста Києва, відповідає встановленим у Рішенні обставинам та дослідженим доказам, а самі дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченим пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", що призвели до обмеження конкуренції.
В Рішенні також встановлено, що ПАТ "Київхліб" придбало борошно у квітні 2010 року в обсязі майже 75% від загальної потреби у ТОВ "Антаріс", та у період травень-серпень 2010 року у ТОВ "Південь" в обсязі майже 90% від загальної потреби, яке було отримано внаслідок переробки зерна, що постачало ТОВ "Хліб столиці", на млині ПрАТ "Київмлин".
Вищенаведене, на думку колегії суддів, свідчить про обґрунтованість висновку суду першої інстанції щодо правомірної кваліфікації в оспорюваному Рішенні дій ПАТ "Київхліб" як порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 та частиною першою статті 6 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді антиконкурентних узгоджених дії, що призвели до обмеження конкуренції.
Частиною 1 ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права. При цьому стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.
Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача за первісним позовом відповідають фактичним обставинам справи № 55-03/11.10, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими, про що вірно зазначив суд першої інстанції.
Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
За приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Згідно зі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.
ПАТ «Київхліб» не доведено та не надано суду належних доказів, які б свідчили про наявність підстав, що передбачені Законом, для визнання оспорюваного рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П по справі № 55-03/11.10 таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства України та є недійсним.
При цьому, колегія суддів враховує, що стаття 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції", на яку посилається позивач за первісним позовом, не передбачає можливості одночасного визнання рішення недійсним та скасування його.
З огляду на наведене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про відсутність підстав для визнання спірного Рішення недійсним на підставі ст. 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
За таких обставин, вимоги позивача за первісним позовом до відповідача за первісним позовом про визнання недійсним та скасування оспорюваного Рішення є необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.
Стосовно вимог, заявлених відповідачем у зустрічному позові, колегія суддів зазначає про таке.
Відповідно до ст. 25 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" з метою захисту інтересів держави, споживачів та суб'єктів господарювання Антимонопольний комітет України, територіальні відділення Антимонопольного комітету України у зв'язку з порушенням законодавства про захист економічної конкуренції органами влади, юридичними чи фізичними особами подають заяви, позови, скарги до суду, в тому числі про зобов'язання виконати рішення органів Антимонопольного комітету України.
Відповідно до ст. 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу.
Згідно з ч. 1, 2, 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень надаються для виконання шляхом надсилання або вручення під розписку чи доведення до відома в інший спосіб. Рішення та розпорядження органів Антимонопольного комітету України, голів його територіальних відділень є обов'язковими до виконання. Особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Зустрічні позовні вимоги Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України про стягнення штрафу у розмірі 68 000 грн., накладеного оспорюваним Рішенням від 06.09.2011 р. № 75/03-П., обґрунтовано тим, що ПАТ «Київхліб» у встановлений строк Рішення не виконало, документу, що підтверджував би сплату штрафу не надало.
З матеріалів даної справи вбачається, що згідно з пунктом 2 резолютивної частини рішення Адміністративної колегії Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України від 06.09.2011 р. № 75/03-П у справі № 55-03/11.10 за вчинене порушення законодавства про захист економічної конкуренції (визначене у п.1 Рішення) на ПАТ "Київхліб" накладено штраф у розмірі 68 000 грн.
У вказаному Рішенні міститься вказівка на те, що згідно з ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" штраф підлягає сплаті у двомісячний строк з дня отримання Рішення.
Частиною 8 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" передбачено, що протягом п'яти днів з дня сплати штрафу суб'єкт господарювання зобов'язаний надіслати до Київського міського територіального відділення Антимонопольного комітету України документ, що підтверджує сплату штрафу.
Згідно ч. 3 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції" особа, на яку накладено штраф за рішенням органу Антимонопольного комітету України, сплачує його у двомісячний строк з дня одержання рішення про накладення штрафу.
Отже, відповідно до вказаних вище норм Закону, позивач за зустрічним позовом має право приймати рішення про визнання вчинення відповідачем за зустрічним позовом порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу, який повинен бути сплачений відповідачем за зустрічним позовом у двохмісячний строк з дня отримання відповідного рішення, при цьому рішення відповідача є обов'язковим для виконання.
Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що Рішення неправомірно, з боку відповідача за зустрічним позовом не виконується, хоча і є обов'язковим для виконання.
Доказів того, що Рішення було скасовано або визнано судом недійсним, суду не надано, відтак це рішення є чинним.
При цьому, колегія суддів враховує, що підстав для визнання Рішення недійсним або його скасування, про що існує спір між позивачем та відповідачем за первісним позовом, під час розгляду даної справи не встановлено.
Доказів сплати відповідачем за зустрічним позовом штрафу за Рішенням Адміністративної колегії повністю або частково, матеріали справи не містять, і відповідачем за зустрічним позовом таких доказів не надано суду.
Отже, накладений на відповідача за зустрічним позовом штраф станом на час вирішення спору, не сплачено, у зв'язку з чим порушуються вимоги ч. 2 ст. 56 Закону України "Про захист економічної конкуренції".
З огляду на наведене, колегія суддів вважає правомірним висновок суду першої інстанції щодо обґрунтованості вимоги позивача за зустрічним позовом про стягнення з ПАТ «Київхліб» штрафу у розмірі 68 000 грн. У зв'язку з цим, вказана підлягає задоволенню.
Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, як встановлено статтею 34 ГПК України. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.
Доводи апеляційної скарги не спростовують правомірність зроблених місцевим господарським судом висновків у даній справі, а тому вказані доводи колегією суддів відхиляються як необґрунтовані, оскільки вони спростовуються викладеним вище.
Виходячи з наведеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для скасування або зміни рішення, які передбачені ст. 104 ГПК України відсутні. Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012р. у справі № 58/558 відповідає обставинам справи, є законним та обґрунтованим. У зв'язку з цим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. ст. 34, 43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, суд
1. Рішення господарського суду міста Києва від 13.02.2012р. у справі № 58/558 залишити без змін, а апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Київхліб» без задоволення.
2. Матеріали справи № 58/558 повернути до господарського суду міста Києва.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.
Головуючий суддя Суховий В.Г.
Судді Чорногуз М.Г
Агрикова О.В.