01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
18.04.2012 № 34/12
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Рудченка С.Г.
суддів: Поляк О.І.
Кропивної Л.В.
при секретарі судового засідання Помаз І.А.,
за участю представників учасників судового провадження згідно протоколу судового засідання від 18.04.2012,
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 (дата підписання 13.02.2012),
у справі № 34/12 (суддя Сташків Р.Б.)
за позовом Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський
акціонерний банк»
до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш»
третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Джеррард Україна»
про звернення стягнення на майно,
Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, - Товариства з обмеженою відповідальністю «Джеррард Україна» про звернення стягнення на майно.
Рішенням господарського суду міста Києва від 01.02.2012 позов задоволено, звернуто стягнення на майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Будшляхмаш» шляхом надання права на продаж Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені нежитлового приміщення (заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12 363, 50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки, з правом позивача звертатися до БТІ з метою проведення поточної технічної інвентаризації та отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 116 від 29.06.2008 в сумі 56 099 249, 41 грн., що складається з: заборгованості за кредитом 44 162 320, 50 грн.; строкової заборгованості за процентами 1 046 762, 43 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту 3 019 659, 86 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів 642 671, 37 грн.; заборгованості по комісіям 300, 00 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасне погашення кредиту 6 510 638, 16 грн.; інфляційні втрати за несвоєчасну сплату процентів 716 897, 09 грн. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» на користь Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» 25 500, 00 грн. витрат по сплаті державного мита та 236, 00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Не погоджуючись із вищевказаним рішенням, Публічне акціонерне товариство «Будшляхмаш» звернулося з апеляційною скаргою № 12/86-3 від 02.03.2012, в якій просило скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
В обґрунтування вимог, викладених в апеляційній скарзі, заявник апеляційної скарги посилається на те, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд зробив висновки, які не відповідають фактичним обставинам справи, неправильно застосувавши норми матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим останнє підлягає скасуванню з підстав, викладених у тексті скарги.
Так, зокрема, відповідач вказує на те, що судом першої інстанції всупереч ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» не визначено початкову ціну предмета іпотеки для його подальшої реалізації, пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки.
Також заявник зазначає, що позивач, не дотримавшись вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку», звернувся до суду з позовом про стягнення на предмет іпотеки без попереднього надіслання письмової вимоги про виконання зобов'язань, чим порушив права відповідача.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.03.2012 відновлено Публічному акціонерному товариству «Будшляхмаш» строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012, вказану скаргу прийнято до провадження та призначено розгляд на 02.04.2012 за участю уповноважених представників сторін.
Розпорядженням голови Київського апеляційного господарського суду від 29.03.2012 № 01-22/1/4 у зв'язку із перебуванням судді Кропивної Л.В. у відпустці до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Кропивної Л.В. було внесено суддю Буравльова С.І.
Ухвалою апеляційного господарського суду від 02.04.2012 розгляд апеляційної скарги було відкладено у зв'язку з зв'язку з неявкою представника третьої особи.
Розпорядженням секретаря судової палати з розгляду справ у спорах між господарюючими суб'єктами Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2012 № 01-22/1/3 у зв'язку з зайнятістю судді Буравльова С.І. в іншому судовому процесі, до складу судової колегії для розгляду даної справи замість судді Буравльова С.І. було внесено суддю Кропивну Л.В.
Представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, вважає їх законними та обґрунтованими.
Представник позивача через відділ документального забезпечення суду надав письмові пояснення б/н від 17.04.2012, в якому просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Третя особа в судове засідання не з'явилася, про причини неявки суд не повідомила, хоча про дату, час та місце судового засідання була повідомлена належним чином, направленою копією ухвали суду.
Враховуючи те, що про дату та час судового засідання учасники апеляційного провадження були повідомлені належним чином, направленими на їх адресу копіями ухвали суду, а також те, що неявка третьої особи не перешкоджає розгляду апеляційної скарги за наявними у справі матеріалами, колегія апеляційного господарського суду прийняла рішення про можливість розгляду справи за її відсутності.
Судова колегія Київського апеляційного господарського суду, розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи представників сторін, дослідивши представлені докази в їх сукупності, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, встановила наступне.
Згідно зі ст. 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII ГПК України.
У відповідності до ст. 101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено місцевим господарським судом, між Відкритим акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (перейменованим в Публічне акціонерне товариство «Всеукраїнський акціонерний банк» (позивач/кредитодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Джеррард Україна» (третя особа/позичальник) був укладений кредитний договір № 116 від 29.06.2006, відповідно до умов якого позивач надає третій особі у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти, на умовах, визначених цим договором та додатковими договорами до нього, що складають невід'ємну частину договору (а.с. 33-39 том 1).
Кредит надається у формі кредитної лінії з лімітом в сумі 10 000 000 доларів США із строком повернення до 29.06.2009 та сплатою за користування кредитом у розмірі 10,5% річних (п. 1.1.1, 1.1.2, 1.1.3 кредитного договору).
22.12.2010 господарським судом міста Києва було прийнято рішення у справі № 34/454, яким позов задоволено повністю та стягнуто з відповідача на користь позивача 44 162 320, 50 грн. заборгованості за кредитом, 1 046 762, 43 грн. заборгованості по процентах за користування кредитом, 3 019 659, 86 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту, 642 671, 37 грн. пені по простроченим процентам, 300, 00 грн. заборгованості по комісіям, 7 091 995, 53 грн. інфляційних збитків за несвоєчасне повернення кредиту, 773 322, 24 грн. інфляційних збитків за несвоєчасну сплату процентів (а.с. 15-23 том 2).
Постановою Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 рішення господарського суду міста Києва від 22.12.2010 у справі №34/454 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 24.05.2011 рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010. та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 у справі № 34/454 в частині стягнення інфляційних скасовано, справу в цій частині направлено на новий розгляд в іншому складі суду. В іншій частині рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2010 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 11.04.2011 залишено без змін.
За результатами нового розгляду справи № 34/454-38/192, 16.08.2011 господарським судом міста Києва постановлено рішення, яким частково задоволено позов ПАТ «ВіЕйБі Банк» та присуджено до стягнення з ТОВ «Джеррад Україна» заборгованість по нарахованих інфляційних втратах за несвоєчасне погашення кредиту в сумі 6 510 638, 16 грн. та нарахованих інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів в сумі 716 897, 09 грн. (а.с. 24-28 том 2).
Відповідно до ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори), за винятком встановлених рішенням третейського суду, під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.
Враховуючи зазначене згідно винесених судових рішень заборгованість ТОВ «Джеррад Україна» перед Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» становить 56 099 249, 41 грн., що складається з: заборгованості за кредитом - 44 162 320, 50 грн.; строкової заборгованості за процентами - 1 046 762, 43 грн.; пені за несвоєчасне погашення кредиту - 3 019 659, 86 грн.; пені за несвоєчасну сплату процентів - 642 671, 37 грн.; заборгованості по комісіям - 300, 00 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасне погашення кредиту - 6 510 638, 16 грн.; інфляційних втрат за несвоєчасну сплату процентів -716 897, 09 грн.
З метою забезпечення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором № 116 від 29 червня 2006 року між Публічним акціонерним товариством «Всеукраїнський акціонерний банк» (іпотекодержатель/позивач) та Відкритим акціонерним товариством «Будшляхмаш» (іпотекодавець/відповідач) укладено іпотечний договір від 30 червня 2006 року, відповідно до умов якого предметом іпотеки є заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. XVI (цифра)) загальною площею 12 363,50 кв. м., що знаходиться за адресою: місто Київ, вул. Дегтярівська, буд 21.
Нерухоме майно передано в іпотеку разом з усіма його приналежностями.
Предмет іпотеки належить іпотекодавцю на праві власності, на підставі свідоцтва про право власності.
Відповідно до пункту 8.1 іпотечного договору у випадку невиконання або неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором та/або невиконання або неналежного виконання обов'язків, встановлених цим договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
У зв'язку з порушенням третьою особою зобов'язань за кредитним договором, банком в порядку п. 8.1 іпотечного договору на адресу відповідача та третьої особи була надіслана вимога № 31/2-1117 від 04.02.2011, в якій банк повідомив відповідача про те, що у разі невиконання зобов'язань з погашення кредиту, банк відповідно до ст. 35 Закону України «Про іпотеку» вправі почати процедуру звернення стягнення на предмет іпотеки, що підтверджується копіями опису вкладення від 04.02.2011 та фіскальними чеками № 0757, 0758 від 04.02.2011 (а.с. 91-94 том 1).
Вимоги банку позичальником та іпотекодавцем були залишені без задоволення.
Листом № 03/2-4132 від 04.05.2011 банк зарахував зустрічні позовні вимоги та припинив зобов'язання третьої особи в сумі 2 443 523, 29 грн. (а.с. 100-101 том 1).
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на невиконання третьою особою умов кредитного договору щодо повернення заборгованості за кредитом, у зв'язку з чим просить стягнути заборгованість у сумі 56 099 249, 41 грн. з іпотекодавця шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом норм матеріального та процесуального права, при винесені оскаржуваного судового рішення, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.
Статтями 11, 509 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань), які мають виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статті 526 Цивільного кодексу України та 193 Господарського кодексу України передбачають, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, що передбачено ст. 525 Цивільного кодексу України.
За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ст. 1054 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому (ч. 2 ст. 1050 ЦК України).
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.
У разі порушення боржником основного зобов'язання, відповідно до зобов'язань іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
В силу положень ст. 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з пунктом 8.4 іпотечного договору звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі:
рішення суду;
виконавчого напису нотаріуса;
переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язань по кредитному договору, в порядку встановленому статтею 37 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору;
продажу іпотекодержателем від свого імені предмета іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу в порядку встановленому статтею 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами цього договору.
Відповідно до статті 8.5 договору іпотеки іпотекодержатель має право на свій розсуд обрати порядок звернення на предмет іпотеки в межах, передбачених пунктом 8.4 цього договору.
Відповідно до частини 3 статті 33 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється в тому числі на підставі рішення суду. Як було зазначено раніше звернення стягнення на Предмет іпотеки на підставі рішення суду також передбачено п. 8.4 Іпотечного договору.
За таких обставин статтями 36, 38 Закону України «Про іпотеку» та умовами іпотечного договору передбачено право кредитора на забезпечення повернення кредиту також шляхом продажу предмету іпотеки будь-якій особі - покупцеві. Таке право за відсутністю згоди іпотекодавця підлягає реалізації виключно у судовому порядку.
Статтею 3 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.
Згідно з статтею 575 ЦК України іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.
В силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України).
Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою (частина 1 статті 589 ЦК України).
Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом (частина 2 статті 590 ЦК України). (Аналогічні положення закріплені й в частинах перших статті 20 Закону України «Про заставу» та статті 33 Закону України «Про іпотеку»).
Частиною 1 статті 583 ЦК України передбачено, що заставодавцем може бути боржник або третя особа (майновий поручитель).
Майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки (частина 1 статті 11 Закону України «Про іпотеку»).
Отже, суд першої інстанції правомірно дійшов висновку про те, що у позивача виникло право на задоволення своїх вимог за рахунок заставленого майна, оскільки ні позичальником, ні іпотекодавцем після звернення банку з вимогою погасити суму заборгованості, дана вимога не була виконана.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 33 Закону України «Про іпотеку» у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону; звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.
Відповідно до частини 1 статті 38 Закону України «Про іпотеку» якщо рішення суду або договір про задоволення вимог іпотекодержателя (відповідне застереження в іпотечному договорі) передбачає право іпотекодержателя на продаж предмета іпотеки будь-якій особі-покупцеві, іпотекодержатель зобов'язаний за 30 днів до укладення договору купівлі-продажу письмово повідомити іпотекодавця та всіх осіб, які мають зареєстровані у встановленому законом порядку права чи вимоги на предмет іпотеки, про свій намір укласти цей договір. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед такими особами за відшкодування завданих збитків.
Відповідно до частини 6 статті 38 Закону України «Про іпотеку» ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. У разі невиконання цієї умови іпотекодержатель несе відповідальність перед іншими особами згідно з пріоритетом та розміром їх зареєстрованих прав чи вимог та перед іпотекодавцем в останню чергу за відшкодування різниці між ціною продажу предмета іпотеки та звичайною ціною на нього.
Обов'язок доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Дослідивши вищевикладене в сукупності з іншими доказами та на підставі встановлених обставин справи, враховуючи наявні факти прострочення позичальником сплати боргу за кредитом, колегія апеляційного господарського суду дійшла висновку про правомірність задоволення вимог позивача та стягнення 56 099 249, 41 грн. заборгованості за кредитом, шляхом звернення стягнення на майно, що належить Публічному акціонерному товариству «Будшляхмаш» шляхом надання права на продаж Публічному акціонерному товариству «Всеукраїнський акціонерний банк» від свого імені нежитлового приміщення (заготівельно-зварювальний корпус № 3, механізований склад заготівок, колишній цех рулонів (літ. ХVІ(цифра)), загальною площею 12 363,50 кв. м.), що розташоване за адресою: м. Київ, вул. Дегтярівська, 21, будь-якій особі-покупцеві за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки, з правом позивача звертатися до БТІ з метою проведення поточної технічної інвентаризації та отримання витягу з Реєстру прав власності на нерухоме майно, для задоволення вимог Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» за кредитним договором № 116 від 29.06.2008.
Посилання відповідача на порушення судом першої інстанції ст.ст. 33, 39 Закону України «Про іпотеку» щодо визначення початкової ціни предмету іпотеки для його подальшої реалізації, пріоритету та розміру вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки, колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.
Згідно ст. 39 Закону України «Про іпотеку» у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються, зокрема, початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Частиною 6 ст. 38 Закону України «Про іпотеку» встановлено, що ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
В оскаржуваному рішенні вказано, що в судовому засіданні позивачем та відповідачем була заперечена ціна продажу предмета іпотеки за договірною вартістю, вказаною у договорі іпотеки у розмірі 70 269 096, 00 грн. Позивачем, натомість, було зазначено, що предмет іпотеки слід реалізувати за ціною, встановленою суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення процедури продажу.
За таких обставин, на виконання вимог ст.ст. 38, 39 Закону України «Про іпотеку», суд у резолютивній частині рішення правомірно зазначив: звернути стягнення на майно іпотеки за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на момент укладання договору купівлі-продажу предмету іпотеки, оскільки таке формулювання є зазначенням ціни у розумінні ст. 39 Закону України «Про іпотеку».
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Вищого господарського суду України від 13.01.2011 у справі № 57/165-10 та від 31.03.2010 у справі № 02/1304, у якій вказано, що місцевий господарський суд обґрунтовано, в порядку частини 2 статті 83 ГПК України, визначив в порядку статті 39 Закону України «Про іпотеку» спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів, встановивши ціну продажу предмету іпотеки на підставі оцінки майна, на рівні не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна (а.с. 175-181 том 2).
Крім того, Верховний суд України в постанові від 26.12.2011 у справі № 4/1 зазначив, що у разі задоволення позову про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження суд може обрати один із способів звернення стягнення, обраний обтяжувачем на власний pозсуд, а відтак доводи заявника апеляційної скарги є безпідставними.
Твердження відповідача про порушення позивачем вимог ст. 35 Закону України «Про іпотеку» щодо попереднього повідомлення відповідача про звернення стягнення на предмет іпотеки також спростовується матеріалами справи.
Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Судове рішення, що оскаржується, за своїм змістом відповідає цим вимогам. За таких обставин, оскаржуване судове рішення можна визнати законним й обґрунтованим.
Зважаючи на викладене та обставини справи, колегія апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 не підлягає задоволенню, а рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 34/12 підлягає залишенню без змін.
Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» на рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 залишити без задоволення.
2. Рішення господарського суду міста Києва від 01.02.2012 у справі № 34/12 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 34/12 повернути до господарського суду міста Києва.
Головуючий суддя Рудченко С.Г.
Судді Поляк О.І.
Кропивна Л.В.