Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 317
Іменем України
19.04.2012Справа №5002-28/909-2012
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімертех», м. Сімферополь.
До відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес», м. Сімферополь.
Про стягнення 400 189,84 грн.
Суддя С.О. Лукачов
представники:
Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність № 2 від 02.04.2012 р.
Від відповідача - Айрапетов Ю.І., директор, ОСОБА_4, представник, довіреність від 18.04.2012 р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Полімертех» звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» про стягнення суми основного боргу у розмірі 339 494,76 грн., штраф (пеня) в розмірі 25 950,42 грн.,інфляційних витрат в розмірі 20 709,11 грн., 3 % річних у розмірі 14 035,55 грн., що складає заборгованість у розмірі 400 189,84 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не сплатив в повному обсязі кошти за поставлений товар згідно договору № 25/08/10-1 від 25.08.2010 р.
Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково, заперечував проти нарахування 3 % річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції з тих підстав, що їх стягнення не передбачено договором.
Розгляд справи відкладався відповідно до ст. 77 ГПК України.
Після вияснення всіх обставин справи та перевірення доказів, суд видалявся для прийняття рішення по даній справі до нарадчої кімнати.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд -
25 серпня 2010 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Полімертех» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (покупець) був укладений договір поставки № 25/08/10-1 (а. с. 9-11).
Відповідно до п. 1.1 договору постачальник зобов'язується поставити та передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити вартість товару, згідно специфікації далі (додаток № 1), відповідно до умов цього договору.
Розділом 4 договору передбачені умови оплати, відповідно до якого покупець проводить оплату поставленого товару по цьому договору в безготівковій формі, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок вказаний постачальником і прописаний в договорі, в національній валюті. Покупець проводить оплату поставленого товару по цьому договору: з відстрочкою платежу 14 календарних дні з моменту передачі товару і підписання витратних накладних (п. 4.2 договору).
Згідно п. 5.1 договору товар поставляється партіями, згідно заявки покупця. Покупець отримує товар після підписання з постачальником цього договору. Право власності на товар переходить покупцю в момент отримання ним товару та супровідних документів.
Як вбачається з матеріалів справи, на виконання вимог договору позивачем на підставі рахунку - фактури № СФ - 0000456 від 25.08.2010р. було поставлено відповідачу товар у кількості 2509 пог. метрів труби ПЕ 80 газ. д. 160 *14.6 мм SDR 11 на суму 419 494,76 грн., у тому числі ПДВ 69 915,79 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН - 0000332 від 30.08.2010 р. та довіреністю на отримання зазначеного товару № 75 від 30.08.2010 р.
Проте, в порушення умов договору відповідач лише частково сплатив кошти за поставлений товар, а саме 80 000,00 грн., про що свідчить виписка з банку від 25.08.2010 р. (а. с. 16), у зв'язку з чим за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 339 494,76 грн.
24.03.2011 р. позивачем була направлена претензія вих. № 24/3/11 з вимогою погасити заборгованість у розмірі 339 494,76 грн. (а. с. 43).
16.01.2012 р. позивач повторно направив претензію з вимогою сплати заборгованості (а. с. 44). Проте, дані претензії залишені без відповіді, а борг не оплачений.
Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Статтею 525 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до п. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).
Згідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
З огляду на наведені норми, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 339 494,76 грн. підлягають задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
У порушення умов договору відповідач прострочив виконання зобов'язання, оскільки видаткова накладна на товар була підписана 30.08.2010 р., а згідно п. 4.2. договору кінцевий термін оплати - 15.09.2010 р., тобто 14 календарних дні з моменту передачі товару і підписання витратних накладних, у зв'язку з чим позивач просить стягнути пеню у розмірі 25 950,42 грн.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.
Поняття пені передбачено у ст. 549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Відповідно до п. 2 ст. 549 ЦК України штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
У пункті 6.1 договору зазначено, що сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання зобов'язань по цьому договору, включаючи відшкодування збитку, понесеного стороною та сплату штрафних санкцій.
Пунктом 6.4 договору у випадку порушення покупцем строків оплати, згідно договору він сплачує постачальнику штраф в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від своєчасно сплаченої суми.
Позивач розрахував пеню в сумі 25 950,42 грн. за період з 15.09.2010р. по 15.03.2011р. (180 дні), що відповідає терміну, встановленому п. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно п. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).
У п. 3 ст. 267 ЦК України зазначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
Суд встановив, що позивач звернувся до господарського суду з вимогою про стягнення пені, після спливу позовної давності, оскільки річний строк для звернення з вимогою про стягнення пені у розмірі 25 950,42 грн., закінчився 16.03.2012р. Проте враховуючи те, що відповідач не звертався до суду із заявою про застосування строків позовної давності, у суду відсутні підстави для застосування позовної давності.
Також, позивач просить стягнути збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 20 709,11 грн. та 3 % річних у розмірі 14 035,55 грн.
У відповідності зі ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Враховуючи встановлення судом факту прострочення з боку відповідача по оплаті за отриманий товар, суд визнає вимоги позивача щодо нарахування 3% річних та збитків від знецінення коштів внаслідок інфляції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно статті 32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона має довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень способом, який встановлений законом для доведення такого роду фактів.
З огляду на викладені обставини, а також враховуючи те, що відповідач не представив суду доказів відсутності з його боку заборгованості або контррозрахунок суми позову, а також частково визнав позовні вимоги, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню у повному обсязі.
Згідно зі статтею 49 ГПК України, судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 8 003,79 грн. покладаються судом на відповідача.
Вступна та резолютивна частини рішення оголошені - 19.04.2012 р.
Рішення оформлено відповідно до ст. 84 ГПК України - 24.04.2012 р.
На підставі викладеного, керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Сімпрес» (код ЄДРПО України 31213867) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Полімертех» (код ЄДРПО України 34459473) суму основного боргу у розмірі 339 494,76 грн., пеню у розмірі 25 950,42 грн., збитки від знецінення коштів внаслідок інфляції у розмірі 20 709,11 грн., 3% річних у розмірі 14 035,55 грн. та 8 003,79 грн. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Лукачов С.О.