Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 203
Іменем України
23.04.2012Справа №5002-29/908-2012
За позовом - Товариства з обмеженою відповідальністю «Діловий Центр Фрунзе 8» (95017, м. Сімферополь, вул.. Фрунзе, 8);
До відповідача - Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» (95011, м. Сімферополь, вул. Київська/Фрунзе, 46/8);
Про стягнення 773249,97 грн.
Суддя О.І. Башилашвілі
Представники:
Від позивача - ОСОБА_2, представник, довіреність №13 від 10.02.2012р.
Від відповідача - ОСОБА_3, представник, довіреність від 05.03.2012р.
Суть спору: Товариство з обмеженою відповідальністю «Діловий Центр Фрунзе 8» звернулось з позовною заявою до господарського суду Автономної Республіки Крим про стягнення з відповідача - Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» 764350,00грн. заборгованості за договором про поворотну фінансову допомогу, 5842,57грн. - 3% річних, 3057,40грн. інфляційних втрат, а всього 773249,97грн. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача на його користь сплачений судовий збір у розмірі 15465,00грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем порушені умови договору про поворотну фінансову допомогу №12/1 від 18.12.2008р., укладеного між сторонами у справі, в частині своєчасності та повноти повернення наданої фінансової допомоги, у зв'язку з чим за відповідачем склалася заборгованість в сумі 764350,00грн., яку останній самостійно не погашає, що стало причиною звернення позивача до суду із позовом. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання грошового зобов'язання за договором, позивач заявив до стягнення в порядку статті 625 Цивільного кодексу України суми 3% річних та інфляційних втрат.
Ухвалою господарського суду Автономної Республіки Крим від 22.03.2012р. позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Діловий Центр Фрунзе 8» прийнято судом до розгляду, справу за порушеним провадженням призначено до слухання у судовому засіданні.
У судовому засіданні 23.04.2012р. позивач підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні останніх.
Від відповідача на адресу суду надійшов відзив на позов вих. №76 від 05.04.2012р., згідно з яким відповідач визнає наявність заборгованості в розмірі 764350,00грн. та не заперечує проти заявлених позовних вимог у повному обсязі. При цьому в своєму відзиві відповідач пояснив причину виникнення заборгованості, а саме відсутність фінансових коштів, оскільки державним виконавцем Центрального ВДВС Сімферопольського МУЮ складено акт опису і арешту майна відповідача, банківські рахунки також арештовані. До відзиву відповідачем додані копії банківських виписок та копії матеріалів виконавчого провадження.
Даний відзив на позов та додатки до нього оглянуті судом у судовому засіданні та долучені до матеріалів справи.
У судовому засіданні відповідач підтримав свою правову позицію, викладену у відзиві на позов.
Розгляд справи відкладався відповідно до статті77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, встановленого статтею 69 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні у справі докази, заслухавши представників сторін, суд
18.12.2008р. між Дочірнім підприємством «Тавросс плюс» правонаступником якого є товариство з обмеженою відповідальністю «Діловий центр Фрунзе, 8» (а.с. 9 -11, 24-26) (Платник) та Дочірнім підприємством «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» (Одержувач) укладено договір про поворотну фінансову допомогу №12/1 (далі договір, а.с. 8).
Згідно п. 1.1 даного договору, метою даного договору є надання платником фінансової допомоги одержувачеві для ведення господарської діяльності.
Предметом даного договору є надання платником фінансової допомоги одержувачеві на поворотній основі (п. 1.2 договору).
Розділом 2 договору №12/1 від 18.12.2008р. сторони обумовили загальну суму фінансової допомоги, зокрема згідно п. 2.2., поворотна фінансова допомога надається платником шляхом перерахування грошових коштів в безготівковій формі одержувачеві. Загальна сума поворотної фінансової допомоги складає 900000,00грн. (п. 2.3 договору).
За умовами даного договору, платник зобов'язався передати одержувачеві фінансову допомогу грошовими коштами в національній валюті, а одержувач - провести повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок платника у повному обсязі до закінчення строку договору (розділ 3 договору).
Поверненням суми фінансової допомоги платнику вважається повернення грошових коштів на розрахунковий рахунок отримувача у повному обсязі до закінчення строку договору.
Пунктом 5.5 договору визначено, що даний договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до виконання сторонами своїх зобов'язань.
Відповідно до п. 4.1 договору сума допомоги повертається шляхом перерахування грошових коштів на рахунок платника до 18 грудня 2011 року.
У виконання умов договору, платіжним дорученням №3482 від 19.12.2008р. позивач перерахував відповідачеві 800000,00грн. з призначенням платежу: «Поворотна фінансова допомога за договором №12/1 від 18.12.2008р.» (а.с. 13).
Як свідчать матеріали справи, зокрема банківські витяги, відповідач - Дочірнє підприємство «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест», у виконання взятих на себе договірних зобов'язань перерахував на рахунок позивача 02.03.2009р. платіжними дорученнями №45 і №46 - 10500,00грн., платіжним дорученням №33 від 25.02.2010р. - 15000,00грн., платіжним дорученням №223 від 13.04.2010р. - 1150,00грн., платіжним дорученням №239 від 28.04.2010р. - 6000,00грн. і платіжним дорученням №271 від 16.06.2010р. - 3000,00грн (а.с. 14-18).
Таким чином, відповідач повернув позивачеві поворотної фінансової допомоги за договором №12/1 від 18.12.2008р. на загальну суму 35650,00грн.
Оскільки кінцевий строк виконання фінансових зобов'язань відповідача перед позивачем за договором №12/1 від 18.12.2008р. згідно п. 4.1 договору сплив 18.12.2011р., ТОВ «Діловий центр Фрунзе, 8» надіслало на адресу ДП «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» за вих. №23 від 18.12.2011р. претензію №2 про стягнення заборгованості за договором, з вимогами щодо погашення заборгованості в сумі 764350,00грн. в строк до 18.01.2012р. (а.с. 19).
Так як дана претензія залишена відповідачем без розгляду та задоволення, позивач звернувся з відповідним позовом до суду про стягнення суми заборгованості у примусовому порядку.
Дослідивши обставини справи, оцінивши надані докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає позов обґрунтованим і таким, що підлягає задоволенню з наступних підстав.
Спірні правовідносини, що є предметом даного судового розгляду регулюються § 1 глави 71 Цивільного кодексу України «Позика», зокрема статтею 1049 Цивільного кодексу України, визначено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика, надана за договором безпроцентної позики, може бути повернена позичальником достроково, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.
Статтею 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі статтею 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 Цивільного кодексу України).
Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Як зазначалось вище, за умовами договору, позивач надав відповідачеві поворотну фінансову допомогу в сумі 800000,00грн. на умовах її повернення до 18.12.2011р., однак відповідачем сума фінансової допомоги повернута частково, в розмірі 35650,00грн., решта суми поворотної фінансової допомоги в розмірі 764350,00грн. відповідачем не поверталась.
Акт звірки взаємних розрахунків проведений сторонами станом на 01.02.2012р. за період з 01.12.2008р. по 01.02.2012р., згідно з яким сума заборгованості відповідача перед позивачем становить 764350,00грн. підписаний сторонами та скріплений відтисками печаток підприємств (а.с. 20).
Відповідно до статей 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Виходячи зі змісту статей 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, відповідачем під час розгляду даної справи не був доведений суду факт повернення поворотної фінансової допомоги в сумі 764350,00грн., тому позов в частині стягнення основної заборгованості за договором про надання поворотної фінансової допомоги №12/1 від 18.12.2008р. є обґрунтованим, підтверджується документально, визнаний відповідачем у відзиві на позов та акті звірки, а тому підлягає задоволенню.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 5842,57грн. - 3% річних за період з 18.12.2011р. по 20.03.2012р. та 3057,40грн. інфляційних втрат за період з січня 2012р. по лютий 2012р.
Згідно статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Судом перевірено розрахунок суми 3% річних та інфляційних втрат і встановлено, що розрахунок проведено вірно.
Оскільки відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання щодо повернення суми поворотної фінансової допомоги, то у відповідача в силу наведених приписів закону виникає обов'язок сплатити 5842,57грн. - 3% річних та 3057,40грн. інфляційних втрат, тому позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.
Судові витрати зі сплати судового збору судом покладаються на відповідача в порядку статті 49 Господарського процесуального кодексу України.
На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Дочірнього підприємства «Інвестиційно-будівельна група «Курортбудінвест» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діловий Центр Фрунзе 8» 764350,00грн. наданої поворотної фінансової допомоги, 3057,40грн. інфляційних втрат, 5842,57грн. - 3% річних і 15465,00грн. судового збору.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Башилашвілі О.І.