Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 301
Іменем України
17.04.2012Справа №5002-16/359-2012
за позовом Прокурора міста Алушти (98500, м. Алушта, вул. Леніна,44) в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим ( 95050, м. Сімферополь, вул. Кечкеметська,114)
до відповідача Привітненської сільської ради ( 98521, м. Алушта, с. Привітне, вул. Леніна, 13)
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору з боку відповідача - Обслуговуючого кооперативу малоповерхової забудови "Вальпараїсо" (98531, м. Алушта, с. Ізобільне, вул. Ізобільна,4)
про визнання недійсним рішення та державного акту
Суддя ГС АР Крим М.О.Білоус
Представники:
Від позивача - ОСОБА_5, д/п № 1376/10-29 від 26.08.10 р.
Від відповідача - ОСОБА_6, д/п від 13.04.12 р.
Від 3-ї особи - не з'явився
Від прокурора -Тітков К.С.
Обставини справи: прокурор міста Алушти в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим звернувся до Господарського суду Автономної Республіки Крим із позовною заявою до відповідача Привітненської сільської ради, в якій просив суд визнати недійсним рішення Привітненської сільської ради № 71/16 від 12.10.2010 р. «Про передачу земельної ділянки у власність ОКМЗ «Вальпараїсо», а також недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 629871 від 28.12.10 р. Судові витрати покласти на відповідача.
Прокурор у позовній заяві посилається на те, що передача відповідачем спірної земельної ділянки, яка розташована у с. Привітне у прибережній 2 кілометровій захисній смузі Чорного моря, суперечить вимогам ст.ст. 83, 88, 90 Водного кодексу України, якими заборонено виділення земельних ділянок у прибережних захисних смугах у власність та під забудову житловими будинками.
05.03.2012 р. прокуратурою м. Алушта були надані матеріали прокурорської перевірки, на які йдеться посилання у позові. Вказані матеріали було оглянуті судом під час судового засідання 22.03.2012 р.
Прокурор в судовому засіданні 17.04.12 р. надав суду клопотання в порядку ст. 25 ГПК України щодо заміни позивача з Республіканського комітету по земельних ресурсах в АРК на Державну інспекцію сільського господарства в Автономній Республіки Крим з посиланням на Положення про Республіканський комітет по земельних ресурсах АРК, Указ Президента України № 459/2011 від 14.04.11 р. «Про державну інспекцію сільського господарства України», постанову Кабінету Міністрів України № 1300 від 12.12.11 р. «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства», наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 770 від 23.12.11 р., яким затверджено Положення про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.12 р., який набув чинності 20.03.12 р., у зв'язку з цим прокурор дійшов до висновку щодо заміни Рескомзему АРК внаслідок правонаступництва.
Представник позивача підтримав заявлене клопотання прокурора.
Відповідач залишив розгляд клопотання на розсуд суду та надав суду копію проекту землеустрою з відводу спірної земельної ділянки ОКМЗ «Вальпараїсо» та відзив на позов, в якому вимоги позивача не визнав.
3-я особа не забезпечила явку свого представника в судове засідання, письмових пояснень не надала, незважаючи на те, що про день та час розгляду справи була повідомлена належним чином - рекомендованою поштою.
Розглянувши заявлене клопотання прокурора, заслухавши думки інших учасників процесу, суд не знаходить підстав для задоволення цього клопотання з огляду на наступне.
Частиною 1 статті 25 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення діяльності суб'єкта господарювання шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу.
Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Відповідно до даних із Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців - Республіканський комітет по земельних ресурсах АРК зареєстрований як юридична особа та його діяльність не є припиненою.
Пунктом 1.4. постанови Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.11 р. визначено, що за приписом статті 25 ГПК у разі, зокрема, реорганізації суб'єкта господарювання у відносинах, щодо яких виник спір, господарський суд залучає до участі у справі його правонаступника.
Якщо ж зміна найменування юридичної особи пов'язана зі зміною організаційно-правової форми юридичної особи (статті 104 - 108 Цивільного кодексу України), то йдеться про її реорганізацію, що потребує вчинення господарським судом процесуальної дії, зазначеної в частині третій статті 25 ГПК; крім того, про винесення відповідної ухвали зазначається в описовій частині рішення, прийнятого по суті справи.
Дослідивши Указ Президента України № 459/2011 від 14.04.11 р. «Про державну інспекцію сільського господарства України», постанову Кабінету Міністрів України № 1300 від 12.12.11 р. «Про утворення територіальних органів Державної інспекції сільського господарства», Наказ Міністерства аграрної політики та продовольства України № 770 від 23.12.11 р., яким затверджено Положення про державну інспекцію сільського господарства в АРК, областях, містах Києві та Севастополі, Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих України з питань здійснення державного контролю за використанням та охороною земель» від 23.02.12 р., який набув чинності 20.03.12 р. суд дійшов висновку, що в даному випадку не відбулось правонаступництво, заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах - Республіканського комітету по земельних ресурсах АРК.
Враховуючи те, що матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін, підстав для відкладення розгляду справи судом не вбачається.
Розгляд справи відкладався у порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України та строк розгляду справи в порядку ст. 69 ГПК України продовжувався.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення прокурора, представників сторін, дослідивши представлені докази, суд
Звернення з даним позовом до суду в інтересах держави мотивовано прокурором необхідністю захисту інтересів держави, що, відповідно до статті 121 Конституції України та статті 36-1 Закону України «Про прокуратуру», належить до функцій органів прокуратури. Зокрема, прокурор посилається на наявність порушень інтересів держави у сфері земельних правовідносин.
31.10.06 р. 8-ю сесією 5-го скликання Приветненської сільської радою було прийнято рішення № 8/13, яким наданий дозвіл ОК «Вальпараїсо» на розробку проекту землеустрою з відводу земельної ділянки, площею 1,00 га за рахунок земель не наданих у власність або користування громадян розташованого в межах с. Привітне для розміщення комплексу малоповерхової забудови ОК «Вальпараїсо» ( а.с. 78)
Рішенням Приветнеської сільської ради від 22.01.2008 р. № 24/24 внесені зміни в рішення № 8/13 від 31.10.06 р. з проекту відводу земельної ділянки пл. 1 га ОК «Вальпараїсо», а саме змінені слова «пл.. 1,0 га» змінено на «пл.. 2,24 га» у зв'язку з уточненням геодезичних робіт та встановлення площі земельної ділянки в натурі на місцевості згідно плану ( а.с. 78 звор.стор.)
Рішенням № 46/9 від 11.09.09 р. були внесені зміни до п.1 рішення № 8/13 від 31.10.06 р. змінені слова «розміщення комплексу» на «для розміщення житлових будівель» ( а.с. 79).
Рішенням Приветненської сільської ради 71- сесії 5-го скликання № 71/16 від 12.10.2010 р. «Про передачу земельної ділянки у власність ОКМЗ «Вальпараїсо» був затверджений проект землеустрою з відводу у власність земельної ділянки ОКМЗ «Вальпараїсо» для розміщення житлових будівель малоповерхової забудови (для житлового будівництва», розташований за адресою: с. Привітне.
Пунктом 2 цього рішення переданий у власність ОКМЗ «Вальпараїсо» земельна ділянку площею 2,2400 га із яких: за рахунок земель Привітненької сільської ради, не наданих у власність або постійне користування (стр. 12.3. шифр 96 ф. 6 зем.) - 2,2400 га, в т.ч.по угіддям: пастбища (гр..12 ф.6 зем.) - 2,2400 га для розміщення житлових будівель малоповерхової забудови (для житлового будівництва) (код УКЦІЗ 1.9 - землі житових, житлово-будівельних гаражно та дачно - будівельних кооперативів), розташованих за адресою: с. Привітне ( а.с. 7).
Згідно статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених Конституцією.
Так, статтею 142 Конституції України визначається, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля.
За змістом статті 143 Конституції України, управління майном комунальної власності здійснюється відповідною територіальною громадою безпосередньо або через утворені ними органи місцевого самоврядування.
Відповідні повноваження органів місцевого самоврядування здійснюються шляхом прийняття рішень, які є обов'язковими до виконання на відповідній території, що визначено статтею 144 Конституції України.
Крім того, повноваження органів місцевого самоврядування, у т.ч. у сфері земельних відносин, визначені Законом України «Про місцеве самоврядування в України», відповідно до статті 26 якого, до виключної компетенції міської ради віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Поняттю «земельні відносини» надано у частині 1 статті 2 Земельного кодексу України, відповідно до якої - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею.
До повноважень міських рад, згідно статті 12 Земельного кодексу України належить розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.
Отже, Привітненька сільська рада є органом місцевого самоврядування який має повноваження щодо розпорядження земельною ділянкою, яка розташована у межах населеного пункту від імені відповідної територіальної громади.
Частиною 1 статті 116 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом.
При прийнятті спірного рішення рада керувалась положеннями ст.ст.41,62,82 Земельного кодексу України.
Відповідно до оскаржуваного рішення земельна ділянка передана у власність Обслуговуючому кооперативу малоповерхової забудови «Вальпараїсо» у відповідності до ст. 41 Земельного кодексу України.
Згідно ст. 41 Земельного кодексу України житлово-будівельним (житловим) та гаражно-будівельним кооперативам за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування земельні ділянки для житлового і гаражного будівництва передаються безоплатно у власність або надаються в оренду у розмірі, який встановлюється відповідно до затвердженої містобудівної документації.
Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України, затвердженою наказом Держспоживстандарту України від 28 травня 2004 року N 97, яка розроблена згідно з вимогами норм Господарського та Цивільного кодексів, передбачено такі групи об'єктів класифікації, як: кооперативи (код 300), які в свою чергу поділяються: на виробничий кооператив (код 310), обслуговуючий кооператив (код 320), споживчий кооператив (код 330), сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340), сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350), кооперативний банк (код 390).
Відповідно до ст. 94 Господарського кодексу України кооперативи як добровільні об'єднання громадян з метою спільного вирішення ними економічних, соціально-побутових та інших питань можуть створюватися у різних галузях (виробничі, споживчі, житлові тощо).
Частиною 2 ст. 6 Закону України "Про кооперацію" визначено, що відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі; а напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поділяються на такі типи: виробничі, обслуговуючі та споживчі.
За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-будівельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.
При створенні кооперативу, насамперед, слід визначити його тип, якщо кооператив буде проводити господарську діяльність з метою одержання прибутку - то він буде відноситися до типу виробничого кооперативу, а якщо кооператив буде надавати послуги своїм членам, не маючи на меті одержання прибутку - то він буде відноситися до типу обслуговуючий або споживчий. Після цього кооператив визначається, за яким напрямом діяльності він буде працювати (житловим, житлово-будівельним, садово-городнім, гаражним, торговельно-закупівельним, транспортним, освітнім, туристичним, медичним тощо).
В зв'язку з цим, доцільно буде зробити висновок, що житлово-будівельний кооператив відноситься до типу обслуговуючий кооператив.
Видом діяльності обслуговуючого кооперативу малоповерхової забудови «Вальпараїсо» є будівництво будівель (45.21.1), управління нерухомим майном (70.32.0).
Судом встановлено, що за напрямком діяльності, метою створення та основним завданням ОКМЗ «Вальпараїсо» підпадає під поняття житлово - будівельний, який відноситься до типу обслуговуючий кооператив.
При цьому, радою були застосовані положення ст. 62 Земельного кодексу України, якою встановлені певні обмеження у використанні земельних ділянок прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах. Частиною 1 цієї статті встановлено, що у прибережних захисних смугах уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах забороняється: а) влаштування полігонів побутових та промислових відходів і накопичувачів стічних вод; б) влаштування вигребів для накопичення господарсько-побутових стічних вод об'ємом понад 1 кубічний метр на добу; в) влаштування полів фільтрації та створення інших споруд для приймання і знезаражування рідких відходів; г) застосування сильнодіючих пестицидів. Режим господарської діяльності на земельних ділянках прибережних захисних смуг уздовж морів, морських заток і лиманів та на островах у внутрішніх морських водах встановлюється законом ( ч. 2 ст. 62 Земельного кодексу України).
Відповідачем також були враховані положення ст.82 Земельного кодексу України, якою встановлено право власності на землю юридичних осіб.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор вказував, що приймаючи спірне рішення радою були порушені вимоги ст. 83 Земельного кодексу України, оскільки землі водного фонду, до яких належать прибережні захисні смуги, не можуть перебувати у приватній власності.
Відповідно до приписів статті 88 Водного кодексу України у межах існуючих населених пунктів прибережна захисна смуга встановлюється з урахуванням містобудівної документації.
Згідно з ч. 1, 3 ст. 60 Земельного кодексу України, вздовж річок, морів і навколо озер, водосховищ та інших водойм з метою охорони поверхневих водних об'єктів від забруднення і засмічення та збереження їх водності у межах водоохоронних зон виділяються земельні ділянки під прибережні захисні смуги. Розмір та межі прибережної захисної смуги уздовж морів та навколо морських заток і лиманів встановлюються за проектами землеустрою, а в межах населених пунктів - з урахуванням містобудівної документації.
Прокурор всупереч вимогам діючого законодавства не надав доказу того, що спірна земельна ділянка знаходиться на захисних смугах.
Тобто твердження прокурора про статус спірної земельної ділянки, як природоохоронної та водохоронної не підтверджується документально, а отже не може бути прийняте судом, як підстава для задоволення позовних вимог.
З матеріалів справи вбачається, що спірна земельна ділянка знаходиться в межах с. Привітне.
Висновком № 6041/15 комісії про узгодження проекту землеустрою з відводу земельної ділянки від 07.10.10 р. ( а.с. 21-22) встановлено місце розташування земельної ділянки в межах м. Привітне, загальна площа земельної ділянки - 2,2400 га, категорія земель, відповідність місця розташування об'єкту не суперечить генеральному плану забудови с. Привітне, наявність обмеження (код 4.2.) - прибережна 2 км захисна смуга Чорного моря та інші дані земельної ділянки.
Висновком № 465 від 20.09.10 р. Головним державним санітарним лікарем визначено, що земельна ділянка площею 2,24 га в с. Привітне, м. Алушта придатна для будівництва житлових будівель ОКМЗ «Вальпараїсо» ( а.с. 88).
Таким чином, прокурором та позивачем не доведено, що земельна ділянка знаходиться на захисних смугах чи виділена з порушенням Державних санітарних правил планування та забудови населених пунктів.
Враховуючи зазначене, відсутні підстави вважати, що спірне рішення не відповідає вимогам чинного законодавства або прийнято з порушенням компетенції відповідача. Зважаючи на зазначене, не є обґрунтованими вимоги прокурора у відповідній частині, а також в частині визнання недійсним державного акту на землю, оскільки такі вимоги ґрунтувались на недійсності спірного рішення, на підставі якого був виданий державний акт на земельну ділянку серії ЯЛ № 6229871 від 28.12.2010 р.
Разом з тим суд вважає звернути увагу на наступне.
Згідно зі ст.. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених Господарським процесуальним кодексом України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. При цьому, частина 2 цієї норми встановлено, що, у випадках, передбачених законодавчими актами України, до господарського суду мають право також звертатися державні та інші органи, фізичні особи, що не є суб'єктами підприємницької діяльності.
Господарський суд порушує справи за позовними заявами: підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів; державних та інших органів, які звертаються до господарського суду у випадках, передбачених законодавчими актами України; прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави ( ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).
Частиною 3 вказаної статті передбачено, що прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.99 р. N 3-рп/99 надане офіційне тлумачення положення абзацу четвертого частини 1 статті 2 Господарського процесуального кодексу України.
Відповідно до пункту 1 та 2 резолютивної частини рішення Конституційного суду України від 08.04.99р. № 3-рп/99 визначено, що прокурори подають позови до господарського суду саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності. Під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
При цьому пунктом 5 частини 3 резолютивної частини зазначеного рішення Конституційного суду України визначено, що орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Господарського процесуального кодексу України є стороною в господарському процесі.
Відповідно до статті 21 Господарського процесуального кодексу України позивачем у справі є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу.
Звертаючись до суду з даним позовом в інтересах держави в особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим, прокурор обґрунтував необхідність захисту інтересів держави тим, що оспорюване рішення Привітненської сельради від 12.10.2010 р. та державний акт виданий як наслідок цього рішення слід визнати недійсними оскільки є пряма заборона законодавства щодо виділення земельних ділянок у прибережних захисних смугах у власність та під забудову. У зв'язку з цим прокурор вважає, що спірне рішення Привітненської селищної ради та державний акт порушують інтереси держави, зокрема Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим.
Між тим суд зазначає, що у Республіканського комітету Автономної Республіки Крим по земельних ресурсах АРК відсутні цивільні права або інтереси, які б могли порушуватись або оспорюватись у зв'язку з прийняттям спірного рішення. Так, фактично спір стосується права розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у державній власності.
Згідно зі статтею 21 Цивільного кодексу України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.
Згідно з п.2 Роз'яснення Президії Вищого Господарського суду України «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів» від 26.01.00 р. № 02-5/35 підставами для визнання акту недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.
З огляду на вищевикладене, вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належній особі, яка звернулась за судовим захистом або в інтересах якої звернувся відповідний орган ( у т.ч. орган прокуратури), відповідного права або охоронюваного законом інтересу ( чи є така особа належним позивачем у справі наявність права на позов у матеріальному розумінні), а також встановити чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення).
Неналежність права або інтересу, на захист яких подано позов, так само як і відсутність факту порушення відповідного права або інтересу, є самостійною підставою для відмови у позові.
Відповідно до положення «Про Державний комітет України по земельних ресурсах», затвердженого Указом Президента України від 13.05.1996 р. № 340/96, Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим є структурною одиницею Державного комітету України по земельних ресурсах.
Пунктом 3 наведеного положення передбачено, що основними завданнями Держкомзему є: координація проведення земельної реформи, спрямованої на роздержавлення і приватизацію земель, сприяння паюванню земель, переданих у колективну власність, створення умов для рівноправного розвитку різних форм власності на землю; здійснення державного контролю за використанням і охороною земельних ресурсів; ведення державного земельного кадастру моніторингу земель, проведення землеустрою; розроблення і реалізація державних і регіональних програм, пов'язаних з регулюванням земельних відносин, раціональним використанням та охороною земель, відновленням родючості ґрунтів, визначення механізму та етапів їх запровадження.
Згідно з пунктом 1 положення «Про Республіканський комітет по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим» затвердженого постановою Ради Міністрів Автономної Республіки Крим від 25.05.2010 р. № 200, цей орган має аналогічні завдання у межах територіальної одиниці, на яку розповсюджують його повноваження.
Статтею 188 Земельного кодексу України визначається, що державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється уповноваженими органами виконавчої влади по земельних ресурсах, а за додержанням вимог законодавства про охорону земель-спеціально уповноваженими органами з питань екології та природних ресурсів; порядок здійснення державного контролю за використанням та охороною земель встановлюється законом.
Повноваження спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у сфері державного контролю за використанням та охороною земель визначені статтею 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель».
В силу пункту "а" частини 1 статті 6 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», державний контроль за використанням та охороною земель здійснюється у частині, зокрема, додержання органами державної влади, органами місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами вимог земельного законодавства України та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю; додержання вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових угод, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок.
Однак, державний контроль за використанням та охороною земель, дотриманням вимог законодавства України про охорону земель і моніторинг ґрунтів здійснюються, як визначено частиною 4 статті 9 Закону України «Про державний контроль за використанням та охороною земель», шляхом: проведення перевірок; розгляду звернень юридичних і фізичних осіб; участі у роботі комісій при прийнятті в експлуатацію меліоративних систем і рекультивованих земель, захисних лісонасаджень, протиерозійних гідротехнічних споруд та інших об'єктів, які споруджуються з метою підвищення родючості ґрунтів та забезпечення охорони земель; розгляду документації із землеустрою, пов'язаної з використанням та охороною земель; проведення моніторингу ґрунтів та агрохімічної паспортизації земель сільськогосподарського призначення.
З приведених нормативних документів слідує, що відповідний орган та його територіальні органи здійснюють контролюючи та управлінські функції і, при цьому, не набувають відповідних цивільних прав, у тому числі розпоряджатися земельними ділянками; такі особи не мають відповідного цивільного інтересу (постанови ВГСУ по справі №5002-10/2280.2-2011, №5002-32/2257-2011; постанови САГС по справам №5002-10/2280.2-2011, №5002-32/2257-2011, №5002-16/1527-2011, №5002-34/4590-2011).
Рішенням Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) від 1 грудня 2004 року N18-рп/2004 надано офіційне тлумачення поняттю "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме, його треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам.
Судом також враховане рішення № 1-рп/99 у справі за конституційним зверненням Національного банку України щодо офіційного тлумачення положення частини першої статті 58 Конституції України (справа про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) від 9 лютого 1999 року Конституційний Суд України роз'яснив, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.
Відносини між сторонами мають регулюватися тими нормами права, які існували на час їх виникнення.
Таким чином, позовні вимоги прокурора міста Алушта в інтересах держави особі Республіканського комітету по земельних ресурсах Автономної Республіки Крим про визнання недійсним рішення Привітненької сільської ради № 71/16 від 12.10.2010 р. «Про передачу земельної ділянки у власність ОКМЗ «Вальпараїсо» та визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 629871 від 28.12.10 р., задоволенню не підлягають, а тому в позові слід відмовити.
17.04.2012 у судовому засіданні судом було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Керуючись ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити в задоволенні клопотання прокурора АРК в порядку ст. 25 ГК України.
2. Відмовити в задоволенні позову.
Суддя Господарського суду
Автономної Республіки Крим Білоус М.О.
Повне рішення складено 23.04.2012 р.