"25" квітня 2012 р. Справа № 5023/460/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючогоДунаєвської Н.Г.
суддів :Мележик Н.І., Подоляк О.А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Комінтернівського безбалансового відділення з підпорядкуванням філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харкові"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 17.01.2012
та рішеннягосподарського суду Харківської області від 04.04.2011
у справі№ 5023/460/11
за позовомПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Комінтернівського безбалансового відділення з підпорядкуванням філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харкові" (надалі -Банк)
доВАТ "Завод "Потенціал" (надалі -Товариство)
прозвернення стягнення на предмет іпотеки
за участю представників:
від позивача- Радзевіл А.В.
від відповідача- не з'явились
В січні 2011 року Банк звернувся до господарського суду з позовом до Товариства про стягнення заборгованості за кредитним договором про відкриття кредитної лінії № 04-1/004 від 09.01.2008 в розмірі 6 342 249,31 грн., з яких:
- заборгованість за кредитом -5 500 000 грн.,
- заборгованість по сплаті процентів за користування кредитом за період з 01.04.2010 по 19.01.2011 -807 249,31 грн.,
- заборгованість по сплаті комісійної винагороди за період з квітня 2010 року по січень 2011 року -35 000 грн.,
шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки (договір іпотеки № 04-2/002 від 09.01.2008) -нежитлові будівлі: літ. "В-1", "В-2", площею 2 232,4 кв.м., літ. "Г-1" площею 616,1 кв.м., літ. "Е-1" площею 7 142,0 кв.м., літ. "Ж-1" площею 153,6 кв.м., літ. "Ж" площею 13,9 кв.м., літ. "3-1" площею 127,5 кв.м., літ. "К-1" площею 53,9 кв.м., літ. "Л-1" площею 11,4 кв.м., літ. "М-1" площею 399,6 кв.м., літ. "Н-1"площею 65,5 кв.м., літ. "П-1"площею 7311,6 кв.м., літ. "С-1"площею 49,3 кв.м., літ. "Т-3" площею 3 317,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м.Харків, вул. Індустріальна, буд.17, з застосуванням способу реалізації - продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною продажу визначеною в межах процедури виконавчого провадження суб'єктом оціночної діяльності та просив стягнути з відповідача судові витрати.
Рішенням господарського суду Харківської області від 04.04.2011 (суддя Задорожна І.М.), залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 (судді: Лакіза В.В., Білоусова Я.О., Хачатрян В.С.), в задоволені позовних вимог відмовлено.
Не погоджуючись з прийнятими судовими актами, Банк звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 09.01.2008 між Банком та Товариством (Позичальник) укладено кредитний договір про відкриття кредитної лінії № 04-1/004 (надалі -Кредитний договір).
В подальшому, сторони вносили зміни до Кредитного договору шляхом укладення договорів про внесення змін до Кредитного договору, а саме: договір № 1 від 22.02.2008; договір № 2 від 31.03.2008; договір № 3 від 28.05.2008; договір № 4 від 23.06.2008; договір № 4/1 від 28.08.2008; договір № 5 від 29.09.2008; договір № 6 від 25.12.2008; договір № 7 від 27.02.2009; договір № 8 від 29.07.2009.
Кредитним договором та договорами про внесення змін до Кредитного договору сторони, зокрема, визначили, що Банк зобов'язався відкрити Позичальнику відновлювальну кредитну лінію в сумі, що не може перевищувати 6 000 000 грн., терміном користування до 27.12.2010, зі сплатою процентної ставки у розмірі 23% річних та комісійної винагороди за управління кредитом у формі кредитної лінії в сумі 5 000 грн. щомісячно, а відповідач зобов'язався погашати кредит, згідно графіку (який мається як в самому Кредитному договорі так і в змінах до нього), сплачувати відсотки за користування кредитом та щомісячну комісійну винагороду. За неправомірне користування кредитом сторонами узгоджена процентна ставка в розмірі 30% річних (п. 3.4 Кредитного договору).
09.01.2008, з метою забезпечення виконання зобов'язань Товариства перед Банком за Кредитним договором, між Банком та Товариством укладено Договір іпотеки № 04-2/002 (надалі -Договір іпотеки), посвідчений 09.01.2008 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_5, за реєстровим № 17.
Іпотека зареєстрована в Державному реєстрі іпотек, відповідно до Витягу про реєстрацію в Державному реєстрі іпотек № 17719448 від 26.03.2008 та Витягу про реєстрацію у Державному реєстрі іпотек № 17719114 від 26.03.2008.
Відповідно до п. 1.1 Договору Іпотеки сторони узгодили, що Договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що випливають з наступних договір, що укладені між іпотекодавцем та іпотекодержателем: Кредитного договору, договору № В1 врахування векселів з реверсом від 09.01.2008, укладеного на підставі п. 2.4 Кредитного договору, а також усіх додаткових угод та окремих договорів про внесення змін до вказаних договорів.
Пунктом 1.2 Договору іпотеки сторони встановили, що предметом іпотеки є нежитлові будівлі: літ."В-1", "В-2", площею 2 232,4 кв.м., літ. "Г-1" площею 616,1 кв.м., літ. "Е-1" площею 7 142,0 кв.м., літ. "Ж-1" площею 153,6 кв.м., літ. "Ж" площею 13,9 кв.м., літ. "З-1" площею 127,5 кв.м., літ. "К-1" площею 53,9 кв.м., літ. "Л-1" площею 11,4 кв.м., літ. "М-1" площею 399,6 кв.м., літ. "Н-1" площею 65,5 кв.м., літ. "П-1" площею 7 311,6 кв.м., літ. "С-1" площею 49,3 кв.м., літ. "Т-3" площею 3 317,4 кв.м., що знаходяться за адресою: м. Харків, вул. Індустріальна, буд.17.
В п. 1.4 Договору іпотеки, передбачено, що сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у розмірі 16 234 400 грн., далі "Заставна вартість".
У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець надає іпотекодержателю право самостійно змінювати заставну вартість у сторону її зменшення, але не більше ніж на 40 % від вартості, що зазначена у першому абзаці цього договору.
В подальшому, сторони вносили зміни до Договору іпотеки від 09.01.2008 шляхом укладення договорів про внесення змін до Договору іпотеки, а саме: договір № 1 від 10.01.2008; договір № 2 від 26.03.2008; договір № 3 від 28.05.2008; договір № 4 від 28.04.2009; договір №5 від 29.07.2009.
Зокрема, сторони внесли зміни в п. 1.2 Договору іпотеки виключивши з цього пункту заставну вартість об'єктів та внесли зміни в 1.4. Договору іпотеки, виклавши цей пункт в наступній редакції: "Сторони цього договору оцінюють предмет іпотеки у 9 800 000,00 грн. -далі "Заставна вартість". У випадку звернення стягнення на предмет іпотеки, іпотекодавець надає іпотекодержателю право самостійно змінювати заставну вартість у сторону її зменшення, але не більше ніж на 30 % від вартості, що зазначена у абзаці першому цього пункту".
Судами встановлено, що у зв'язку з неодноразовим порушенням Товариством зобов'язань по оплаті отриманих в межах кредитної лінії суми кредиту, процентів за користування кредитом та щомісячної кредитної винагороди 22.11.2010 Банк звернувся до нього з вимогою вх. № 03-340/853 про дострокове повернення кредиту та сплату відсотків.
Проте, Товариством, в порушення вимог п. 3.4. Кредитного договору (сплатити борг в десятиденний строк з моменту отримання вимоги), не сплачено заборгованість за кредитом, відсотки за користування ним та комісійну винагороду, в результаті чого 07.12.2010 Банком на адресу Товариства направлено вимогу про усунення порушень (в порядку визначеному ст. 35 Закону України "Про іпотеку") за вих. № 03-349/895, із зазначенням стислого змісту порушеного зобов'язання та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, у разі невиконання цієї вимоги.
Однак, порушене зобов'язання Товариством виконано не було.
Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.
Згідно ч. 1 ст. 33 вказаного Закону у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
З огляду на невиконання Товариством зобов'язань за Кредитним договором, у відповідності до вказаних норм чинного законодавства, Банк звернувся до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за Кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки із застосуванням способу реалізації -продаж на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, за ціною продажу визначеною в межах процедури виконавчого провадження, відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" суб'єктом оціночної діяльності.
Згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: - загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; - опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; - заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; - спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; - пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; - початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.
Відповідно до ч. 6 ст. 38 Закону України "Про іпотеку" ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна.
Відмовляючи Банку в позові суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що позивач, в порушення ст. ст. 38, 38 Закону України "Про іпотеку", не зазначив початкової ціни предмета іпотеки, за Договором іпотеки, для його подальшої реалізації, а обмежився лише посиланням на те, що така ціна встановлюється у розмірі оціночної вартості нерухомості, що підлягає визначенню належним суб'єктом оціночної діяльності за ціною продажу в межах процедури виконавчого провадження та вказував на те, що зазначена в договорі загальна вартість предмету іпотеки є ціною продажу предмета іпотеки, встановленою за згодою сторін Договором іпотеки. Проте, в п. 1.4 договору № 5 від 29.07.2009 про внесення змін до Договору іпотеки сторони узгодили лише "Заставну вартість" предмета іпотеки, однак, початкова ціна предмета іпотеки сторонами узгоджена не була. З огляду на це, суд дійшов висновку, що позивач, в порушення ст. 33 ГПК України, не надав суду належних доказів щодо початкової ціни та оцінки предмету іпотеки необхідної для його подальшої реалізації.
Проте, дані висновки суду першої інстанції є необґрунтованими з огляду на наступне.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.
В даному випадку, предметом доказування для позивача було наявність у відповідача перед ним боргу за Кредитним договором та права звернення стягнення на предмет іпотеки за Договором іпотеки.
Чинним законодавством не передбачено обов'язок позивача здійснювати передбачену ст. 38 Закону України "Про іпотеку" оцінку майна, що є предметом іпотеки, а також не встановлено, що сторонами у Договорі іпотеки має бути визначено ціну продажу предмета іпотеки.
З огляду на те, що встановлення ціни продажу предмета іпотеки є необхідною обставиною для прийняття рішення у даній справі, суд першої інстанції, для її встановлення, не був позбавлений права на підставі ст. 65 ГПК України витребувати у сторін необхідні документи та/або призначити відповідну судову експертизу.
В свою чергу, суд апеляційної інстанції, вирішуючи даний спір, дійшов висновку, що початкова ціна продажу предмета іпотеки є необхідною обставиною для прийняття рішення у даній справі, проте для її визначення необхідно призначити судову експертизу, оскільки дане питання потребує спеціальних знань та не може бути вирішено судом на підставі поданих сторонами доказів, 20.09.2011 виніс ухвалу про призначення такої експертизи та зупинення провадження у справі до закінчення її проведення.
Також, даною ухвалою апеляційний суд зобов'язав Товариство забезпечити експерту належні умови праці, а також безперешкодне обстеження будівель та споруд, що є предметом іпотеки за Договором іпотеки.
Однак, 17.11.2011 від Харківського НДІ судових експертиз ім. Засл. проф. М.С.Бокаріуса надійшло клопотання про призначення обстеження за експертизою в якому судовий експерт, керуючись вимогами ст. 31 ГПК України та п. 2.2.2 Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень, затвердженої Наказом Міністерства юстиції України від 08.10.1998 № 53/5 (надалі -Інструкція), просив суд забезпечити прибуття експерта, безперешкодне обстеження об'єктів дослідження та повідомити сторін, що обстеження відбудеться 23.12.2011 та 26.12.2011.
Клопотання учасника судового процесу може бути вирішено судом в рішенні, а якщо справа не вирішується по суті, результати розгляду клопотання відображаються у відповідних ухвалах.
Проте, суд, в порушення норм процесуального права, не вирішив клопотання експерта, а лише направив сторонам листа, в якому вказав на його вимоги. Однак, лист господарського суду не є процесуальним документом і в ньому не можуть вирішуватись клопотання учасників судового процесу.
В свою чергу експерт, з огляду на те, що в місячний термін його клопотання задоволено не було, у відповідності до ст. 31 та п. п. 1.13, 2.1.3, 4.9 Інструкції, 27.12.2011 надіслав до суду повідомлення про неможливість надання висновку експертизи.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції про відмову в позові, апеляційний господарський суд мотивував своє рішення наступним.
Ані позивач, ані відповідач не вчинили на протязі розгляду справи дій направлених на проведення оцінки предмета іпотеки та не надали суду належних доказів щодо початкової ціни предмету іпотеки необхідної для його подальшої реалізації.
Проте, даний висновок апеляційного суду суперечить його попередньому висновку, здійсненому при призначені судової експертизи, оскільки призначаючи її суд дійшов висновку щодо неможливості встановлення даної обставини на підставі вже поданих сторонами документів, чи які можуть бути подані, а лише шляхом проведення відповідної судової експертизи.
Також, суд апеляційної інстанції послався на те, що з наданого позивачем розрахунку заборгованості по Кредитному договору, не можна встановити та підтвердити факт невиконання або неналежного виконання основного зобов'язання, станом на 20.01.2011, оскільки, позивачем не надано докладного і обґрунтованого розрахунку ціни позову окремо по нарахованих та несплачених відсотках (із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо) та поточної заборгованості по відсотках.
Проте, як вбачається з рішення суду першої інстанції та постанови апеляційної інстанції, існування боргу відповідача перед позивачем за Кредитним договором судами встановлено. Якщо докази, надані позивачем в підтвердження розміру даної заборгованості, суд вважав недостатніми, то він не позбавлений був права, в порядку ст. 65 ГПК України, їх витребувати у позивача. Однак, дані дії судом не вчинялись.
Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 81 ГПК України, якщо позивач без поважних причин не подав витребувані господарським судом матеріали, необхідні для вирішення спору, або представник позивача не з'явився на виклик у засідання господарського суду і його нез'явлення перешкоджає вирішенню спору, то господарський суд залишає позов без розгляду.
З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції дійшла висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій безпідставно відмовлено позивачу в позові, з підстав відсутності оцінки предмету іпотеки та докладного розрахунку ціни позову окремо по нарахованих та несплачених відсотках (із зазначенням усіх періодів нарахування, усіх нарахованих сум, усіх сплачених сум, сальдо за кожним періодом, підсумкового сальдо) та поточної заборгованості по відсотках.
Відповідно до ч. 2 ст. 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Враховуючи, що згідно з ч. 1 ст. 39 Закону України "Про іпотеку" початкова ціна продажу предмета іпотеки є необхідною обставиною для прийняття рішення у даній справі, проте вона не була встановлена судами попередніх інстанцій та у зв'язку із порушенням і неправильним застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права колегія суддів вважає, що рішення та постанова підлягають скасуванню, а справа передачі на новий розгляд місцевому господарському суду.
При новому розгляді справи місцевому господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини справи, надати об'єктивну оцінку доказам, які мають юридичне значення для її розгляду, правильно застосувати норми матеріального та процесуального права.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 ГПК України, суд
Касаційну скаргу ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк" в особі Комінтернівського безбалансового відділення з підпорядкуванням філії "Відділення ПАТ Промінвестбанк в м. Харкові" задовольнити.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 17.01.2012 та рішення господарського суду Харківської області від 04.04.2011 у справі № 5023/460/11 скасувати.
Справу передати на новий розгляд господарському суду Харківської області.
Головуючий, суддя Н. Дунаєвська
С у д д і Н. Мележик
О. Подоляк