"19" квітня 2012 р. Справа № 30/5009/6202/11
Колегія суддів Вищого господарського суду України у складі:
головуючого:Першикова Є.В.,
суддів:Данилової Т.Б.,
Костенко Т.Ф.,
розглянула
касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу (далі -Товариство)
на постанову Донецького апеляційного господарського суду
від31.01.12
у справі№ 30/5009/6202/11
господарського судуЗапорізької області
за позовомТовариства
доприватної виробничо-комерційної фірми "Насосмаш Плюс" (далі -Фірма)
простягнення 23 928,00 грн. помилково перерахованих грошових коштів,
В засіданні взяли участь представники:
- позивача:ОСОБА_4 (за дов. № юр-1153/д від 21.12.11);
- відповідача:не з'явилися.
Ухвалою від 02.04.12 колегії суддів Вищого господарського суду України у складі головуючого -Першикова Є.В., суддів -Данилової Т.Б.,
Ходаківської І.П., касаційну скаргу Товариства № 25/485 від 13.02.12 було прийнято до провадження, справу призначено до розгляду у судовому засіданні на 19.04.12.
Вказана ухвала суду була направлена сторонам у справі в установленому порядку, документів, які б свідчили про її неотримання сторонами у справі, до Вищого господарського суду України не надходило, отже усіх учасників судового процесу відповідно до ст. 1114 Господарського процесуального кодексу України належним чином повідомлено про час і місце розгляду касаційної скарги.
На момент розгляду справи у судовому засіданні 19.04.12 будь-яких письмових заяв та клопотань від учасників судового процесу щодо відкладення розгляду справи до суду не надходило. У судове засідання 19.04.12 представники Фірми не з'явились.
Враховуючи, що ухвалою про призначення справи до розгляду учасників судового процесу було попереджено, що неявка без поважних причин у судове засідання не тягне за собою перенесення розгляду справи на інші строки, а на момент розгляду справи у судовому засіданні 19.04.12 клопотань про відкладення розгляду справи до колегії суддів Вищого господарського суду України не надходило, справа розглядалась за наявними матеріалами справи, за участю представника Товариства.
У зв'язку з перебуванням судді Ходаківської І.П. на лікарняному, розпорядженням від 18.04.12 секретаря другої судової палати для розгляду даної справи створено колегію суддів Вищого господарського суду України у складі: головуючий -Першиков Є.В., судді -Данилова Т.Б., Костенко Т.Ф.
Про вказані обставини представника сторони повідомлено на початку судового засідання 19.04.12. Відводів складу колегії суддів Вищого господарського суду України, яка переглядає справу по суті, не заявлено.
Відповідно до ч. 2 ст. 85 та ч. 1 ст. 1115 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 19.04.12 було оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови Вищого господарського суду України.
Рішенням від 28.11.11 господарського суду Запорізької області (суддя Кагітіна Л.П.) в задоволенні позову Товариства відмовлено.
Постановою від 31.01.12 Донецького апеляційного господарського суду (колегія суддів у складі: головуючого -Скакун О.А., суддів -Колядко Т.М., Ломовцева Н.В.) апеляційну скаргу Товариства залишено без задоволення, а рішення від 28.11.11 господарського суду Запорізької області -без змін.
Вказані судові рішення мотивовані тим, що Товариством не доведено факту помилкового перерахування Фірмі спірної суми грошових коштів, натомість матеріалами справи підтверджено, що такі кошти перераховано в якості оплати за отриманий від Фірми електродвигун.
Не погоджуючись з рішеннями попередніх інстанцій, Товариство звернулось до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просить рішення від 28.11.11 господарського суду Запорізької області та постанову від 31.01.12 Донецького апеляційного господарського суду скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким позовні вимоги Товариства задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні оскаржених судових рішень було порушено норми матеріального та процесуального права, зокрема: ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 22, 43, 84 Господарського процесуального кодексу України.
У своєму відзиві на касаційну скаргу Фірма щодо доводів та вимог скаржника заперечує, вважаючи їх безпідставними, у зв'язку з чим просить касаційну скаргу Товариства залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення -без змін.
Розглянувши матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на касаційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, суддю-доповідача по справі, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Як встановлено попередніми судовими інстанціями на підставі матеріалів справи, предметом спору у даній справі є вимога Товариства про стягнення з Фірми 23 928,00 грн. отриманих без достатніх правових підстав. Підставою позову Товариство визначило те, що вказані кошти перераховані ним помилково, а відтак є такими, що набуті Фірмою безпідставно.
При вирішенні спору по суті місцевим та апеляційним судами встановлено, що Фірмою було виписано Товариству рахунок-фактуру № СФ-911/032 від 02.11.09 на суму 23 928 грн., в якому зазначалося про те, що він дійсний до сплати до 30.11.09. Оскільки дія цього рахунку сплила, а кошти не були перераховані, Фірма виставила Товариству інший рахунок-фактуру, а саме за №СФ-001/003 від 25.01.10 на суму 23 928,00 грн. за електродвигун АОЗ-315 S6 (110квт.1000 об./хв..), в якому зазначалося про його сплату до 05.02.10.
Матеріалами справи підтверджено, що платіжним дорученням від 02.02.10 за № 61 Товариство перерахувала на рахунок Фірми 23 928,00 грн. з посиланням в призначенні платежу на рахунок № СФ-911/032 від 02.11.09, тобто на перший рахунок-фактуру.
Разом з тим, встановлено, що на підставі довіреності від 08.02.10 за
№ 131845, дійсній до 28.02.10, представник Товариства по видатковій накладній №РН-002/003 від 16.02.10 отримав у Фірми електродвигун АОЗ-315 S6(110квт.1000 об./хв.).
Колегія суддів Вищого господарського суду України враховує, що наслідки набуття, збереження майна без достатньої правової підстави визначено главою 83 Цивільного кодексу України.
Відповідно до приписів ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно за рахунок іншої особи без достатньої правової підстави - безпідставно набуте майно, зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Таким чином, обов'язковою умовою, з якою законодавець пов'язує виникнення даного виду зобов'язань, є відсутність правової підстави для набуття майна однією особою за рахунок іншої особи. Відсутність правової підстави означає, що майно набуте особою поза підставою (юридичним фактом), передбаченою законом чи правочином.
За змістом ст. 1214 цього Кодексу особа, яка набула майно без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала.
Відповідно до ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Підставою виникнення господарських зобов'язань за приписами ч. 1
ст. 177 Господарського кодексу України є договір.
Приписи ст. 207 Цивільного кодексу України передбачають, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 ЦК України).
Попередніми судовими інстанціями встановлено, що між Товариством та Фірмою в силу ст.ст. 11, 202, 207, 655 Цивільного кодексу України та ст. 181 Господарського кодексу України виникли зобов'язальні відносини на підставі укладеного у спрощений спосіб договору купівлі-продажу, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами, які свідчать про отримання Товариством від Фірми товару -електродвигуна АОЗ-315 S6 (110квт.1000 об./хв.) на суму 23 928,00 грн.
Колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що ст. 692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Одностороння відмова від зобов'язання в силу ст. 525 Цивільного кодексу України не допускається.
Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
З урахуванням наведеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає підставним висновок попередніх судових інстанцій про недоведеність факту помилкового перерахування Товариством грошових коштів в сумі 23 928,00 грн. з тих підстав, що ці кошті перераховано за отриманий від Фірми електродвигун.
З урахуванням наведених правових положень та встановлених обставин справи колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що доводи, викладені Товариством в касаційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не відповідають вимогам закону.
Колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що скаржник в касаційній скарзі стверджує факти порушення апеляційним судом не лише норм матеріального та процесуального права, а також і питання, які стосуються оцінки доказів, але оцінка доказів, на підставі яких судова інстанція дійшла до висновку про встановлення тих чи інших обставин справи в силу вимог ст. 43 Господарського процесуального кодексу України здійснюється за внутрішнім переконанням суду, і їх переоцінка не віднесена до компетенції касаційної інстанції.
Разом з тим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що з'ясування підставності оцінки доказів та встановлення обставин по справі згідно приписів ст. 1117 Господарського процесуального кодексу України знаходиться поза межами компетенції касаційної інстанції.
На підставі викладеного, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що судами першої та апеляційної інстанцій було повно та всебічно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, надано їм належну правову оцінку та винесено рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, що дає підстави для залишення їх без змін.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів
Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Укрнафта" в особі Качанівського газопереробного заводу № 25/485 від 13.02.12 залишити без задоволення.
Постанову від 31.01.12 Донецького апеляційного господарського суду у справі № 30/5009/6202/11 господарського суду Запорізької області залишити без змін.
Головуючий Є.Першиков
судді:Т.Данилова
Т.Костенко