"24" квітня 2012 р. Справа № 36/103пн
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого суддіСибіги О.М.,
суддівКостенко Т.Ф., Полянського А.Г.
розглянувши матеріали касаційної скаргиПриватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк
на постановуДонецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року
у справігосподарського суду Донецької області
за позовомПриватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод", м. Донецьк
до за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову на стороні відповідачаКомунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації м. Донецька", м. Донецьк Публічного акціонерного товариства "Донецький металургійний завод", м. Донецьк
про визнання недійсним свідоцтва на право власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності
Рішенням господарського суду Донецької області від 17.11.2011 року залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у задоволенні позовних вимог було відмовлено.
Не погоджуючись з судовими актами попередніх інстанцій, приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Донецької області від 17.11.2011 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року і прийняти нове рішення у справі, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Перевіривши матеріали касаційної скарги та доданих до неї документів, колегія суддів Вищого господарського суду України дійшла висновку, що вона не може бути прийнята до розгляду, оскільки касаційна скарга на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України з наступних підстав.
Відповідно до частини 4 статті 111 ГПК України, якою встановлено форму і зміст касаційної скарги, до скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Пунктом 4 частини 1 статті 1113 ГПК України визначено, що касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо до скарги не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
01.11.2011 року набрав чинності Закон України "Про судовий збір" від 06.10.2011 року № 3828-VI, відповідно до якого ставка судового збору, який підлягає сплаті за подання касаційної скарги, встановлена підпунктом "5" пункту 2 частини 2 статті 4 Закон України "Про судовий збір" і становить 70 відсотків ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, а у разі подання позовної заяви майнового характеру -50 відсотків ставки, обчисленої виходячи з оспорюваної суми.
Ставка судового збору, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становить 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовної заяви немайнового характеру -1 розмір мінімальної заробітної плати.
При цьому, за приписами статті 13 Закону України "Про державний бюджет України на 2012 рік" мінімальна заробітна плата встановлюється у місячному розмірі і на 01.01.2012 року становить 1073,00 грн.
У даній справі предметом спору є дві окремі вимоги, а саме: визнання недійсним свідоцтва на право власності та зобов'язання здійснити реєстрацію права власності, а тому судовий збір повинен бути сплачений за обидві вимоги.
Проте, як вбачається з платіжного доручення № 15207 від 13.03.2012 року скаржником було сплачено судовий збір у розмірі 751, 10 грн., тобто тільки за одну вимогу немайнового характеру.
Разом з тим, відповідно до ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір підлягає сплаті виходячи із позовів немайнового характеру у розмірі 751, 10 грн. за кожну вимогу.
Отже, розмір судового збору недоплачено на суму 751,10 грн.
З матеріалів справи вбачається, що предметом спору у даній справі є дві вимоги немайнового характеру. Відтак судовий збір повинен бути сплачений за ставками, встановленими для подання заяв немайнового характеру. З касаційних матеріалів вбачається, що в підтвердження сплати державного мита скаржником додано до касаційної скарги платіжне доручення № 15207 від 13.03.2012 року, про сплату державного мита за спір немайнового характеру у розмірі 751,10 грн., в той час, як з урахуванням чинності Закону України "Про судовий збір", яким встановлено порядок і розмір сплати судового збору, скаржнику необхідно було сплатити ще 751,10 грн., за другу немайнову вимогу.
Крім того, за змістом статті 110 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання судовим рішенням апеляційного господарського суду законної сили.
Колегією суддів Вищого господарського суду України встановлено, що у відповідності до статті 110 Господарського процесуального кодексу України строк на касаційне оскарження постанови Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року закінчився 19.03.2012 року.
Проте, касаційну скаргу скаржником було подано лише 20.03.2012 року, що підтверджується відтиском штампу апеляційного господарського суду, без клопотання про відновлення строку на касаційне оскарження, а тому встановлений для оскарження судового акту строк було пропущено.
Загальний порядок відновлення пропущених процесуальних строків врегульований статтею 53 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до якої за заявою сторони, прокурора чи з своєї ініціативи господарський суд може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.
Клопотання про відновлення процесуального строку повинно містити роз'яснення причин пропуску такого строку і підстави, з яких заявник вважає ці причини поважними.
Всупереч наведенному, приватне акціонерне товариство "Донецький електрометалургійний завод" звернулось до суду касаційної інстанції з пропуском строку на касаційне оскарження без клопотання про відновлення процесуального строку.
Поряд з цим, колегія суддів Вищого господарського суду України зазначає, що відновлення пропущеного процесуального строку є правом суду, яким останній користується виходячи із поважності причин пропуску строку, які в даному випадку не вбачаються за відсутності обставин, які об'єктивно перешкоджали скаржнику реалізувати своє право на подання касаційної скарги протягом законодавчо встановленого терміну.
Отже, можливість вчасного подання касаційної скарги на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року залежала виключно від волевиявлення самого скаржника, тобто мала суб'єктивний характер, а тому підстав для відновлення пропущеного процесуального строку у даному випадку колегія суддів Вищого господарського суду України не вбачає.
Відповідно до пункту 5 частини 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо скаргу подано після закінчення строку, встановленого для її подання, без клопотання про відновлення цього строку або таке клопотання відхилено.
Таким чином, виходячи з приписів процесуального закону касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року підлягає поверненню скаржнику.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 53, 86, 110, п. п. 4, 5 ч. 1 ст. 1113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України,-
Касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Донецький електрометалургійний завод" на постанову Донечького апеляційного господарського суду від 28.02.2012 року у справі № 36/103пн - повернути скаржнику.
Головуючий суддя О.М. Сибіга
СуддіТ.Ф. Костенко
А.Г. Полянський