"24" квітня 2012 р. Справа № 5023/9395/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Головуючого Плюшка І.А.
суддівКочерової Н.О., Іванової Л.Б.,
розглянувши касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб"
на постановуХарківського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року
у справі№ 5023/9395/11 господарського суду Харківської області
за позовомтовариства з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Котовського"
дотовариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб"
простягнення коштів
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явилися
від відповідача: ОСОБА_4 дов. 14.04.2012
У листопаді 2011 року товариство з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Котовського" звернулось до господарського суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" про стягнення 124 000 грн. основного боргу, 3 151,79 грн. інфляційних втрат, 3 403,46 грн. 3% річних, 9 531,46 грн. пені та 5 000 грн. витрат на допомогу адвоката.
В обгрунтування позовних вимог позивач зазначав, що на виконання умов укладеного між сторонами договору, він сплатив відповідачу 372 000 грн. попередньої оплати. Однак, оскільки відповідач не зміг поставити товар у передбачені договором строки, на підставі ст. 693 Цивільного кодексу України позивач має право на повернення суми попередньої оплати. Проте, відповідач повернув суму попередньої оплати лише частково, що стало підставою звернення позивача до суду.
Рішенням господарського суду Харківської області від 30.11.2011 року (суддя Мамалуй О.О.) позовні вимоги задоволено частково.
Стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" 124 000 грн. основного боргу, 3 151,79 грн. інфляційних збитків, 3 403,46 грн. 3% річних та 4 659,80 грн. за адвокатські послуги.
В частині стягнення пені в розмірі 9 531,46 грн. -відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року (судді: Могилєвкін Ю.О. -головуючий, Пушай В.І., Плужник О.В.) рішення місцевого господарського суду залишено без змін.
Задовольняючи позов частково, господарські суди виходили з обґрунтованості вимог щодо стягнення боргу, інфляційних збитків, 3% річних та адвокатських послуг.
Відмовляючи в стягненні пені, господарські суди послались на недоведеність даних вимог.
В касаційній скарзі товариство з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" просить скасувати рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. При цьому, скаржник посилається на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представника відповідача, перевіривши повноту встановлених судом обставин справи та їх юридичну оцінку, Вищий господарський суд України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Зі змісту ст.1117 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що завданням господарського суду касаційної інстанції є перевірка застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права на підставі встановлених судами фактичних обставин справи.
Як встановлено господарськими судами та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, 20.10.2010 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" (продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Агрофірма ім. Котовського" (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 20/10-1010 РСМ-Вс.
За умовами даного договору відповідач зобов'язався поставити та передати у власність, а позивач -прийняти та своєчасно оплатити товар, а саме комбайн "Аcros 580", у відповідності до умов договору.
Вартість товару становить 1 240 000 грн.
Пунктом 3.2 договору передбачено наступний порядок оплати:
372 000 грн. -до 27.10.2010 року,
868 000 грн. -протягом одного банківського дня після поставки товару покупцеві.
Відповідно до п. 3.5 даного договору, поставка здійснюється протягом 15 банківських днів з моменту отримання продавцем суми передплати в розмірі 372 000 грн.
Як встановлено судами, позивач перерахував попередню оплату за товар 27.10.2010 року, а отже, останнім днем поставки товару слід вважати 17.11.2010 року.
Також з'ясовано, що відповідач є сертифікованим дилером підприємства "Комбайновий завод "Ростсельмаш".
29.10.2010 року позивач отримав від відповідача факсом лист ТОВ "Представництва "Ростсельмаш" з повідомленням про те, що станом на 27.10.2010 року комбайни Акрос-580 у вільному продажу по Україні відсутні, наступна поставка вказаних комбайнів на Україну планується в лютому 2011 року.
Відповідно до ч.2 ст. 693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Судами встановлено, що позивач, у зв'язку з тим, що умови поставки товару не будуть виконані в строк, передбачений договором, 29.10.2010 року направив на адресу відповідача лист, в якому просив повернути передплату за комбайн в сумі 372 000 грн.
Однак, відповідач лише частково повернув кошти, а саме в розмірі 248 000 грн., оскільки залишок -124 000 грн. відповідач вважає штрафними санкціями, які відповідно до п. 3.1 договору нараховуються при розірванні договору за ініціативою покупця, незалежно від причин розірвання.
Застосовуючи ч.2 ст. 35 ГПК України, з огляду на встановлені рішенням господарського суду Харківської області від 18.05.2011 у справі № 5023/2156/11 факти, суди встановили, що відповідач є таким, що не передав товар у встановлений договором строк та позивач мав право вимагати повернення попередньої плати.
Судом апеляційної інстанції правильно враховано, що посилання відповідача на розірвання договору та застосування наслідків розірвання договору у вигляді штрафу безпідставне, оскільки в установленому законом порядку договір не розривався, а умовами договору не передбачено стягнення штрафних санкцій в безспірному порядку.
Відтак, з огляду на зазначені норми законодавства, колегія суддів погоджується з висновками судів про наявність підстав для стягнення з відповідача залишку попередньої оплати.
В свою чергу, приписами ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
За таких обставин, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки судів попередніх судових інстанцій про стягнення з відповідача інфляційних втрат та 3 % річних.
Разом з тим, господарські суди правомірно відмовили в задоволенні позовних вимог про стягнення пені з підстав їх необґрунтованості.
Крім того, судами було встановлено, що 17.11.2010 року позивач уклав договір № 17/11-01 про надання правової допомоги з адвокатом ОСОБА_3, згідно якого адвокат надає клієнту правову допомогу шляхом вчинення юридичних дій, спрямованих на стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" залишку передплати по договору купівлі-продажу №20/10-2010 РСМ-Вс від 20.10.2010 р. Сума витрат, сплачених за послуги адвоката становить 5 000 грн.
Керуючись ст. 49 ГПК України господарські суди обґрунтовано задовольнили вимоги щодо стягнення витрат на послуги адвоката пропорційно розміру задоволення позовних вимог у сумі 4 659,80 грн.
Посилання скаржника на порушення норм матеріального права при винесенні постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування зазначеного судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України
Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Торгівельний дім "Донснаб" залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного господарського суду від 06.02.2012 року у справі № 5023/9395/11 без змін.
Головуючий І. Плюшко
Судді Н. Кочерова
Л. Іванова