"19" квітня 2012 р. Справа № 64/324
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Капацин Н.В. -головуючий Бернацька Ж.О. Кривда Д.С.
за участю представників:
позивачане з'явились (про час та місце судового засідання повідомлені належним чином)
відповідачаБорзенкова Ю.М., представник
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
на ухвалуКиївського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року
у справі№ 64/324 господарського суду міста Києва
за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5
доТовариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"
провідшкодування шкоди в порядку регресу 2 955, 88 грн.,
Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" про відшкодування шкоди у розмірі 2 955, 88 грн.
Рішенням господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі № 64/324 (суддя Зеленіна Н.І.) позов задоволено частково. Стягнуто з Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 2445,88 грн. та судові витрати.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року (судді: Скрипка І.М. -головуючий, Іваненко Я.Л., Остапенко О.М.) апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" на рішення господарського суду міста Києва від 21.12.2011 року у справі № 64/324 повернуто скаржнику без розгляду.
Не погоджуючись з ухвалою апеляційного господарського суду, Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить ухвалу у справі скасувати, скаргу передати на розгляд до Київського апеляційного господарського суду, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судом норм процесуального права.
Заслухавши доповідь судді - доповідача, перевіривши наявні матеріали справи та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
Згідно статті 108 Господарського процесуального кодексу України судом касаційної інстанції є Вищий господарський суд України.
Відповідно до вимог статті 1117 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Відповідно до частини 1 статті 91 Господарського процесуального кодексу України сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення місцевого господарського суду, яке не набрало законної сили.
Статтею 93 Кодексу унормовано, що апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
Апеляційна скарга, яка подана після закінчення строків, установлених цією статтею, залишається без розгляду, якщо апеляційний господарський суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для відновлення строку, про що постановляється ухвала.
Як вбачається з оскаржуваної ухвали апеляційного суду від 26.01.2012 року, апеляційна скарга була повернута заявнику у зв'язку з тим, що заявник звернувся до суду з пропуском встановленого процесуального строку та без клопотання про відновлення цього строку.
Заявник мотивує касаційну скаргу тим, що апеляційну скаргу заявником було подано в межах десятиденного строку з дня отримання рішення суду першої інстанції. Зокрема, заявник зазначає, що у судовому засіданні 21.12.2011 року було оголошено лише вступну та резолютивну частини, дату підписання повний текст рішення не містить, однак, на думку заявника, цією датою є 28.12.2011 року. При цьому заявник зазначає, що відповідно до статті 93 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.
З огляду на приписи статті 85 ГПК щодо строку складання повного рішення та моменту набрання ним чинності і положення статті 93 ГПК щодо строків подання апеляційної скарги важливе значення має не лише дата оголошення рішення, але й дата складання (підписання) повного рішення (оформленого відповідно до статті 84 ГПК). Отже, якщо в судовому засідання проголошувалися лише вступна та резолютивна частини рішення, то в повному рішенні неодмінно повинна зазначатися дата його складання (підписання).
Відповідна позначка має вміщуватися в тексті рішення до підпису судді (підписів суддів) і мати такий вигляд: "Повне рішення складено (дата)". При цьому згідно з частиною третьою статті 50 ГПК саме з дня, наступного після такої дати, обчислюється строк надсилання рішення, передбачений статтею 87 ГПК, а також частиною четвертою статті 105 та частиною четвертою статті 11111 названого Кодексу.
У разі якщо повний текст судового рішення було складено в день проголошення вступної та резолютивної частини цього рішення, в тексті повного рішення також зазначається відповідна дата, а оформлені окремим процесуальним документом вступна та резолютивна частини рішення приєднуються до матеріалів справи.
Отже, як вбачається з тексу рішення місцевого господарського суду, повний текст рішення було підписано у той же день, що і проголошено вступну та резолютивну частини, тобто 21.12.2011 року. Будь-яких інших дат текст рішення не містить.
Доводи заявника щодо підписання спірного рішення саме 28.12.2011 року, колегією до уваги не приймаються, оскільки відмітка на звороті останнього аркуша рішення свідчить про дату отримання нарочним повного тексту представником відповідача, а не про дату його складання чи підписання.
При цьому колегія суддів повідомляє заявника, що несвоєчасне направлення сторонам судового рішення чи неповідомлення про дату складання повного тексту дійсно є поважною причиною для відновлення пропущеного процесуального строку, однак, лише за наявності відповідного клопотання.
З вказаних висновків, а також з доводів, викладених у касаційній скарзі вбачається, що твердження заявника ґрунтуються на хибному тлумаченні положень статей 53, 93 Господарського процесуального кодексу України та помилковому уявленні про те, що апеляційна скарга була подана в межах десятиденного строку.
Таким чином, судова колегія вважає, що ухвала суду апеляційної інстанції у справі прийнята у відповідності з нормами процесуального права.
Твердження заявника про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, суперечать матеріалам справи та зводяться до переоцінки доказів, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування ухвали апеляційної інстанції колегія суддів не вбачає.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 1115, 1117, 1119, 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -
Касаційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" залишити без задоволення.
Ухвалу Київського апеляційного господарського суду від 26.01.2012 року у справі № 64/324 господарського суду міста Києва залишити без змін.
Головуючий Н.Капацин
Судді Ж.Бернацька
Д.Кривда