"24" квітня 2012 р. Справа № 2/5007/86/11
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів :
головуючого суддіОвечкіна В.Е.,
суддівЧернова Є.В,
Цвігун В.Л.,
розглянув касаційну скаргу
Заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі: - Національного банку України; - ТОВ "Український промисловий банк"
на постановувід 08.02.2012 р. Рівненського апеляційного господарського суду
у справі№2/5007/86/11 господарського суду Житомирської області
за позовомЗаступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі: 1. Національного банку України; 2. ТОВ "Український промисловий банк"
до1. Підприємство з іноземними інвестиціями в формі ТОВ "Житомир-Петрол"; 2. ТОВ "Ленора"; 3. ТОВ "Пірсан"
провизнання недійсним договорів купівлі-продажу заставленого майна
за участю представників:
позивача 1: не з'явився;
позивача 2: ОСОБА_4, дов. від 26.03.2012 №42-ГО-12;
відповідача 1: ОСОБА_5, дов. від 08.01.2011, б/н;
відповідача 2: не з'явився;
відповідача 3: ОСОБА_6, дов. від 30.01.2012, №3001/12-1П;
Генеральної прокуратури України: прокурор відділу Томчук М.О., посв. №98, дійсне до 28.03.2014;
Рішенням господарського суду Житомирської області від 03.10.2011 р. (суддя О. Тимошенко), залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 р. (судді Г. Олексюк., Л. Сініцина., А. Гудак), у задоволенні позовних вимог про визнання недійсними договорів купівлі-продажу заставленого майна відмовлено у зв'язку відсутністю правових підстав.
Заступник прокурора м. Києва в касаційній скарзі просить скасувати прийняті у справі судові рішення, прийняти нове рішення, яким позов задовольнити. В порушення вимог ст.43 ГПК України суди неповно і необ'єктивно встановили обставини справи. Зокрема не звернули уваги на те, що Верховним Судом України судові рішення у справі №30/92 від 12.12.2009 р. скасовані, а у подальшому при новому розгляді справи судом відмовлено у позові про визнання недійсним іпотечного договору. За таких обставин договір іпотеки №36/Zіп-08-2 від 28.05.2008 р. був дійсним з моменту його укладення і в період укладення спірних договорів купівлі-продажу іпотечного майна. Судові рішення прийняті без дотримання вимог ст.586 Цивільного кодексу України, ст.9, 12 Закону України "Про іпотеку" ? майно продано без згоди іпотекодержателя. Дана обставина є підставою для визнання оспорюваних договорів недійсними. Крім цього, суди не надали правової оцінки тому факту, що заборона відчуження спірного майна укладена приватним нотаріусом ОСОБА_8, а знята приватним нотаріусом ОСОБА_7. В матеріалах справи відсутні докази того, що нотаріус ОСОБА_8 був позбавлений можливості вчинити дії по зняттю заборони щодо відчуження спірного майна. Тільки при наявності тієї обставини інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України дозволяє зміну нотаріуса (п.253).
Ознайомившись з матеріалами та обставинами справи на предмет надання їм попередніми судовими інстанціями належної юридичної оцінки та повноти встановлення обставин, дотримання норм матеріального та процесуального права, згідно з вимогами ст.1115 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно ст.1117 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, касаційна інстанція на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Судами попередніх інстанцій встановлено наступне.
28 травня 2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" та підприємством з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю "Житомир-Петрол" укладено іпотечний договір №36Zіп-08-2, за умовами якого підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Житомир-Петрол" передано банку у іпотеку: АЗС загальною площею 104,6 кв. м., розташовано за адресою: Житомирська обл., Малинський район, сільська рада Українська, автодорога "Київ-Ковель-Ягодин", км 92+900 (праворуч);
- АЗС загальною площею 186,7 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, 140-й км автодорога "Київ-Чоп" (праворуч розміщено комплекс АЗС №16) (т.1, арк. 18-19).
23 грудня 2008 року між тим ж сторонами укладено договір про внесення змін та доповнень до іпотечного договору ( т.1, арк. 21).
Рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009 р. у справі №30/92, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 22.07.2009 року та постановою Вищого господарського суду України від 07.10.2009 року, визнано недійсним з моменту укладення вищевказані іпотечний договір від 28.05.2008 року, договір від 23.12.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору та вилучено з Єдиного реєстру заборон записи щодо вищевказаного нерухомого майна. (т.1, арк. 91-100, 138-140 ).
12.08.2009 року та 25.08.2009 року між підприємством з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Житомир-Петрол" та ТОВ "Ленора" укладено договори купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, за умовами п.1 яких ТОВ "Житомир-Петрол" продало, а ТОВ "Ленора" купило АЗС загальною площею 104,6 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Малинський район, сільська рада Українська, автодорога "Київ-Ковель-Ягодин", 92+900 (праворуч) та АЗС загальною площею 186,7 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, 140-й км автодорога "Київ-Чоп" (праворуч розміщено комплекс АЗС №16) (відповідно по кожному із договір) ( т.1, арк. 106, 105).
23.06.2010 року між ТОВ "Ленора" та ТОВ "Пірсан" укладено договори купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна, за умовами п.1 яких ТОВ "Ленора" продало, а ТОВ "Пірсан" купило АЗС загальною площею 104,6 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Малинський район, сільська рада Українська, автодорога "Київ-Ковель-Ягодин", 92+900 (праворуч) та АЗС загальною площею 186,7 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, 140-й км автодорога "Київ-Чоп" (праворуч розміщено комплекс АЗС №16) (відповідно по кожному із договір (відповідно по кожному із договорів) (т.1, а.с.107,108).
Предметом купівлі-продажу по договорах від 12.08.2009 року, 25.08.2009 року, 23.06.2010 року являється нерухоме майно, яке передавалося ТОВ "Житомир-Петрол" у іпотеку ТОВ "Укрпромбанк" за іпотечним договором № 36Zіп-08-2.
В подальшому, постановою Верховного суду України від 22.12.2009 року скасовані рішення та постанови господарського суду м. Києва, Київського апеляційного господарського суду та Вищого господарського суду України по справі №30/92 та справу направлено на новий розгляд (т.1, арк. 141-143).
З огляду на встановлені обставини справи колегія суддів зазначає наступне.
Приписами ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Відповідно до ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Апеляційним судом при співставленні дат ухвалення місцевою, апеляційною та касаційними інстанціями судових актів у справі №30/92 з датами укладення договорів купівлі-продажу об'єкту нерухомого майна між ТОВ "Житомир-Петрол" та ТОВ "Ленора" встановлено, що оспорювані договори відбулися у період набрання законної сили рішенням господарського суду м. Києва від 29.05.2009 р. у справі №30/92, яким визнано недійсними з моменту укладення іпотечний договір 36Zіп-08-2від 28.05.2008 року, договір від 23.12.2008 р. про внесення змін та доповнень до іпотечного договору та вилучено з Єдиного реєстру заборон записи щодо нерухомого майна.
На час вчинення цих договорів у ТОВ "Житомир-Петрол" не існувало обмеження та перешкод у розпорядженні даними об'єктами нерухомості, а у ТОВ "Ленора" - щодо можливості його придбання.
Із судових актів у справі №30/92 вбачається, що ТОВ "Ленора" та ТзОВ "Пірсан" не були учасниками даного судового процесу.
На час укладення договорів купівлі-продажу об"єкта нерухомості від 23.06.2010 року між ТОВ "Ленора" та ТОВ "Пірсан" у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі іпотек інформація про заборону, арешт, іпотеку об'єктів купівлі-продажу (АЗС загальною площею 104,6 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Малинський район, сільська рада Українська, автодорога "Київ-Ковель-Ягодин", 92+900 (праворуч) та АЗС загальною площею 186,7 кв.м., розташовану за адресою: Житомирська обл., Житомирський район, с. Оліївка, 140-й км автодорога "Київ-Чоп" (праворуч розміщено комплекс АЗС №16)-відсутня, що підтверджується наявними у справі витягами із відповідних реєстрів, що датовані 23.06.2010 року ( т.1, арк. 111-115).
Відповідно до ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом. При цьому, в силу приписів ст. 115 ГПК України, рішення, ухвали, постанови господарського суду, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України.
Зважаючи на те, що апеляційним судом встановлено, що на момент укладення спірних договорів були чинними рішення судів у справі №30/92, та які були скасовані Постановою Верховного суду України лише 22.12.2009, то апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про те, що на момент вчинення оспорюваних правочинів вони відповідали законодавству України.
Зважаючи на те, що з моменту укладення та до 22.12.2009 іпотечний договір від 28.05.2008 №36Zіп-08-2 був недійсним в силу чинних та той час рішень суду у суду відсутні правові підстави вважати, що спірні договори не відповідають ст.586 Цивільного кодексу України, ст.9, 12 Закону України "Про іпотеку", оскільки за спірними договорами ТОВ "Житомир-Петрол" реалізовувало не предмет застави, а власне майно. Тому, доводи скаржника в цій частині є необгрутованими та колегією суддів до уваги не приймаються.
Доводи скаржника про те, що заборона відчуження спірного майна укладена приватним нотаріусом ОСОБА_10, а знята приватним нотаріусом ОСОБА_7., що є порушенням п. 253 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України колегія суддів до уваги не приймає з огляду на таке.
Вказаним пунктом врегульовано, що нотаріус знімає заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації, за заявою: заставодавця (іпотекодавця) у разі визнання рішенням суду договору застави (іпотеки) недійсним. До заяви додаються примірники правочинів, свідоцтв, що містять запис про накладені заборони щодо відчуження.
Якщо нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони, така нотаріальна дія може бути вчинена іншим нотаріусом. У такому разі цей нотаріус залишає у своїх справах копію документа, на якому вчинено напис про зняття заборони щодо відчуження, а також направляє повідомлення про зняття заборони щодо відчуження за місцем зберігання примірника документа, на підставі якого була накладена заборона.
Звертаємо увагу, що по-перше, зазначений пункт не роз'яснює, в яких випадках нотаріус вважається таким, що "позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони", а по друге, не встановлює обов'язку нотаріусу перевіряти чи був нотаріус, яким було накладено заборону щодо відчуження, позбавлений можливості вчинити нотаріальну дію щодо зняття заборони. Отже, відсутні підставі вважати, що зняття заборони приватним нотаріусом ОСОБА_7. була здійснена з порушенням законодавства.
На підставі викладеного колегія суддів дійшла висновку що справа розглянута судами відповідно встановленим обставинам з правильним застосуванням норм матеріального права та процесуального права, і підстави для скасування оскаржуваних судових рішень відсутні. При цьому, доводи скаржника фактично стосуються переоцінки наявних в матеріалах справи доказів, що виходить за межі компетенції суду касаційної інстанції, встановленої ст. 1117 ГПК України, а саме: касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України ,? Вищий господарський суд України, ?
Касаційну скаргу заступника прокурора м. Києва в інтересах держави в особі: Національного банку України та товариства з обмеженою відповідальністю "Український промисловий банк" залишити без задоволення. Рішення господарського суду Житомирської області від 03.10.2011 та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 08.02.2012 у справі №2/5007/86/11 -без змін.
Головуючий, суддяВ. Овечкін
Судді:Є. Чернов
В. Цвігун