"18" квітня 2012 р. Справа № 2-32/273-07-8523
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
Полякова Б.М., -головуючого (доповідач у справі),
Коваленка В.М.,
Короткевича О.Є.,
розглянувши касаційну скаргу арбітражного керуючого Рябця О.М., м. Одеса
на ухвалувід 16.06.2011 р. господарського суду Одеської області
та постановувід 29.11.2011 р. Одеського апеляційного господарського суду
у справі№ 2-32/273-07-8523 господарського суду Одеської області
про банкрутствосільськогосподарського виробничого кооперативу "Чорноморський", с. Приморське Одеської області
кредитори1. Білгород-Дністровська об'єднана державна податкова інспекція; 2. Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області; 3. Одеське обласне відділення Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності; 4. Білгород-Дністровський міськрайонний центр зайнятості; 5. Управління пенсійного фонду України в Білгород-Дністровському районі Одеської області
за участю1. Приморської сільської ради; 2. відділу з питань банкрутства в Одеській області; 3. представника засновників СВК "Чорноморський" гр. ОСОБА_5, м. Одеса
в судовому засіданні взяли участь представники:
представник засновників боржникаОСОБА_5
Білгород-Дністровської ОДПІОСОБА_6, довір.;
ліквідаторРябець О.М.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 19.11.2007 р. порушено провадження у справі №2-32/273-07-8523 про банкрутство сільськогосподарського виробничого кооперативу "Чорноморський" (далі - СВК "Чорноморський") в порядку ст. 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (далі -Закон про банкрутство).
Постановою господарського суду Одеської області від 30.11.2007 р. визнано відсутнього боржника банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора банкрута.
Ухвалою господарського суду Одеської області від 16.06.2011 р. (суддя Бахарєв Б.О.) затверджено звіт ліквідатора, припинено провадження у справі з огляду на відновлення платоспроможності боржника внаслідок погашення усіх вимог кредиторів та наявності майнових активів для подальшого здійснення господарської діяльності.
Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. (судді: Воронюк О.Л. -головуючий, Єрмілов Г.А, Лашин В.В. ) вказану ухвалу залишено без змін.
Не погоджуючись з прийнятими судовими рішеннями, арбітражний керуючий Рябець О.М. звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить їх скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована порушенням та неправильним застосуванням судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема, ст.ст. 31, 32 Закону про банкрутство, ст.ст. 43, 44, 84 Господарського процесуального кодексу України (далі -ГПК України). Скаржник зазначає про передчасність припинення провадження у даній справі про банкрутство у зв'язку з неповним погашенням вимог кредиторів та не вирішенням питання щодо оплати послуг ліквідатора.
Заслухавши пояснення учасників судового засідання, обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи, проаналізувавши застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Як вбачається, провадження у даній справі здійснюється за ст. 52 Закону про банкрутство, тобто за спрощеною процедурою банкрутства відсутнього боржника.
Припиняючи провадження у справі у зв'язку з затвердженням звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, суд першої інстанції, з яким погодився і суд апеляційної інстанції, виходив з того, що боржник є платоспроможним, оскільки повністю погасив вимоги кредиторів і належних йому майнових активів достатньо для продовження підприємницької діяльності.
Однак, з такими висновками судів погодитись не можна з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що під час ліквідаційної процедури були виявлені майнові активи боржника, а саме: нерухоме майно (50/100 частин бази відпочинку), 32 транспортні засоби, 6 одиниць сільськогосподарської техніки та інше рухоме майно.
Системний аналіз норм статей 30-32 Закону про банкрутство свідчить, що у ліквідаційній процедурі задоволення грошових вимог кредиторів відбувається за рахунок коштів, отриманих від реалізації у встановленому порядку майна боржника.
При цьому частиною 1 статті 30 Закону про банкрутство передбачено, що продажу майна банкрута передує його інвентаризація та оцінка.
Проте, зі звіту ліквідатора взагалі не вбачається, яким чином та за рахунок яких активів здійснювалося погашення вимог кредиторів у ліквідаційній процедурі з огляду на відсутність відомостей про проведення ліквідатором інвентаризації майна банкрута та його оцінки у встановленому порядку.
Крім того, суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 101 ГПК України не надав правової оцінки твердженням, викладеним у листі Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в Білгород-Дністровському районі Одеської області від 23.11.2011 р. № 7, щодо наявності у боржника не погашеної заборгованості по капіталізованих платежах у сумі 161 541,19 грн.
Більше того, у відповідності до ч. 3 ст. 52 Закону про банкрутство у разі виявлення ліквідатором майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, сума виручки від продажу такого майна направляється на покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство. Тобто, у такому випадку законодавцем не передбачено перехід до загальних судових процедур банкрутства.
Втім, згідно з ч. 6 ст. 52 Закону про банкрутство за клопотанням ліквідатора у разі виявлення ним майна відсутнього боржника, визнаного банкрутом, господарський суд може винести ухвалу про припинення процедури ліквідації, передбаченої цією статтею, і переходу до загальних судових процедур у справі про банкрутство, передбачених цим Законом.
Отже, господарський суд здійснює перехід до загальних судових процедур при виявленні майна відсутнього боржника, сума виручки від продажу якого більша від суми, необхідної для покриття витрат, пов'язаних з провадженням у справі про банкрутство.
З наведеного випливає, що у разі виявлення майна відсутнього боржника, реалізаційна вартість якого перевищує витрати на здійснення процедури банкрутства, до боржника не може застосовуватись спрощена процедура банкрутства.
Процедура банкрутства відсутнього боржника направлена виключно на ліквідацію господарюючого суб'єкта, який фактично не здійснює господарської діяльності. У зв'язку з чим у такій процедурі банкрутства не може мати місце механізм звільнення від боргів внаслідок визнання боржника платоспроможним.
Не зважаючи на те, що вартість виявленого майна боржника експертним шляхом не встановлена, його склад (нерухоме майно, транспортні засоби, сільськогосподарська техніка тощо) дозволяють вважати, що ринкова вартість майна перевищує розмір витрат, пов'язаних із провадженням у справі про банкрутство.
Однак, як суд першої, так і суд апеляційної інстанцій при винесенні оскаржуваних судових рішень, у порушення вимог ст. 43 ГПК України, вищевказані обставини не дослідили та не надали їм належну правову оцінку.
Стосовно витрат арбітражного керуючого (ліквідатора) та оплати його послуг колегія суддів зазначає, що згідно зі ст. 31 Закону про банкрутство надання послуг професійного (ліцензованого) арбітражного керуючого відбувається на платній основі. При цьому за змістом частин 13, 14 вказаної статті розмір оплати послуг та відшкодування витрат арбітражного керуючого встановлюються комітетом кредиторів та підлягають обов'язковому затвердженню господарським судом.
Отже, оплаті послуг арбітражного керуючого, як і відшкодуванню його витрат, повинно передувати відповідне рішення суду у справі про банкрутство, яким встановлена їх правомірність.
Проте при затвердженні звіту ліквідатора судами взагалі не розглядалось питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого.
У силу встановлених меж перегляду справи в суді касаційної інстанції та повноважень останнього (ст. ст. 1115, 1117 ГПК України), суд касаційної інстанції позбавлений можливості усунути допущені порушення та прийняти рішення по суті справи.
У зв'язку з чим ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції підлягають скасуванню, як такі, що прийняті з суттєвим порушенням норм процесуального права, з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції на стадію ліквідаційної процедури.
При новому розгляді суду необхідно врахувати викладене, дослідити правомірність проведення ліквідаційної процедури та доцільність застосування до боржника спрощеної процедури банкрутства, вирішити питання щодо оплати послуг арбітражного керуючого і розглянути справу згідно вимог чинного законодавства.
З урахуванням наведеного та керуючись ст.ст. 31, 30-32, 52 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", ст. ст. 43, 1115 -1117, 1119 -11111 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Касаційну скаргу арбітражного керуючого Рябця О.М. задовольнити.
2. Ухвалу господарського суду Одеської області від 16.06.2011 р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 29.11.2011 р. у справі № 2-32/273-07-8523 скасувати.
3. Справу № 2-32/273-07-8523 передати на новий розгляд до господарського суду Одеської області на стадію ліквідації в іншому складі суду.
Головуючий Б.М. Поляков
Судді В.М. Коваленко
О.Є. Короткевич