ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
19 березня 2012 року № 2а-2186/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Пащенка К.С. при секретарі судового засідання Шмігелю Т.В., розглянувши адміністративну справу
за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна»
доДержавної податкової інспекції у Подільському районі м. Києва
проскасування рішень,
Позивач звернувся до суду з позовною заявою, в якій просить скасувати податкові повідомлення-рішення від 11.11.2011 № 0000882360, № 0000872360 та № 0000892360, винесені ДПІ у Подільському районі міста Києва.
19.03.2012 відповідач Державна податкова інспекція у Подільському районі м. Києва відповідно до ст. 55 КАС України був замінений правонаступником Державною податковою інспекція у Подільському районі м. Києва Державної податкової служби.
В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив задовольнити позов у повному обсязі.
Представник відповідача в судовому засіданні позовні вимоги не визнав та просив відмовити у задоволенні позову.
На підставі ч. 3 ст. 160 КАС України в судовому засіданні 19.03.2011 проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено на 26.03.2012, про що повідомлено сторонам після проголошення вступної та резолютивної частини постанови в судовому засіданні з урахуванням вимог ч. 4 ст. 167 КАС України.
Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
28.10.2011 за результатами планової виїзної документальної перевірки ТОВ «Газтрон-Україна»ДПІ у Подільському районі міста Києва було складено Акт № 430/23-611/34048506 (далі - Акт перевірки), яким, зокрема, встановлено порушення позивачем:
п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»та, як наслідок, заниження податку на прибуток на загальну суму 45449 грн. та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування від усіх видів діяльності, зокрема, за 2 квартал 2011 року -1965152 грн.;
пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та, як наслідок, заниження податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 395350 грн.
11.11.2011 на підставі Акту перевірки відповідачем винесено податкові повідомлення-рішення:
№ 0000872360, яким у зв'язку з порушенням п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 45449 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 11362 грн.;
№ 0000882360, яким у зв'язку з порушенням п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»позивачу визначено суму завищеного від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 1965152 грн.;
№ 0000892360, яким у зв'язку з порушенням пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 395350 грн., а також застосовано штрафні санкції у розмірі 98838 грн.
Відповідно до підрозділу 4 розділу ХХ «Перехідні положення»Податкового кодексу України (далі -Кодекс), застосування розділу III цього Кодексу застосовується, зокрема, під час розрахунків з бюджетом починаючи з доходів і витрат, що отримані і проведені з 1 квітня 2011 року.
Згідно з ст. 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.
Пункт 5.1. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»передбачає, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.
Згідно з пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.
Відповідно до змісту п. 22.4. ст. 22 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»у 2011 році сума від'ємного значення, яка відповідно до абзацу першого цього пункту не була врахована у складі валових витрат, та від'ємне значення об'єкта оподаткування, яке виникло у 2010 році, підлягають включенню до складу валових витрат у порядку, встановленому статтею 6 цього Закону, без обмежень, встановлених цим пунктом.
Статтею 6 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»встановлено, що якщо об'єкт оподаткування платника податку з числа резидентів за результатами податкового року має від'ємне значення об'єкта оподаткування (з урахуванням суми амортизаційних відрахувань), сума такого від'ємного значення підлягає включенню до складу валових витрат першого календарного кварталу наступного податкового року.
Як встановлено судом, позивачем укладено контракт з компанією «INCOMP TRADING LIMITED»від 05.05.2009 №E-09-3 про надання послуг пов'язаних з організацією оптової закупки газа вуглеводородного скрапленого паливного для комунально-побутового споживання марки СПБТ у відповідності до ГОСТу 20448-90 за митною територією України на загальну суму 66360 доларів США, а також аналогічний контракт від 04.02.2010 №-3 на загальну суму послуг 69920 доларів США (далі -Контракти). На підставі вказаних Контрактів компанія OMP TRADING LIMITED»надала послуги, пов'язані з організацією оптової закупки газа вуглеводородного скрапленого паливного на загальну суму 1010109 грн., що підтверджується належним чином оформленими Актами прийому -передачі наданих послуг № 18/05-1 від 18.05.2009, № 18/06-1 від 18.06.2009, № 17/07-1 від 17.07.2009, № 04/02-1 від 04.02.2010, а також угодами та деклараціями з фактичними постачальниками газу позивачу, копії яких залучені до матеріалів справи.
Крім того, позивачем на підставі усних договорів протягом 4 кварталу 2009 року та 1 кварталу 2010 року було придбано у ТОВ «Профітрейд і Ко»товари на загальну суму 966644 грн., що підтверджується відповідними видатковими та податковими накладними та було віднесено позивачем до складу валових витрат за відповідні періоди.
З аналізу Акту перевірки видно, що підставою для висновку відповідача про порушення позивачем п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», та, як наслідок, для зменшення позивачу від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток на загальну суму 1965152 грн. та донарахування податку на прибуток у сумі 45449 грн., стали твердження про:
відсутність економічної вигоди від понесення платником податків витрат на організацію постачання оптових закупок газу скрапленого;
те, що господарські операції між Компанією TRADING LIMITED»та ТОВ «Газтрон-Україна»не є наслідком послуг з організації оптової закупки газу скрапленого, а є наслідком виконання підприємством взаємних зобов'язань при купівлі газу скрапленого по контракту №/07-1 від 01.07.2008;
відсутність у ТОВ «Профітрейд і Ко»всіх документів, що підтверджують придбання товарів та послуг, а також використання їх в господарській діяльності.
Водночас, з матеріалів справи видно, що взаємовідносини позивача з компанією TRADING LIMITED», у частині поставок скрапленого газу полягають у виконанні умов контракту №-1 від 01.07.2008, згідно з яким TRADING LIMITED»є постачальником газу, а фактичними вантажовідправниками за цим контрактом є інші підприємства, зокрема, ОАО «Омский каучук»(Росія), АО «Олжа»(Казахстан), ТОО «ОГЕМ»(Казахстан), Самарский филиал по транспорту газу ОАО «СГ-Транс»(Росія) та ін. Таким чином, компанія TRADING LIMITED»в операціях з поставки скрапленого газу фактично виступає посередником, який забезпечує позивача необхідним обсягом поставок скрапленого газу підприємств-вантажовідправників за відповідну плату.
При цьому, обсяг газу, придбаний завдяки укладеним з компанією TRADING LIMITED»контрактам про надання послуг, пов'язаних з організацією оптової закупівлі газу, був реалізований оптовим покупцям газу та за цією реалізацією позивачем визначений дохід. За таких умов, суд приходить до висновку, що послуги компанії TRADING LIMITED»з організації постачання оптових закупок газу скрапленого безпосередньо призвели до отримання позивачем доходу, а, відтак, задекларований позивачем розмір валових витрат на такі послуги є економічно виправданим.
Твердження відповідача про відсутність у ТОВ «Профітрейд і Ко»всіх документів, що підтверджують придбання товарів та послуг, а також використання їх в господарській діяльності, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються належим чином оформленими первинними документами, копії яких залучені до матеріалів справи.
Таким чином, позивачем було правомірно сформовано склад об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року - 1965152 грн., при цьому відповідач не заперечує правомірність формування від'ємного значення об'єкта оподаткування 1 кварталу 2011 року.
Згідно з декларацією з податку на прибуток позивача за 2 квартал 2011 року у складі витрат ним зазначено від'ємне значення об'єкта оподаткування попереднього звітного (податкового) періоду у сумі 1965152 грн.
Порядок врахування від'ємного значення об'єкта оподаткування в результатах наступних податкових періодах з 01.04.2011 встановлений п. 150.1. ст. 150 ПК України: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками податкового року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат першого календарного кварталу наступного податкового року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками півріччя, трьох кварталів та року здійснюється з урахуванням зазначеного від'ємного значення попереднього року у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Разом з тим, п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ ПК України встановлено, що пункт 150.1 статті 150 Кодексу застосовується у 2011 році з урахуванням такого: якщо результатом розрахунку об'єкта оподаткування платника податку з числа резидентів за підсумками першого кварталу 2011 року є від'ємне значення, то сума такого від'ємного значення підлягає включенню до витрат другого календарного кварталу 2011 року. Розрахунок об'єкта оподаткування за наслідками другого, другого і третього кварталів, другого - четвертого кварталів 2011 року здійснюється з урахуванням від'ємного значення, отриманого платником податку за перший квартал 2011 року, у складі витрат таких податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення такого від'ємного значення.
Відповідно до ст. 139 ПК України передбачені витрати, що не враховуються при визначенні оподаткування прибутку, перелік яких є вичерпним та не містить поняття «від'ємне значення об'єкта оподаткування за підсумками першого кварталу без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року», а відтак безпідставним є висновок відповідача про те, що до складу другого кварталу 2011 року включається виключно від'ємне значення об'єкта оподаткування, отримане суб'єктами господарювання за результатами здійсненої господарської діяльності за перший квартал 2011 року без врахування від'ємного значення, що увійшло до складу першого кварталу 2011 року з 2010 року.
Крім того, листом від 10.11.2011 № 04-39/10-1160 за № 04-39/10-1160 Комітет Верховної Ради України з питань фінансів, банківської діяльності, податкової та митної політики зазначає про те, що п. 3 підрозділу 4 розділу ХХ Кодексу не містить заборони на врахування у 2011 та 2012 роках збитків, які виникли до 01.01.2011, а отже, такі збитки повинні враховуватись у складі витрат поточних податкових періодів наростаючим підсумком до повного погашення від'ємного значення.
З аналізу зазначених норм видно, що позивач правомірно сформував склад об'єкта оподаткування за перший квартал 2011 року з урахуванням від'ємного значення об'єкта оподаткування попереднього податкового року на загальну суму 1965152 грн., а тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесений на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000882360 від 11.11.2011 -безпідставним та неправомірним, яке підлягає скасуванню.
Крім того, судом встановлена невідповідність в акті перевірки щодо зазначення відповідачем заниження податку на прибуток позивачем за 2009 рік на загальну суму 45449 грн. (в тому числі за 4 квартал 2009 року), а саме: в акті відсутні будь-які розрахунки заниження вказаного податку та будь-які підтвердження такого заниження.
Враховуючи викладене, твердження відповідача у акті перевірки про встановлення заниження позивачем податку на прибуток за 2009 рік на загальну суму 45449 грн. є хибним та таким, що не знайшов свого підтвердження, не ґрунтується на матеріалах справи та суперечить фактичним обставинам, а тому суд вважає безпідставним та необґрунтованим висновок Акту перевірки про порушення позивачем п. 1.32 пп. 5.1 ст. 5, пп. 5.2.1 п. 5.2 ст. 5, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000872360 від 11.11.2011 -безпідставним та неправомірним.
Згідно з ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до ст. 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.
При цьому суд зауважує, що вчинення платником податків дій, що мають своїм результатом одержання податкової вигоди (звільнення від оподаткування, зменшення бази або ставки оподаткування, одержання права на залік або відшкодування податку на додану вартість тощо), саме по собі по собі не означає, що відповідні правочини були вчинені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства.
Тому, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв'язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.
При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.
Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 31.03.2011 у справі №К-12509/08.
Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.
Як встановлено судом, зобов'язання за Контрактами між ТОВ «Газтрон-Україна»та Компанією TRADING LIMITED», а також придбання у ТОВ «Профітрейд і Ко»ТМЦ, товарів і послуг виконувались сторонами у повному обсязі, що підтверджується відповідними Актами прийому -передачі наданих послуг, видатковими та податковими накладними, та іншими матеріалами копії яких залучені до матеріалів справи.
Реальність спірних господарських операцій підтверджується також залученими до матеріалів справи додатковими угодами № 1, 2, 3 до Контракту від 04.02.2010 №-3 та відповідними калькуляціями.
Суд не бере до уваги посилання відповідача на порушення кримінальної справи № 51-3099, в межах якої встановлено, що ТОВ «Профітрейд і Ко»використовувались для незаконної діяльності (у тому числі, для ухилення від сплати податків), оскільки факти вчинення злочину, в тому числі у вигляді фіктивного підприємництва та ухилення від сплати податків, можуть встановлюватись виключно відповідним рішенням суду.
Відповідно до ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців»якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.
Як видно з матеріалів справи, на момент підписання відповідних видаткових та податкових накладних, юридична особа ТОВ «Профітрейд і Ко»не була припинена, доказів існування вироків суду у кримінальних справах, якими б встановлювався факт фіктивного підприємництва, відповідачем не надано.
Судом також не береться до уваги посилання відповідача на відсутність у ТОВ «Профітрейд і Ко»адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань з поставки товарів (послуг) та відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки, по-перше, порушення контрагентами позивача вимог трудового законодавства та законодавства про бухгалтерський облік не може бути підставою для висновку про безтоварність відповідних господарських операцій, по-друге, відповідачем всупереч ч. 2 ст. 71 КАС України не надано доказів на підтвердження існування вказаних обставин.
Таким чином, судом встановлено, що взаємовідносини по придбанню ТМЦ, робіт і послуг між ТОВ «Газтрон-Україна»та ТОВ «Профітрейд і Ко»були укладені з метою здійснення передбаченої законодавством підприємницької діяльності, наявність у ТОВ «Газтрон-Україна» і ТОВ «Профітрейд і Ко»умислу на укладення вказаних договорів з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відповідачем не доведено, натомість судом встановлено факт здійснення відповідних господарських операцій, а тому вказані правочини не можуть розглядатись як нікчемні з мотивів їх завідомої суперечності інтересам держави і суспільства відповідно до ст. 228 ЦК України.
Відповідно до п. 1.7 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит - сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.
Згідно з пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.
Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» не підлягають включенню до складу податкового кредиту будь-які витрати зі сплати податку, які не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а у разі імпорту робіт (послуг) -актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).
При цьому в пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) -в разі розрахунків із використанням кредитних дебетових карток чи комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).
Аналіз наведених норм дає підстави зробити висновок, що у Законі України «Про податок на додану вартість» передбачено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку -покупця належним чином оформленої податкової накладної або митної декларації.
Відповідно до змісту пп. 7.2.3 та 7.2.4 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.
Згідно з п. 9.8 ст. 9 Закону України «Про податок на додану вартість»реєстрація платника податку на додану вартість діє до дати її анулювання.
Відповідно до п. 2 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037 податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.
Як встановлено судом, сума ПДВ у розмірі 193329 грн. була віднесена позивачем до складу податкового кредиту на підставі податкових накладних, виписаних ТОВ «Профітрейд і Ко». На момент складання вказаних податкових накладних ТОВ «Профітрейд і Ко» була зареєстрованим платником податку на додану вартість відповідно до чинного законодавства, з урахуванням чого суд приходить до висновку про наявність у них права на складання податкових накладних.
Таким чином, сума податку на додану вартість у розмірі 193329 грн., віднесена ТОВ «Газтрон-Україна»до податкового кредиту, підтверджується податковими накладними, оформленими відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»та Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Державної податкової адміністрації України № 165 від 30.05.1997, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 23.06.1997 за № 233/2037.
Згідно пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті товарів є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунка платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.
Відповідно пп. 3.1.1. п. 3.1. ст. 3 Закону України «Про податок на додану вартість»об'єктом оподаткування є операції платників податку з: поставки товарів та послуг, місце поставки яких знаходиться на митній території України.
Як зазначено в умовах Контрактів, місце надання послуг, пов'язаних із організації оптової закупівлі газу, знаходиться за митною територією України, а відтак положення пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»не поширюються на спірні правовідносини.
Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Подільському районі міста Києва про порушення ТОВ «Газтрон-Україна»пп. 7.3.6. п. 7.3. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»внаслідок не внесення позивачем до складу податкових зобов'язань з податку на додану вартість на загальну суму 202021 грн. є необґрунтованим та безпідставним.
З огляду на викладене, формування позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість на підставі виписаних ТОВ «Профітрейд і Ко»податкових накладних на загальну суму 193329 грн. та не внесення позивачем до податкових зобов'язань по податку на додану вартість на загальну суму 202021 грн., за висновком суду, є правомірним та повністю відповідає вимогам чинного законодавства. Відтак, викладений в Акті перевірки висновок ДПІ у Подільському районі міста Києва про порушення ТОВ «Газтрон-Україна»пп. 7.4.1, пп. 7.4.4 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7, пп. 7.3.6 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»є необґрунтованим та таким, що не відповідає дійсним обставинами справи, а винесене на його підставі спірне податкове повідомлення-рішення № 0000892360 від 11.11.2011-безпідставним та неправомірним.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірних податкових повідомлень-рішень.
Дослідивши обставини справи, проаналізувавши зазначені правові норми, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими і підлягають задоволенню повністю.
За таких умов, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України на його користь з Державного бюджету України.
Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна» задовольнити повністю.
2. Скасувати податкові повідомлення-рішення № 0000882360, № 0000872360 та № 0000892360 від 11.11.2011, прийняті Державною податковою інспекцією у Подільському районі міста Києва.
3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Газтрон-Україна»(02132, м. Київ, вул. Дніпровська набережна, 26-Д, оф. 3) витрати зі сплати судового збору у розмірі 2146 грн. 00 коп. (дві тисячі сто сорок шість гривень 40 коп.).
Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 КАС України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її складення в повному обсязі за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.
СуддяК.С. Пащенко