ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
12 квітня 2012 року № 2а-1677/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Власенкової О.О., суддів Бояринцевої М.А. та Патратій О.В. у порядку письмового провадження розглянув та вирішив адміністративну справу
за позовомОСОБА_1
до відповідачаКабінету Міністрів України
про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо контролю за діяльністю Кредитної спілки "Християнська злагода" та про зобов'язання відповідача видати розпорядження, яким відшкодувати ОСОБА_1 суму коштів, внесених на депозит Кредитної спілки "Християнська злагода" (далі -КС "Християнська злагода") з резервного фонду Державного бюджету України.
Водночас просила розглядати справу за її відсутності.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що бездіяльність Кабінету Міністрів України Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України щодо контролю за діяльністю кредитних спілок призвела до вчинення злочину головою правління КС "Християнська злагода" та до масового розкрадання коштів вкладників, які не можуть бути повернуті спілкою, оскільки КС "Християнська злагода" позбавлена ліцензії на проведення фінансової діяльності та виключена з реєстру фінансових установ.
Представник відповідача у судовому засіданні та у письмових запереченнях щодо позову заперечив, просив відмовити у задоволені з огляду на його необґрунтованість.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 09 квітня 2012 року позивача, належним чином повідомленої про розгляд справи, та відсутністю потреби заслухати в судовому засіданні свідка чи експерта, керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, суд перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.
Ознайомившись з матеріалами справи, заслухавши пояснення представника відповідача, Окружний адміністративний суд міста Києва
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 є вкладником КС "Християнська злагода", що підтверджується розрахунковою книжкою за рахунком № 797/08, виданою 22 серпня 2008 року головою правління КС "Християнська злагода".
Відповідно до вказаної розрахункової книжки позивач вклала до КС "Християнська злагода" 34 360 грн.
У листопаді 2008 року порушено кримінальну справу № 141-2596 по обвинуваченню голови правління КС "Християнська злагода" ОСОБА_2 в злочинах, передбачених частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частинами 2 та 3 статті 358, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_3 - за частиною 4 статті 190, частиною 5 статті 191, частиною 3 статті 209, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України, ОСОБА_4 у вчиненні злочину, передбаченого частиною 5 статті 191, частиною третьою статті 209, частиною 2 статті 366 Кримінального кодексу України.
На час звернення позивача до суду з цим позовом вказана кримінальна справа знаходиться у провадженні Галицького районного суду міста Львова.
27 грудня 2011 року ОСОБА_1 звернулася до Кабінету Міністрів України та до Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України із заявою від 12 грудня 2011 року, в якій просила повернути їй кошти, вкладені в КС "Християнська злагода".
Листом від 13 січня 2012 року № 308/40-12 Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України повідомила ОСОБА_1, що у зв'язку із систематичним невиконанням КС "Християнська злагода" заходів впливу, застосованих до неї Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України, членом Комісії -директором департаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ прийнято рішення від 15 листопада 2010 року № 86-КС про виключення інформації про КС "Християнська злагода" та її відокремлених підрозділів з Державного реєстру фінансових установ та анулювання свідоцтва про реєстрацію фінансової установи, яке схвалене розпорядженням Державною комісією з регулювання ринків фінансових послуг України від 25 листопада 2010 року № 896.
Також у вказаному листі Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України зазначила, що неодноразово зверталась до Міністерства фінансів України та Міністерства економіки України щодо необхідності запровадження механізму компенсації втрачених депозитів вкладників кредитних спілок за рахунок Державного бюджету України та передбачення у проекті Закону України "Про Державний бюджет України на 2011 рік" коштів на виплату вкладів членам кредитних спілок. Однак, незважаючи на зазначене, ініціатива Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України підтримана не була.
Вирішуючи цю справу, суд виходить з такого.
Відповідно до частини 6 статті 130 Господарського кодексу України, статус, порядок організації та здійснення господарської діяльності кредитної спілки визнаються цим Кодексом, Законом України "Про кредитні спілки" та іншими законами.
Частиною 2 статті 2 Закону України "Про кредитні спілки" встановлено, що відповідно до принципів діяльності спілки забороняється будь-яке втручання в діяльність кредитної спілки, за винятком випадків, передбачених законом.
Згідно зі статтею 26 цього Закону органом, що здійснює державне регулювання і нагляд за діяльністю кредитних спілок, є уповноважений орган згідно з законодавством України про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг, а також інші державні органи відповідно до їх компетенції.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 1 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" кредитна спілка віднесена до фінансової установи.
Частиною 1 статті 39 Закону "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" встановлено, що у разі порушення законів та інших нормативно-правових актів, що регулюють діяльність з надання фінансових послуг, національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, застосовує заходи впливу відповідно до закону.
Статтею 40 названого Закону визначено заходи впливу, які може застосовувати Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг.
При цьому, відповідно до частини 1 статті 23 Закону України "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президенту України, підзвітним Верховній Раді України.
Таким чином, нормами вказаних законів України "Про кредитні спілки" та "Про фінансові послуги і державне регулювання ринків фінансових послуг" не встановлено обов'язок Кабінету Міністрів України щодо здійснення державного контролю за діяльністю кредитних спілок.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необґрунтованість вимог позивача щодо визнання протиправною бездіяльності Кабінету Міністрів України щодо контролю за діяльністю КС "Християнська злагода".
Крім того, відповідно до частини 1 статті 1177 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана майну фізичної особи внаслідок злочину, відшкодовується державою, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
При цьому, суд зазначає, що особливість даної норми полягає в наявності спеціальних обставин, необхідних для виникнення у держави такого обов'язку:
а) відшкодуванню за правилами даної статті підлягає лише майнова шкода, завдана майну фізичної особи;
б) майнова шкода має бути завдана майну фізичної особи внаслідок злочину;
в) потерпілим за нормами даної статті може бути лише фізична особа;
г) відшкодування шкоди за рахунок держави можливе у випадку, якщо не встановлено особу, яка вчинила злочин, або якщо вона є неплатоспроможною.
Згідно з листом слідчого СУ УМВС України в Івно-Франківській області від 28 березня 2011 року № 8/2463 ОСОБА_1 визнано потерпілою та цивільним позивачем у кримінальній справі № 141-3097.
Відповідно до пунктів 1, 2, 3, 7 частини 1 статті 324 Кримінально-процесуального кодексу України, постановляючи вирок, суд повинен вирішити питання чи мало місце діяння, у вчиненні якого обвинувачується підсудний; чи має це діяння склад злочину і якою саме статтею кримінального закону він передбачений; чи винен підсудний у вчиненні цього злочину; чи підлягає задоволенню пред'явлений цивільний позов, на чию користь та в якому розмірі, і чи підлягають відшкодуванню збитки, заподіяні потерпілому, а також кошти, витрачені закладом охорони здоров'я на його стаціонарне лікування, якщо цивільний позов не був заявлений.
При цьому, частиною 1 статті 238 Кримінально-процесуального кодексу України передбачено, що постановляючи обвинувальний вирок, суд, залежно від доведеності підстав і розміру цивільного позову, задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.
Статтею 401 Кримінально-процесуального кодексу України встановлено, що вирок місцевого суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляцій, а вирок апеляційного суду - після закінчення строку на подання касаційної скарги, якщо його не було оскаржено. У разі подачі апеляційної, касаційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи відповідно апеляційною чи касаційною інстанцією, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Однак, з позовної заяви вбачається відсутність вироку у вищевказаній кримінальній справі.
Також слід зазначити, що факт визнання особи цивільним позивачем у справі не є преюдиціальним фактом, та не доводить наявність у позивача права та отримання коштів з осіб, які винні в скоєні злочину. Доказування підстав та розмірів цивільного позову в кримінальній справі здійснюється за правилами кримінального судочинства.
Суд звертає увагу, що відповідно до частини 2 статті 1177 Цивільного кодексу України умови та порядок відшкодування майнової шкоди, завданої майну фізичної особи, яка потерпіла від злочину, встановлюється законом.
До того ж, на даний час не прийнято жодного закону, який передбачений положеннями частини 2 статті 1177 Цивільного кодексу України.
Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При цьому, повноваження Кабінету Міністрів України визначені статтею 116 Конституції України та Законом України "Про Кабінет Міністрів України".
Виходячи з системного аналізу положень статті 116 Конституції України та Закону України "Про Кабінет Міністрів України", суд прийшов до висновку, що в положеннях вказаних нормативно-правових актів відсутні статті, які б покладали на відповідача обов'язок по відшкодуванню шкоди, що була завдана фізичній особі внаслідок злочину у разі, якщо особа, яка вчинила злочин, є неплатоспроможною.
З огляду на встановлене суд зазначає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями відшкодовувати від імені держави майнову шкоду особі, яка потерпіла від злочину, а тому позовна вимога щодо зобов'язання відповідача видати розпорядження щодо відшкодування ОСОБА_1 коштів у розмірі 34 360 грн., внесених на депозит КС "Християнська злагода" з резервного фонду Державного бюджету України, є необґрунтованою та такою, що задоволенню не підлягає.
Зазначена правова позиція суду також підтверджується практикою Вищого адміністративного суду України (наприклад, справа № П-359/10).
Ураховуючи наведені обставини, суд приходить до висновку про відсутність підстав щодо зобов'язання Кабінету Міністрів України видати розпорядження про відшкодування ОСОБА_1 коштів у розмірі 34 360 грн., внесених на депозит у КС "Християнська злагода" з резервного фонду Державного бюджету України.
За таких обставин, позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.
Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Головуюча суддя О.О.Власенкова
судді М.А.Бояринцева
О.В.Патратій