Справа № 0124/3322/2012
№ 2/0124/1331/2012
23 квітня 2012 року Ялтинський міський суд Автономної Республіки Крим у складі: головуючого - судді Веденмеєр М.В., при секретарі - Плотнікові К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ялті цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із позовом до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори, в якому просить суд: визнати незаконною відмову відповідача, яка викладена у листі № 477/2-14 від 29 лютого 2012 року, за підписом державного нотаріуса ОСОБА_2 у вчиненні нотаріальної дії - видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/3 частку квартири АДРЕСА_1, м. Ялта АР Крим на ім'я ОСОБА_1; зобов'язати відповідача видати ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, свідоцтво про право на спадщину за законом на 1\3 частку квартири АДРЕСА_1, що залишилася після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3.
Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач проживає за адресою: АДРЕСА_1 Зазначена квартира на рівних частках належала на праві власності позивачу, його матері - ОСОБА_4, та його діду - ОСОБА_3, що підтверджується відповідним свідоцтвом про право власності на житло. ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер. Після його смерті залишалась спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, у першій Ялтинській нотаріальній конторі заведено спадкову справу. Вже після спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі того, що він є його онуком та фактично прийняв спадщину. Але відповідач відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду. 02 лютого 2012 року рішенням Ялтинського міського суду АР Крим позов ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт прийняття ним спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1. Після набрання даним рішенням законної сили, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив на підставі рішення суду видати свідоцтво про право на спадщину. Відповіддю відповідача позивачу повідомлено про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У зв'язку з цим, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився. Про місце, день та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Від його представника надійшла заява про розгляд справи за його відсутності.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився. Про місце, день та час розгляду справи повідомлений завчасно та належним чином. Надав суду заяву, в якій просив розглянути справу за його відсутності, проти позову заперечував.
Відповідно до ч. 2 ст. 197 Цивільного процесуального кодексу України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що в задоволенні позову необхідно відмовити за наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач є онуком ОСОБА_3. даний факт підтверджується копією витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію народження ( а.с. 15 ) та копією свідоцтва про народження ( а.с. 7 ).
Позивач зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ( а.с. 12- 14 ). Зазначена квартира на рівних частках по 1/3 належала на праві власності ОСОБА_1, його діду - ОСОБА_3 та - ОСОБА_4, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на житло ( а.с. 10 ) та копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно ( а.с. 11 ).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть ( а.с. 8 ).
Після його смерті залишалась спадщина у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1, у зв'язку з чим, у першій Ялтинській нотаріальній конторі заведено спадкову справу.
Вже після спливу шестимісячного строку після відкриття спадщини, позивач звернувся до відповідача із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 на підставі того, що він є його онуком та фактично прийняв спадщину. Але відповідач відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду.
02 лютого 2012 року рішенням Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим позов ОСОБА_1 задоволено та встановлено факт прийняття ним спадщини після смерті його діда ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 у вигляді 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 ( а.с. 16 - 17 ).
Після набрання даним рішенням законної сили, позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив на підставі рішення суду видати свідоцтво про право на спадщину. Позивачу була надана відповідь з Першої Ялтинської Державної нотаріальної контори від 29 лютого 2012 року, відповідно до якої йому було роз'яснено, що він не є спадкоємцем після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв'язку з тим, що на час смерті його діда діяв Цивільний Кодекс Української РСР від 18 липня 1963 року. На підставі ч. 2 ст. 529 вказаного Кодексу онуки є спадкоємцями за законом, якщо до часу відкриття спадщини не має у живих того з батьків, котрий був би спадкоємцем. На підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного Кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, застосовується також до спадщини яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом. Той факт, що позивач постійно проживав разом із спадкодавцем та вступив в управління майном спадкодавця, а також рішення Ялтинського міського суду від 02 лютого 2012 року підтверджує факт прийняття позивачем спадщини. Таким чином, застосувати норми Цивільного Кодексу України від 01 січня 2004 року не можливо ( а.с. 18 ).
Відповідно до ч. 2 ст. 529 Цивільного Кодексу Української РСР від 18 липня 1963 року, онуки є спадкоємцями за законом, якщо до часу відкриття спадщини не має у живих того з батьків, котрий був би спадкоємцем.
На підставі п. 5 Прикінцевих та перехідних положень правила Цивільного Кодексу України, який набрав чинності 01 січня 2004 року, застосовується також до спадщини яка відкрилась, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим кодексом.
В пункті № 1 Постанови Пленуму Верховного суду України № 7 від 30 травня 2008 року « Про судову практику по справам про спадщину », зазначено, що відносини спадкування регулюються правилами Цивільного Кодексу, якщо спадщина відкрилась не раніше 01 січня 2004 року. В разі відкриття спадщини до зазначеної дати, застосовується діюче на той час законодавство, тобто відповідні правила Цивільного Кодексу РСР, в тому числі відносно прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. В разі, коли спадщина відкрилась до набрання сили Цивільного Кодексу України та строк на її прийняття не закінчився до 01 квітня 2004 року, спадкові відносини регулюються Цивільним Кодексом України.
Фактичний вступ в управління чи володіння спадкоємцем спадковим майном не дає можливості видати ОСОБА_1 - онуку ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, свідоцтва про право на спадщину за законом. Строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3, закінчився 18 жовтня 2003 року, тобто до набрання в силу Цивільного Кодексу України, таким чином норми статей 1263-1266 Цивільного Кодексу України можуть бути застосовані тільки до спадщини, що відкрилась після 01 липня 2003 року з підтвердженням того, що ніхто з спадкоємців не прийняв спадщину до вступу в силу нового Цивільного Кодексу України.
Позивач є сином ОСОБА_5, який в свою чергу є сином померлого ОСОБА_3. Документів, що підтверджують факт смерті ОСОБА_5 відсутні.
ОСОБА_5 - спадкоємець першої черги. Він не був постійно зареєстрований в вищезазначеній квартирі на протязі шести місяців після смерті спадкодавця, перед смертю спадкодавця не проживав разом з ним, з заявою про прийняття спадщини в нотаріальну контору не звертався, відповідно спадщину не прийняв.
На підставі пункту 5 статті 555 Цивільного Кодексу РСР, спадкове майно по праву спадкування переходить до держави, якщо ні один з спадкоємців не прийняв спадщину.
Посилання представника позивача, раніше у судовому засіданні, на рішення Ялтинського міського суду Автономної Республіки Крим від 02 лютого 2012 року та необхідність його виконання відповідачем, не приймаються судом до уваги, оскілки спадкоємець першої черги - ОСОБА_5 спадщину не прийняв, та відповідно до норм ст. 555 Цивільного Кодексу РСР, належним спадкоємцем є держава.
У зв'язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку, що Перша Ялтинська державна нотаріальна контора правомірно відмовила позивачу у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, тому в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 необхідно відмовити.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 197, 213-215, 218 Цивільного процесуального кодексу України, ст.ст. 529, 555 Цивільного Кодексу Української РСР,
В задоволенні позову ОСОБА_1 до Першої Ялтинської державної нотаріальної контори про визнання незаконною відмови нотаріуса у вчиненні нотаріальної дії та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Автономної Республіки Крим через Ялтинський міський суд в порядку та строки, встановлені ст. ст. 294-296 Цивільного процесуального кодексу України.
Суддя: