ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
за результатами розгляду справи у порядку письмового провадження
місто Київ
06 квітня 2012 року № 2а-3602/12/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючої судді Блажівської Н. Є.,
розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу
За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд»
до третя особа Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»
провизнання неправомірними дій, зобов'язання вчинити дії
Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблбуд»(надалі - також «Позивач», «ТОВ «Київоблбуд») звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві (надалі -також «Відповідач», «ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві»), третя особа -Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група»(надалі -також «Третя особа») про визнання неправомірними дій державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві Барановського В.Б. з оцінки нерухомого майна, а саме: офісних приміщень (групи приміщень № 47), загальною площею - 256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38; зобов'язання державного виконавця ВДВС Подільського районного управління юстиції у м. Києві залучити оцінювача для проведення повторної оцінки нерухомого майна, а саме: офісних приміщень (групи приміщень № 47), загальною площею - 256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38.
Позовні вимоги мотивовані тим, що при проведенні оцінки майна оцінювачем не було враховано ряду обставин, що спричинило визначення вартості нерухомого майна, значно нижчої від його реальної вартості.
Відповідач -Відділ Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, та третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», -явку уповноважених представників в судове засідання 29 березня 2012 року не забезпечили, про причини неявки суду не сповістили, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.
Відповідно до частини 4 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача -суб'єкта владних повноважень, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин або без повідомлення ним про причини неприбуття розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів
Згідно з частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.
Враховуючи відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, та неявку представників Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві та Товариства з обмеженою відповідальністю «Українська експертна група», належним чином повідомлених про дату та час судового засідання, на підставі вимог частини 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України Окружний адміністративний суд міста Києва ухвалив розглядати справу в порядку письмового провадження.
В матеріалах справи відсутні письмові відношення Відповідача та Третьої особи на позов.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
31 жовтня 2011 року ТОВ «Київоблбуд»отримало листа від Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, з якого дізналося про висновок ТОВ «Українська експертна група»з незалежної оцінки майна, а саме: офісних приміщень (групи приміщень № 47) загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, буд. № 36/38, яке було оцінено в 2 964 825,00 грн.
Не погоджуючись з проведеною оцінкою майна (у 2 964 825,00 грн.) та вважаючи її заниженою, ТОВ «Київоблбуд», посилаючись на висновок про вартість об'єкта незалежної оцінки ТДВ «Некос»(проведеної за замовленням Позивача), подало до ВДВС Подільського РУЮ у м. Києві заперечення на оцінку нерухомого майна, проведену ТОВ «Українська експертна група», в яких просив провести рецензування майна: офісних приміщень (групи приміщень № 47) загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38.
Листом ДВС Подільського РУЮ у м. Києві Позивачу було надіслано копію Рецензії № 31 ТОВ «Оціночна КОМПАНІЯ «Вега»від 30 листопада 2011 року щодо офісних приміщень (групи приміщень № 47) загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38, власником яких є ТОВ «Київоблбуд».
Відповідно до висновку Рецензії № 31 від 30 листопада 2011 року, «звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки».
Листом Філії 10 Приватного підприємства «НИВА -В.Ш.»№ 863 від 2 березня 2012 року до відома ТОВ «Київоблбуд»було доведено інформацію про те, що прилюдні торги по реалізації арештованого нерухомого майна за Договором № 1012079 від 23 лютого 2012 року, що належить ТОВ «Київоблбуд», а саме: офісні приміщення (групи приміщень № 47 загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, буд. № 36/38, -відбудуться 20 березня 2012 року о 09:30 год. стартова ціна: 2 964 825,00 грн. без урахування ПДВ.
На думку Позивача, оцінка майна, проведена ТОВ «Українська експертна група», не відповідає дійсному об'єкту оцінювання та не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів. Крім того, Позивач, посилаючись на те, що експертний висновок не є рішенням суб'єкта владних повноважень (ні нормативно-правовим актом, ані актом індивідуальної дії), вважає, що належним способом захисту його прав у спірних правовідносинах буде оскарження дій державного виконавця по оцінці майна.
Відтак, предметом судового розгляду в даній адміністративній справі є позовні вимоги про визнання протиправним дій Відповідача з оцінки нерухомого майна, а саме: офісних приміщень (групи приміщень № 47), загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38, та зобов'язання Відповідача залучити оцінювача для проведення повторної оцінки нерухомого майна, а саме: офісних приміщень (групи приміщень № 47), загальною площею -256,2 м. кв., що знаходяться за адресою: м. Київ, Подільський район, вул. Волоська, 36/38.
Підставами заявлених позовних вимог Позивачем визначено те, що оцінка майна, проведена ТОВ «Українська експертна група», не відповідає дійсному об'єкту оцінювання та не відповідає вимогам чинних нормативно-правових актів, оскільки є заниженою.
Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному аналізі всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд звертає увагу на наступне.
Частиною 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.
До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження (частина 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України).
В той же час, в частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України законодавцем закріплено загальні критерії для оцінювання рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, які одночасно є принципами адміністративної процедури, що вироблені та є усталеними у практиці європейських країн. Суб'єкти владних повноважень повинні враховувати ці критерії-принципи, приймаючи рішення, вчиняючи дії, чи допускаючись бездіяльності.
Таким чином, завданням адміністративного суду є перевірка правомірності (легальності) рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень з огляду на чіткі критерії, які зазначені у частині 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, відповідно до частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України;
2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;
3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії);
4) безсторонньо (неупереджено);
5) добросовісно;
6) розсудливо;
7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації;
8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія);
9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення;
10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
До того ж, відповідність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень передбаченим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям перевіряється судом з урахуванням закріпленого статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принципу законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Закріплений статтею 9 Кодексу адміністративного судочинства України принцип законності кореспондує положенню частини 2 статті 19 Конституції України, відповідно до вимог якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
«На підставі»означає, що суб'єкт владних повноважень: 1) повинен бути утвореним у порядку, визначеному Конституцією та законами України; 2) зобов'язаний діяти на виконання закону, за умов та обставин, визначених ним.
«У межах повноважень» означає, що суб'єкт владних повноважень повинен приймати рішення, а дії вчиняти відповідно до встановлених законом повноважень, не перевищуючи їх. Під встановленими законом повноваженнями прийнято розуміти як ті, на наявність яких прямо вказує закон -прямі повноваження, так і повноваження, які прямо законом не передбачені, але безпосередньо випливають із положень закону і є необхідними для реалізації суб'єктом владних повноважень своїх функцій (завдань) -похідні повноваження.
«У спосіб»означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний дотримуватися встановленої законом процедури і форми прийняття рішення або вчинення дії і повинен обирати лише визначені законом засоби.
Іншими словами, при виконанні поставлених перед адміністративним судочинством завдань адміністративний суд перевіряє законність та обґрунтованість реалізації органом публічної адміністрації, його посадовою чи службовою особою компетенції (наданих законом повноважень). Критеріями такої перевірки є: відповідність оскаржуваного акта приписам, що встановлені у законі; дотримання органом меж повноважень, наданих йому законом; дослідження органом передбачених у законі обставин, що є підставою прийняття акта; збереження чинності законом, на основі якого прийнято акт; відсутність спотворення змісту закону, що покладений в основу рішення; додержання правил, строків, форми та процедури прийняття акта.
Разом з тим, адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.
Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено закріплений Конституцією України принцип розподілу влади. Суд не повинен підміняти адміністративний орган, не повинен вирішувати справу по суті і приймати по ній рішення замість адміністративного органу.
Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень -єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.
Іншими словами, під дискреційним повноваженням розуміють таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.
За своєю правовою природою проведення оцінки майна є дискреційним повноваженням державного виконавця, яке відповідно до чинного законодавства делеговано ним відповідному суб'єкту оціночної діяльності.
Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року (надалі -також «Рекомендація R (80)2») під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду -тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин Рекомендація Комітету Міністрів Ради Європи № R (80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнята Комітетом Міністрів 11 березня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів..
Враховуючи вищевикладене, Окружний адміністративний суд міста Києва звертає увагу на те, що перевірка доцільності (дійсності, правдивості) проведеної експертом оцінки майна Позивача (за відсутності ознак явної невідповідності його змісту цілям та завданням державної політики у сфері виконавчого провадження) виходить за межі завдань адміністративного судочинства та є формою втручання в дискреційні повноваження Відділу Державної виконавчої служби Подільського районного управління юстиції у м. Києві, як уповноваженого державою суб'єкта.
До компетенції суду в рамках даної адміністративної справи входить перевірка легальності дій суб'єкта владних повноважень, тобто, відповідності їх закріпленим в Кодексі адміністративного судочинства України критеріям, дотримання відповідної процедури, порядку та форми.
Крім того, відповідно до частини 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Згідно з висновком ЄСПЛ у справі «Проніна проти України»(рішення від 18 липня 2006 року) кожний доречний і важливий аргумент особи має бути проаналізований і одержати відповідь суду.
Порядок визначення вартості, оцінки майна боржника врегульовано статтею 58 Закону України «Про виконавче провадження»(в редакції, чинній станом на час вчинення оскаржуваних дій).
Згідно з частиною 1 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна. Для оцінки за регульованими цінами, оцінки нерухомого майна, транспортних засобів, повітряних, морських та річкових суден державний виконавець залучає суб'єкта оціночної діяльності -суб'єкта господарювання, який провадить свою діяльність відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Державний виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки, вони мають право подати державному виконавцю заперечення в десятиденний строк з дня надходження повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна рекомендованим листом за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим державним виконавцем (частина 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Частиною 3 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» у разі заперечення однією із сторін проти результатів оцінки, проведеної суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання, державний виконавець призначає рецензування звіту про оцінку майна. Витрати, пов'язані з рецензуванням звіту, несе сторона, яка заперечує проти результатів оцінки. У разі незгоди з оцінкою, визначеною за результатами рецензування, сторони мають право оскаржити її в судовому порядку в десятиденний строк з дня отримання відповідного повідомлення.
Звіт про оцінку майна у виконавчому провадженні вважається чинним протягом шести місяців з дня його підписання суб'єктом оціночної діяльності -суб'єктом господарювання. Після закінчення цього строку оцінка майна проводиться повторно (частина 5 статті 58 Закону України «Про виконавче провадження»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 затверджено Національний стандарт № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав»(надалі -також «Національний стандарт № 1»).
Відповідно до пункту 1 Національний стандарт № 1 (далі -Стандарт) є обов'язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав (далі -майно) суб'єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна.
Відповідно до пункту 4 Національного стандарту № 1 оцінка майна проводитися з дотриманням принципів корисності, попиту і пропонування, заміщення, очікування, граничної продуктивності внеску, найбільш ефективного використання.
Принцип корисності ґрунтується на тому, що майно має вартість тільки за умови корисності його для потенційного власника або користувача. Під корисністю слід розуміти здатність майна задовольняти потреби власника або користувача протягом певного часу.
Принцип попиту та пропонування відображає співвідношення пропонування та попиту на подібне майно. Відповідно до цього принципу під час проведення оцінки враховуються ринкові коливання цін на подібне майно та інші фактори, що можуть призвести до змін у співвідношенні пропонування та попиту на подібне майно.
Принцип заміщення передбачає врахування поведінки покупців на ринку, яка полягає у тому, що за придбання майна не сплачується сума, більша від мінімальної ціни майна такої ж корисності, яке продається на ринку.
Принцип очікування передбачає, що вартість об'єкта оцінки визначається розміром економічних вигод, які очікуються від володіння, користування, розпорядження ним.
Принцип внеску (граничної продуктивності) передбачає врахування впливу на вартість об'єкта оцінки таких факторів, як праця, управління, капітал та земля, що є пропорційним їх внеску у загальний дохід. Вплив окремого фактора вимірюється як частка вартості об'єкта оцінки або як частка вартості, на яку загальна вартість об'єкта оцінки зменшиться у разі його відсутності.
Принцип найбільш ефективного використання полягає в урахуванні залежності ринкової вартості об'єкта оцінки від його найбільш ефективного використання. Під найбільш ефективним використанням розуміється використання майна, в результаті якого вартість об'єкта оцінки є максимальною. При цьому розглядаються тільки ті варіанти використання майна, які є технічно можливими, дозволеними та економічно доцільними (пункти 5-10 Національного стандарту № 1).
Загальні вимоги до проведення незалежної оцінки майна визначено пунктом 50 Національного стандарту № 1.
Так, проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:
ознайомлення з об'єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;
визначення бази оцінки;
подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.
Оцінювач самостійно здійснює пошук інформаційних джерел (за винятком документів, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки згідно з договором), їх аналіз та виклад обґрунтованих висновків. При цьому оцінювач повинен проаналізувати всі інформаційні джерела, пов'язані з об'єктом оцінки, тенденції на ринку подібного майна, інформацію про угоди щодо подібного майна, які використовуються у разі застосування порівняльного підходу, та іншу істотну інформацію. У разі неповноти зазначеної інформації або відсутності її взагалі у звіті про оцінку майна зазначається негативний вплив цього факту на результати оцінки (пункт 52 Національного стандарту № 1).
Пунктом 56 Національного стандарту № 1 визначено загальні вимоги до складання звіту про оцінку та підготовки висновку про вартість майна.
Відповідно до пункту 62 Національного стандарту № 1 рецензування звіту про оцінку майна здійснюється на вимогу особи, яка використовує оцінку майна та її результати для прийняття рішень, у тому числі на вимогу замовників (платників) оцінки майна, органів державної влади та органів місцевого самоврядування, судів та осіб, які заінтересовані у неупередженому критичному розгляді оцінки майна, а також за власною ініціативою суб'єкта оціночної діяльності. Підставою для проведення рецензування є письмовий запит до осіб, які відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» мають право здійснювати рецензування звіту про оцінку майна (далі -рецензенти).
Рецензія повинна містити висновок про відповідність звіту вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна та про можливість його використання з відповідною метою, у тому числі про достовірність оцінки майна. Звіт класифікується за такими ознаками:
звіт повністю відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна;
звіт у цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність оцінки;
звіт не повною мірою відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і має значні недоліки, що вплинули на достовірність оцінки, але може використовуватися з метою, визначеною у звіті, після виправлення зазначених недоліків;
звіт не відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, є неякісним та (або) непрофесійним і не може бути використаний (пункт 67 Національного стандарту № 1).
Таким чином, вищевказаними нормами права визначено вимоги щодо проведення оцінки майна, дотримання яких є обов'язковим, в тому числі у спірних правовідносинах.
Суд повторно акцентує увагу на тому, що в рамках даної адміністративної справи предметом розгляду є дії Відповідача щодо оцінки майна. Правомірність таких дій перевіряється адміністративним судом з огляду на дотриманням суб'єктом владних повноважень вимог чинних нормативно-правових актів щодо процедури їх вчинення, оформлення у відповідній процесуальній формі.
Позивачем не надано жодних доказів, які б свідчили про порушення Відповідачем у спірних правовідносинах вимог Закону України «Про виконавче провадження»чи Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440.
Жодних посилань на конкретні порушення державним виконавцем вимог нормативно-правових актів позовна заява не містить.
В той же час, Суд акцентує увагу на тому, що сама по собі незгода Позивача з визначеною оцінювачем вартістю майна (без зазначення конкретних порушень чи обставин, які не було враховано Відповідачем, але які підлягали обов'язковому врахуванню), не є підставою для визнання протиправними дій Відповідача щодо оцінки нерухомого майна.
Відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України, та, зокрема, виходячи із специфіки завдання адміністративного судочинства, особа має право звернутись за судовим захистом до адміністративного суду з позовом у разі, якщо вона вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено її права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносин. При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.
Задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права, свободи чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.
Враховуючи вимоги Кодексу адміністративного судочинства України, особа повинна довести факт порушення її прав чи охоронюваних законом інтересів оскаржуваним рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень.
Аналогічна позиція підтверджується і змістом окремих рішень Конституційного Суду України, зокрема, рішення № 6-рп/1997 від 25 листопада 1997 року за конституційним зверненням громадянки ОСОБА_4 щодо офіційного тлумачення частини 2 статті 55 Конституції України та статті 248-2 Цивільного процесуального кодексу України та рішення № 9-рп/1997 від 25 грудня 1997 року за конституційним зверненням громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 та інших громадян щодо офіційного тлумачення статей 55, 64, 124 Конституції України. Зі змісту вказаних рішень Конституційного Суду України випливає, що кожен має право звернутися до суду, якщо його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод.
Позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що, вчиняючи оскаржувані дії щодо оцінки нерухомого майна у спірних публічно-правових відносинах, Відповідачем було порушено права чи охоронювані законом інтереси Позивача, так як не наведено жодних обставин (з посиланням на норми законодавства), які б свідчили про такі порушення. В той же час, незгода Позивача з визначеною оцінювачем вартістю майна (без надання доказів протиправності її визначення) не свідчить про порушення прав Позивача у спірних правовідносинах.
Таким чином, на підставі встановлених фактичних обставин справи, суті позовних вимог, Окружний адміністративний суд міста Києва дійшов висновку про те, що в даній адміністративній справі Позивачем не доведено порушення його законних прав та інтересів, що також є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову.
Частиною 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, а частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України зазначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.
Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 2, 7, 8, 9, 99, 100, 128, 158, 159, 160, 161, 162, 163, 181 та 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -
В задоволенні адміністративного позову -відмовити повністю.
Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, визначені статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н. Є. Блажівська