ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
10 квітня 2012 року № 2а-15251/11/2670
Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Власенкової О.О. в порядку письмового провадження розглянув і вирішив адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
доуправління Держкомзему у Васильківському районі Київської області
третя особа про ОСОБА_2 визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії
ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області, в якому просить:
- визнати незаконними дії управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області щодо бездіяльності по виготовленню кадастрового плану та присвоєнню кадастрового номера земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 приватизованої на ім'я позивача (державний акт на право приватної власності на землю серія КВ 858 від 29 грудня 1995 року);
- скасувати державний акт на право приватної власності на землю від 10 травня 2000 року, виданий ОСОБА_3, як такий, що виготовлений на підставі сфальсифікованого акта від 08 червня 1997 року про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3 в АДРЕСА_1, на підставі висновків експертизи КНДІ судових експертиз від 02 червня 2006 року;
- зобов'язати управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області виготовити кадастровий план та присвоїти кадастровий номер земельній ділянці за адресою: АДРЕСА_2 яка приватизована позивачем (державний акт на право приватної власності на землю серія КВ 858 від 29 грудня 1995 року, зареєстрований в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10 в Данилівській сільській раді Васильківського району Київської області).
Позовні вимоги вмотивовані тим, що внаслідок видачі ОСОБА_3 державного акта на право приватної власності на землю на підставі сфальсифікованого акту про встановлення на місцевості та погодження межі земельної ділянки, порушено зовнішні межі земельної ділянки, що належить ОСОБА_1, встановлені виданим їй державним актом на право приватної власності на землю. Відтак, державний акт на право приватної власності на землю, виданий ОСОБА_3, підлягає скасуванню.
Крім того, відповідач необґрунтовано відмовив позивачу у виготовленні кадастрового плану її земельної ділянки та присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номеру, що свідчить про його протиправну бездіяльність та унеможливлює реалізацію позивачем права розпорядження належною їй земельною ділянкою.
Уточнені вимоги, заявлені позивачем у її письмовому поясненні від 22 листопада 2011 року та в клопотанні від 18 січня 2012 року, суд до уваги не бере, оскільки останні не відповідають вимогам статті 137 КАС України щодо оформлення змін до позовної заяви.
У судовому засіданні позивач позов підтримала, просила його задовольнити.
В установленому порядку судом допущено процесуальне правонаступництво шляхом заміни первісного відповідача управління земельних ресурсів у Васильківському районі Київської області на управління Держкомзему у Васильківському районі.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, хоча про день, час та місце судового розгляду справи неодноразово повідомлявся судом, просив розглядати справу за відсутності його представника. У письмовому запереченні повноважний представник відповідача визнав позовні вимоги в частині скасування державного акта про право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3 Щодо решти позовних вимог заперечив, зазначивши, що виготовлення кадастрового плану на земельну ділянку не належить до повноважень відповідача.
З огляду на те, що рішення у даній справі в частині вирішення позовних вимог про скасування державного акта на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3, може вплинути на її права та інтереси, суд залучив названу особу до участі у справі третьою особою без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.
Ураховуючи інформацію Данилівської сільської ради, що міститься в листі від 21 лютого 2012 року № 81 щодо дарування ОСОБА_3 вищевказаної земельної ділянки ОСОБА_2, що підтверджується копією договору дарування земельної ділянки від 19 червня 2004 року, судом здійснено процесуальне правонаступництво шляхом заміни третьої особи ОСОБА_3 на третю особу ОСОБА_2
При цьому у зв'язку з вимогою позивача про скасування державного акт на право приватної власності на землю, виданого ОСОБА_3, суд не вбачав потреби у залученні названої особи відповідачем, зокрема, з огляду на те, що рішенням Васильківського районного суду Київської області від 06 серпня 2007 року у справі № 22-20/07 (а.с.134 т.1), яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2007 року (а.с.138 т.1), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Данилівська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_4, зобов'язання відновити межі земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
У зв'язку з неприбуттям у судове засідання 14 березня 2012 року представників відповідача та третьої особи суд, керуючись частиною 6 статті 128 КАС України, продовжив розгляд справи у порядку письмового провадження.
Заслухавши пояснення позивача та оцінивши докази, що містяться у справі, суд
На праві приватної власності ОСОБА_1 належить земельна ділянка розміром 0,20 га в АДРЕСА_2, що підтверджується державним актом на право приватної власності на землю серія КВ-858 від 29 грудня 1995 року (а.с.12 т.1), зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за № 10 в Данилівській сільській раді Васильківського району Київської області. Земельну ділянку ОСОБА_1 згідно з планом надано на підставі рішення Данилівської сільської ради від 08 вересня 1995 року.
Відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серії ІІ-КВ № 068836 від 10 травня 2000 року ОСОБА_3 (а.с.17 т.1) належить земельна ділянка розміром 0,406 га в АДРЕСА_1.
Земельну ділянку ОСОБА_3 згідно з планом надано на підставі рішення виконкому Данилівської сільської ради від 10 травня 2000 року № 202, прийнятого з урахуванням акта про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 08 червня 1997 року. Зазначений акт складено представником Госпрозрахункового виробничого бюро при Васильківському районному відділі земельних ресурсів ОСОБА_5 в присутності землекористувача ОСОБА_3, представників виконкому ОСОБА_6 та суміжних землевласників (землекористувачів) ОСОБА_1, ОСОБА_7, ОСОБА_8 Зокрема, згідно з указаним актом зазначені межі на місцевості проходять по умовно визначених межах за зазначеними кутами на місцевості. Площа ділянки, наданої ОСОБА_3 в користування згідно з земельно-кадастровою документацією складає 0,406 га (а.с.16 т.1).
З 2002 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 виникли позасудові, а потім судові спори щодо встановлення меж земельних ділянок.
Рішенням Данилівської сільської ради Васильківського району Київської області від 12 грудня 2003 року «Розгляд спірного питання між сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_1.»затверджено межі згідно фактичного стану меж по матеріалах інвентаризації в 2003 році (а.с.13 т.1).
Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 13 квітня 2004 року у справі № 2-39/04, яке набрало законної сили, частково задоволено позов ОСОБА_1 та ОСОБА_3 до Данилівської сільської ради. ОСОБА_3 про усунення порушень права власності на землю та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, Данилівської сільської ради про усунення порушень права власності на землю, зокрема, скасовано рішення Данилівської сільської ради від 12 грудня 2003 року «Розгляд спірного питання між сусідами ОСОБА_3 та ОСОБА_1.»про затвердження межі між земельними ділянками ОСОБА_3 та ОСОБА_1 згідно фактичного стану меж по матеріалам інвентаризації (а.с.14 т.1).
Надалі висновком судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 02 червня 2006 року № 2495/2619 у цивільній справі Васильківського районного суду Київської області № 22-2651/05 (а.с.23) встановлено, що в акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки ОСОБА_3 від 08 червня 1997 року (у технічній документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян с.Данилівка за 1999 рік) на зворотному його боці в місці розташування схеми земельної ділянки ОСОБА_3 первинно була виконана графітним олівцем інша схема земельної ділянки, яка видалена шляхом підчистки і на місці видаленої схеми пастою кулькової ручки виконана схема земельної ділянки ОСОБА_3 Підпис від імені ОСОБА_1 у графі «Представник суміжних землевласників»проти її прізвища в акті про встановлення на місцевості та погодження зовнішньої межі земельної ділянки від 08 червня 1997 року (у технічній документації по складанню державних актів на право приватної власності на землю громадян с.Данилівка за 1999 рік) виконано не ОСОБА_1 Підпис від імені ОСОБА_1 проти її прізвища в абрисі на звороті заяви ОСОБА_3 від 24 січня 1994 року (у протоколі 12 сесії 22 скликання Данилівської сільської ради від 11 липня 1997 року) виконаний імовірно не ОСОБА_1
Як зазначалося вище, рішенням Васильківського районного суду Київської області від 06 серпня 2007 року у справі № 22-20/07 (а.с.134 т.1), яке набрало законної сили відповідно до ухвали Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2007 року (а.с.138 т.1), відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа Данилівська сільська рада Васильківського району Київської області, про визнання недійсним акту на право власності на землю, виданого ОСОБА_4, зобов'язання відновити межі земельної ділянки, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.
Ухвалою Верховного Суду України від 29 вересня 2008 року відхилено касаційну скаргу ОСОБА_1 на згадані судові рішення.
Під час вирішення зазначеної судової справи Васильківським районним судом Київської області оцінювався вищевказаний висновок судово-почеркознавчої експертизи Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Рішенням названого суду встановлено, що відповідно до збірного кадастрового плану земельних ділянок сторін по справі фактична площа земельної ділянки ОСОБА_1 складає 0,2090 га, ОСОБА_3 -03944 га, та при цьому відхилень в суміжній межі земельних ділянок названих осіб, які порушують земельні права ОСОБА_1 не зазначено.
Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2007 року також встановлено, що позначена у державному акті на ділянці ОСОБА_3 лінія межі не співпадає з лінією межі, позначеною на державному акті ділянки ОСОБА_1, але при цьому не встановлено накладення земельної ділянки ОСОБА_3 на земельну ділянку ОСОБА_1, а також, що при передачі землі у власність ОСОБА_3 її ділянку збільшено за рахунок ділянки ОСОБА_1, або що її земельна ділянка зміщена у бік ділянки ОСОБА_1 Не встановлено також, що ОСОБА_3 порушила межі ділянок, переданих сторонам у власність відповідно до державних актів.
Відповідно до частини 1 статті 72 КАС України КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.
Відтак, при вирішенні даної справи судом приймаються до уваги викладені вище обставини, встановлені рішенням Васильківського районного суду Київської області від 06 серпня 2007 року у справі № 22-20/07 та ухвалою Апеляційного суду Київської області від 12 листопада 2007 року, які не потребують доказування.
Крім того, необхідно зазначити, що за змістом статті 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації цього права. Серед визначених статтею 126 цього Кодексу документів, що посвідчують право на земельну ділянку, вказано державний акт на право власності на земельну ділянку. Отже, державний акт на право власності на землю засвідчує право власності, яке пройшло державну реєстрацію, і не містить ознак акта органу державної влади, що породжує певні права та обов'язки, оскільки є виключно посвідчувальним документом, виданим на підставі та на виконання рішення суб'єкта владних повноважень. Актом, що породжує набуття собою прав та обов'язків власника землі є рішення органу державної влади, а державний акт на право власності на землю має похідний характер від рішення компетентного органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування. У разі скасування рішення державного органу, як незаконного, чи визнання його недійсним в установленому порядку, виданий на підставі та на виконання такого рішення державний акт на право власності на землю має бути визнаний недійсний.
Такий висновок суду узгоджується із висновком Вищого адміністративного суду України, що міститься в його ухвалі від 14 вересня 2011 року у даній справі (а.с.160 т.1).
Рішення виконкому Данилівської сільської ради від 10 вересня 1999 року № 202, на підставі якого ОСОБА_3 надано у приватну власність земельну ділянку у розмірі 0,406 га по АДРЕСА_1 у даній справі позивачем не оскаржується.
За таких обставин у суду відсутні підстави для задоволення вимоги позивача про скасування державного акту про право приватної власності на землю від 10 травня 2000 року серії ІІІ-КВ № 068836-26166, виданого ОСОБА_3
У зв'язку з викладеним та на підставі частини 4 статті 112 КАС України судом не прийнято визнання відповідачем позовної вимоги про скасування акта на право власності на землю, виданого ОСОБА_3
Водночас суд прийшов до висновку про необґрунтованість решти позовних вимог та відсутність підстав для їх задоволення, що пояснюється наступним.
Відповідно до пункту 7 Положення про порядок ведення державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 січня 1993 року № 15, до земельно-кадастрової документації належать кадастрові картки та плани (графічні і цифрові), схеми, графіки, текстові та інші матеріали, які містять відомості, зокрема, про межі земельних ділянок власників землі і землекористувачів.
Постановою Кабінету Міністрів України від 02 грудня 1997 року № 1355 «Про Програму створення автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру»затверджено однойменну Програму, яка передбачає комплекс заходів, спрямованих на автоматизацію інформаційно-технологічних процесів, пов'язаних з оперативним веденням і використанням даних державного земельного кадастру.
Форма державного акту на право власності на землю із обов'язковим зазначенням кадастрового номеру затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 02 квітня 2002 року № 449 «Про затвердження форм державного акта на право власності на земельну ділянку та державного акта на право постійного користування земельною ділянкою».
У державних актах, які були видані до цього часу, кадастрові номери земельних ділянок не зазначались. Між тим, дійсність таких правовстановлюючих документів прямо визначена пунктом 2 цієї ж постанови Кабінету Міністрів України.
Законом України від 05 березня 2009 року № 1066 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок»внесено зміни до статті 132 Земельного кодексу України та статті 56 Закону України «Про землеустрій», відповідно до яких угоди про перехід права власності на земельні ділянки, поміж іншого, повинні містити кадастровий номер земельної ділянки, а технічна документація по землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, повинна включати план земельної ділянки та матеріали польових геодезичних робіт.
Таким чином, відсутність кадастрового номеру земельної ділянки унеможливлює реалізацію її власником права щодо розпорядження своїм майном на власний розсуд, визначеного частиною 1 статті 319 Цивільного кодексу України.
З матеріалів справи вбачається, що позивач неодноразово зверталась до відповідача із заявами про виготовлення кадастрового плану земельної ділянки, що належить їй на праві власності, та присвоєння цій земельній ділянці кадастрового номеру.
Листом від 08 грудня 2008 року № 3409/02-1 управління земельних ресурсів у Васильківському районі у відповідь на звернення ОСОБА_1 стосовно присвоєння кадастрового номера земельній ділянці повідомило її, що для вирішення цього питання позивачці необхідно додати до відповідної заяви дискету з обмінним файлом IN-4, яку можливо отримати в землевпорядній організації, що займається розробкою технічної документації по виготовленню державного акта на право власності на земельну ділянку, а також копію кадастрового плану.
Листом від 10 серпня 2009 року № 2121/02-1 управління Держкомзему у Васильківському районі повідомило ОСОБА_1, що відповідно до статті 55 Закону України «Про землеустрій»та наказу Держкомзему України від 22 червня 2009 року № 326 про деякі питання реалізації положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо документів, що посвідчують право на земельну ділянку, а також порядку поділу та об'єднання земельних ділянок»кадастровий номер, у разі його відсутності, присвоюється земельній ділянці після відновлення її меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за відповідною затвердженою документацією та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру. У зв'язку з цим ОСОБА_1 рекомендовано звернутися до землевпорядної організації, яка має відповідний дозвіл (ліцензію) на проведення землевпорядних та топографо-геодезичних і картографічних робіт, а саме, яка виготовляла технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.
Листом від 12 листопада 2009 року управління Держкомзему у Васильківському районі у відповідь на звернення ОСОБА_1 від 29 жовтня 2009 року стосовно землекористування рекомендувало звернутися до суду щодо вирішення порушених нею питань.
Необхідно зазначити, що до 14 травня 2010 року присвоєння кадастрового номеру відбувалось відповідно до Порядку, затвердженого наказом Держкомзему від 22 червня 2009 року № 326 та 15 лютого 2010 року № 168. Так, зокрема, кадастровий номер, у разі його відсутності, присвоювався земельній ділянці після відновлення її меж в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за відповідною затвердженою технічною документацією, та внесення відомостей про земельну ділянку до автоматизованої системи державного земельного кадастру відповідно до вимог статті 184 Земельного кодексу України. Територіальний орган Держкомзему у разі наявності в архіві документації із землеустрою на відповідну земельну ділянку, що включає документи, зазначені в абзацах 5 та 6 пункту 2.2 цього ПОРЯДКУ, та відповідності розташування меж земельної ділянки даним чергового кадастрового плану формував кадастровий номер земельної ділянки з дотриманням вимог розділу ІІ цього Порядку. Сформований та відображений на сторінках документації із землеустрою кадастровий номер земельної ділянки не є присвоєним до моменту відкриття Поземельної книги. У разі відсутності документації із землеустрою, що включає документи, зазначені в абзацах 5 та 6 пункту 2.2 Порядку, або виявлення невідповідностей розташування меж земельної ділянки даним чергового кадастрового плану, зазначений орган інформував заявника про необхідність розробки документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Присвоєння кадастрового номера у цьому випадку здійснювалось відповідно до розділу ІV Порядку.
Відповідно до статті 22 Закону України «Про землеустрій»землеустрій здійснюється на підставі укладених договорів між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою.
Розробниками документації із землеустрою є юридичні та фізичні особи, які отримали ліцензії на проведення робіт із землеустрою відповідно до закону (стаття 26 Закону України «Про землеустрій»).
Постановою Кабінету Міністрів України від 18 серпня 2010 року № 749 затверджено Тимчасовий порядок присвоєння кадастрового номера земельній ділянці (далі -Тимчасовий порядок).
Відповідно до пункту 10 Тимчасового порядку визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці здійснюють територіальні органи Держземагентства протягом десяти робочих днів.
Пунктом 10-1 Тимчасового порядку визначено, що кадастровий номер земельної ділянки визначається за результатами складення документації із землеустрою до її погодження та прийняття рішення про надання земельної ділянки у власність (користування) в установленому порядку.
Пунктом 11 Тимчасового порядку передбачено, що для визначення кадастрового номера земельної ділянки замовником документації із землеустрою або уповноваженою ним особою до територіального органу Держземагентства за місцем розташування земельної ділянки:
- заяву про визначення кадастрового номера земельної ділянки;
- копію документа, що посвідчує особу набувача права на земельну ділянку або її власника, а у разі подання заяви уповноваженою ними особою - також копію документа, що підтверджує його повноваження діяти від імені таких осіб;
- документацію із землеустрою, яка містить документи, зазначені в підпунктах 4 і 5 пункту 9 цього Тимчасового порядку (відомості про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки; план земельної ділянки або кадастровий план земельної ділянки, складений за результатами кадастрової зйомки (далі - план меж або кадастровий план земельної ділянки);
- файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді (далі - обмінний файл), який складається на кожну земельну ділянку та оформлюється відповідно до вимог, установлених Держземагентством;
- копію реєстраційного номера облікової картки платника податків (ідентифікаційного номера) згідно з Державним реєстром фізичних осіб - платників податків та інших обов'язкових платежів - для фізичної особи, крім осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття номера та повідомили про
це відповідному органу державної податкової служби, ідентифікаційного коду згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податкового номера - для юридичної особи;
- документи про внесення плати за перевірку обмінного файла.
У випадку визначення та присвоєння кадастрового номера без проведення її державної реєстрації територіальний номер Держкомзему розглядає протягом трьох робочих днів подані згідно з пунктом 16 Тимчасового порядку документи та у разі наявності в архіві територіального органу документації із землеустрою, зокрема документів, зазначених у підпунктах 4 і 5 Тимчасового порядку, та відповідності меж земельної ділянки даним чергового кадастрового плану:
- визначає кадастровий номер земельної ділянки з дотриманням вимог пунктів 8 і 9 цього Тимчасового порядку;
- робить на титульному аркуші документації із землеустрою, плані меж або кадастровому плані земельної ділянки, відомостях про обробку теодолітного ходу та визначення координат поворотних точок меж земельної ділянки позначку, в якій зазначаються кадастровий номер, дата його визначення, прізвище та ініціали посадової особи, що зробила цю позначку, і ставить її підпис;
- подає до Центру кадастру документацію із землеустрою та копію заяви про державну реєстрацію згідно з актом приймання-передачі;
- у разі відсутності в архіві територіального органу документації із землеустрою, зокрема документів, зазначених у підпунктах 4 і 5 пункту 9 Тимчасового порядку, або невідповідності меж земельної ділянки даним чергового кадастрового плану інформує власника такої ділянки або уповноважену ним особу про необхідність розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості). Визначення та присвоєння кадастрового номера земельній ділянці у такому разі здійснюються відповідно до пунктів 10-15 цього Тимчасового порядку.
Таким чином, обов'язковою умовою для присвоєння земельній ділянці кадастрового номеру є, зокрема, наявність плану меж земельної ділянки або кадастрового плану земельної ділянки, складеного за результатами кадастрової зйомки, файл обміну даними про результати робіт із землеустрою в електронному вигляді, як вбачається з матеріалів справ та з пояснень, наданих позивачем у судовому засіданні, у неї відсутні.
Ураховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність у відповідача підстав для присвоєння кадастрового номера земельній ділянці, що належить позивачу відповідно до державного акта на право приватної власності на землю серія КВ-858 від 29 грудня 1995 року.
Крім того, суд не може погодитись із доводами позивача стосовно обов'язку відповідача безпосередньо проводити роботи із землеустрою, зокрема, щодо виготовлення кадастрового плану належної позивачу земельної ділянки, оскільки вони спростовані наведеними вище положеннями статті 22 Закону України «Про землеустрій».
Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд
У задоволенні позову відмовити повністю.
Постанова набирає законної сили у порядку та строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.
Суддя О.О. Власенкова