ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1
м. Київ
02 квітня 2012 року 15:04 № 2а-2445/12/2670
Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., при секретарі судового засідання Висоцькій Ю.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1
до Державної податкової інспекції у Подільському районі м.Києва Державної податкової служби
про скасування рішення від 30.01.2012р. №1467/к/17-223, зобов'язання видати свідоцтво платника єдиного податку
На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 02 квітня 2012 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.
ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування рішення від 30 січня 2012 року № 1467/к/17-223, зобов'язання видати свідоцтва платника єдиного податку.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23 лютого 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-2445/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 06 березня 2012 року.
У попередньому судовому засіданні 06 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.
Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, з посилання на його безпідставність та необґрунтованість.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 06 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 22 березня 2012 року, яке відкладалось на 02 квітня 2012 року.
У судовому засіданні 02 квітня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначив, що Податковий кодекс України не дає визначення понять «видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння», натомість діяльність з торгівлі ювелірними виробами має інший код за класифікатором видів економічної діяльності, ніж видобуток, виробництво, реалізація дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння.
Представник відповідача у судовому засіданні 02 квітня 2012 року адміністративний позов не визнав, з посиланням на безпідставність позовних вимог та на на приписи статті 291 Податкового кодексу України та норм Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» просив суд відмовити у задоволенні. Мотивуючи заперечення зазначив, що суб'єкти господарювання, які здійснюють видобуток, виробництво та реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому чисті ювелірних виробів, не можуть застосовувати спрощену систему оподаткування.
Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом з'ясовано наступне.
ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_2) зареєстрований як фізична особа - підприємець Подільською районною у місті Києві державною адміністрацією 31 травня 2005 року (№ 2 071 000 0000 001820) за адресою: 04208, АДРЕСА_1 (копія свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи - підприємця серії НОМЕР_1 міститься в матеріалах справи).
24 січня 2012 року позивачем подано до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва заяву про застосування спрощеної системи оподаткування (копія заяви додана до матеріалів справи), в якій, відповідно до вимог пункту 3 Порядку подання заяви про застосування спрощеної системи оподаткування, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 20 грудня 2011 року № 1675, поряд з іншими відомостями вказано види господарської діяльності, обрані фізичною особою - підприємцем, згідно з КВЕД ДК 009:2010, а саме: 47.77 - роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами в спеціалізованих магазинах; 36.12 - виробництво ювелірних і подібних виробів; 95.25 - ремонт годинників і ювелірних виробів.
Листом Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва від 30 січня 2012 року № 1467/к/17-223 позивачу відмовлено у видачі Свідоцтва про сплату єдиною податку з 01 січня 2012 року з огляду на те, що з 01 січня 2012 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Податкового Кодексу України та деяких інших Законодавчих актів України щодо рощеної системи оподаткування обліку та звітності» від 04 листопада 2011 року № 4014-VI, яким дію Указу Президента України від 03 липня 1998 року № 727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» із змінами і доповненнями - припинено.
Позивач не погоджується із зазначеним рішенням, вважає його протиправним татками, що підлягає скасуванню.
Ознайомившись із матеріалами справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши встановлені обставини справи, Окружний адміністративний суд міста Києва погоджується із доводами позовної заяви з огляду на наступне.
Податковим кодексом України встановлено правові засади застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності певними категоріями юридичних осіб і фізичних осіб-підприємців, зокрема, встановлено обмеження кола таких осіб.
Відповідно до пункту 298.1 Податкового кодексу України порядок обрання або переходу на спрощену систему оподаткування здійснюється відповідно до підпунктів 298.1.1 - 298.1.4 цієї статті.
Для обрання або переходу на спрощену систему оподаткування суб'єкт господарювання подає до органу державної податкової служби заяву (підпункт 298.1.1. Податкового кодексу України).
Відповідно до пункту 298.3 статті 298 Податкового кодексу України у заяві зазначаються такі обов'язкові відомості: 1) найменування суб'єкта господарювання, код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - підприємця, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків); 2) дані документа, що підтверджує державну реєстрацію юридичної особи або фізичної особи - підприємця відповідно до закону; 3) податкову адресу суб'єкта господарювання; 4) місце провадження господарської діяльності; 5) обрані фізичною особою - підприємцем види господарської діяльності згідно з КВЕД ДК 009:2005, у разі здійснення виробництва - також види товару (продукції), що нею виробляються; 6) обрані суб'єктами господарювання ставки єдиного податку або зміна ставки; 7) кількість осіб, які одночасно перебувають з фізичною особою - підприємцем у трудових відносинах, та середньооблікова чисельність працівників у юридичної особи; 8) дата (період) обрання або переходу на спрощену систему оподаткування.
Відповідно до пункту 299.9. статті 299 Податкового кодексу України підставами для прийняття органом державної податкової служби рішення про відмову у видачі суб'єкту господарювання свідоцтва платника єдиного податку є виключно:
1) невідповідність такого суб'єкта господарювання вимогам статті 291 цієї глави;
2) наявність у суб'єкта господарювання, який утворюється в результаті реорганізації (крім перетворення) будь-якого платника податку, непогашених податкових зобов'язань чи податкового боргу, що виникли до такої реорганізації;
3) подання протягом календарного року більше одного разу заяви про перехід на спрощену систему оподаткування.
Так, згідно з пунктом 4 підпункту 291.5.1 пункту 291.5 статті 291 Глави 1 розділу ХІV Податкового кодексу України встановлено, що не можуть бути платниками єдиного податку суб'єкти господарювання (юридичні особи та фізичні особи - підприємці), які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення.
Дана правова норма не містить визначення не містить прямих приписів про включення діяльності з торгівлі ювелірними виробами, до виду діяльності, якій не дозволяється здійснювати платникам єдиного податку.
Згідно із Класифікацією видів економічної діяльності (NACE, Rev. 1.1-2002) ДК 009:2005, що прийнята наказом Держспоживстандарту України від 26 грудня 2005 року № 375, є складовою системи національних класифікаторів. КВЕД розроблено на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 04 травня 1993 року № 326 "Про Концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики". Розроблення КВЕД здійснено на базі міжнародної статистичної класифікації видів діяльності Європейського Союзу - Nomenclature of Activities European Community (NACE, Rev.l, mod.7).
Діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття з золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали. При цьому, цей підклас не включає: - виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); - виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22). Жоден із зазначених видів діяльності не містить робіт, які б включали або були б пов'язані з виготовленням ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням. Зазначені види діяльності не передбачають наявність як результату їх провадження кінцевого продукту (товару) у вигляді ювелірних та побутових виробів з дорогоцінних металів, що можуть бути реалізовані.
Таким чином, не можуть обрати спрощену систему оподаткування, обліку та звітності юридичні особи і фізичні особи-підприємці, які здійснюють видобуток, виробництво, реалізацію дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення, за сферою регулювання Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР та вищевказаними кодами КВЕД ДК 009:2005.
Щодо сфери торгівлі ювелірними виробами з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням у КВЕД ДК 009:2005 визначені: - підклас 51.47.9 "Оптова торгівля іншими непродовольчими товарами споживчого призначення, н. в. і. г." Цей підклас включає: - оптову торгівлю неелектричними музичними інструментами, нотами, фотографічними та оптичними товарами, іграми та іграшками годинниками, ювелірними виробами, спортивними товарами, велосипедами їх частинами та належностями, виробами зі шкіри та дорожніми належностями, іншими непродовольчими товарами споживчого призначення ; - підклас 51.52.4 "Оптова торгівля золотом та іншими дорогоцінними металами; - підклас 51.56.0 "Оптова торгівля іншими проміжними продуктами" що включає оптову торгівлю коштовним камінням; підклас 52.12.0 "Роздрібна торгівля в неспеціалізованих магазинах без переваги продовольчого асортименту". Цей підклас включає: - роздрібну торгівлю в універсальних магазинах широким асортиментом товарів без переваги продовольчих товарів: одягом, меблями, побутовими електротоварами, залізними виробами, косметичними товарами, ювелірними виробами, іграшками, спортивними товарами тощо; - підклас 52.48.2 "Роздрібна торгівля годинниками та ювелірними виробами".
З огляду на вищевикладене, суд доходить висновків, що Податковим кодексом України не встановлено обмежень на застосування спрощеної системи оподаткування суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність з виготовлення та реалізації ювелірних та побутових виробів з дорогоцінними металами та дорогоцінним камінням.
Крім цього, у листі Міністерства фінансів України від 19 січня 2012 року № 31-08160-10-18/1122 Щодо класифікації діяльності з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння зазначено, що діяльність щодо виробництва дорогоцінних металів належить до підкласу 27.41.0, що включає виробництво та афінаж необроблених дорогоцінних металів: золота, срібла, платини тощо; виробництво сплавів з дорогоцінних металів; виробництво напівфабрикатів з дорогоцінних металів; нанесення покриття з срібла на недорогоцінні метали; нанесення покриття золота на недорогоцінні метали та срібло; нанесення покриття з платини або металів платинової групи на золото, срібло та недорогоцінні метали.
При цьому, вищезазначеним листом чітко роз'яснено, що підклас 27.41.0. не включає виробництво годинникових корпусів з дорогоцінних металів (клас 33.50); виробництво ювелірних виробів з дорогоцінних металів (клас 36.22).
Судом не приймаються посилання відповідача на норми Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними»від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР, оскільки ним не визначається термін "здійснення діяльності з видобутку, виробництва, реалізації дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння, у тому числі органогенного утворення".
Та обставина, що у вищезазначеному Законі терміну "дорогоцінний метал" надано певне значення, зокрема, метал у будь-якому вигляді та стані (сировина, сплави, напівфабрикати, промислові продукти, хімічні сполуки, вироби, відходи, брухт тощо) не може впливати на класифікацію виду діяльності позивача.
При цьому суд виходить з того, що згідно з преамбулою Закону України «Про державне регулювання видобутку, виробництва і використання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контроль за операціями з ними» від 18 листопада 1997 року № 637/97-ВР, цей Закон визначає правові основи і принципи державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, а згідно зі статтею 1 встановлено вжиття термінів та понять саме у цьому Законі.
Суд доходить висновків, що відповідачем безпідставно ототожнюється визначення терміну "дорогоцінний метал" з ювелірним виробом, з якого ці вироби зроблені. Судом вбачається, що для тлумачення терміну "здійснення діяльності ….." відповідач невірно тлумачить інший термін, наведений в Законі, який регулює інші суспільні відносини.
Суд вважає, що ототожнення дорогоцінного металу з виробами з нього для цілей державного регулювання видобутку, виробництва, використання, зберігання дорогоцінних металів і дорогоцінного каміння та контролю за операціями з ними, не може застосовуватися для класифікації видів підприємницької діяльності, оскільки для такої класифікації Податковим кодексом України прямо передбачено застосування КВЕД.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає, відповідачем не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підялгає задоволенню.
Відповідно до частини 1 статті 84 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).
Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.
2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва рішення від 30 січня 2012 року № 1467/к/17-223 про відмову у видачі свідоцтва платника єдиного податку.
3. Зобов'язати Державну податкову інспекцію у Подільському районі міста Києва видати фізичній особі - підприємцю ОСОБА_1 свідоцтво платника єдиного податку на підставі заяви від 24 січня 2012 року.
4. Судові витрати в сумі 32,19 грн. (тридцять дві гривни дев'ятнадцять копійок) присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.
Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя В.В. Шарпакова